Конспект лекцій для студентів спеціальності 020303 “Переклад”




НазваниеКонспект лекцій для студентів спеціальності 020303 “Переклад”
страница2/6
Дата28.11.2012
Размер1.03 Mb.
ТипКонспект
1   2   3   4   5   6

Питання для самоконтролю


  1. Проаналізуйте роль перекладу на сучасному етапі.

  2. У чому полягає специфіка перекладу як мовного посередництва?

  3. Прокоментуйте класифікацію текстів Ю. Сорокіна та Дж. Сінклера.

  4. Порівняйте діяльність перекладача художніх та технічних текстів.

  5. Які трансформації виділяє Я. Л. Рецкер?

  6. Поясніть поняття описового перекладу.

  7. Поясніть поняття антонімічного перекладу.

  8. Проаналізуйте жанрово-стилістичні різновиди перекладів.

  9. Розтлумачте зміст понять синтаксичної, семантичної та прагматичної еквівалентності.

  10. Проаналізуйте особливості прагматичної адаптації текстів перекладу.



Лекція 2

Вихідний текст як детермінант перекладацьких дій


Теорія мовного знака, його значення. Роль мовного знака в перекладі


Знак у мові є сутністю, що поєднує в собі як форму, так і зміст, які є нероздільні, взаємозв’язані, взаємообумовлені. Оскільки план висловлювання, на нашу думку, репрезентується асемантичним знаком, а план змісту – семантичним, із цього випливає, що як матеріальній, так і ідеальній стороні слова притаманні своя форма та зміст окремо. Далеко не завжди під формою мають на увазі лише звукову оболонку, як це розумів Л. Блумфілд. Кожна мовна форма – це закріплене поєднання соціальних одиниць фонем. Таке трактування форми мовного знака є недостатнім й однобічним.

У мовному знаку повинні проявлятися всі головні діалектичні особливості, властиві категоріям, що розглядаються:

  1. нерозривна, але відносна єдність форми та змісту;

  2. визначальна роль змісту;

  3. представлення змістом динамічної сторони цілого і охоплення формою насамперед системи стійких зв’язків предмета;

  4. здатність форми у певному відношенні впливати на зміст;

  5. виникнення на певному етапі невідповідності між формою і змістом: зміна змісту призводить до знищення старої та появи нової форми, адекватної змісту, який розвинувся.

Наведені особливості не можуть реалізуватися у разі розрізнення лише звукової форми висловлення і відповідного їй звукового змісту. Все значно простіше і чіткіше знаходить своє пояснення, якщо своєрідність мовного знака виводити не з довільності форми стосовно змісту, а з факту існування як у значенні, так і звучанні окремих форми та змісту.

У лінгвістиці нерідко вже висловлювалася думка спеціалістів про існування в мовному знаковому комплексі двох форм та двох змістів, онтогенічно нерівноцінних (Р. Барт; Е. В’юстер; Б. Зільберт; В. Перебийніс; О. Потебня; та ін.). У мові доцільно розрізняти семіотичні одиниці акустичного та семантичного походження, кожна з яких має свою форму та зміст й основною умовою функціонування яких є інформативність. Аналогічним чином В. М. Солнцев відзначає, що відношення форми та змісту мовних звучань, наприклад, встановлюються між самою звуковою матерією («рухливі шари повітря») та її організацією і структурою (сюди входять структурні характеристики звуків та їх комбінацій), тобто змістом.

Під субстанціональною інформацією мають на увазі субстанціональний (фонологічний) зміст, у якому немає лексичного значення. Таку інформацію здатні нести як окремі фонеми, так і їх поєднання. Асемантичний знак (звукова оболонка), володіючи акустичною формою (сигналом) і фонологічним змістом (артикуляційні характеристики фонем, диференціювальні ознаки, чергування, сполучення, асиміляція і т. д.), є своєрідним «ярликом», «власним іменем» екстенсіонала поняття, одночасно відсилаючи реципієнта до сфери значень. Розрізняючи звуки та фонеми, не можна забувати про звукове походження останніх. Фонеми структуруються на матеріалі арсеналу звуків реального світу, що становить їх форму з її індивідуальними (людськими) особливостями, а об’єктивним фонологічним змістом вони наповнюються в мові. У семантичних знаках внутрішня форма виступає як форма, а значення одиниці відповідає змісту знака. Тому Л. Ельмслєв цілком закономірно наполягає на розрізненні звучання форми висловлення та форми змісту.

