Закон України «Про освіту»




НазваниеЗакон України «Про освіту»
страница1/22
Дата30.08.2012
Размер2.6 Mb.
ТипЗакон
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22



Начало формы



Конец формы

 

 

 

Нормативно-правове забезпечення освіти осіб з обмеженими можливостями


 

Навігація

об’ява

Зміст

1. Нормативно-правове забезпечення освіти осіб з обмеженими можливостями…….1

1.1. Конвенція ООН про права дитини. Стаття 23………..………………………………1

1.2. Декларація про права інвалідів…………………..….…………………………………..1

1.3. Стандартні правила забезпечення рівних можливостей

для інвалідів. Правило 6. Освіта…………………………………..…………………….2

1.4. Саламанська декларація…………….………………………………….……………..3

2. Українське законодавство щодо забезпечення рівного доступу до освіти…………….3

2.1. Закон України «Про освіту»…………………………………………………………………………….3

2.2. Закон України «Про загальну середню освіту»…………………………………………………4

2.3. Закон України «Про охорону дитинства»…………………………………………………………7

2.4. Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні»……………………………………..8

2.5. Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»………….8

2.6. Державна типова Програма реабілітації інвалідів.

Мета і основні завдання Програми………………………………………………………………………..9

2.7. Указ Президента України №900/2005 від 1 червня 2005 року

«Про першочергові заходи щодо створення сприятливих умов життєдіяльності

осіб з обмеженими фізичними можливостями»………………………………………………………9

2.8. Указ Президента України №244/2008 «Про додаткові заходи

щодо підвищення якості освіти в Україні»…………………………………………………………..12

2.9. Указ Президента України №1228/2007 «Про додаткові невідкладні

заходи щодо створення сприятливих умов для життєдіяльності осіб

з обмеженими фізичними можливостями»…………………………………………………………..15

2.10. Указ Президента України №1013/2005 від 04 липня 2005 р.

«Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування

та розвитку освіти в Україні»………………………………………………………………………………19

2.11. Указ Президента України №926/2010 «Про заходи

щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні»………………………………23

2.12. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. №1545

«Про схвалення Концепції ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів»……….26

2.13. Постанова Кабінету Міністрів України від 23.04.2003 №585

«Про встановлення строку навчання у загальноосвітньому навчальному закладі

для дітей, які потребують корекції фізичного та(або) розумового розвитку»…………26

2.14. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. №848

«Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти для

дітей, які потребують корекції фізичного та(або) розумового розвитку»……………….27

2.15. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 р. №1686

«Про затвердження Державної типової програми реабілітації інвалідів»……………….34

2.16. Постанова від 23 травня 2007 р. №757 «Про затвердження

Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда»…………………………….36

2.17. Розпорядження Кабінету Міністрів України

від 3 грудня 2009 р. №1482-р «Про затвердження Плану заходів щодо запровадження інклюзивного та інтегрованого навчання у загальноосвітніх

навчальних закладах на період до 2012 р.»……………………………………………………………38

2.18. Наказ Міністерства освіти і науки України №135 від 13.05.93 р.

«Про затвердження Положення про логопедичні пункти системи освіти»……………..40

2.19. Наказ Міністерства освіти і науки України від 15.10.2004 №797

«Про внесення змін до Положення про індивідуальну форму

навчання в загальноосвітніх навчальних закладах»……………………………………………….46

2.20. Наказ Міністерства освіти і науки України від 20.12.2002 №732

«Про затвердження Положення про індивідуальну форму

навчання в загальноосвітніх навчальних закладах»………………………………………………47

2.21. Наказ Міністерства освіти і науки України №128 від 20.02.2002

«Про затвердження Нормативів наповнюваності груп дошкільних навчальних

закладів (ясел-садків) компенсуючого типу, класів спеціальних загальноосвітніх

шкіл (шкіл-інтернатів), груп подовженого дня і виховних груп загальноосвітніх

навчальних закладів усіх типів та Порядку поділу класів на групи при вивченні

окремих предметів у загальноосвітніх навчальних закладах». (Із змінами,

внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти №572 від 09.10.2002.)………………..51

2.22. Наказ Міністерства освіти і науки України від 19.05.2008 №432

«Про внесення змін до Положення про індивідуальну форму навчання

в загальноосвітніх навчальних закладах»…………………………………………………………….54

2.23. Наказ Міністерства освіти і науки України  від 15.09.2008 №852

«Про затвердження Положення про спеціальну загальноосвітню школу

(школу-інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або)

