Розділ Теоретичні І методичні основи розвитку агротуризму та формування ринку агротуристичних послуг




НазваниеРозділ Теоретичні І методичні основи розвитку агротуризму та формування ринку агротуристичних послуг
страница1/7
Дата20.04.2013
Размер0.87 Mb.
ТипДокументы
  1   2   3   4   5   6   7






АГРОТУРИЗМ ЯК ФОРМА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


Спеціальність 08.00.04 – економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)


Львів - 2009

ЗМІСТ



Вступ ………………………….…………………………………………..

3

Розділ 1. Теоретичні і методичні основи розвитку агротуризму та формування ринку агротуристичних послуг ………………………


12





1.1. Сутність та особливості агротуризму як форми економічної активності на селі…………………..…………………………………..


12




1.2. Основні функції агротуризму та поняття і класифікація видів

агротуристичного продукту ………..………………………………….


30




1.3. Методика дослідження та визначення ефективності агротуристичної діяльності……………....……………………………


43




1.4. Правові основи розвитку агротуризму ………..………….……..

53

Висновки до розділу 1 …………………….………..……………………

64

Розділ 2. Соціально-економічна оцінка розвитку ринку агротуризму в регіоні та його чинників …………………..…………


68





2.1. Формування передумов для розвитку агротуризму як напряму диверсифікації підприємницької діяльності на селі………………....


68




2.2. Динаміка розвитку агротуризму та формування ринку агротуристичних послуг в західних областях України…………..…..


87




2.3. Чинники, що формують можливості розвитку агротуризму та підвищення його ефективності …………..……………………………


104

Висновки до розділу 2……………………….………………………..….

127

Розділ 3. Перспективи розвитку агротуризму та шляхи її реалізації

131










3.1. Потенційні можливості розвитку агротуризму в Україні…….....

131




3.2. Удосконалення оподаткування агротуристичної діяльності на основі категоризації агротуристичних господарств.....………………


140




3.3. Удосконалення  організації та підвищення атракційності матеріально-технічної бази агротуристичних господарства………...


154




3.4. Розвиток маркетингу на основі удосконалення системи ціноутворення на агротуристичні послуги…………………………...


163

Висновки до розділу 3……………………….………….………………...

189







Висновки ………………………………………….……….……………..

194

Додатки ……………………………………………………….…………..

198

Список використаних джерел …. …………………….……………….

222















ВСТУП


Актуальність досліджуваної проблеми. Сучасна ситуація на селі, виходячи із соціально-економічних показників рівня добробуту сільського населення, є досить критичною. Пов’язано це, головним чином, із низьким рівнем ефективності сільського господарства, яке до останнього часу залишається основним джерелом доходів жителів села. Тому на порядку денному стоїть проблема диверсифікації підприємницької діяльності на селі з метою підвищення рівня дохідності сільського населення. Одним із таких напрямів цілком може бути агротуризм, про що свідчить практика більшості країн світу, де він набув широкого розвитку. Це зумовлює високу актуальність дослідження суті та перспектив розвитку цього напряму підприємництва, особливо в західних регіонах України, де його розвитку потенційно сприяють органічне поєднання специфіки сільськогосподарського виробництва, специфіки розселення сільського населення, природних та історико-етнічно-культурних цінностей.

