Журналістика, філологія та медіаосвіта”




НазваниеЖурналістика, філологія та медіаосвіта”
страница4/35
Дата30.08.2012
Размер5.03 Mb.
ТипДокументы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   35

ЛІТЕРАТУРА

  1. Гамрецький І.С. Шляхи посилення комунікативної спрямованості публіцистичного мовлення // Педагогіка толерантності. – 1999. – № 2. – С. 73 – 77.

  2. Головин Б.Н. Основы культуры речи. – М.: Высшая школа, 1988. – 320 с.

  3. Гоне Жак. Освіта і засоби масової інформації. – К.: К.І.С., 2002. – 99с.

  4. Лалл Джеймс. Мас-медіа, комунікація, культура: глобальний підхід. – К.: “К.І.С.”, 2002. – 264 с.

  5. Мова сучасної масово-політичної інформації / За ред. Білодіда І.К., Колесника Г.М., Пилинського М.М., Русанівського В.М. К.: – Наукова думка, 1979. – 251 с.

  6. Мучник Б.С. Человек и текст: Основы культуры письменной речи. – М., 1985.

  7. Непийвода Н.Ф. Підготовка наукового тексту до друку // Редакційно-видавнича справа: досвід, проблеми, майбутнє. – К., 1997. – С. 112 – 158.

  8. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. – К.: Вежа, 1994.

  9. Пискач Ольга (Банська Бистриця). Проблеми логічності газетно-публіцистичного тексту (на матеріалі закарпатської районної преси) // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. – Випуск 5. – Міжнародна літературна конференція “Українська література в загальноєвропейському контексті.” – Ужгород, 2002. – С. 300 – 303.

  10. Работа над словом. Язык, стиль, литературное редактирование газет. – М.: Просвещение, 1974. – 220 с.

  11. Шаповал Ю.Г. Телевізійна публіцистика – методологія, методи, майстерність: монографія. – Львів: Центр ЛНГ. – 2002. – 104 с.

Вікторія Омеляненко (Полтава)

РЕАЛІЗАЦІЯ ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ В ТЕКСТІ РАДІОРЕКЛАМИ


Розвідка присвячена дослідженню мовних засобів вираження волевиявлення в тексті радіореклами, зокрема функціонуванню дієслів недоконаного / доконаного виду у формі наказового способу, перформативам, умовно-наслідковим конструкціям, модальним словам тощо.

Ключові слова: спонукальний мовленнєвий акт, мовець, адресат, поліадресатність, квазімоноадресатність, смисловий барєр, апеляція, індикатори волевиявлення.


На сучасному етапі стрімкого розвитку високотехнологічного виробництва й індустрії розваг дослідження принципів і методів доведення реклами до масового адресата не залишається на узбіччі не тільки економічних та соціально-психологічних наук, але й лінгвістики. Проводяться розвідки, які стосуються як загального опису особливостей реклами [4–5; 10; 16], так і вивчення певних характеристик мови реклами [8; 14–15].

До реклами сформувалося ставлення як до важливого елемента просування товару на ринку збуту та частини економічної маркетингової діяльності [12], як складової політичного маркетингу [2], елемента масової культури [17]. За Т. В. Смирновою, реклама — це «соціальна технологія спрямованої інформаційної дії, мета якої — надати певного напряму масовій або груповій активності, сформувати інформаційну свідомість мас» [13, с. 128]. О. В. Медвєдєва наголошує на спорідненості реклами з текстами масової інформації, яка «обумовлена їх спільними функціями, оскільки в обох випадках основна мета повідомлення — вплив на адресата» [9, с. 51].

Радіореклама є одним з різновидів реклами, поряд із зовнішньою (щитовою), газетною, журнальною, телерекламою [9, с. 7], і має такі види: 1) радіооголошення (диктор читає оголошення); 2) радіоролик (заздалегідь підготовлена реклама на основі сценарію, часто з дійовими особами); 3) радіожурнал; 4) радіорепортаж [10, с. 115].

Об’єкт нашої розвідки — реалізація волевиявлення на рівні мовленнєвого акту у межах радіооголошення і радіоролику, предмет — мовні засоби вираження волевиявлення.

Мета розвідки — дослідити способи реалізації волевиявлення в тексті радіореклами. Серед завдань, які потребують першочергового вирішення, ми бачимо такі: методом наскрізної вибірки дібрати приклади радіороликів і радіооголошень зі спонукальними мовленнєвими актами; визначити статусні ролі мовця й адресата в рекламі; проаналізувати мовні індикатори волевиявлення в рекламному тексті.

Незважаючи на те, що адресат повідомлення (реципієнт текстів масового впливу) — широка аудиторія, «поліадресний за своєю природою рекламний текст штучно фокусується на окрему особу і стає квазімоноадресатним» [8, с. 11]. Відповідно, мовець (далі М) від рекламодавця або опосередковано через «героя» реклами звертається до адресата (далі А) як покупця товару або споживача послуг як до добре знайомого або близького по духу. Тобто, у даному випадку рольові позиції М і А збігаються (М= → =А) або М виступає у ролі більш компетентного порадника (М↑ → А↓).