Зв’язок між планом висловлення та планом змісту здійснюється в процесі інтеріоризації знака за допомогою внутрішньої форми, яка виступає як символ, образ значення і, відповідно, орієнтує на інтенсіонал поняття. Г. Гегель підкреслює, що в мові знак перетворюється із чогось зовнішнього у щось внутрішнє і зберігається вже в цій перетвореній формі. Таким внутрішнім зовнішнім є лише «членороздільний звук, слово».

Ураховуючи різну природу зовнішньої та внутрішньої форм лексичної одиниці, було б доцільним також підкреслити їх термінологічні відмінності. Внутрішній формі, наприклад, може відповідати поняття символа, оскільки «символ – штучно виділена ознака», «символи охоплюють саму сутність абстрактних ідей, надають їм чуттєво-наочної форми». Символ менш довільний, ніж сигнал. Як внутрішня, так і зовнішня форми є повноцінними мовними категоріями, онтологічні та гносеологічні характеристики яких істотно відрізняються.

Форма і зміст не існують ізольовано, форма становить внутрішню структуру змісту і є його зовнішнім вираженням, що обумовлює існування внутрішньої та зовнішньої форм висловлення. При цьому необхідно підкреслити, що "підстава для утворення зовнішньої форми – внутрішня". Внутрішня форма, як і лексичне значення, належить семантичному знаку і не може входити як самостійна категорія до плану висловлення. З функціональної ж точки зору внутрішня форма невід'ємна від звучання, саме вона здійснює зв’язок між асемантичними та семантичними знаками, вербалізуючи, наповнюючи мовним змістом матеріальний бік лексичних одиниць.

Щодо подвоєння форми, тобто існування зовнішньої та внутрішньої форм і власне форми змісту, Г. Гегель пише, що зміст є нічим іншим, як перехід форми в зміст, і форма є нічим іншим, як перехід змісту в форму.

Між формою і змістом існує також відношення взаємопроникнення. Форма як наслідок змісту певною мірою створює його. Внутрішня форма більш стабільна, ніж зміст, але вона все-таки відображає (чи повинна відображати) суттєві зміни змісту.

Внутрішня форма є також універсалією, що розвивається, генетично відображає певні грані внутрішньої організації змісту. Виходячи зі взаємовідношення мови та мислення, з функції мови, з функції мови як способу мислення, можна стверджувати про аналогічність і взаємообумовленість походження форми та змісту. Особливо важливий у розвитку слова символ, який є сполучною ланкою між звуковим складом слова та його значенням. Це значення завжди втілене у формі слова, тобто у зовнішній формі, що сприймається слухом. Другий елемент слова, символ, є також формальним елементом, але його формальність зовсім іншого характеру. Тут уже не звук, а уявлення є знаком іншого уявлення, символом значення слова. Це вже не зовнішня, а внутрішня форма.

У зв’язку з таким розумінням знака може виникати закономірне питання: як відрізняти семантичні форму і зміст кореневих (непродуктивних) слів (наприклад, «батько», «хліб», «дім»). Внутрішня форма властива практично всім мовним семантичним одиницям (у тому числі на рівні етимології), кількість нових слів, утворених без експліцитного залучення внутрішньої форми (наприклад, «газ»), незначна і внутрішня форма таких одиниць входить у їхнє значення, орієнтує на нього, викликає в нашому уявленні один із його складових смислів у функції «мисленнєвого образу» (звісно, така внутрішня форма може виникнути лише на основі відомого значення слова). Формою непохідних і семантичних знаків є саме цей суб’єктивований нашою уявою смисл, що є одним із найважливіших в інформаційному відношенні смислів відповідного значенні (змісту). Це зовсім не означає, що ми виступаємо за існування в мові саме таких «ярликів» – слів, оскільки зрозуміло, що неможливо всі явища, предмети, факти об’єктивної дійсності позначати непродуктивними одиницями, не говорячи вже про методичний бік сприйняття та користування мовою.

