Світлана Лєвашова




НазваниеСвітлана Лєвашова
страница2/122
Дата04.09.2012
Размер9.76 Mb.
ТипДокументы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   122

Пояснення перше


У міру того, як ми зростаємо, дорослішаємо, старіємо, наше життя наповнюється безліччю дорогих для нас (а частково й зовсім непотрібних) спогадів. Усе це перевантажує нашу й так втомлену пам'ять, залишаючи в ній тільки «друзки» давноминулих подій і обличчя якихось людей, яких ми зустрічали дуже давно.

Теперішнє поступово витісняє минуле, захаращуючи наш і так надто «натруджений» мозок важливими подіями нинішнього дня, і наше чудове дитинство, разом з дорогою для нас усіх юністю, «затьмарені» потоком «важливого сьогодення», поступово відходять на інший план...

І хоч яке яскраве життя ми прожили, якою б блискучою не була наша пам'ять, ніхто з нас не зможе цілком точно відновити події, що відбувалися сорок (чи більше) років тому.

Іноді, з невідомих для нас причин, певна людина або факт залишає в нашій пам'яті незабутнє враження й буквально «закарбовується» в ній назавжди, а іноді щось навіть дуже важливе просто зникає у «вічноплинному» потоці часу, і лише випадкова розмова з давнім знайомим несподівано «висмикує» із закутків нашої пам'яті надзвичайно важливу подію і ми невимовно дивуємося, що загалом могли про це забути!..

Перед тим, як я вирішила написати цю книгу, спробувала відновити у своїй пам'яті окремі важливі для мене події, які вважала досить цікавими, аби про них розповісти, але, на превеликий жаль, навіть маючи прекрасну пам'ять, зрозуміла, що не зможу досить точно відтворити чимало деталей і особливо діалоги, які відбувалися так давно.

Тому вирішила скористатися найнадійнішим і добре перевіреним способом — переміщенням у часі — щоб відновити будь-які події і їхні деталі абсолютно точно, проживаючи заново саме той день (або дні), коли подія, яку я вибрала, мала відбуватися. Це був єдиний правильний спосіб досягти бажаного результату, оскільки звичайний «нормальний» спосіб справді не давав можливості настільки точно відтворити давні події.

Я чудово розуміла, що так докладно, до найтонших подробиць відтворені діалоги, описи персонажів і подій, що відбулися давно, можуть викликати подив, або й деяку настороженість моїх шановних читачів (а моїм «недоброзичливцям», якщо такі раптом з'являться, дадуть змогу назвати все це просто «фантазією»), тому вважала за доцільне спробувати якось пояснити те, що тут відбувається.

І навіть якщо це мені не зовсім вдалося, то просто запросити охочих привідкрити зі мною на якусь мить «завісу часу» і прожити разом моє дивне і часом навіть трохи «божевільне», зате дуже незвичайне і барвисте життя...

1. Початок


Після стількох минулих років для всіх нас дитинство стає більше схожим на давно почуту добру і красиву казку. Згадуються теплі мамині руки, що дбайливо вкривають перед сном, довгі сонячні літні дні, поки що не затьмарені смутком і багато, багато чого іншого – світлого й безхмарного, як саме наше далеке дитинство.

Я народилася в Литві, в маленькому і дивовижно зеленому містечку Алітус, далеко від бурхливого життя відомих людей і “великих держав”. У ньому жило в той час усього близько 35 000 людей, найчастіше у своїх власних будинках і будиночках, оточених садами і квітниками. Усе містечко оточував древній багатокілометровий ліс, створюючи враження величезної зеленої чаші, в якій тихо-мирно тулилося, живучи своїм спокійним життям, княже містечко.



Алітус


Острови на річці Нямунас (Неман)


Одно із трьох озер в межах міста


Неман, куди ми ходили купатися





Його будував 1400 року литовський князь Алітіс на березі широкої красуні річки Нямунас. Точніше, будував замок, а довкола вже пізніше забудовувалося містечко. Довкола містечка, наче створюючи своєрідний захист, річка робила петлю, а в середині цієї петлі блакитними дзеркалами сяяли три невеликі лісові озера.

Від старовинного замку до наших днів, на жаль, дожили тільки руїни, що перетворилися на величезний пагорб, з вершини якого відкривається дивовижний вигляд на річку. Ці руїни були улюбленим і найзагадковішим місцем наших дитячих забав. Для нас це було місцем духів і привидів, які, здавалося, все ще жили в старих напівзруйнованих підземних тунелях і шукали свої “жертви”, аби потягнути їх із собою у свій загадковий підземний світ. І лише найхоробріші хлопчиська наважувалися йти туди досить глибоко, щоби потім лякати всіх, хто лишився, страшними історіями.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   122

Похожие:

Світлана Лєвашова iconДиректор Департаменту охорони здоров’я та соціальних питань Світлана Горбунова-Рубан
Організаційний розвиток ігс харкова: куди рухаємося та чого бракує (фото, відео)
Світлана Лєвашова iconГоловний редактор газети «Гарт»(Чернігів), лауреат Шевченківської премії; Володимир Загорій
Світлана Короненко заступник директора каналу «Культура» Національної радіокомпанії Україна
Разместите кнопку на своём сайте:
Библиотека


База данных защищена авторским правом ©lib.znate.ru 2014
обратиться к администрации
Библиотека
Главная страница