Світлана Лєвашова




НазваниеСвітлана Лєвашова
страница7/122
Дата04.09.2012
Размер9.76 Mb.
ТипДокументы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   122

7. Тест


Мої дивні “прогулянки” тепер повторювалися щоночі. Я вже не лягала спати, а з нетерпінням чекала, коли ж нарешті в будинку всі заснуть, і все довкола порине в глибоку нічну тишу, аби можна було (не боячись виявитися “застуканою”) черговий раз повністю поринути в той незвичайний і загадковий “інший” світ, в якому я вже майже звикла бувати. Я чекала появи моїх нових “друзів” і щоразу заново дарованого надзвичайного дива. І хоча я ніколи не знала, хто з них прийде, але завжди знала, що прийдуть неодмінно... І хто б із них не прийшов, він знову подарує мені чергову казкову мить, яку я дуже довго і дбайливо зберігатиму у своїй пам'яті, як у замкненій чарівній скриньці, ключі від якої мала лише я одна…

Але одного разу не з'явився ніхто. Була дуже темна безмісячна ніч. Я стояла, притиснувшись чолом до холодної шибки, і невідривно дивилася на вкритий мерехтливим сніговим саваном сад, прагнучи до болю в очах побачити щось рухливе і знайоме, почуваючись глибоко самотньою і навіть трішки “по-зрадницьки” покинутою… Було дуже сумно й гірко, і хотілося плакати. Знала, що втрачаю щось неймовірно для мене важливе і дороге. І як би я не прагнула собі довести, що все добре, і що вони всього лише “спізнюються”, в глибині душі я дуже боялася, що, можливо, вони вже не прийдуть ніколи… Було образливо і боляче, і ніяк не хотілося в це повірити. Моє дитяче серце не бажало миритися з такою “страшною” втратою і не бажало визнати, що це все ж повинно колись статися, лише ось я ще не знала – коли. І мені дико хотілося відсунути цю злощасну мить якнайдалі!

Раптом щось за вікном насправді почало мінятися і знайомо мерехтіти! Я спочатку подумала, що це нарешті з'являється хтось із моїх “друзів”, але замість знайомих сутностей, що світяться, я побачила дивний “кришталевий” тунель, що починався просто біля мого вікна і прямував кудись у далечінь. Звичайно, першою моєю спонукою було без довгих роздумів кинутися туди… Але тут раптом здалося трішки дивним, що я не відчуваю того звичайного тепла і спокою, які супроводжували кожну появу моїх “зоряних” друзів.

Щойно я про це подумала, “кришталевий” тунель став на очах мінятися і темніти, перетворюючись на дивну дуже темну “трубу” з довгими рухомими щупальцями всередині. І болючий, неприємний тиск стискав голову, дуже швидко переростаючи в дикий вибуховий біль, погрожуючи розтрощити весь мозок взагалі. Тоді я вперше насправді відчула, яким жорстоким і сильним може бути головний біль (який надалі, лише з уже зовсім інших причин, отруюватиме моє життя цілих дев'ятнадцять років). Мені стало насправді страшно. Не було нікого, хто міг би мені допомогти... Весь будинок вже спав. Але якщо навіть і не спав би, я все одно не змогла б нікому пояснити, що ж тут таке скоїлося…

Тоді, знаходячись уже майже в справжній паніці, я пригадала про істоту з дивовижної краси короною і в думках покликала її на допомогу. Здавалося б – безглуздо?.. Але головний біль миттєво пройшов, поступаючись місцем дикому захвату, оскільки я раптом знову побачила вже знайоме, виблискуюче місто і моїх чудових, незвичайних друзів. Усі вони чомусь дуже тепло, наче зі схваленням, посміхалися, випромінюючи дивовижно яскраве зелене світло довкола своїх іскристих тіл. Як з’ясувалося пізніше, я, зовсім того не підозрюючи, пройшла того вечора перший у своєму житті тест, яких, щоправда, потім буде дуже і дуже багато. Але це було тоді, і це був лише початок...

Я була всього лише дитиною і не могла тоді ще підозрювати, що в тих “інших”, неймовірно красивих і “чистих” світах можуть також знаходитися і погані, або, як ми їх називаємо, “чорні” сутності… Які, як рибу на гачок, ловлять ось таких “зеленуватих” пташенят (яким у той час була я), які тільки-но вилупилися, і з радістю пожирають їх бурхливу життєву силу або просто залучають до якоїсь своєї “чорної” системи вже назавжди. І на жаль, мало знайдеться таких “пташенят”, які змогли б колись звільнитися, якщо не знали як і не мали потрібного для цього потенціалу.

Тому я навіть не могла передбачити, наскільки сильно мені тоді пощастило, що в потрібний момент я якимось чином зуміла побачити зовсім не те, що мені дуже наполегливо хтось намагався вселити… (я думаю, що сама того не розуміючи, вже тоді зуміла просканувати ситуацію, що створилася). І коли б не мій дивовижний “коронований” друг, якого я, шалено налякана, дуже своєчасно покликала, ніхто не знає, в якому з далеких “чорних” світів моя сутність мешкала б зараз, якби вона взагалі досі була б жива... Ось чому й було стільки радісного тепла і світла в серцях моїх “зоряних” друзів. І думаю, що це, на жаль, також виявилося однією з головних причин нашого прощання. Вони вважали, що я вже готова думати самостійно. Хоча я так зовсім не вважала…
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   122

Похожие:

Світлана Лєвашова iconДиректор Департаменту охорони здоров’я та соціальних питань Світлана Горбунова-Рубан
Організаційний розвиток ігс харкова: куди рухаємося та чого бракує (фото, відео)
Світлана Лєвашова iconГоловний редактор газети «Гарт»(Чернігів), лауреат Шевченківської премії; Володимир Загорій
Світлана Короненко заступник директора каналу «Культура» Національної радіокомпанії Україна
Разместите кнопку на своём сайте:
Библиотека


База данных защищена авторским правом ©lib.znate.ru 2014
обратиться к администрации
Библиотека
Главная страница