розумового розвитку»………………………………………………………………………………………….56

2.24. Наказ Міністерства освіти і науки України від 11.09.2009 р. №855

«Про затвердження Плану дій щодо запровадження інклюзивного навчання

у загальноосвітніх навчальних закладах на 2009-2012 роки»…………………………………70

2.25. Наказ Міністерства освіти і науки України від 21.12.2009 р. №1153

«Про заходи МОН на виконання завдань, визначених розпорядженням Кабінету Міністрів України  від 3 грудня 2009 року №1482-р «Про затвердження Плану

заходів щодо запровадження інклюзивного та інтегрованого навчання

у загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2012 року»………………………….81

2.26. Наказ Міністерства освіти і науки України від 01.10.2010 №912

«Про затвердження Концепції розвитку інклюзивного навчання»…………………………85

2.27. Наказ Міністерства освіти і науки України №1224 від 09.12.2010

«Про затвердження Положення  про спеціальні класи для навчання дітей

з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах»……..91

2.28. Наказ управління освіти і науки №667 від 29.09.2009

«Про затвердження Плану дій щодо запровадження інклюзивного

навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на 2009-2012 рр.»…………………….95

2.29. Наказ управління освіти і науки облдержадміністрації

від 14.01.2010 №19 «Про затвердження Плану заходів щодо запровадження інклюзивного та інтегрованого навчання у загальноосвітніх навчальних

закладах області на період до 2012 року»……………………………………………………………..99

3. Нормативно-правова база, що забезпечує організацію навчання осіб

з обмеженими можливостями……………………………………………………………………………..101

3.1.Перелік  навчальних  програм, підручників та навчально-методичних

посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки для використання

в спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах у 2010/11

навчальному році………………………………………………………………………………….……101

4. Корисні ресурси у сфері інклюзивної освіти……………………………………………………123

1. Нормативно-правове забезпечення освіти осіб

з обмеженими можливостями

1.1. Конвенція ООН про права дитини.

Стаття 23.

1. Держави-учасниці визнають, що неповноцінна в розумовому або фізичному відношенні дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства.

2. Держави-учасниці визнають право неповноцінної дитини на особливе піклування, заохочують і забезпечують надання, за умови наявності ресурсів, дитині, яка має на це право, та відповідальним за турботу про неї допомогу, щодо якої подано прохання і яка відповідає стану дитини та становищу її батьків або інших осіб, що забезпечують турботу про дитину.

3. На забезпечення особливих потреб неповноцінної дитини допомога згідно з пунктом 2 цієї статті надається при можливості безкоштовно з урахуванням фінансових ресурсів батьків або інших осіб, що забезпечують турботу про  дитину, та має на меті забезпечення неповноцінній дитині ефективного доступу до послуг у галузі освіти, професійної підготовки, медичного обслуговування,  відновлення здоров’я, підготовки до трудової діяльності та доступу до засобів відпочинку таким чином, який призводить до найбільш повного по можливості втягнення дитини в соціальне життя і досягнення розвитку її особи, включаючи  культурний і духовний розвиток дитини.

4. Держави-учасниці сприяють у дусі міжнародного співробітництва обміну відповідною інформацією в галузі профілактичної охорони здоров’я, медичного, психологічного і функціонального лікування неповноцінних дітей, включаючи розповсюдження інформації про методи реабілітації, загальноосвітньої і професійної підготовки, а також доступу до цієї інформації, з тим щоб дозволити Державам-учасницям покращити свої можливості і знання, і розширити свій досвід в цій галузі. В зв’язку з цим особлива увага має приділятися потребам країн, що розвиваються.

1.2. Декларація про права інвалідів.

5. Інваліди повинні користуватися всіма правами, викладеними у чинній Декларації. Ці права повинні бути визнані за всіма інвалідами без будь-який виключень і без розходження і дискримінації по ознаці раси, кольору шкіри, статі, мови, віросповідання, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, матеріального становища, народження або будь-якого іншого фактора, незалежно від того, чи відноситься це до самого інваліда або до його або її родині.

6. Інваліди мають право на медичне, психічне або функціональне лікування, включаючи протезні й ортопедичні апарати, на відновлення здоров’я й положення в суспільстві, на освіту, ремісничу професійну підготовку і відновлення працездатності, на допомогу, консультації, на послуги по працевлаштуванню й інші види обслуговування, що дозволять їм максимально виявити свої можливості й здібності й прискорять процес їхньої соціальної інтеграції або реінтеграції.

1.3. Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів.