Висока актуальність проблеми розвитку агротуризму викликає значний інтерес до неї з боку зарубіжних і вітчизняних дослідників. Проблемі розвитку туризму загалом як виду відпочинку та можливому напряму бізнесової діяльності присвячено праці таких учених, як Л.Агафонова, З.Балченко, О.Бондарчук, В.Герасименко, Л.Гринів, О.Гулич, М. Долішній, Л.Дудник, Ю.Зінько, В.Кардаш, А.Клімашевський, В.Кравців, Р.Крамченко, В.Липчук, О.Любімцева, Ю.Ніколаєнко, В.Пархоменко, І.Рожко, Ю.Стадницький, О.Старовойтенко, Д.Стеченко, В.Провозін та ін. В економіко-географічному (регіональному) аспекті проблеми розвитку туристичної галузі вивчають А.Голіков, Д.Балди, М.Багров, Ю.Веденін, О.Лихоманков, І.Твердохлєбов та ін. Однак вони переважно розглядають питання розвитку туризму взагалі, у розрізі міського й курортно-рекреаційного його видів. У більшості праць цих учених розглядаються переважно теоретичні положення щодо регулювання розвитку туристичної галузі. Проте матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Туризм у ХХІ столітті” підтверджують актуальність дослідження політико-правових і соціально-культурних та економічних аспектів розвитку різних видів туризму, серед яких варто виділити саме агротуризм [94]. Певну наукову інформацію про агротуризм як специфічний вид туризму можна знайти у працях таких вітчизняних учених, як А.Амоші, І.Балабанов, В.Брус, М.Вишиванок, В.Гловацька, П.Горішевський, Ю.Губені, В.Данильчук, В.Євдокименко, Ю.Зінько, М.Рутинський, Г.Іваницька, В.Кіфяк, М.Костриця, Н.Кудла, В.Липчук, Н.Липчук, Л.Мармуль, С.Пономарьов, М.Мальська, В.Снітинський, В.Цибух, Г.Черевко. Досить корисними є результати досліджень розвитку агротуризму в інших країнах, зокрема у Польщі, які представлені в працях таких учених, як А.Балінська, Р.Бялобжеська, М.Вирвіч, М.Возьняк, А.Вятрак, Я.Галачкевич, В.Готкевич, М.Дембнєвська, Р.Кісєль, А.Ковальська, М.Козєй, М.Лагуна, Я.Маєвський, Л.Пшезборська, А.Столярська, М.Снайдер, А. Язьвіньська, М. Ялінік та ін. Проте в науковій літературі та й у практиці на сьогодні ще немає однозначності щодо розуміння агротуризму як одного із видів туризму та виду підприємницької діяльності на селі, вочевидь, тому, що агротуризм у нашій країні фактично тільки починає розвиватись, а це вносить певну плутанину у дефініційний апарат і відповідно ускладнює вирішення пов’язаних із цим проблем визначення перспектив, пріоритетів його подальшого розвитку й способів їх реалізації. З розвитком агротуристичних процесів закономірно виникає все більше питань, що потребують пошуку шляхів їх вирішення відповідно до динамічних змін стану економічного середовища в країні. А це формує досить широке поле для подальших наукових досліджень агротуризму і визначає високий рівень їх актуальності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи є скоординованою з планом науково-дослідних робіт Львівського національного аграрного університету за бюджетними темами 2000-2005 рр. “Обґрунтування аграрної політики, спрямованої на ринкову трансформацію економіки агропромислового комплексу” (№ держреєстрації 0100U002332) та 2006-2010 рр. “Розробка організаційно-економічного механізму підвищення соціально-економічної ефективності функціонування агропромислового комплексу Західного регіону України” (№ держреєстрації 0106U002073). Роль дисертанта полягає у розробці рекомендацій щодо розвитку агротуристичної діяльності і формування організованого, а значить – і регульованого ринку агротуристичних послуг в регіоні з метою сприяння створенню умов для активізації підприємницької діяльності сільського населення і на цій основі – комплексного зрівноваженого розвитку сільських територій.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування науково-теоретичних засад і практичних напрямів формування й розвитку організованого ринку агротуристичних послуг на основі активізації підприємницької діяльності сільського населення і створення для цього необхідних умов.

Досягнення поставленої мети забезпечується виконанням наступних взаємопов’язаних завдань:

  • обґрунтувати сутність і місце агротуризму як соціально-економічного явища й виду туризму в системі інших його видів;

  • уточнити основні функції агротуризму та систематизувати можливі наслідки його впливу на соціально-економічне та екологічне середовище;

  • розробити методику оцінки ефективності агротуризму для самого господарства, соціально-економічного середовища та учасників агротуризму;

  • визначити сутність агротуристичного продукту й обґрунтувати класифікацію його видів;

  • розробити методику здійснення категоріальної оцінки агротуристичних господарств, яка дозволяє врахувати основні чинники, що формують рівень агротуристичної привабливості цих господарств, і впливає на формування ціни на агротуристичні послуги;

  • визначити наявність передумов для розвитку агротуризму в Україні;

  • виявити динаміку розвитку агротуризму і формування ринку агротуристичних послуг та їх чинників;

  • розробити максимально просту методику формування ціни на агротуристичні послуги з врахуванням їх якості;

  • удосконалити підходи до здійснення оплати за агротуристичні послуги з врахуванням можливості її диференціації і диверсифікації залежно від категорій туристів та їх преференцій;

  • сформувати та систематизувати вимоги до організації матеріально-технічної бази агротуристичних господарств.

