Вісник луганського національного




НазваниеВісник луганського національного
страница1/29
Дата04.10.2012
Размер3.82 Mb.
ТипДокументы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29







ЛУГАНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА




2 (237)

2012

2012 січень № 2 (237)

ВІСНИК


ЛУГАНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО


УНІВЕРСИТЕТУ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА







СОЦІОЛОГІЧНІ НАУКИ




Заснований у лютому 1997 року (27)

Свідоцтво про реєстрацію:

серія КВ № 14441-3412ПР, видане Міністерством юстиції України 14.08.2008 р.


Рекомендовано до друку

на засіданні Вченої ради

Луганського національного університету

імені Тараса Шевченка

(протокол № 4 від 25 листопада 2011 року)


Виходить двічі на рік

Засновник і видавець

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка


Редакційна колегія:

Головний редактор – доктор педагогічних наук, професор Курило В. С.

Заступник головного редактора

доктор педагогічних наук, професор Савченко С. В.
Випускаючі редактори –

доктор історичних наук, професор Бур’ян М. С.,
доктор медичних наук, професор Виноградов О. А.,
доктор філологічних наук, професор Галич О. А.,
доктор педагогічних наук, професор Горошкіна О. М.,
доктор сільськогосподарських наук, професор Конопля M. I.,
доктор філологічних наук, професор Синельникова Л. М.,

доктор педагогічних наук, професор Харченко С. Я.


Редакційна колегія серії «Соціологічні науки»:

Головний редактор

Кононов І. Ф., доктор

соціологічних наук, професор

Заступники

головного редактора

Хобта С. В., кандидат соціологічних наук, доцент

Лебідь Л. І., кандидат соціологічних наук, старший викладач

доктор соціологічних наук, професор Куценко О. Д.

доктор соціологічних наук, професор Рущенко І. П.,

доктор соціологічних наук, професор Саппа М. М.

доктор соціологічних наук, професор Сокурянська Л. Г.,

доктор соціологічних наук, професор Катаєв С. Л.,

доктор соціологічних наук, доцент Коваліско Н. В.,

доктор філософських наук, професор Лобас В. Х.,

доктор філософських наук, професор Гаврилов М. І.,

доктор соціологічних наук, професор Каменська Т. Г.,

доктор соціологічних наук, доцент Барматова С. П.


Редакційні вимоги

до технічного оформлення статей

Редколегія “Вісника” приймає статті обсягом 4 – 5 сторінок через 1 інтервал, повністю підготовлених до друку. Статті подаються надрукованими на папері в одному примірнику з додатком диска. Набір тексту здійснюється у форматі Microsoft Word (*doc, *rtf) шрифтом № 12 (Times New Roman) на папері формату А-4; усі поля (верхнє, нижнє, праве й ліве) — 3,8 см; верхній колонтитул — 1,25 см, нижній — 3,2 см.

У верхньому колонтитулі зазначається: Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № ** (***), 2011.

Інформація про УДК розташовується у верхньому лівому кутку без відступів (шрифт нежирний). Ініціали і прізвище автора вказуються в лівому верхньому кутку (через рядок від УДК) з відступом 1,5 см (відступ першого рядка), шрифт жирний. Назва статті друкується через рядок великими літерами (шрифт жирний).

Зміст статті викладається за планом: постановка проблеми в загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими чи практичними завданнями; аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання цієї проблеми та на які спирається автор; виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується ця стаття; формулювання цілей статті (постановка завдання); виклад основного матеріалу дослідження з певним обґрунтуванням отриманих наукових результатів; висновки з цього дослідження й перспективи подальших розвідок у цьому напрямку. Усі перелічені елементи повинні бути стилістично представлені в тексті, але графічно виділяти їх не треба.

Посилання на цитовані джерела подаються в квадратних дужках після цитати. Перша цифра — номер джерела в списку літератури, який додається до статті, друга — номер сторінки, наприклад: [1, с. 21] або [1, с. 21; 2, с. 13–14]. Бібліографія і при необхідності примітки подаються в кінці статті після слова „Література” або після слів „Література і примітки” (без двокрапки) у порядку цитування й оформляються відповідно до загальноприйнятих бібліографічних вимог. Бібліографічні джерела подаються підряд, без відокремлення абзацом; ім’я автора праці (або перше слово її назви) виділяється жирним шрифтом.