Реклама діє в різних соціальних сферах (економіка, побутові послуги, інтелектуальні послуги, видовища, релігія, політика, юриспруденція, наука й екологія, сімейні й міжособистісні відносини, благодійність [10, с. 9]) і містить апеляцію до задоволення потреб А.

О. В. Медвєдєва звертає увагу на емоційну апеляцію, коли реклама фокусується на задоволенні, яке можна отримати від купівлі продукту [9, с. 76], наприклад, Зробіть своїй машині подарунок, купіть зимові шини за ціною виробника. Даний приклад цікавий з точки зору психологічного підходу до А, для якого машина є ніби невіддільною частиною особистості, а тому задоволення її потреб тотожне задоволенню його потреб. Проте, у даному випадку А «вбиває двох зайців одночасно» — задовольняє ще і власну пряму потребу в безпеці.

Дібрані з FM-простору методом наскрізної вибірки рекламні радіоролики і радіооголошення дозволяють констатувати, що серед спонукальних мовленнєвих актів (далі МА), якими оперує реклама, успішно функціонує порада, рекомендація, пропозиція, запрошення, застереження, попередження, інструкція. Ці МА спрямовані на актуалізацію у свідомості А важливості і можливості реалізації будь-якої з потреб, перерахованих у «піраміді» А. Маслоу (фізіологічні потреби (голод, спрага), потреби в самозбереженні (безпека, захищеність), соціальні потреби (почуття духовної близькості, кохання), потреби в повазі (самоповага, визнання навколишніх, статус), потреби в самоствердженні й саморозвитку) [1, с. 170]. Проте реклама, яка діє у сфері благодійності, може містити й апеляцію до задоволення потреб 3-ої особи — прохання-клопотання, наприклад, Допоможіть дітям, не залишайтесь осторонь, хоча згідно з «пірамідою» А. Маслоу, позитивна реакція-відповідь А на згаданий вид спонукання може задовольнити потреби А в повазі (у разі, якщо навколишні оцінять вчинок благодійності) або в саморозвитку (якщо духовна складова особистості потребує самопізнання й зростання через допомогу ближньому).

О. В. Медведєва бачить «гіпотетичну схожість реклами і гіпнозу» [9, с. 236]. Порівнюючи ці два, так би мовити, процеси волевиявлення, дослідниця виділяє три спільні для них етапи: занурення, переконання і пробудження [Там само, с. 236–237]. Ця думка виявляється особливо слушною для радіореклами, оскільки на перший план виступає звуковий, а не зоровий сигнал впливу на А, відтак, ще важливішим стає зміст повідомлення. Оскільки одним із «достоїнств» реклами є її нетривалість [4], то вплинути на А потрібно майже миттєво, маючи в арсеналі лише кілька беззаперечних засобів.

В. В. Зірка слушно вважає дієслівну лексику рушійною силою динамічності, експресивності рекламного тексту, такою, що має маніпулятивний характер, оскільки прямо закликає до дії [7]. Характерною рисою мовних засобів гіпнозу (як одного з різновидів маніпуляції) є використання дієслів у формі наказового способу (далі НС) переважно доконаного виду (далі ДВ), наприклад, Оберіть яку-небудь точку на стелі, уважно на неї подивіться. Слухайте мій голос. <…> Ваша шкіра виглядає м’якою і рівною. Уявіть, що вона виглядає абсолютно чистою [9, c. 236–237].

Проаналізований матеріал на основі реклами FM-простору дозволяє стверджувати, що серед індикаторів волевиявлення питома вага належить саме дієсловам у формі НС (ДВ), наприклад, Обери свій відсоток; Зробіть собі подарунок. Характерною рисою таких волевиявлень є «підсилена» адресатність реклами, про яку свідчить використання присвійного займенника свій або зворотного себе (давальний відмінок собі) поряд із формою НС особового дієслова, спрямованого на А.

Спонукання, яке виражається формулою дієслово НС (НДВ/ДВ) + і ви (ти), наприклад, – Я хочу таку газету. – А я вже передплатила. Передплатіть і ви своєму малюку «Казковий вечір», спрямоване на вплив на А з метою повідомлення, що він ще не долучився до тих, хто вже зробив певну дію, здійснив учинок, який може бути корисним для нього чи його близьких. З такою ж метою використовується і форма НС допоміжного дієслова бути, наприклад, Будь поруч із сильними (реклама банку ВТБ).

Проблема видової релевантності для вираження спонукань досі залишається актуальною [3]. На думку В. О. Горпинича, «дієслова доконаного виду вказують на максимальний, найповніший вияв дії і означають дію із вказівкою на обмеження у часі, на її завершеність у минулому або майбутньому, на її результативність, тобто дію, яка досягла своєї внутрішньої межі, за якою вона, вичерпавши себе, припиняється», а «дієслова недоконаного виду означають тривалість дії безвідносно до її внутрішньої межі та завершеності в часі» [6, с. 170–171]. Оскільки реклама як носій інтенції М, спрямованої на спонукання А скористатися продуктом, послугою, зробити певні дії або утриматися від них, розрахована на короткий строк, за який від А очікуються корисніпотрібні для М зміни в поведінці, стилі життя, поглядах А, то використання дієслів ДВ можна вважати більш характерним для реклами. ДВ індикує однократну дію — і потреба буде досягнута, наприклад, Подробиці дізнайтеся у відділеннях банку за телефоном …, у порівнянні з НДВ, який є індикатором багаторазової повторюваної дії, наприклад, Читайте в журналі «Український тиждень» щоп’ятниці, Читайте журнал «Добрые советы».