Правило 6. Освіта. Державам варто визнавати принцип рівних можливостей в області початкової, середньої та вищої освіти для дітей, молоді й дорослих, які мають інвалідність, в інтегрованих структурах, їм мають забезпечувати, аби освіта інвалідів була невід’ємною частиною системи загальної освіти.

1. Відповідальність за освіту інвалідів в інтегрованих структурах варто покласти на органи загальної освіти. Варто забезпечити, аби питання, пов’язані з освітою інвалідів, були складовою частиною національного планування в. області освіти, розробки навчальних програм і організації навчального процесу.

2. Навчання в звичайних школах припускає забезпечення послуг перекладачів і інших належних допоміжних послуг. Варто забезпечити адекватний доступ і допоміжні послуги, покликані задовольняти потреби осіб із різними формами інвалідності.

3. До процесу освіти на всіх рівнях варто залучати батьківські групи й організації інвалідів.

4. У тих державах, де освіта є обов’язковою, її варто забезпечувати для дітей обох статей з різними формами і ступенями інвалідності, включаючи найважчі форми.

Особливу увагу варто приділяти наступним особам:

а) дітям наймолодшого віку, які є інвалідами;

б) дитятам-інвалідам дошкільного віку;

с) дорослим-інвалідам, особливо жінкам.

5. Для забезпечення інвалідів можливостями в області освіти в звичайній школі держави мають: а) мати чітко сформульовану політику, що розуміється і приймається на рівні шкіл і в більш широких межах громади; Ь) забезпечити гнучкість навчальних програм, можливість вносити в них доповнення й зміни; с) надавати високоякісні навчальні матеріали, забезпечити на постійній основі підготовку викладачів і надання їм підтримки.

6. Спільне навчання й громадські програми варто розглядати як додаткові елементи економічно ефективної системи навчання й професійної підготовки інвалідів. У рамках національних програм, в основі яких лежать програми громад, варто заохочувати громади використовувати і розвивати їхні ресурси з метою забезпечення освіти для інвалідів на місці.

7. У випадках, коли система загальношкільної освіти все ще не задовольняє адекватним чином потреби усіх інвалідів, можна передбачити спеціальне навчання. Воно повинно бути спрямоване на підготовку учнів до навчання в системі загальношкільної освіти. Якість такого навчання повинна відповідати тим же стандартам і цілям, що і навчання в системі загальної освіти, і повинно бути тісно з ним зв’язано. Для учнів-інвалідів потрібно як мінімум виділяти ту ж частку ресурсів на освіту, що й для учнів, які не є інвалідами. Державам варто прагнути до поступової інтеграції спеціальних навчальних закладів у систему загальної освіти. Як відомо, в даний час спеціальне навчання, можливо,  є в ряді випадків  найбільш  прийнятною формою навчання деяких учнів-інвалідів.

8. Через особливі комунікативні потреби глухих і сліпоглухонімих, можливо, доцільніше організовувати їхнє навчання в спеціальних школах або спеціальних класах для таких осіб або в спеціальних групах у звичайних школах. Зокрема, на початковому етапі особливу увагу необхідно приділяти навчанню, що відповідає культурним особливостям, що призведе до ефективного оволодіння навичками спілкування й досягненню глухими або сліпоглухонімими максимальної самостійності.

1.4. Саламанська декларація.

«Ми вважаємо й урочисто заявляємо про те, що… особи, що мають особливі потреби в області освіти, повинні мати доступ до навчання в звичайних школах, що повинні створити їм умови на основі педагогічних методів, орієнтованих у першу чергу на дітей з метою задоволення цих потреб, звичайні школи з такою інклюзивною орієнтацією є найбільш ефективним засобом боротьби з дискримінаційними поглядами, створення сприятливої атмосфери в громадах, побудови інклюзивного суспільства і забезпечення освіти для всіх; більш того, вони забезпечують реальну освіту для більшості дітей і підвищують ефективність і в кінцевому рахунку рентабельність системи освіти.

Ми закликаємо також міжнародне співтовариство, зокрема:… схвалити підхід, що полягає в навчанні в інклюзивних школах, а також надати підтримку розвиткові освіти осіб з особливими потребами як невід’ємну частину всіх освітніх програм….»

2. Українське законодавство щодо

забезпечення рівного доступу до освіти

2.1. Закон України «Про освіту».

Стаття 3. Право громадян України на освіту.

1. Громадяни України мають право на безкоштовну  освіту  в  усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров’я, місця проживання та інших обставин. Це право забезпечується: розгалуженою мережею навчальних закладів, заснованих на державній та інших  формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти; відкритим характером навчальних закладів, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина; різними формами навчання – очною, вечірньою, заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем.