Переломлюючи діалектичні принципи форми та змісту крізь призму мови, не варто забувати про той факт, що ці категорії мають у мові особливі гносеологічні функції, які випливають із поняття мови як особливої знакової системи, де ці функції знаходять конкретну інтерпретацію. В ідеальному випадку змісту (лексичному значенню) відповідає одна форма. Проте нерідко трапляються факти, коли одному змісту відповідає декілька мовних форм і, навпаки, одній формі – різні змісти. Такі особливості характерні лише семантичним знакам і відсутні в асемантичних (акустичних) знаках, що ще раз підкреслює необхідність розрізняти два види мовних форм.

Чим вищий «ступінь» багатозначності слова, тим зазвичай нижчий його словотвірний рівень, тобто полісемантичність найбільш розвинена у кореневих слів і менш поширена у складних лексичних утвореннях. Це свідчить про те, що форма семантичного знака (внутрішня форма) здатна накладати обмеження на відповідні значення. Як би там не було, внутрішня форма (у тому числі і її імпліцитний варіант для непродуктивних одиниць) конкретизується, розмежовується в контексті всього висловлювання, незважаючи на орієнтацію на вихідне значення. Цей факт має практичну цінність, наприклад, для нормалізації термінології, підтверджуючи ту істину, що усунення багатозначності терміна, який вживається з різними значеннями в окремих терміносистемах, є необов’язковим.

Схожим чином омонімічні лексичні одиниці презентують різні семантичні знаки, що мають, на противагу полісемії, зовсім різні значення і, відповідно, різний склад смислів. Виходячи з цього, можна вважати, що лексична одиниця «палець» (у загальновживаній мові та в мові техніки) – полісемантичне слово (наявна загальна семантична складова – повсякденне слово «палець»), а слова з різними значеннями в парах «коса» – «коса», «тік» – «тік», «мир» – «мир» не мають спільних смислів і тому збіг акустичних форм є випадковим, що властиво омонімам. За словами К. І. Льюїса, «якщо різними символами висловлюється одне й те саме значення, то це два висловлювання, а не одне. Якщо ж символ один і той самий, а значення різні, то це також два висловлювання, а не одне».

Разом із тим для будь-якої мовної форми характерна тенденція відносної стійкості. Нерідко саме через стійкість внутрішньої форми стосовно значення виникають невідповідності між формою та змістом мовних знаків, оскільки форма і зміст весь час перебувають у процесі безупинного розвитку та зміни. Проте зміст розвивається зазвичай швидше, активніше, ніж форма, якій властива певна тенденція до збереження, до консервативності.

Розвиток людського суспільства відображається і на змістовній стороні мови і, відповідно, на структурі значень. Новий зміст потребує відповідних змін у формі, але внутрішня форма через свою консервативність залишається попередньою і все більше відстає від зростаючих вимог лексичного значення. Разом із тим різноманітні зміни внутрішньої форми заради нового змісту повинні проводитися цілеспрямовано, обережно, з урахуванням подальших можливих змін плану змісту, інакше ми ризикуємо порушити важливий принцип діалектичної єдності цих категорій – принцип комутації. Згідно з даним принципом будь-які зміни у формі мовного знака призводять у контексті до зміни змісту.