Використання однорідного дієслово НС (ДВ) + дієслово НС (ДВ) для волевиявлення свідчить про бажання М вказати на поетапне досягнення мети А, наприклад, Зателефонуй 7444 і дізнайся...; У березні відкрийте депозит «Свобода», зробіть внесок і отримайте прибутки; Підключись до МТС з 1 березня та отримай…. Останнє дієслово в такому сполученні є семантично найвагомішим.

Формула дієслово НС (НДВ) + дієслово НС (НДВ), наприклад, Телефонуй і вигравай, може використовуватися в значенні спонукання А до багаторазового використання послуги, а відтак і отримання певних бонусів.

Проте, дієслово у формі 2 ос. одн. НС (НДВ) може стосуватися багатократної, але обмеженої дії, яку очікує М від А, під яким розуміє усіх слухачів радіореклами, наприклад, Шукай у ТЦ «Даффі» (обмеження через місце). Інтенсифікаторами волевиявлення в такому спонуканні слугують якісно-означальні прислівники легко, швидко тощо, наприклад Купуй цієї весни та заощаджуй легко (обмеження в часі), обставинні негайно, зараз тощо, наприклад, Підключайтесь зараз і отримайте…(обмеження в часі).

Уживання дієслів у формі НС (переважно НДВ) з часткою не в радіорекламі характерне для порад, застережень, попереджень, наприклад, Не дозволяйте незнайомцеві казати за вас тост — він може справдитися (реклама кінофільму «Кохання у великому місті»); Не забувайте поповнювати рахунок. На вас чекають бонуси; прохань(-клопотань), наприклад, Допоможіть дітям. Не залишайтеся осторонь.

О. А. Феофанов звертає увагу на обов’язковість взаємозв’язку смислу й значення в рекламному повідомленні, оскільки «навіть невелике відхилення смислу від значення може створити «смисловий бар’єр» при сприйнятті звернення. Тому рекламіст повинен добре знати, які рекламні асоціації викличе повідомлення в різних демографічних, соціальних та інших груп [16, с. 162]. Цікавим із смислового боку є приклад застереження (побудованого за формулою не + дієслово НС (НДВ) + аргументація) Не стріляйте в таксиста. Вартість замовлення повідомляє диспетчер. Таксі «Корона». У процесі опитування 30 респондентів (представників різних соціальних і вікових груп) 19 із них звернули особливу увагу на некоректність першої (спонукальної) частини реклами, оскільки асоціації, які викликає спонукання «не стріляйте», далекі від ситуації користування послугами таксі (розправа над таксистом) і натякає не тільки на всім відому сумнівну якість цієї сфери послуг, але і є носієм інформації про негативне ставлення користувачів таксі-послуг до водіїв.

Поряд із формулами з НС дієслова радіореклама успішно використовуює умовно-наслідкові конструкції (Якщо) … хочете / бажаєте, дієслово НС (ДВ/НДВ), наприклад, Якщо ви хочете взяти участь у розіграші, купіть дві пляшки олії «Стожар», або (Якщо) + констатація ситуації, то / тоді + дієслово НС (ДВ/НДВ), наприклад, У Вас ювілей, бенкет, тоді запрошуй Орбіс-бенд, або (Якщо)… дієслово у формі майбутнього часу, то + дієслово у формі майбутнього часу, наприклад, Окуляри залишаться у минулому, якщо ви прийдете до нас….

Одним із найвпливовіших за своєю дією індикаторів волевиявлення зазвичай виступають перформативи.

З огляду на особливості рекламного повідомлення, яке адресується власником товару чи послуги через М до А, використання перформатива (наприклад, раджу, пропоную, застерігаю, попереджаю, запрошую) у класичній формі 1 ос. одн. теперішнього часу дійсного способу активного стану, на нашу думку, неможливе (компанія, товариство і т. ін. співвідноситься не з однією особою, а, щонайменше, з двома, які можуть радити, запрошувати, попереджати тощо).

Використання форми множини перформатива більш характерне для рекламного повідомлення. У цьому випадку М виступає від імені кількох осіб — ініціаторів повідомлення: Попереджаємо: кількість квитків обмежена; Пропонуємо нашу допомогу у виборі професії; Радимо не зволікати. Час біжить попереду; Ласкаво запрошуємо на виставку-продаж товарів вітчизняних виробників у виставковий комплекс Радмір-експохол. О. A. Россолова вважає форму 1 ос. одн. / мн. НДВ теперішнього часу дійсного способу активного стану дієслова «експліцитним представленням перформативності й ілокутивної сили» [11, с. 8]. На думку дослідниці, експліцитно-перформативні висловлювання мають ряд синонімічних граматичних, стилістичних і модально-семантичних еквівалентів [11, с. 8–9].