2. Держава здійснює соціальний захист вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів та інших осіб незалежно від форм їх навчання і типів навчальних закладів, де вони навчаються, сприяє здобуттю освіти в домашніх умовах.

3. Для одержання документа про освіту громадяни мають право на державну атестацію.

4. Іноземні громадяни, особи без громадянства здобувають освіту в навчальних закладах України відповідно до чинного законодавства та міжнародних договорів.

Стаття 37. Навчальні заклади для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації.

1. Для дітей, які не мають необхідних умов для  виховання  і навчання в сім І, створюються загальноосвітні школи-інтернати.

2. Для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, створюються школи-інтернати, дитячі будинки, в тому числі сімейного типу, з повним державним утриманням.

3. Для дітей, які потребують тривалого лікування, створюються дошкільні навчальні заклади, загальноосвітні санаторні школи-інтернати, дитячі будинки. Навчальні заняття з такими дітьми проводяться також у лікарнях, санаторіях, вдома.

4. Для осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах, створюються спеціальні загальноосвітні школи-інтернати, школи, дитячі будинки, дошкільні та інші навчальні заклади з утриманням за рахунок держави.

5. Для дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання, створюються загальноосвітні школи і професійно-технічні училища соціальної реабілітації.

2.2. Закон Ураїни «Про загальну середню освіту».

Стаття 4. Система загальної середньої освіти.

7. Систему загальної середньої освіти становлять: загальноосвітні навчальні заклади всіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, навчально-виробничі комбінати, позашкільні заклади, науково-методичні установи та органи управління системою загальної середньої освіти, а також професійно-технічні та вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації, що надають повну загальну середню освіту.

Стаття 6. Здобуття повної загальної середньої освіти.

1. Громадянам України незалежно від  раси, кольору  шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак забезпечується доступність  і  безоплатність здобуття   повної  загальної  середньої освіти у державних і комунальних навчальних закладах.

2. Громадяни України мають право на здобуття повної загальної середньої освіти у приватних навчальних закладах.

3. Здобуття повної загальної середньої освіти у навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності має відповідати вимогам Державного стандарту загальної середньої освіти.

4. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, здобувають повну загальну середню освіту у порядку, встановленому для громадян України.

5. Відповідальність за здобуття повної загальної середньої освіти дітьми покладається на їх батьків, а дітьми, позбавленими батьківського піклування, – на осіб, які їх замінюють, або навчальні заклади, де вони виховуються.

Стаття 9. Типи загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти.

1. Відповідно до освітнього рівня, який забезпечується загальноосвітнім навчальним закладом (початкова загальна освіта, базова загальна середня освіта, повна загальна середня освіта), існують різні типи загальноосвітніх навчальних закладів І, II, III ступенів. Школи кожного з трьох ступенів можуть функціонувати разом або самостійно.

До загальноосвітніх навчальних закладів належать: середня загальноосвітня школа – загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів (І ступінь – початкова школа, II ступінь – основна школа, III ступінь – старша школа, як правило, з профільним спрямуванням навчання);

спеціалізована школа (школа-інтернат) – загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів; гімназія – загальноосвітній навчальний заклад ІІ-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів відповідно до профілю; ліцей – загальноосвітній навчальний заклад III ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою; колегіум – загальноосвітній навчальний заклад III ступеня філологічно-філософського та (або) культурно-естетичного профілів; загальноосвітня школа-інтернат – загальноосвітній навчальний заклад з частковим або повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги; спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат) – загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку; загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат) – загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів з відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування; школа соціальної реабілітації – загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують особливих умов виховання (створюється окремо для хлопців і дівчат); вечірня (змінна) школа – загальноосвітній навчальний заклад ІІ-ІІІ ступенів для громадян, які не мають можливості навчатися у школах з денною формою навчання.

2. Інші навчальні заклади системи загальної середньої освіти: позашкільний навчально-виховний заклад – навчальний заклад для виховання дітей та задоволення їх потреб у додатковій освіті за інтересами (науковими, технічними, художньо-естетичними, спортивними тощо); міжшкільний навчально-виробничий комбінат – навчальний заклад для забезпечення потреб учнів загальноосвітніх навчальних закладів у профорієнтаційній, допрофесійній, професійній підготовці; професійно-технічний навчальний заклад – навчальний заклад для забезпечення потреб громадян у професійно-технічній і повній загальній середній освіті; вищий навчальний заклад І-ІІ рівнів акредитації – навчальний заклад для задоволення потреб громадян за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста і бакалавра з одночасним завершенням здобуття повної загальної середньої освіти.