Виходячи з вищевикладених особливостей мовної форми та змісту, можна дещо видозмінити й уточнити схему відомого семантичного трикутника, враховуючи фактор білатерального мовного знака, наявність у мовній одиниці двох різних знаків, наявність у них форми та змісту, між якими існують специфічні та сталі взаємозв’язки. Одну з вершин трикутника позначають як «значення», якому одночасно протиставлені й внутрішня форма, і зміст. Це відображає один із найбільш поширених та бажаних випадків у мові, коли внутрішня форма при її цілеспрямованій побудові «висвітлює» одну із суттєвих сторін значення, тобто є його складовою частиною – частиною змісту, що збігається в цілому в мові зі значенням. На сторонах семантичного трикутника вказують види відношень між знаками. Так, між звуковою оболонкою та значенням існує відношення інтеріоризації. На цьому рівні здійснюється процес семантизаціїї асемантичного знака. Між змістом семантичного знака та денотатом існує відношення відображення. Між звучанням та предметом, як відомо, встановлюється відношення називання (акустичний образ виступає у функції «мітки», «власного імені» денотата).


Зміст вихідного тексту в перекладі


Комунікативний тип тексту впливає на «поведінку» перекладача, тобто на вибір перекладацької тактики в процесі досягнення стратегічної мети перекладу – адекватного (в сенсі впливу на адресата) відтворення тексту оригіналу.

Переклад текстів-артефактів перформативного типу, який повинен мати таку саму зобов’язувальну силу, як і текст оригіналу, допускає мінімальні трансформації, особливо на рівні семантики та прагматики. Тому й існує в міжнародному праві процедура аутентифікації текстів міжнародних угод, написаних різними мовами, а в цивільному праві – процедура легалізації перекладеного тексту.

Переклад текстів-артефактів констатуючого або інформативного типу допускає більшу кількість трансформацій, але вони все одно зводяться здебільшого до
трансформацій на морфологічному та синтаксичному рівнях. Так, наприклад, класичній зобов’язувальній формулі англійської мови The parties shall cooperate in the filed of combating drug trafficking повністю відповідають українські форми теперішнього або майбутнього часу: Сторони
співпрацюють (співпрацюватимуть) у сфері боротьби з торгівлею наркотиками.
Проте на лексико-семантичному рівні все ж таки неможливо досягти абсолютної незалежності цих текстів від «культурного компонента» відповідної мови, зробити їх повністю нейтральними щодо передачі
національних особливостей предметної сфери. На цьому рівні перекладачі вимушені вдаватися до застосування практичної транскрипції, транслітерації, кальок, описового перекладу або пошуку приблизних аналогій у відтворенні «культурно забарвлених» термінів, виразів, абревіатур та власних назв. Так, виникають такі відповідники, як: Verkhovna Rada (Верховна Рада), good governance (добропорядне, сумлінне врядування), the system of checks and ballances (система перевірок та противаг), ombudsman (омбудсман), sustainable development (усталений, сталий розвиток), піар (PR – public relations), виклики (challenges), oblast (область), rayon (район), prokuratura (прокуратура), the «temnihs» ("темники"). ВТІ (БТІ – бюро технічної інвентаризації), Ваша Високоповажність (Your Excellency – звернення до посла), диверсифікація (diversification) тощо.

Щодо перекладацької «поведінки» в процесі перекладу текстів-ментефактів, тобто творів художньої літератури, то тут мова йде скоріше про творчий підхід до перекладу, а не про «ремесло» перекладача нехудожніх текстів, який передбачає застосування всього арсеналу перекладацьких трансформацій, глибинне проникнення в культурний та історичний дух твору, що перекладається, і світогляд його автора. Перекладач художнього твору є своєрідним співавтором тексту.

Розглянемо перекладацьку «поведінку» в «сірій зоні» – найбільш складній для перекладу, тому що вона вимагає від перекладача, зокрема усної, особливої відповідальності, оскільки в разі неправильного перекладу реакція адресата настає негайно. Головною метою текстів «сірої зони» є зміна поведінки адресата шляхом переконання, доведення правоти точки зору автора із застосуванням будь-яких мовних та навіть паралінгвістичних (публікація фотографій, карикатур, коміксів, демонстрація аудіо- або відеозаписів, демонстративний вихід із зали засідань, фізична бійка тощо) засобів. Ці тексти формують думку, а отже, і поведінку адресата «напряму» в момент їх читання або озвучування, причому для підсилення аргументації можуть використовуватися всі стилістичні прийоми та експресивні засоби мови, прямі цитати із першоджерел (конституцій, законів, виступів, промов, художньої літератури, Біблії тощо), фразеологія (усталені вирази, прислів’я), анекдоти, рядки віршів та пісень, історії з власного життя автора тощо.