Статтю завершують 3 анотації обсягом 3 – 4 рядків українською, російською та англійською мовами із зазначенням прізвища, ім’я та по батькові автора, назви статті та ключовими словами (3 – 5 термінів).

Стаття повинна супроводжуватися рецензією провідного фахівця (доктора, професора).

На окремому аркуші подається довідка про автора (прізвище, ім’я, по батькові; місце роботи, посада, звання, учений ступінь; адреса навчального закладу, кафедри; домашня адреса; номери телефонів (службовий, домашній, мобільний).

© ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2012

ЗМІСТ



ДОСЛІДНИЦЬКИЙ ПРОЕКТ

«ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ ЛУГАНСЬКОГО ШКОЛЯРА – 2011»

1.

Кононов І. Ф., Хобта С. В. Повсякденне життя старших школярів: яка раціональність тут формується? (про дослідницький проект «Повсякденне життя луганського школяра – 2011»)………………………………………………...



5

2.

Хобта С. В. Ціннісна свідомість шкільної молоді м. Луганська…...............................................................................


16

3.

Лебідь Л. І. Соціальна нерівність в оцінках учнівської молоді м. Луганська……………………………………………..


27

4.

Патрична Г. А., Віхров М. М. Самопочуття школярів в різних соціальних колах: довіра, взаємодопомога, комфорт…


35

5.

Кухаренко О. В. Навчання у житті школяра: сучасний зміст шкільної програми та перспективи її зміни в майбутньому…………..................................................................



43

6.

Петренко О. С. Діяльнісна сторона позашкільного життя старшокласників м. Луганська……………………....................


54

7.

Живілова М. С. Повсякденні міські практики школярів м. Луганська: порівняльний аналіз освоєння простору……………………………............................................



66

8.

Кононов І. Ф. Наркотизм серед школярів старших класів у м. Луганську: форми та поширеність…………………………..


75

9.

Стулова Г. В. Моделі сексуальної поведінки старшокласників м. Луганська: проблема суспільної обумовленості..........…………………………………………….



97


СОЦІОЛОГІЯ ІНТЕРНЕТУ ТА ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ

10.

Горошко О. І. Соціологія 2.0 як один з напрямів розвитку соціології Інтернету……………………………………………...


107

11.

Зірак Абдулла Карім. Мобільний зв’язок і межі особистої свободи у сучасному Курдистані……………………………….


117


СОЦІОЛОГІЯ МОЛОДІ

12.

Петренко О. С. Субкультури рольовиків і реконструкторів в Україні............................................................................................


126

13.

Соловйова Я. Ю. Субкультура футбольних фанів України (на прикладі фанів клубів Премєр-ліги України)……………..


133

14.

Левада І. І. Паркур як молодіжна субкультура (на прикладі м. Луганська)……………………………………………………..


144



СОЦІОЛОГІЯ ОСВІТИ

14.

Мотунова І. Г. Іноземні студенти як показник конкурентоспроможності українського вишу (на прикладі Луганського національного університету імені Тараса Шевченка)………………………………………………..



149

15.

Проценко Г. М., Швець О. М. Основні проблеми адаптації першокурсників у ВНЗ..................................................................


160


СОЦІОЛОГІЯ ЕКОНОМІКИ

16.

Мацнєв М. І. Перспективи розвитку малого і середнього бізнесу в Росії: пошук нових моделей кредитування…………


166


СОЦІОЛОГІЯ ПОЛІТИКИ

17.

Єнін М. Н. Кордони ідеології та науки: чи можливий продуктивний діалог?...................................................................


172





КАФЕДРА: МЕТОДИКА ТА ДОСВІД ВИКЛАДАННЯ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН




18.

Тягнібедіна О. С. Роль логіки в підготовці студентів-соціологів………………………………………………………...


184

19.

Рудакова О. В. Формування готовності студентів до науково-дослідної діяльності засобами проблемного навчання ………..........................................................................