3. Загальноосвітні навчальні заклади можуть створювати у своєму складі класи (групи) з вечірньою (заочною) формою навчання, класи (групи) з поглибленим вивченням окремих предметів. Загальноосвітні навчальні заклади незалежно від підпорядкування, типів і форм власності можуть мати у своєму складі інтернати  з частковим або повним утриманням учнів (вихованців) за рахунок власника. Загальноосвітні навчальні заклади можуть створювати  навчально-виховні комплекси у складі навчальних  закладів різних типів і рівнів акредитації для задоволення допрофесійних і професійних запитів громадян, а також навчально-виховні об’єднання з  дошкільними та позашкільними навчальними закладами для задоволення освітніх і культурно-освітніх потреб.

4. Перелік спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) визначається  Міністерством освіти  України за погодженням з Міністерством охорони здоров’я України.

5. Положення про загальноосвітні навчальні заклади затверджуються Кабінетом Міністрів України. Загальноосвітній навчальний  заклад на основі Положення про загальноосвітні навчальні заклади розробляє статут, який затверджується власником (для державних та комунальних загальноосвітніх навчальних закладів – відповідним органом управління освітою) та реєструється місцевим органом  виконавчої влади або органом місцевого самоврядування.

Стаття 12. Термін навчання.

1. Термін навчання для здобуття повної загальної середньої освіти у загальноосвітніх навчальних закладах І-ІІІ ступенів становить 12 років: у загальноосвітніх навчальних закладах І ступеня – 4 роки; у загальноосвітніх навчальних закладах II ступеня – 5 років; у загальноосвітніх навчальних закладах III ступеня – 3 роки.

2. Термін навчання у загальноосвітніх навчальних закладах для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

3. У професійно-технічних та вищих навчальних закладах 1-11 рівнів акредитації термін здобуття повної загальної середньої освіти встановлюється Міністерством освіти України.

Стаття 21. Соціальний захист учнів (вихованців).

1. Учням (вихованцям) загальноосвітніх навчальних закладів може подаватися додатково соціальна і матеріальна допомога за рахунок коштів центральних  органів виконавчої влади та місцевих бюджетів, коштів юридичних і фізичних осіб України та громадян, які проживають за її межами, а також коштів фонду загальнообов’язкового навчання та за рахунок інших надходжень.

Учні (вихованці) загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності мають право на пільговий проїзд міським та приміським пасажирським транспортом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Учні (вихованці) загальноосвітніх навчальних закладів у сільській місцевості забезпечуються транспортом до місця навчання і додому безоплатно.

2. Діти з вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату забезпечуються засобами  індивідуальної корекції в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

3.  Вихованці шкіл-інтернатів усіх типів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, перебувають на повному державному утриманні. Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які навчаються в інших загальноосвітніх навчальних закладах, забезпечуються харчуванням, одягом та іншими послугами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Утримання вихованців, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, у спеціальних загальноосвітніх школах (школах-інтернатах) здійснюється за рахунок держави. -

4. Діти-сироти, діти, позбавлені батьківськогопіклування, діти, які потребують корекції фізичного та  (або) розумового розвитку, працевлаштовуються або продовжують навчання згідно з одержаною освітою у порядку, встановленому законодавством України.

Стаття 29. Права та обов’язки батьків або осіб, які їх замінюють і. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право: вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей; приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього навчального закладу; обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування загальноосвітніх навчальних закладів; звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей; захищати законні інтереси дітей.

2.  Батьки або особи, які їх замінюють, зобов’язані: забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання; постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей,  створювати належні умови для  розвитку їх природних здібностей; поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти! милосердя, шанобливе ставлення до сім’ї, старших   за віком, державної і рідної мови, до  народних традицій і звичаїв; виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей Українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України.

3. У разі, якщо батьки або особи, які їх замінюють, всупереч висновку відповідної психолого-медико-педагогічної консультації відмовляються направляти дитину до відповідної спеціальної загальноосвітньої школи (школи-інтернату),  навчання дитини  проводиться за  індивідуальною формою.

2.3. Закон України «Про охорону дитинства».