У межах досліджуваних зразків радіореклами серед найтиповіших прикладів граматичної синонімії експліцитно-перформативних висловлювань вирізняється використання форм 3 ос. одн. / мн. перформативного дієслова, наприклад, Провідні стоматологи радять використовувати…; Тільки салон керамічної плитки пропонує вам придбати…; форм 1 ос. одн. простого майбутнього часу дійсного способу дієслова, наприклад, Ось що я тобі пораджу, доню. Модально-семантичні еквіваленти відповідно до моделі, поданої О. A. Россоловою («модальний маркер + інфінітив» [11, с. 9]), реалізуються в радіорекламі, як показують приклади, досить рідко. Як правило, волевиявлення, побудоване згідно з даною моделлю, є виразником ілокутивної сили попередження, застереження, наприклад, Хочемо попередити Вас про нові надходження …; Хочемо застерегти Вас від марних походів у пошуках низьких цін. Найнижчі ціни лише у нас.

О. A. Россолова пише, що «при використанні перформатива в поєднанні з іншими засобами адресованості підсилюється інтенсивність спрямованості висловлювання на адресата, актуалізується адресатна валентність перформатива (при використанні в поєданні з займенниками 2 ос.), в поєднанні зі звертанням або імперативом перформатив стає допоміжним засобом вираження адресатності, актуалізуючи дане значення» [11, с. 13], наприклад, Шановні пенсіонери! Ощадбанк пропонує вам зберегти гроші. Допоміжними засобами в реалізації рекламного спонукання, на нашу думку, слугують звертання, які адресуються як обмеженому колу слухачів реклами, наприклад, Шановні пенсіонери, так і широкому, Шановний people!

На наш погляд, вважати форму 3 ос. дієслів перформативною можна з певним застереженням, і тільки в рекламі, бо, врешті-решт, будь-яка реклама містить в собі глибинний перформатив: радимо, пропонуємо, навіть якщо його немає в тексті реклами.

Цікавою у межах радіореклами є реалізація волевиявлення з допомогою модальних слів (слів категорії стану і особових форм модальних слів). Як правило, метою реклами є запевнення А волевиявлення, що певну дію варто виконати якнайшвидше, що час прийшов, наприклад, Саме зараз час (=пора) казати теплі слова і чути їх від близьких. Підключайтесь і отримайте...; Все ще слухаєте рекламу, а вже треба (=час) бігти. Купуй Samsung…; або акцентуації можливості, яку надає продукт, послуга або процес користування продуктом чи послугою, наприклад, Немає нічого кращого за старий добрий блюз. Йому можна довіритися, на нього можна покластися. Таксі «Блюз».

Ой, яка сукня! От якби ми не клали усі гроші на депозит!

Ми можемо зняти їх у будь-який момент.

Найчастіше в спонуканнях використовуються модальні слова час, пора, можна, можеш (може, можете).

На основі досліджень мовних засобів волевиявлення в радіорекламі можна зробити висновок, що МА порада, рекомендація, пропозиція, запрошення, застереження, попередження, інструкція оперують такими формулами побудови спонукання:

1) на основі дієслів у формі НС: дієслово НС (НДВ/ДВ); дієслово НС (НДВ/ДВ) + себе/свій, дієслово НС (НДВ/ДВ) + і ви (ти); дієслово НС (ДВ) + дієслово НС (ДВ); дієслово НС (НДВ) + дієслово НС (НДВ); не + дієслово НС (НДВ).

2) умовно-наслідкові конструкції: (Якщо) … хочете / бажаєте, дієслово НС (ДВ/НДВ); (Якщо) + констатація ситуації, то / тоді + дієслово НС (ДВ/НДВ); (Якщо)… дієслово у формі майбутнього часу, то + дієслово у формі майбутнього часу.

3) перформативи: 1 ос. мн. НДВ теперішнього часу дійсного способу активного стану дієслова; 3 ос. одн./мн.; 1 ос. одн. простого майбутнього часу дійсного способу дієслова.

4) модальні слова: час / пора / можна / можеш (може, можете) + інфінітив.

На майбутнє є перспективним дослідження таких зразків мови радіореклами, що породжують «смислові бар’єри» у слухача, мовних індикаторів непрямого спонукання, а також імпліцитних перформативів.


ЛІТЕРАТУРА

1. Армстронг Г., Котлер Ф. Маркетинг. Загальний курс. — 5-те видання.: Пер. з англ.: Навч. пос. — М.: Видавничий дім «Вільямс», 2001. — 608 с.

2. Бебик В. М. Менеджмент виборчої компанії: ресурси, технології, маркетинг: Навчально-методичний посібник. — К.: МАУП, 2001. — 214 с.

3. Безноса А. П. Функціональна специфіка граматичної категорії виду в імперативних висловлюваннях // Вісник Дніпропетровського університету. Серія. Мовознавство. — Вип. 13. — Дніпропетровськ, 2007. — Т.2. — С. 3–5

4. Беклешов Д. В., Самусев. В. П. Реклама — ее функции, цели и методы создания. — К.: Реклама, 1974. — 107 с.

5. Гольман И. А. Реклама плюс. Реклама минус. — 2-е изд, доп. — М.: Гелла-принт, 2003. — 276 c.

6. Горпинич В. О. Морфологія української мови. — К. : ВЦ ,,Академія”, 2004. — 336 c.