193

20.

Рудакова О. В. Інформаційні технології в організації самостійної та позааудиторної роботи студентів: особливості застосування при викладанні соціологічних дисциплін............



200




Відомості про авторів…………………………………………..

208

ДОСЛІДНИЦЬКИЙ ПРОЕКТ «ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ ЛУГАНСЬКОГО ШКОЛЯРА – 2011»


УДК 316.728 – 057.874 (477.61)


Кононов І. Ф., Хобта С. В.


ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ СТАРШИХ ШКОЛЯРІВ:

ЯКА РАЦІОНАЛЬНІСТЬ ТУТ ФОРМУЄТЬСЯ?

(ПРО ДОСЛІДНИЦЬКИЙ ПРОЕКТ «ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ ЛУГАНСЬКОГО ШКОЛЯРА – 2011»)


Задум дослідження. Цього року сплинуло друге десятиріччя після розпаду СРСР та здобуття Україною незалежності. Термін достатній для того, щоб підбити певні підсумки. Відносно зрозумілими є мікросоціальні тенденції: периферізація становища нашої країни в світовій капіталістичній системі, спрощення структури суспільного виробництва, надзвичайний рівень соціального розшарування [1; 2; 3]. Але подібні трансформації зачіпають не лише макрорівень суспільства. Значні зрушення відбуваються і на мікрорівні.

Нам уже доводилося констатувати, що в період суспільних змін повсякденність, яка мусить бути за визначенням сферою усталених практик, значно проблематизується, стає чужою для значних груп населення [4]. На цей момент нові контури повсякденності вже стабілізувалися. Але вони недостатньо зрозумілі. Особливо це стосується повсякденності підростаючих генерацій, що переживають первинну соціалізацію. Відсутність достатніх знань породжує шалені коливання в оцінці стану молодих поколінь. Політики звично вихваляють молодь, заявляючи, що вона розумніша за покоління батьків. Але щоденно ЗМІ повідомляють про велику кількість жахливих випадків у молодіжному середовищі. Це дає підставу чутливим діячам культури робити узагальнення на кшталт: «Країна стрімко скочується у прірву гуманітарної катастрофи. Суспільна мораль деградувала, Закон за всієї його суворості неспроможний запобігти насильству, переповнені тюрми давно перестали виконувати застережну чи, тим більше, перевиховну функцію. Замшілим анахронізмом відлунюють із якогось потойбічного світу слова класика про те, що цілий світ не вартий однієї дитячої сльозинки. Людина початку ХХІ століття оголосила духовну війну сама собі». Підставою для таких узагальнень стають повсякденні спостереження: «Школярі та студенти (принаймні у столиці – точно), не страждаючи від почуття сорому, привселюдно вживають грубу лайку «для связки слов». Незбагненною до дикості модою, найвищим «шиком» навіть серед дівчат вважається вживання матюка» [5].

Справа, безумовно, не лише у використанні молоддю обсцентної лексики. Матюки – це зовнішній прояв значно глибших проблем, які підштовхують молодих людей до практик самознищення. Однією з найбільш поширених стала практика вживання наркотичних речовин. За даними медиків 95% наркозалежних в Луганській області – це молоді люди у віці 15 – 30 років. Про серйозність проблеми свідчить те, що на лікування наркоманів щорічно з обласного бюджету витрачається близько 15 млн. грн. При цьому повсякденність дорослих і повсякденність молоді часом здаються зовсім різними площинами суспільного життя. Медики з тривогою свідчать, що батьки часто довідуються про те, що їхня дитина стала наркозалежною, лише після смерті сина чи доньки [6].

Отже, відносна відокремленість молодіжного середовища від світу дорослих, наявність відповідної субкультури робить дуже актуальним комплексне вивчення повсякденності дітей і підлітків. Без системного знання про неї неможливо вибудовувати ефективну молодіжну політику, розробляти та втілювати в життя проекти модернізації освіти в країні.

У сучасній вітчизняній соціології повсякденне життя підростаючих поколінь стає об’єктом дослідження досить нечасто. Найбільше в цьому сенсі поталанило студентській молоді. Є фундаментальні дослідження Л. Г. Сокурянської, присвячені цій групі [7; 8]. Наша кафедра свого часу провела декілька досліджень ціннісних орієнтацій студентської молоді Луганська [9].