Стаття 26. Захист прав дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку Дискримінація дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку забороняється. Держава сприяє створенню дітям-інвалідам та дітям з вадами розумового або фізичного розвитку необхідних умов, рівних з іншими громадянами можливостей для повноцінного життя та розвитку з урахуванням індивідуальних здібностей та інтересів, гарантує надання їм відповідної матеріальної допомоги, встановлення одному з батьків дитини-інваліда чи особі, яка його замінює, на підприємстві, в установі чи організації незалежно від форм власності, за його згодою, скороченого робочого дня, надання додаткової оплачуваної відпустки на строк до 5 днів, відпустки без збереження заробітної плати та інших пільг, передбачених законодавством України.

Дітям-інвалідам та дітям з вадами розумового або фізичного розвитку надається безоплатна спеціалізована медична, дефектологічна і психологічна допомога та здійснюється безоплатне протезування у відповідних державних і комунальних закладах охорони здоров’я, надається можливість отримати базову, професійно-технічну та вищу освіту, в тому числі в домашніх умовах. Таким: дітям гарантується безоплатне забезпечення засобами індивідуальної корекції.

З метою створення умов для безперешкодного доступу дітей-інвалідів та дітей з вадами фізичного розвитку до об’єктів соціальної інфраструктури планування та забудова населених пунктів, формування жилих районів, розробка проектних рішень, будівництво та реконструкція будинків, споруд та їх комплексів, об’єктів та засобів громадського транспорту повинні здійснюватися з дотриманням вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Діти-інваліди мають право на» безоплатне матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення, а також забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами індивідуальної корекції відповідно до законодавства.(Статтю 26 доповнено частиною згідно із Законам №2414-І\/ від 03.02.2005).

Стаття 27. Заклади для дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку.

Для дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку, які не можуть навчатися в загальних навчальних закладах, створюються спеціальні загальноосвітні школи (школи-інтернати), загальноосвітні санаторні школи (школи-інтернати), будинки-інтернати для дітей-інвалідів, дошкільні та інші заклади, в яких вони утримуються за рахунок держави. При направленні дітей до таких закладів останні мають обиратися з урахуванням принципу їх максимальної територіальної наближеності до місця проживання батьків або осіб, що їх замінюють.

2.4. Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні».

Стаття 12. Структура системи реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів. Систему реабілітації інвалідів, -дітей-інвалідів складають: спеціальні загальноосвітні школи (школи-інтернати) – загальноосвітні навчальні заклади системи освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку.

Цим же законом передбачено ухвалення Державної типової програми реабілітації інвалідів, яка повинна встановити гарантований державою перелік послуг з медичної, психолого-педагогічної, фізичної, професійної, трудової, фізкультурно-спортивної, побутової і соціальної реабілітації, технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного призначення, які надаються інваліду, дитині-інваліду з урахуванням фактичних потреб залежно від віку, статі, виду захворювання безоплатно або на пільгових умовах. Така програма була прийнята і розроблені заходи на її виконання (нижче будуть наведені витяги з цієї Програми). Варто зазначити, що це практично єдиний нормативний документ де зафіксовано термін «інклюзивна освіта».

2.5. Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Стаття 21. Держава гарантує інвалідам дошкільне виховання, здобуття освіти на рівні, що відповідає їх здібностям і можливостям.

Дошкільне виховання навчання інвалідів здійснюється в загальних або спеціальних дошкільних та навчальних закладах.

Професійна підготовка або перепідготовка інвалідів здійснюється з урахуванням медичних показань і протипоказань для наступної трудової діяльності. Вибір форм і методів професійної підготовки провадиться згідно з висновками медико-соціальної експертизи. „При навчанні, професійній підготовці або перепідготовці інвалідів поряд із загальними допускається застосування альтернативних форм навчання.

2.6. Державна типова Програма реабілітації інвалідів. Мета і основні завдання Програми.

Метою Програми є визначення гарантованих державою переліків реабілітаційних послуг, технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного призначення, що надаються інваліду чи дитині-інваліду з урахуванням фактичних потреб залежно від віку, статі, виду захворювання (каліцтва) безоплатно або на пільгових умовах.

Для досягнення мети Програми необхідно забезпечити виконання таких завдань:

реалізація інвалідами їх конституційних прав;

проведення державної політики у сфері реабілітації інвалідів, сприяння їх широкій інтеграції у суспільство;

системний підхід до організації реабілітації інвалідів;

послідовність і наступність у проведенні багатопрофільних реабілітаційних заходів;

контроль за якістю послуг з медичної, психолого-педагогічної, фізичної, професійної, трудової, фізкультурно-спортивної, побутової і соціальної реабілітації, технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного призначення.