7. Зірка В. В. Мовна парадигма маніпулятивної гри в рекламі: Автореф. дис... д-ра філол. наук: 10.02.02 / НАН України. Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні. — К., 2005. — 32 с.

8. Лиса Н. С. Структурні та лінгвопрагматичні особливості рекламного знака (на матеріалі англомовної реклами): Автореф. дис… канд. філол. наук: 10.02.04 / Львівський національний університет імені І.Франка. — Львів, 2003. — 18с.

9. Медведєва Е. В. Рекламная коммуникация. — М.: УРСС, 2003. — 275 с.

10. Панкратов Ф. Г., Баженов Ю. К., Серегина Т. К., Шахурин В.Г. Рекламная деятельность: Учебник для студентов высших учебных заведений. — 7-е изд., перераб и доп. — К., 2004. — 525 с.

11. Россолова О. А. Перформатив как координатор коммуникативного взаимодействия и средство адресованности: Автореф. дис… канд. філол. наук: 10.02.01 / Камчатский государственный университет имени Витуса Берринга. — М., 2008. — 24 с.

12. Ромат Е. В. Реклама: учебное пособие. – К.: ИСИО Украины; Высшая школа предпринимательства Харьковской гос. академии технол. и орг. питания, 1996. — 224 с.

13. Смирнова Т. В. Роль рекламної комунікації у формуванні інформаційної свідомості. // Роль мас-медіа у формуванні інформаційного суспільства: науково-практична конференція, 8 лютого 2005 року: Матеріали. Київ. Нац. у-т. імені Т. Г. Шевченка, Ін-т журналістики. — К.: Ін-т журналістики, 2005. – 135 с.

14. Стриженко А. А., Кручинина Л. И. Об особенностях организации текстов, относящихся к разным функциональным стилям. — Иркутск: Изд-во Иркутск. ун-та, 1985. — 172 с.

15. Тарасов Е. Ф., Сорокин Ю. А., Бгажноков Б. Х. Массовая коммуникация как социальное общение // Язык и массовая коммуникация. — М., 1984. — С. 50–60.

16. Феофанов О. А. Реклама: новые технологии в России: [Психология рекламы. Формирование имиджа. Политическая реклама: Учеб. пособие для підготовки профессионалов в сфере рекламы]. — СПб.; М.; Х.; Минск: Питер, 2000. — 377 с.

17. Шеркович Ю. А. Массовая реклама как фактор формирования общественного сознания на социально-психологическом уровне // Общественное психологическое и коммуникативное восприятие. — М.: Наука, 1967. — С. 210–232.


Артем Онкович (Київ)

ЧАСОПИС УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ США „РІДНА ШКОЛА”

У ФОРМУВАННІ ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛІВ ШКІЛ УКРАЇНОЗНАВСТВА


У статті на прикладі часопису української діаспори США „Рідна школа” представлено можливості медіаосвіти у формуванні професійної компетентності педагога.

Ключові слова: педагогічна компетентність, українська діаспора США, медіаосвіта; часопис „Рідна школа” (США), періодичні видання.


Життя українців за межами України впродовж багатьох років залишалося поза увагою українських дослідників, письменників, журналістів. Українська діаспора з покоління в покоління плекала українську культуру, мову, прагнула зберегти материнські корені та виховати в дітях любов і повагу до своєї етнічної батьківщини, її історії. Феномен українства виокремився у світі своїми особливостями: чільне місце в діяльності діаспори посідало збереження і вивчення національних духовних цінностей, котрі акумулювали у собі досвід попередніх поколінь та збереглися у мові, традиціях, звичаях і знайшли своє відображення у засобах масової інформації. Зарубіжні українці зробили вагомий внесок у загальний розвиток культури, науки, мистецтва, літератури як українського народу, так і народів країн свого поселення [1].

Громада української діаспори в США є однією з найактивніших та найчисленніших у світі. Досвід українського шкільництва на американському континенті переконує, на що здатна активна, консолідована, самоорганізована громада – де в чому патріархальна, пов’язана з минулим, але яка зберегла багато того, що корисне для майбутнього. Соціокультурний феномен українського шкільництва в Америці – невід’ємна складова історії української педагогіки – може розглядатися як консолідуючий чинник етнозахисних можливостей українців в умовах полікультурного середовища.

Діяльність української діаспори широка й різнобічна. Заслуговує вивчення і поширення досвід щодо розвитку рідних шкіл і шкіл українознавства, оскільки таке узагальнення взагалі актуальне для освіти і виховання нових генерацій українців, де б вони не жили. Широка й різнобічна діяльність української діаспори знаходить відображення у засобах масової інформації. Якнайповніше вона відтворена на сторінках педагогічних видань, зокрема часопису “Рідна школа”, що понад сорок років виходить у Нью-Йорку. Видання це має свою історію, тематичні переваги, постійних авторів, традиції. Впродовж років це дзеркало вболівань соціально-політичного і педагогічного феномену, яким є українська діаспора в Америці, актуальний навчальний посібник і порадник для учителів шкіл українознавства діаспори.