Життя школи на цей час залишається поза фокусом уваги соціологічних досліджень. Здебільшого в поле дослідницької уваги потрапляють якісь окремі його аспекти [10; 11; 12]. Наша кафедра в попередніх дослідженнях вивчала орієнтації абітурієнтів на здобуття вищої освіти [13; 14]. Тоді було зафіксовано, що як в Україні, так і в Росії серед школярів сформувалася загальна настанова на отримання вищої освіти. Але вища освіта переважно розглядається лише як інструментальна цінність, своєрідна перепустка на відносно привілейований ринок праці. Головним же мотивом діяльності стало прагнення до матеріального благополуччя. Все це дає підстави для того, щоб передбачити значні зміни в топографії «педагогічної провінції» (якщо скористатися словосполученням Германа Гессе).

В одному дослідженні важко відразу претендувати на створення повної картини повсякденного життя тієї чи іншої соціальної групи. Ми теж розглядали наше дослідження як пошукове, що має окреслити сферу дійсності, яку ще треба буде докладно вивчити.

Проблемне поле дослідження. Програма дослідження створювалася виходячи з уявлення про те, що школярі в своєму повсякденному житті зараз опинилися в амбівалентній ситуації. З одного боку, з найближчого соціального середовища і масової культури вони отримують інформацію про сучасний стан суспільства. В цьому суспільстві діють стимули, що за висловом З. Баумана, «…залучають переважно споживацькі, а не продуктивні здібності своїх членів» [15, с. 84]. У такому суспільстві багато можливостей, але індивід сам мусить нести тягар усіх проблем. Норми тут здаються все більш варіативними і необов’язковими. Маніпуляція приходить на зміну насильству. Людьми керують, зваблюючи їх якимись перспективами, але без гарантій. З. Бауман справедливо пише: «Видовища прийшли на місце нагляду, не втративши дисциплінуючої влади свого попередника» [15, с. 94]. Враховуючи те, що школярі старших класів усвідомлюють своє перехідне становище, життя в сучасному світі може їм здаватися пригодою.

Школа ж у цей час продовжує транслювати цінності, яких суспільство вже не дотримується. Цю невідповідність відчувають школярі і розуміють вчителі. Але школа як інститут є надзвичайно інерційною системою. Ця інерційність веде до розвитку лицемірства у виховному процесі. Варто підкреслити, що воно є не якістю окремих вчителів, а результатом структурного напруження в самому інституті освіти.

На організаційному рівні в інституті шкільної освіти за останні 20 років теж відбулися серйозні зміни. Наочною є остаточна фемінізація школи. Низька заробітна плата вчителів позбавляє їх статусного престижу. Тіньова ж комерціалізація освіти (збір з батьків на потреби школи, репетиторство тощо) додають амбівалентних рис життю школи.

Ідея «педагогічної провінції» – це утопія рівності в дусі, яка мусила втілюватися в життя в навчальних закладах. Але в наш час вона руйнується під тиском соціального розшарування. Останнє впливає на ціннісний розкол в середовищі школярів: одні почуваються приниженими, а інші впевнені у своїй вседозволеності. Таким чином, сучасна «педагогічна провінція» радше схожа на колишній біосферний заповідник, відданий на поталу браконьєрам. Через це вона перетворилася на живильний ґрунт для різноманітних девіацій. Серед школярів поширюються різні види адиктивної поведінки. Терміни «адикція» та «адикт» прийшли до нас з англійської. Якщо колись addiction англійською означало згубну пристрасть, непереборну жагу до чогось, то зараз першим значенням стало «наркоманія». У свою чергу addict – це наркоман. Ми в контексті дослідження під адиктивної поведінкою будемо розуміти поведінку, обумовлену залежністю. В спеціальній літературі дійшли згоди, що цим терміном «…позначається поведінка, спрямована на вживання (використання) будь-якого агента, спроможного викликати залежність. Таким агентом може бути практично що завгодно. Крім хімічної залежності, розрізняють залежність від азартних ігор, комп’ютерну та інтернет-залежність, залежність від релігійних культів і тоталітарних сект, сексуальну залежність тощо» [16, с. 27]. Розповсюдженість цих явищ соціологам зараз невідома.