Приклад ситуації, яка вимагає прийняття миттєвого рішення, стосується вживання фразеології у публічному виступі під час переговорів. Текст українською мовою звучав так: «Ми не хочемо, щоб ця «вольтова дуга» цензури висіла над нашими журналістами». Перекладач за частки секунди зорієнтувався і вибрав замість «вольтової дуги» всім відомий класичний вираз «sword of Damocles» («дамоклів меч»).

Необхідно також згадати про випадки прямого цитування промовцями фрагментів із різних першоджерел. Ідеальною була б ситуація, якби перекладач знав напам’ять тексти всіх цитованих джерел (скажімо, Біблії або Статуту ООН) двома мовами або принаймні мав би їх перед очима. Проте цілком очевидно, що досягти цього ідеалу практично неможливо. За нормами Міжнародної асоціації перекладачів-синхроністів (АПС) промовці на міжнародних форумах, де здійснюється синхронний переклад, мають утримуватися від прямого цитування першоджерел або давати перекладачам тексти цитат заздалегідь. На практиці це не завжди так, і перекладачам лишається робити дослівний або занадто описовий переклад, який має багато неточностей та пропусків.

Ще одним відкритим питанням дискурсу «сірої зони» залишається принцип, за яким здійснюється відтворення акронімів. Мова йде про те, що деякі акроніми відтворюються в транслітерації, деякі є скороченнями від відповідних «повних» перекладів, а крім того ще й поширюється тенденція акроніми взагалі не перекладати, залишаючи їх в українському тексті літерами латинського алфавіту. Так, наприклад, МАГATE є скороченням перекладеної назви IAEC (International Atomic Energy Commission), a ЮНМОВІК – транслітерацією акроніма UNMOVIC (United Nations Monitoring and Inspections Commission – Комісія ООН з нагляду, контролю за інспекціями в Іраку, або просто UNMOVIC – без перекладу). COT є скороченням перекладеної назви WTO (World Trade Organisation – Світова організація торгівлі), а ГАТТ – транслітерацією акроніма GATT (General Agreement on Tariffs and Trade – Генеральна угода з тарифів та торгівлі). Можна припустити, що приводом для транслітерації (або збереження написання латинськими літерами) акронімів, так само як і галузевих термінів та назв певних фірм, торгових марок, товарів, закладів та інституцій, є їхня вищезгадана «галузева культурна забарвленість» (вони означають щось «нове», «унікальне», «запатентоване») або наявність у них експресивного чи оцінного компонента. Так, наприклад, акроніми SACEUR (Supreme Allied Commander of Europe), SALT (Strategic Arms Limitation Talks), USAID (United States Agency for International Development) мають викликати у адресата позитивні асоціації. Потрібно також ураховувати й невпинні процеси глобалізації (якщо будемо писати FATF без перекладу, всім буде легше зрозуміти, що це за організація, та знайти посилання на неї в електронних пошукових системах).

Комунікативний тип тексту безумовно відтворює зміст тексту та комунікативне завдання, яке ставив перед собою автор. Було б безглуздим вдаватися до фразеологізмів або сленгу в перекладі текстів, які належать до групи артефактів, оскільки вони мають однозначно тлумачитись адресатом та змінювати його поведінку. З іншого боку, було б безглуздим перекладати тексти художньої літератури або «сірої зони» дослівно буквально, що, на жаль, інколи трапляється і руйнує або художні цінності тексту, або, навіть, призводить до дипломатичних та політичних казусів. Можна також багато сперечатися з приводу того, чи можна вводити в мову іноземні запозичення, кальки, транскрипції та транслітерації термінів і понять на зразок трейдер, бренд, провайдер українською мовою.


Інтерпретація та переклад


Переклад та інтерпретація – це поняття, що мають спільні та відмінні риси.