Особливості становлення часопису “Рідна школа” (США), його роль у підвищенні рівня викладання українознавчих дисциплін у навчальних закладах української діаспори США, у збереженні національної самоідентичності українців поза межами України, зокрема в Америці, віддзеркалюють філософські, історико-педагогічні, націєтворчі та інші проблеми українців, що опинилися поза межами своєї етнічної батьківщини.

Періодичні видання, котрі є явищами національної культури і відіграють важливу роль у збереженні духовних надбань людства, доцільно залучати у навчальний процес з метою формування особистості. Професійно орієнтована періодика може використовуватися як актуальні навчально-методичні посібники, оскільки сприяє формуванню професійної компетентності фахівця (у нашому випадку – педагога), є розширенням професійного світогляду й збільшує обсяги культурної пам’яті. Реалізація медіаосвітнього підходу буде ефективною за умови організації педагогічно доцільного відбору змісту, форм, методів і засобів використання масово-комунікаційних джерел у якості навчальних, що забезпечує формування практичної і психологічної готовності до постійного набуття професійних знань, умінь та навичок.

Поняття “професійна компетентність”, на нашу думку, – універсальне, оскільки є результатом оволодіння певним рівнем знань і навичок діяльності з конкретної професії та спеціальності. Професійна компетентність педагога діаспори – це результат оволодіння певним рівнем знань і навичок освітньо-виховної діяльності з урахуванням специфіки умов довкілля, за яких здійснюється педагогічний процес.

Підготовка педагогів для роботи в школах українознавства, українських дитячих садках і світличках, підвищення рівня викладання, професійної компетентності засобами преси – цілеспрямований, системний, динамічний і планомірний процес, що відбувався в українських поселеннях на американському континенті та протікав в активній взаємодії вчителів, вихователів і тих, хто навчається. Процес цей був спрямований на передачу знань з української мови, культури, історії тощо молодому поколінню українців поза межами України. Медіатексти видання орієнтували педагога на опанування досвідом українського етносу, формування і розвиток у них національної гідності, свідомості, прищеплення почуття поваги до материзни, творчої самоактуалізації у навчально-пізнавальній і в майбутній діяльності на благо нової батьківщини й України. Від першого року існування часопису за основу брався гуманний і професійний підхід до процесу формування, розвитку і становлення особистості юного українця в умовах діаспори, що забезпечувалось професійно-відповідними чинниками вчительства.

Сучасна американська школа сьогодні орієнтується на новітні цінності постіндустріального суспільства, на розвиток у вихованців життєвого прагматизму. Тож перед українськими педагогами у цьому зв’язку поставало кілька проблем, викликаних, по-перше, нетотожністю американських духовних цінностей, спрямованих на негайне задоволення життєвих потреб, а також вікових ідеалів українського суспільного життя, скерованих на жертовність в ім’я народу, його мови, культури тощо; по-друге, тим, що вчитель школи українознавства змушений зважувати не тільки на різницю суспільних ідеалів і цінностей українства й американського суспільства, але й враховувати прагматичний характер педагогіки сучасної американської школи, де діти-українці вчаться упродовж тижня [4].

Організація освіти служить яскравим прикладом того, як у США налагоджена децентралізована система освіти. Якщо в Англії було зроблено крок у бік певної централізації управління освітою і в 1944 р. створено відповідне міністерство, то в США окремої такої установи не було до початку 80-х рр. Тільки в 1979 р. утворено Департамент освіти. Національна комісія з якості освіти при ньому в 1983 р. розробила низку рекомендацій щодо поліпшення освіти.

На федеральному рівні здійснюється збір і опрацювання статистичних даних, розробляються загальнонаціональні концепції розвитку освіти, ведеться організація наукових досліджень і стимулювання їх фінансовою підтримкою, розподіляються асигнування з федерального бюджету для підтримки окремих цільових ініціатив (цільова фінансова допомога) та підтримка комплексних освітніх починань (комплексна допомога). Завдання федерального управління освітою полягає в контролі за дотриманням загальнонаціональних стандартів в освіті, ліквідації протиріч, які виникають в освітній політиці різних штатів. Законодавчих актів федеральні органи не приймають – це прерогатива окремого штату. У кожному штаті діють Ради з питань освіти, що контролюють виконання закону про освіту, який діє в даному штаті; здійснюють керівництво діяльністю установ освіти свого штату; визначають єдині “стандарти” іспитів, засобів навчання тощо; узгоджують штатні вимоги й “стандарти” в освіті з федеральними.

У внутрішньоштатній системі освіти також діє засада децентралізації. Прийняття конкретних рішень і організація їх виконання відбувається на місцевому рівні – у шкільних округах, на які поділено штати. Очолюють шкільне самоуправління в округах Шкільні комітети у складі 5-7 чоловік, які обираються місцевим населенням на 3-4 роки. Ці комітети розглядають усі питання щодо роботи шкіл: розмір шкільного бюджету, прийом і звільнення працівників державних (громадських) шкіл, визначення зарплати, підбір і рекомендації програм та шкільних підручників тощо.