Особливої проблемності ситуації надає та обставина, що в світовій соціології немає задовільної теорії зародження та поширення девіантних форм поведінки [17, с. 235 – 254].

Проблемам адиктивної поведінки школярів приділялася значна увага в дослідженні, але вони розглядалися в контексті повсякденного життя. Нас цікавили ціннісні орієнтації школярів, їх ставлення до соціального розшарування в суспільстві, їх самоідентифікація. Питання анкети передбачали з’ясування ставлення школярів до своєї навчальної діяльності.

Як мету дослідження було визначено отримання комплексного уявлення про повсякденне життя луганських школярів і виявлення точок напруги, які провокують різні форми девіантної поведінки. Останні стають елементом субкультури у разі, якщо складаються механізми трансляції серед однолітків і між віковими групами. В цілому ж все це повинно було показати, які латентні зразки поведінки викристалізовуються в середовищі підлітків. Колись Бернхард Вальденфельс писав: «Повсякденність існує як місце сенсоутворення, відкриття правил» [18, с. 47]. Завдяки цьому вона є «плавильним тиглем раціональності (Alltag als Schmelztiegel der Rationalität)[18, с. 39]. При плануванні дослідження до уваги брали ідею Маргарет Мід стосовно того, що в умовах кризи набуває поширення кофігуративна культура. Вона передбачає розрив визначального зв’язку між людськими генераціями у передаванні соціального досвіду. В такій ситуації люди переважно вчаться не в старших, а в своїх ровесників. Видатний антрополог писала, що в такій ситуації «молодь сама повинна виробляти у собі нові стилі поведінки і служити зразком для своїх однолітків» [19, с. 345]. Культура внаслідок цього спрощується, але робить індивідів більш здатними адаптуватися до нових умов. Важливим є такий висновок М. Мід: «Коли конфігурація серед ровесників інституціоналізується культурою, ми стикаємося з явищем молодіжної культури або культури «тінейджерів»; вікова стратифікація, яка підтримується шкільною системою, набуває все більшого значення» [19, с. 357]. Ми і хотіли зрозуміти, як виникають відповідні культурні форми, що перетворюються на рушійні сили повсякденної поведінки підлітків.

Відповідно до мети об’єктом дослідження виступало повсякденне життя школярів Луганська 8 – 11 класів. Його предметом була проблематизація повсякденного життя названої соціальної групи.

Дослідження орієнтувалося на три головні гіпотези.

Гіпотеза 1. Школа програє сім'ї і дружнім колам в плані самопочуття, яке формується в цьому середовищі у школяра. Шкільні заняття сприймаються більшістю учнів як обов’язок, але обов’язок важкий і не завжди зрозумілий. Останнє обумовлене тим, що школа не сприймається більшістю підлітків як ліфт, що підніме їх до успішного дорослого життя. Вона, радше, схожа на камеру схову, куди відправляють підростаючі покоління до стану дорослості. Ціннісні ж орієнтації у школярів формуються переважно під впливом «дорослого» життя. В них на першому місці стоять особисті досягнення. Їх мірою є особисте благополуччя, яке знайшло втілення в грошах. Звідси відчуття у більшості школярів несправедливості життя, яким вони живуть зараз і яке їх очікує в майбутньому. Негативні відчуття в шкільному житті перш за все виникають як наслідок того, що можна назвати «структурним лицемірством» школи як виховної інстанції.

Гіпотеза 2. У школярів немає внутрішніх засторог перед виникненням адиктивних форм поведінки. Це стосується тютюнокуріння, вживання алкоголю та наркотиків. Певне порушення норм в цьому плані вважається частиною субкультури підлітків. У цьому середовищі є заборони на вживання важких наркотиків, про які відомо, що вони становлять смертельну небезпеку. Немає жорстких заборон і на статеві стосунки до шлюбу. Є певна група серед молоді, яка ставиться до сексу як до спорту. Це симптом того, що секс і кохання в молодіжному середовищі розійшлися як різні типи стосунків. Все це в цілому створює поживний ґрунт для виникнення девіацій та їх поширення.