Головне завдання перекладу – домогтися максимальної автентичності у процесі тлумачення змісту тексту засобами мови перекладу. Величезного значення тут набуває рівень інтелекту перекладача, або, як зазначає В. Радчук, його особистісні психофізичні властивості: здатність до абстрактного мислення, оперативна і довготривала пам’ять, варіативність мислення, внутрішнє «відчуття мови» (іноземної і рідної) тощо. Усе це відіграє важливу роль у творчості перекладача, а саме в умінні інтерпретувати текст.

В англійській мові дієслово to interpret означає не лише пояснювати, тлумачити, інтерпретувати, розуміти (як), а й перекладати усно, на відміну від дієслова to translate, яке частіше вживається для позначення письмового перекладу. Саме цю різницю деякі перекладознавці переносять на поняття перекладу (translation) та інтерпретації (interpretation), вважаючи, що перекладач (translator) – не обмежений у часі, необхідному для перекладу, в той час як перекладач (interpretor) не має часу і змоги переробити, удосконалити своє тлумачення; перекладач (translator) має вільний доступ до словникового та довідкового матеріалу, чого немає у перекладача (interpretor); перекладач (translator) безпосередньо не контактує з реципієнтами, а тому часто не знає їхньої реакції, перекладач же (interpretor) має тісний контакт із аудиторією; і, нарешті, перекладач (translator) залежний від оточення, а перекладач (interpretor) є повністю самозалежним.

Подібне розуміння інтерпретації є занадто вузьким (професійним) і обмеженим. Сучасні перекладознавці та літературознавці: В. Комісаров, В. Кухаренко, В. Радчук, Л. Краснова, Р. Гром’як та ін. – розглядають інтерпретацію значно ширше: як «засвоєння ідейно-естетичної, смислової та емоційної інформації художнього твору, яке здійснюється шляхом відтворення авторського бачення та пізнання дійсності»; як «метод літературознавства й літературної критики, тлумачення змісту твору й його форми в певній культурно-історичній ситуації його прочитання»; як «дослідницьку діяльність, пов’язану з тлумаченням змістової, смислової сторони літературного твору на його структурних рівнях через співвідношення з цілістю вищого порядку».

Інтерпретація (тлумачення) художнього тексту спостерігається, коли мовна ситуація чи окрема мовна одиниця не знаходить відповідного аналогу в мові перекладу, і перекладач змушений вдаватися або до опису, або до відповідної лексичної трансформації, домагаючись автентичності трактування. Завдання інтерпретації полягає в тому, щоб створити нову якість тексту, відмітну його подібність. Тому результатом інтерпретації є варіантна відповідність, тобто перекладач пропонує варіант перекладу, який, на його думку, є найбільш вдалим відповідником оригіналу за формою і змістом.

Проблему інтерпретації тексту часто поєднують із психологією художнього сприйняття. «Кожна інтерпретація – це мить духовного спілкування дослідника з автором, – зазначає Л. Краснова, – це діалог на рівні світоглядів. Інтерпретація не стільки оперує текстом, скільки його значенням, втіленим у форму». У процесі перекладу пошук варіантів інтерпретації обумовлений насамперед широким контекстом, уявою та логічними міркуваннями самого перекладача. Оскільки об’єкт перекладу має свою смисломісткість, спектр можливих інтерпретацій може бути практично необмеженим. Це спостерігається, наприклад, у варіативності перекладів вірша Р. Кіплінга “If”, його окремих фраз та строф.

В оригіналі: If you keep your head(дослівний переклад: якщо ти не втрачаєш голови; якщо ти зберігаєш спокій).

У перекладі М. Лозинського, В. Корнілова, А. Грибанова, А. Шарапової, С. Маршака, В. Топорова, Є. Сверстюк:

Владей собой…

Когда ты тверд…

Сумей, не дрогнув…

Из тех ли ты, кто не дрожал…

О, если ты покоен, не растерян…

Будь в силах ты рассудка не лишиться

Як вистоїш…

Аналіз перекладів показує різний ступінь їх емоційності. Ніхто з перекладачів не використав у своєму перекладі фразеологізму не втрачати голову (він найбільш відповідає ритміко-інтонаційній будові кіплінгівського вірша), замінюючи його контекстуальними синонімами.