2.7. Указ Президента України № 900/2005  від 1 червня 2005 року «Про першочергові заходи щодо створення сприятливих умов життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями».

З метою забезпечення безперешкодного доступу осіб з обмеженими фізичними можливостями до об’єктів соціальної інфраструктури, а також ураховуючи Стандартні правила забезпечення однакових можливостей для інвалідів (Резолюція Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 20 грудня 1993 року № 48/96), постановляю:

1. Звернути увагу Кабінету Міністрів України на незадовільне виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади вимог законодавства щодо створення належних умов для доступу людей з інвалідністю до об’єктів соціальної інфраструктури.

2. Кабінету Міністрів України:

1) вжити до 1 листопада 2005 року заходів до забезпечення безумовного додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади законодавства щодо створення належних умов для доступу людей з інвалідністю до об’єктів соціальної інфраструктури;

2) проаналізувати стан виконання Програми забезпечення безперешкодного доступу людей з обмеженими фізичними можливостями до об’єктів житлового та громадського призначення, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2003 року № 863, та за результатами такого аналізу вжити до 1 листопада 2005 року невідкладних заходів до її належного виконання;

3) розробити за участю Національної Асамблеї інвалідів України, інших громадських організацій інвалідів та затвердити до 1 липня 2005 року додаткові заходи щодо створення сприятливих умов життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями, передбачивши, зокрема:

створення до 1 листопада 2005 року необхідних умов для доступу осіб з обмеженими фізичними можливостями до будинків і приміщень центральних органів виконавчої влади;

стимулювання виробництва вітчизняними підприємствами транспортних засобів, спеціального і допоміжного устаткування для перевезення та переміщення людей з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, а також виготовлення відповідних інформаційних та технологічних засобів (піктограм, інформаційних щитів, електронних табло тощо);

забезпечення до 1 грудня 2005 року обладнання поїздів дальнього сполучення (фірмових поїздів) спеціалізованими пасажирськими вагонами, пристосованими для перевезення інвалідів у візках;

створення протягом 2005 року безпечних умов для користування інвалідами у візках, іншими маломобільними групами населення транспортною інфраструктурою (вокзалами, привокзальними територіями, переходами через залізничні колії тощо);

забезпечення протягом 2005 року облаштування спеціальних місць паркування автомобілів та інших транспортних засобів, які забезпечують перевезення людей з інвалідністю;

4) забезпечувати під час закупівлі за державні кошти рухомого складу громадського транспорту придбання моделей, які максимально пристосовані для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями;

5) забезпечити проведення перевірки додержання підприємствами та організаціями, які здійснюють надання послуг з перевезення пасажирів, вимог законодавства щодо спеціального обладнання транспортних засобів для безперешкодного користування їх послугами особами з обмеженими фізичними можливостями, про результати перевірки та вжиті заходи доповісти до 1 грудня 2005 року;

6) забезпечити протягом червня-липня 2005 року створення сприятливих умов для доступу осіб з обмеженими фізичними можливостями до інформаційного простору, зокрема шляхом адаптації інформаційно-комунікаційних систем до потреб людей з вадами зору та слуху, а також збільшення кількості інформаційних та культурно-освітніх телепрограм із сурдоперекладом та титруванням;

7) забезпечити протягом 2005-2006 років в установленому порядку надання державної підтримки засобам масової інформації, які спеціалізуються на висвітленні життя і проблем людей з інвалідністю, а також друкованим засобам масової інформації, засновниками яких є громадські організації інвалідів;

переглянути до 1 липня 2005 року Державну цільову програму «Шкільний автобус», затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 31, з метою вирішення питання щодо забезпечення перевезення дітей-інвалідів у візках спеціально пристосованими автобусами до місць навчання і додому.

3. Державному комітету України з питань будівництва та архітектури, Державному комітету України з питань житлово-комунального господарства переглянути до 1 січня 2006 року з урахуванням стандартів Європейського Союзу державні будівельні норми і правила з метою забезпечення безперешкодного доступу осіб з обмеженими фізичними можливостями до об’єктів соціальної інфраструктури та вжити заходів щодо додержання цих норм та правил.

4. Міністерству освіти і науки України:

забезпечити створення до початку 2005-2006 навчального року в гуртожитках навчальних закладів відповідних житлово-побутових умов для учнів та студентів з інвалідністю, насамперед тих, які пересуваються в інвалідних візках;

прискорити розроблення та запровадження навчального курсу з питань формування безперешкодного середовища для життєдіяльності людей з обмеженими фізичними можливостями на архітектурних і будівельних факультетах вищих навчальних закладів, у закладах післядипломної освіти;

вжити протягом 2005 року заходів щодо пристосування загальноосвітніх навчальних закладів до потреб дітей з інвалідністю.

5. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям:

вжити до 1 листопада 2005 року заходів щодо створення необхідних умов для вільного доступу осіб з обмеженими фізичними можливостями до будинків і приміщень місцевих органів виконавчої влади, закладів соціального захисту населення, охорони здоров’я, культури, фізкультурно-спортивних, культових споруд тощо;

запровадити, починаючи з другого півріччя 2005 року, організацію відвідування посадовими та службовими особами місцевих органів виконавчої влади людей з обмеженими фізичними можливостями, зокрема інвалідів, які мають проблеми з пересуванням, за місцем їх проживання з метою вирішення порушуваних ними проблем;

сприяти створенню при місцевих органах виконавчої влади «комітетів доступності» за участю представників Національної Асамблеї інвалідів України та інших громадських організацій інвалідів;

передбачати починаючи з 2006 року в проектах програм економічного і соціального розвитку заходи щодо створення спеціалізованих транспортних служб для безкоштовного та пільгового перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями;

вжити до 1 січня 2006 року в установленому порядку заходів щодо поліпшення фінансування будівництва житла, пристосованого для потреб осіб з обмеженими фізичними можливостями, та забезпечення ним таких осіб;

забезпечувати під час розроблення та коригування генеральних планів, проектів детального планування, проектів забудови земельних ділянок та реконструкції об’єктів житлового та громадського призначення врахування потреб осіб з обмеженими фізичними можливостями;

забезпечувати в установленому порядку разом з дільничними виборчими комісіями під час проведення виборів умови для реалізації особами з обмеженими фізичними можливостями конституційного виборчого права.

6. Київській міській державній адміністрації вжити заходів щодо перетворення до 1 грудня 2005 року Майдану Незалежності та Палацу мистецтв «Український дім» у місті Києві на територію безперешкодного доступу для осіб з обмеженими фізичними можливостями.

7. Кабінету Міністрів України забезпечувати постійний контроль за виконанням цього Указу та один раз на півроку інформувати Президента України про реалізацію передбачених ним заходів.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22

Похожие:

Закон України «Про освіту» iconПлан роботи відділу освіти районної державної адміністрації на 2011 рік вступ
Законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», Закону України «Про...
Закон України «Про освіту» iconМіністерство культури І мистецтв україни наказ
Законів України “Про освіту”, “Про позашкільну освіту”, Положення про позашкільний заклад освіти, затвердженого постановою Кабінету...
Закон України «Про освіту» iconСумський державний університет Бібліотека. Інформаційно-бібліографічний відділ
Про внесення зміни до статті 65 Закону України "Про вищу освіту": Закон України від 19 лютого 2009 року №1024-vi
Закон України «Про освіту» iconЗакону України «Про освіту»
Відповідальність батьків за розвиток дитини у сім’ї (стаття 59 Закону України «Про освіту»), яка передбачає
Закон України «Про освіту» iconІ. Організаційні заходи по забезпеченню Законів України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про дошкільну освіту” та Національної доктрини розвитку освіти
Про загальну середню освіту”, “Про дошкільну освіту” та Національної доктрини розвитку освіти
Закон України «Про освіту» iconПотреби життя, шкільна практика дають нове розуміння навчання. Згідно із Законом України “Про освіту”, Державною національною доктриною розвитку освіти України
У законі України «Про загальну середню освіту» зазначено, що головною метою діяльності сучасних освітніх установ є формування особистості...
Закон України «Про освіту» iconПлан роботи методичного об’єднання вчителів гуманітарного циклу
України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», по формуванню І розвитку соціально зрілої, творчої особистості з усвідомленою...
Закон України «Про освіту» iconНа виконання Закону України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», з метою оптимізації навчально-виховного процесу, підвищення ефективності методичної
...
Закон України «Про освіту» iconЗакон України “Про освіту”
Рівненська обл., м. Радивилів вул. І. Франка,11, тел./факс (03633) 4-31-06 e-mail: rad
Закон України «Про освіту» iconЗакон України “Про освіту”
Рівненська обл., м. Радивилів вул. І. Франка,11, тел./факс (03633) 4-31-06 e-mail: rad
Разместите кнопку на своём сайте:
Библиотека


База данных защищена авторским правом ©lib.znate.ru 2014
обратиться к администрации
Библиотека
Главная страница