Єдиної загальнонаціональної програми середньої освіти в США немає. У кожному окремому штаті його законодавчий орган видає закон про початкову і середню освіту. Існує, правда, повний загальноосвітній рівень знань з усіх предметів – тут дбають про раціональне співвідношення предметів гуманітарного і природничого циклів. Визначається цей рівень річними загальнонаціональними тестами – письмовими екзаменами, на основі яких учнів приймають до вищих навчальних закладів. Наскільки рівень викладання певного предмету піднімається над мінімальним рівнем, залежить від традиції даної школи, кваліфікації вчителів, від складу і багатьох інших факторів. Керівництво школи й учитель самі вибирають той чи інший підручник, і часом буває, що паралельні класи у тій самій школі працюють за різними підручниками [5-6].

Етнічні меншини через свої громадські організації створюють школи для ознайомлення молоді з історією, культурою свого народу та вивчення рідної мови. Вони є доповненням до основних англомовних шкіл. Має такі школи й українська діаспора. На утриманні громад перебували українські шкоди трьох типів: українські католицькі школи; суботні школи українознавства; недільні школи українознавства, де вивчають переважно релігійні предмети, українську мову, історію, культуру.

На початку нового століття школи українознавства значно оновились за рахунок новоприбулих висококваліфікованих педагогів “четвертої хвилі” емігрантів, які вводили до навчального процесу нову методику викладання того чи іншого предмету. Новоприбулі вчителі становили 50 % від загальної кількості педагогічних колективів у школах українознавства. Збільшувалася також і кількість учнів за рахунок дітей, які прибували з України.

Центральним органом українського шкільництва є Шкільна Рада при Українському Конгресовому Комітеті Америці (УККА), яку було створено у березні 1953 р. у зв’язку із зростанням культурних вимог поселенців через потребу в централізації і спрямуванні всієї культурної праці. Видавнича ділянка роботи Шкільної Ради – як одна з найважливіших – була пов’язана з багатьма труднощами. Навчальна література потребує постійного підлаштовування до сучасних умов.

Значну роль у навчально-видавничому процесі відігравав і відіграє часопис “Рідна Школа”, адресований учителям шкіл українознавства. Він видається Шкільною Радою при Українському координаційному комітетові Америки (УККА) і Опікунською радою тричі на рік. Приклад цього видання показує, що часопис можна розглядати як дзеркало вболівань і прагнень такого суспільно-політичного феномену, як українська діаспора. За час існування журналу “Рідна школа” його очолювали кілька головних редакторів. Започаткував часопис у 1954 р. тодішній голова Управи Шкільної Ради професор Едвард Жарський (1906-2003). Людина з гарною освітою, чудовими організаторськими здібностями, педагог-ентузіаст, який вільно володів кількома мовами, упродовж кількох років поєднував керівництво управою з добором авторів і матеріалів до часопису, редагуванням і виданням бюлетеня “Рідна школа”. Він гостро відчував, що найбільш потрібно освітянам українських поселень, і не зволікаючи відгукувався на їхні потреби. Коли не було потрібного авторського матеріалу, писав сам. І сьогодні деякі його публікації варті того, щоб їх увести в науково-педагогічний обіг. От лише кілька назв його праць з перших чисел створеного ним педагогічного видання: “Виховники”, “Шість виховних хиб”, “Організація навчання і виховання”, “Репетиція з батьками”, “До проблеми навчання”, “Практика кандидатів”, “Педагог “прогресивізму” (про Дьюї), “Виховання та його мета”, “Розвиток дитини”, “Дитячі садки”, “Забави у вихованні”… Серед тих, кого професор Е.Жарський залучив до співпраці у “Рідній школі” в перші роки – Кость Кисілевський, Ір.Пеленська, В.Мацьків, викладачі Софія Гаєвська, Мирослав Семчишин, культурологи Б. Лончина, В. Радзикевич, М. Дольницький, історик Петро Ісаїв, інж. Анатоль Вовк, директори і вчителі шкіл українознавства.

Часопис став справжнім навчальним посібником, порадником і орієнтиром для вчителів шкіл українознавства. Видання це – важливе джерело для історика українського шкільництва, оскільки є явищем двох культур – української та американської. Читачі вважали його найкращим шкільним журналом, в якому подається різноманітний матеріал, цікавий як для загального читача, так і для вчителя та учнів. Часопис став справжньою візитівкою української громади. До того ж він переймався пошуком автури для створення навчальної літератури для шкіл українознавства. відповідно до вимог швидкозмінного життя, обставин сучасних і майбутніх. Авторів таких посібників було нелегко знайти, оскільки вони мали бути озброєні не тільки ґрунтовним знанням окремого навчального предмету, але й мати досвід та знання в ділянці рідного шкільництва. Шкільна Рада намагалася хоча б частково розв’язати ці складні проблеми.

Нині функції редактора і відповідального секретаря журналу “Рідна школа” здійснює Є.Федоренко, який добирає інформаційний матеріал, пише передовиці тощо. Матеріалам з американських шкіл надається перевага. Корпус матеріалів можна поділити на певні тематичні напрямки: освіта, культура, українознавство, літературознавство і художня творчість, українська мова, історія України, рецензії, актуальна інформація тощо. Отже, навіть за цим переліком можемо визначити тематичні переваги часопису, який засобами журналістики формував професійну компетентність учителів шкіл українознавства.