Отже, інтерпретація – це варіант художнього сприйняття інваріанта. Вона не може бути вичерпною, оскільки не є вичерпним зміст художнього твору. Інтерпретація дає могутній поштовх для пошуків, роздумів, поглиблення знань, загострення естетичного почуття, розуміння прекрасного, а отже – творчості. Можна із впевненістю сказати, що у природі та практиці художньої інтерпретації лежить мистецтво.

1   2   3   4   5   6

Похожие:

Конспект лекцій для студентів спеціальності 020303 “Переклад” iconКонспект лекцій для студентів IV курсу гуманітарного факультету спеціальності 030301 «Журналістика»
Конспект лекцій з дисципліни «Основи журналістикознавчих досліджень» для студентів IV курсу гуманітарного факультету спеціальності...
Конспект лекцій для студентів спеціальності 020303 “Переклад” iconКонспект лекцій
Руденко П. О. Техніка І технологія промислового виробництва. Конспект лекцій для студентів спеціальності “Менеджмент організіцій”....
Конспект лекцій для студентів спеціальності 020303 “Переклад” iconКонспект лекцій для студентів спеціальності ксм денної та заочної форми навчання
Операційні системи. Конспект лекцій для студентів спеціальності ксм денної та заочної форми навчання. / проф. Бурчак І. Н., Здолбіцький...
Конспект лекцій для студентів спеціальності 020303 “Переклад” iconКонспект лекцій у двох частинах Частина 2 для студентів спеціальності 030504 «Фінанси І кредит»
Податковий менеджмент: Конспект лекцій. У двох частинах. Частина Для студентів спеціальності 030504 «Фінанси І кредит» рівня підготовки...
Конспект лекцій для студентів спеціальності 020303 “Переклад” iconКонспект лекцій з дисципліни „Радіоекологія” для студентів спеціальності 040106 „Екологія, охорона навколишнього середовища та
Конспект лекцій з дисципліни „Радіоекологія” / укладач Р. А. Васькін. – Суми: Сумський державний університет, 2010. – 115 с
Конспект лекцій для студентів спеціальності 020303 “Переклад” iconКонспект лекцій з дисципліни „ Управління інноваційним розвитком” для студентів факультету економіки та менеджменту спеціальності 050100 „Маркетинг”
Конспект лекцій з дисципліни „Управління інноваційним розвитком” / Укладачі: С. М. Ілляшенко, О. А. Біловодська. – Суми: Вид-во СумДУ,...
Конспект лекцій для студентів спеціальності 020303 “Переклад” iconКонспект лекцій з дисципліни «Економіка та управління знаннями»
Конспект лекцій з дисципліни «Економіка та управління знаннями» для студентів спеціальності 000014 «Управління інноваційною діяльністю»...
Конспект лекцій для студентів спеціальності 020303 “Переклад” iconКонспект лекцій з дисципліни «Автоматизація технологічних процесів І установок»
Конспект лекцій з дисципліни «Автоматизація технологічних процесів І установок» для студентів 5 курсів усіх форм навчання зі спеціальності...
Конспект лекцій для студентів спеціальності 020303 “Переклад” iconКонспект лекцій Суми Сумський державний університет 2011 Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Сумський державний університет
Університетська освіта: конспект лекцій для студентів спеціальності 050107 «Економіка підприємства» / укладач О. А. Лукаш. – Суми:...
Конспект лекцій для студентів спеціальності 020303 “Переклад” iconКонспект лекцій з дисципліни „охоронА праці в галузі та цивільна оборона”
В. Е. Абракітов. Охорона праці в галузі та цивільна оборона: Конспект лекцій для студентів 5 курсу спеціальності – 070801, 070801...
Разместите кнопку на своём сайте:
Библиотека


База данных защищена авторским правом ©lib.znate.ru 2014
обратиться к администрации
Библиотека
Главная страница