Гіпотеза 3. На цей час склалася модель трансляції девіантних форм поведінки в середовищі підлітків. Тут немає прямого впливу світу карних злочинців. Але тінейджери засвоїли певні елементи злочинної субкультури, які увійшли в масову культуру. Відчуження від суспільства сприяє замкненості підліткової субкультури.

Для перевірки сформульованих гіпотез в ході дослідження вирішувалися такі завдання:

  • вивчалося ставлення школярів до навчання та їх позиціонування стосовно предметів шкільної програми;

  • з’ясовувалася обізнаність школярів стосовно наук, які не є шкільними предметами. При цьому створювалася проективна ситуація можливого введення чогось з перелічених наук у навчальний процес. Школярі мусили вибрати нові дисципліни до шкільного циклу. В переліку були як академічні науки, так і сумнівні комплекси знань. Така ситуація була спроектована для того, щоб з’ясувати зсув інтелектуальних інтересів школярів стосовно діючої шкільної програми;

  • виявлялися зони комфортного і некомфортного самопочуття в житті школярів і з’ясовувалися мережі міжособистої та інституційної довіри/недовіри в повсякденному житті школярів, кола спілкування:

  • вивчалися ціннісні орієнтації школярів з погляду особистої значимості цінностей. Особлива увага була приділена цінності багатства. Вона розглядалася як основа ціннісного розколу в ситуації суспільної аномії (за поділом Р. Мертоном індивідуальних форм пристосування [20, с. 254 – 277 ]). Окремо розглядалися проблеми моральних цінностей і їх вплив на поведінку школярів;

  • вивчалися характеристики та поширеність наркотизму, тютюнокуріння та вживання алкоголю серед школярів, механізми передачі адиктивної поведінки;

  • досліджувалися просторові характеристики повсякденного життя підлітків;

  • вивчалася поширеність різних форм позашкільної діяльності наших респондентів;

  • з’ясовувалася ієрархія ідентичностей школярів.

У такій послідовності надалі будуть подаватися статті з результатами дослідження.

Підкреслимо, що наше дослідження орієнтоване на вивчення повсякденного життя підлітків. При цьому ми використовували метод роздаткового анкетування. Як правило, для вивчення повсякденного життя використовуються не кількісні, а якісні методи збору первинної соціологічної інформації. Але, як вже відзначалося, наш колектив попередньо здійснив дві серії фокусованих групових інтерв’ю з учнями випускних класів в Луганській області і в прикордонних районах Ростовської області (Російська Федерація). Результати фокусованих групових інтерв’ю дозволили нам сформулювати гіпотези і створити інструментарій для масового опитування. Цілком можливо, що результати цього опитування підштовхнуть нас до нового етапу поглиблених досліджень, тепер уже з використанням якісних методів.

Характеристика вибіркової сукупності. Дослідження проводилося протягом місяця: з 10 жовтня по 10 листопада 2011. В ході дослідження було опитано 800 луганських школярів. Обсяг вибіркової сукупності визначався з огляду на однорідність досліджуваного контингенту та аналітичних вимог до вибіркової сукупності [21, с. 137 – 138]. Під час опитування застосовувалася випадкова вибірка. Величина похибки вибірки для Р=0,954, дорівнює 3,5%, без урахування дизайн-ефекту. Тип формування вибірки – багатощаблева комбінована. Основу вибірки становив список шкіл м. Луганська. На першому етапі одиниці генеральної сукупності були стратифіковані: на спеціалізовані та неспеціалізовані школи. Це пов’язано з припущенням, що спеціалізація школи має впливати на тип мотивації до навчання, форми позашкільної діяльності, ціннісні орієнтації та кола спілкування школярів. На другому етапі серед спеціалізованих та неспеціалізованих шкіл простим механічним безповторним відбором були відібрані 12 шкіл: 3 спеціалізовані та 9 неспеціалізованих. На третьому етапі у відібраних школах інтерв’юери випадковим чином відбирали класи, в яких адміністрація школи надавала можливість провести опитування (як правило, це класи, в яких у найближчий день мала проходити класна година). На четвертому етапі в конкретному класі застосовувалася серійна вибірка: опитувалися усі учні класу за списком. У разі відсутності когось на момент опитування, інтерв’юер мав повернутися й доопитати відсутніх, якщо вони з’являлися у школі протягом ходу дослідження (підтримувався контакт з класним керівником, шкільним психологом або соціальним працівником).