У “Правильниках Шкільної Ради” зазначалось, що учителем Рідної Школи може бути “особа, що вірить у Бога, належить до української церкви, організованого українського життя”. Всі вчителі дбають про добре ім'я Рідної Школи, зобов'язані дотримуватися професійної етики, дружних взаємин і стосунків між собою, батьками та учнями, зобов'язані бути присутніми на нарадах вчителів, на конференції з директором, інспектором, з батьками, на шкільних сходинах. Непорозуміння між вчителями налагоджує директор школи і, якщо потрібно, то педагогічний дорадник, а непорозуміння між учителем і дирекцією полагоджує педагогічний дорадник, який інформує про це Шкільну Раду. Особлива увага звертається на те, що “всі вчителі зобов'язані дбати про українське національне виховання учнів, за взаємність у відносинах між учнями, за приязнь та співпрацю між учнями всіх молодечих організацій до яких вони можуть належати, за моральне й етичне виховання, за академічний (освітній) розвиток учнів”, а також “послуговуватися тільки українською мовою за час перебування їх в приміщенні школи (за винятком англомовних клясів)”. Окремим пунктом зазначено: “Вчителі повинні виконувати свої професійні обов'язки, збільшувати свій освітній досвід за допомогою додаткових курсів при місцевих вищих школах, читання фахових журналів (виділення наше. – А.О.), брати участь у вчительських семінарах, конференціях чи доповідях на освітянські теми” [2, с. 156].

Ми перегорнули кілька сторінок освітянського часопису, щоб на прикладі американської „Рідної школи” переконати читача у величезних можливостях медіаджерел, а відтак – медіаосвіти.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Зарубіжні українці. Довідник. – К.: "Україна", 1991.

  2. Онкович А. Д. Роля часопису “Рідна школа” у підготовці вчителів шкіл українознавства // П’ятдесятиріччя Шкільної Ради при Українському Конгресовому Комітеті Америки / за ред. Є.Федоренка. – Нью-Йорк: Шкільна рада, 2003. – С. 75-88.

  3. Пеленська І. Організуймо дитячі світлички // РШ, 1965.– Ч. 8.– С. 3-4.

  4. Радзикевич В. Україна кличе // РШ. – Ч. 2. – С. 2-3; 15.

  5. Федоренко Є. Про працю Шкільної Ради при УККА (1980–1984) // РШ, 1985. – Ч. 2 (81). – С. 3-8.

  6. Федоренко Євген. Шкільна рада: досвід і проблеми // Рідна школа (США), 2000. – № 127, листопад. – С. 8-11.

  7. Часопис „Рідна школа” (США) (добірка за 1954-2008 роки видання).



1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   35

Похожие:

Журналістика, філологія та медіаосвіта” iconЖурналістика, філологія та медіаосвіта”
Факультет філології та журналістики Полтавського державного педагогічного університету
Журналістика, філологія та медіаосвіта” iconРобоча програма навчальної дисципліни
Робоча програма навчальної дисципліни «Теорія І методика журналістської творчості» («Аналітичні методи відтворення») для студентів...
Журналістика, філологія та медіаосвіта” iconКиївський національний університет імені тараса шевченка інститут журналістики українська журналістика в контексті світової київ-1997
Українська журналістика в контексті світової. Збірник статей. / За загальною редакцією докт філол наук, професора Шкляра В.І./ -к,...
Журналістика, філологія та медіаосвіта” iconКонспект лекцій для студентів IV курсу гуманітарного факультету спеціальності 030301 «Журналістика»
Конспект лекцій з дисципліни «Основи журналістикознавчих досліджень» для студентів IV курсу гуманітарного факультету спеціальності...
Журналістика, філологія та медіаосвіта” iconОнкович Г. В. Медіаосвіта (Загальний курс): програма навчального курсу для студентів вищих навчальних закладів
При створенні програми використано досвід дослідників О. В. Федорова, І. В. Жилавської, І. В. Челишевої та власний
Журналістика, філологія та медіаосвіта” iconНавчально-методичний комплекс львів 2009 Кафедра (предметна, циклова комісія)
Робоча програма навчальної дисципліни для студентів за напрямом підготовки філологія
Журналістика, філологія та медіаосвіта” icon№765 Серія філологія випуск 50
Редакційна колегія: д-р філол наук, проф. Безхутрий Ю. М. (відп ред.); канд філол
Журналістика, філологія та медіаосвіта” icon1. Журналістика І масова комунікація в інформаційному суспільстві. (2 год.)
Мелещенко О. К. – професор, зав кафедрою міжнародної журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені...
Журналістика, філологія та медіаосвіта” iconПрограма співбесіди з напряму «Філологія» (англо-український переклад) для осіб з обмеженими фізичними можливостями, які вступають на навчання у 2009 році
«Іноземні мови, 2-12 кл.», (лист Міністерства освіти І науки України №1/11-6611 від 23. 12. 2004 р.)
Журналістика, філологія та медіаосвіта” icon1 0305 Філологія 030502 – Англійська мова та література
Опп, яка забезпечує одночасне здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікацією. Освітньо-професійна програма підготовки...
Разместите кнопку на своём сайте:
Библиотека


База данных защищена авторским правом ©lib.znate.ru 2014
обратиться к администрации
Библиотека
Главная страница