Об’єктом дослідження є процеси становлення соціально-економічних умов для розвитку агротуристичної підприємницької діяльності та формування ринку агротуристичних послуг у регіоні.

Предметом дослідження є сукупність науково­-теоретичних, методичних і практичних аспектів процесу розвитку агротуристичної діяльності та формування ринку агротуристичних послуг у регіоні.

Методика дослідження. Дисертаційна робота виконана на основі фактичних матеріалів і результатів досліджень, що стосуються проблем розвитку агротуризму в регіонах України, а також на основі власних спостережень. Основні методи використані під час дослідження: монографічний, соціологічних досліджень, економіко-статистичні, системного підходу та комплексного аналізу.

Одним з основних методів проведеного дослідження є монографічний, який дозволив вивчити наявні опубліковані джерела щодо означеної проблеми та ознайомитись із зарубіжним досвідом розвитку агротуризму, становлення ринку агротуристичних послуг і формування його інфраструктурного та інституційного забезпечення. При цьому використані як матеріали з опрацьованих літературних джерел, так і матеріали, зібрані за допомогою соціологічного дослідження особисто автором під час відвідування низки агротуристичних господарств як в Україні, так і за кордоном.

Застосовані елементи економіко-статистичних методів дослідження (графічний, індексний, порівнянь, групування, кореляційно-регресійний) дали змогу оцінити тенденції динаміки розвитку агротуризму та формування ринку агротуристичних послуг, виявити основні чинники, що впливають на цей розвиток. На основі результатів комплексного аналізу та системного підходу до вивчення досліджуваних процесів розроблено рекомендації щодо розвитку агротуристичної діяльності і створення організованого регульованого ринку агротуристичних послуг у регіоні з метою активізації підприємницької діяльності сільського населення і на цій основі – комплексного зрівноваженого розвитку сільських територій.

Наукова новизна одержаних результатів. Найважливішими результатами проведених досліджень, що мають характер наукової новизни, є наступні:

вперше:

  • розроблено методику здійснення категоріальної оцінки агротуристичних господарств, яка дозволяє врахувати основні чинники, що формують рівень агротуристичної привабливості цих господарств і впливають на ціни на агротуристичні послуги;

  • розроблено методику формування ціни на агротуристичні послуги з врахуванням якості останніх на основі особистісно орієнтованого підходу та можливості диверсифікації і диференціації залежно від категорій туристів та їх преференцій;

удосконалено:

  • підходи до підвищення рівня організації та використання матеріально-технічної бази агротуристичних господарств на основі доповнення їх методичними рекомендаціями щодо послідовності формування ефективного рівня гостинності в агротуристичних господарствах;

набули подальшого розвитку:

  • трактування поняття і місця агротуризму в системі споріднених видів туризму через виділення його в рамках туризму сільського зеленого у самостійний специфічний вид туризму як такий, що загалом має відпочинковий характер і здійснюється в сільській місцевості, забезпечуючи його учасникам можливість добровільної безпосередньої участі у технологічних процесах із виробництва сільськогосподарської продукції у поєднанні з відпочинком, оздоровленням і одержанням комплексного фізичного, морального та естетичного задоволення;

  • сутність агротуристичного продукту як результату реалізації функцій агротуризму та здійснення агротуристичної діяльності і класифікація видів цього продукту відповідно до основних його видів;