У ході польового етапу виникла потреба в корекції вибіркової сукупності, пов’язана з відмовами адміністрацій на проведення дослідження у повному обсязі. Тому зі списку шкіл міста були вилучені школи, де відбулися відвідування, як результативні так і не результативні, а потім простим механічним безповторним відбором було відібрано ще 4 школи. Таким чином, остаточна вибіркова сукупність становить 16 шкіл міста (№ 4, 12, 16, 17, 18, 20, 22, 23, 28, 29, 40, 44, 67), з яких 4 школи − спеціалізовані (№5, 29, 52, 54). У процентному відношенні частка неспеціалізованих шкіл у вибірковій сукупності становить 69%, а спеціалізованих − 31%, що перевищує їх частку на 2% відносно генеральної сукупності. Школи досить рівномірно розподілилися по районах міста.

Серед опитаних учнів 8 класів − 178 чоловік, 9 класів − 213 чоловік, 10 класів − 187 чоловік, 11 класів − 222 чоловіка. За статтю 54% респондентів − хлопці, 41% − дівчата, 5% не вказали стать в анкеті. За національністю більшість ідентифікує себе з українцями − 57%, 10% − з росіянами, 3% − з іншими національностями, 29% − не відповіли.

Ситуації опитування. Здійснення польового етапу дослідження заслуговує на окремий розгляд. Аналіз звітів інтерв’юерів свідчить про три джерела проблем під час його виконання: отримання дозволу у адміністрації школи, отримання дозволу у конкретного вчителя на опитування й заповнення анкет школярами.

Перш за все інтерв’юери повинні були отримати дозвіл на проведення дослідження в адміністрації школи. Більшість адміністрацій з розумінням поставилася до дослідження й навіть запрошувала до подальшого співробітництва (наприклад, ЗОСШ №44, №28, №22). Але були й такі, що різко відмовили. Мотивація відмов була різною: небажання переривати навчальний процес, відсутність часу у зв’язку з проходженням атестації, підозріле ставлення до тематики дослідження, втома від соціологічних досліджень і зневіра в їх доцільності та практичній користі. На останнє потрібно звернути увагу: в окремих школах (наприклад, ЗОСШ №18) скаржилися на постійні соціологічні дослідження, в яких задіяні школярі. Насправді, під виглядом соціологічних досліджень навчальні заклади міста проводять профорієнтаційну роботу, що немає нічого спільного з соціологічними дослідженнями. Свідченням цього є відсутність ґрунтовних досліджень, про що йшлося вище. Потрібно відмітити, що перед початком опитування, в більшості шкіл анкету віддавали на експертизу соціальному працівнику чи психологу, що свідчить про певну культуру в царині соціологічних досліджень у школі. Хоча іноді адміністрація окремих шкіл досить дивно реагувала на інтерв’юерів. Наприклад, в ЗОСШ №22 представники адміністрації фотографували інтерв’юерів, як щось незвичайне, наче „музейний експонат” (звіт інтерв’юера №1).

Значних зусиль потребувало отримання згоди на проведення опитування у конкретного вчителя. Деякі з вчителів, навіть за умови згоди адміністрації, відмовлялися надати час класної години або уроку для проведення дослідження. Виявилося, що в окремих школах відсутня практика проведення класної години. В цьому разі на допомогу приходили соціальні працівники та психологи школи, які розуміли зацікавленість школи в отриманні даної інформації (СШ №5, ЗОСШ № 40). Вони домовлялися зі вчителями й допомагали в організації опитування.

Проте найважчим випробуванням стало безпосереднє заповнення школярами анкет. Найбільшим ворогом виявилася ледарство та байдужість школярів. Нерідко було чути вигуки на кшталт: „Я не буду заповнювати анкету. Вона складна. І мені не цікаво”. Учнів інколи доводилось умовляти взяти участь в опитуванні. Їх одразу лякала необхідність сконцентруватися та вникнути в питання анкети. Протест викликав обсяг анкети та кількість так званих „сенситивних” питань. Незважаючи на запевнення в анонімності, школярі боялися та відмовлялися відповідати на питання, пов’язані з адиктивною поведінкою.

Визначальну роль мав загальний клімат у школі: узвичаєний порядок і дисциплінованість або їх відсутність. В окремих школах було відчуття, що учні не розрізняють соціальні простори, в які вони включені: здавалося, вони плутали офіційний, інституційний простір, до якого належить простір школи з неформальним простором вулиці, дружнього чи родинного кіл; не відчувають різниці в правилах поведінки у неформальних та формальних обставинах і взагалі потребу в зміні правил поведінки залежно від обставин (звіт інтерв’юера № 1, №2). Наприклад, вразили непоодинокі випадки звертання до персоналу школи на „ти”, широка практика користування мобільними телефонами під час уроків. Загальним було відчуття відсутності будь-яких авторитетів, тому апелювати та чимось мотивувати участь в опитуванні було дуже складно.

Дослідження здійснювалося як ініціативний проект кафедри філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка і громадської організації „Центр з вивчення суспільних процесів та проблем гуманізму”. Наукове керівництво проекту здійснював проф. І. Ф. Кононов, польовий етап дослідження та комп’ютерна обробка результатів були здійснені під керівництвом ст. викл. Хобти С. В. Інтерв’юерами були студенти 5 курсу історичного факультету ЛНУ імені Тараса Шевченка (спеціальність „Соціологія”). Особливу подяку кафедра висловлює студенткам Алейниковій Євгенії та Ліферовій Марії.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29

Похожие:

Вісник луганського національного iconВісник луганського національного
Журнал включено до переліку видань реферативної бази даних «Україніка наукова» угода про інформаційну співпрацю
Вісник луганського національного iconВісник луганського національного
Статті подаються надрукованими на папері в одному примірнику з додатком диска. Набір тексту здійснюється у форматі Microsoft Word...
Вісник луганського національного iconВісник луганського національного
Статті подаються надрукованими на папері в одному примірнику з додатком диска. Набір тексту здійснюється у форматі Microsoft Word...
Вісник луганського національного iconВісник луганського національного
Статті подаються надрукованими на папері в одному примірнику з додатком диска. Набір тексту здійснюється у форматі Microsoft Word...
Вісник луганського національного iconТ. Э. Рагозина Вісник Донецького національного університету. Серія Б. Гуманитарніе науки // Науковий журнал. №1 /2011. С. 228-236. (0,73 п/л)
Рагозина Т. Э. Ритуал: методологические проблемы становления понятия / Т. Э. Рагозина Вісник Донецького національного університету....
Вісник луганського національного iconНационального технического
Вісник Національного технічного університету "хпі". Збірник наукових праць
Вісник луганського національного iconВісник: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова / Укл. П. В. Дмитренко, О. Л. Макаренко, К.: Нпу, 2002. 328 с
Вісник: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова / Укл. П. В. Дмитренко, О. Л. Макаренко,...
Вісник луганського національного iconПравила прийому до Донецького національного університету економіки І торгівлі імені Михайла Туган-Барановського
Криворізького навчального центру, Луганського навчального центру, Сімферопольського навчального центру
Вісник луганського національного iconЗаголовки як спосіб впливу на суспільну свідомість
Наукові записки Луганського національного педагогічного університету: Зб наук праць [Поліетнічне середовище: культура, політика,...
Вісник луганського національного iconВісник Харківського національного університету №987, 2011
Этим методом получена параллельная модификация компактной схемы метода Гаусса решения линейных систем, ориентированная на современную...
Разместите кнопку на своём сайте:
Библиотека


База данных защищена авторским правом ©lib.znate.ru 2014
обратиться к администрации
Библиотека
Главная страница