  • розуміння і теоретичні засади визначення ефективності підприємницької діяльності у напрямі їх адаптації до специфіки агротуристичної діяльності з диференціацією стосовно суб’єктної орієнтації цієї ефективності: для власника агротуристичного господарства; для соціально-економічного середовища сільської території; для самого агротуриста та з виділенням основних її аспектів: економічного, екологічного та соціально-демографічного – на основі врахування моментів корисності агротуристичної діяльності.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані під час досліджень науково обґрунтовані результати мають практичне значення у вирішенні проблеми формування організованого ринку агротуристичних послуг на основі розвитку агротуристичної діяльності у сільських регіонах і створення належних для цього умов через розвиток необхідного інфраструктурного та інституційного забезпечення. Рекомендації автора щодо перспективного розвитку агротуризму у Львівській області та створення необхідних для цього умов схвалені Управлінням культури і туризму Львівської обласної державної адміністрації і прийняті до врахування під час визначення стратегічних пріоритетів розвитку регіонального агропромислового комплексу та сільських територій області (довідка № 8/969 від 25.06.2008 р.). Рекомендації дисертанта щодо вдосконалення механізму формування основних напрямів розвитку агротуризму в регіоні, а також обґрунтована автором методика розрахунку ціни на агротуристичні послуги та рекомендації щодо категоризації агротуристичних господарств розглянуті, схвалені і прийняті до впровадження Головним управлінням агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації (довідка №01-16/285 від 13.07.2008 р.) та Головним управлінням з питань туризму, євроінтеграції, зовнішніх зв’язків та інвестицій Івано-Франківської обласної державної адміністрації (довідка № 503/07-15/49 від 08.07.2008 р.). Наукові підходи до класифікації видів туризму і обґрунтування в ній місця та значення агротуризму, окреслення його характерних особливостей як окремого і самостійного виду туристичної діяльності і форми активного відпочинку, систематизація його функцій в контексті зрівноваженого розвитку сільських територій, підходи до здійснення категоризації агротуристичних господарств та обґрунтована методика визначення оптимальної ціни на агротуристичні послуги залежно від категорії агротуристичного господарства схвалені і прийняті до використання Львівським обласним центром сприяння розвитку сільського зеленого туризму (довідка № 1 від 03.05.2008 р.).

Результати і висновки, одержані в межах проведеного дослідження, використовуються у навчальному процесі Львівського національного аграрного університету під час викладання курсів “Менеджмент”, “Маркетинг”, “Економічні взаємовідносини в АПК” і застосовані при складанні методичних вказівок для вивчення цих курсів студентами економічного факультету (довідка №01-28-01/2 від 14.10.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення проблеми розуміння сутності, значення і місця, а також створення умов для подальшого розвитку агротуризму як соціально-економічного явища та виду позасільськогосподарської підприємницької діяльності на селі й формування організованого ринку агротуристичних послуг у регіоні. Наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використано лише ті ідеї і положення, які отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації і результати проведених досліджень доповідались й одержали схвалення на 13 міжнародних науково-практичних конференціях: “Сучасні проблеми управління” (м. Київ, 2001 р.); “Межрегиональные проблемы экологической безопасности» (м. Суми-Санкт-Петербург, 2002 р.); “Актуальні проблеми формування економічної системи України” (м. Львів, 2002 р.); “Актуальные проблемы финансового менеджмента на предприятиях” (м. Донецьк, 2003 р.); “Економіка пострадянських країн: стан та перспективи розвитку” (м. Львів, 2003 р.); “Економічна система України”, м. Львів, 2005 р.); “Альтернативні джерела доходів населення” (м. Ропчице, Польща, 2006 р.); “Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери” (м. Донецьк, 2006 р.); “Формування конкурентоспроможності підприємств АПК в умовах глобалізації” (м. Полтава, 2007 р.); “Географія і туризм: європейський досвід” (м. Львів, 2007 р.); Екологічні, технологічні та соціально-економічні аспекти розвитку матеріально-технічної бази (м. Львів, 2008 р.); “Агротуризм як напрям диверсифікації економічної активності на селі” (м.Харків, 2008 р.); “Аграрний форум – 2008” (м. Суми, 2008 р.), а також на 8 регіональних і всеукраїнських наукових конференціях і симпозіумах: ”Устойчивое развитие туризма на Черноморском побережье” (м. Одеса, 2002 р.); “Сучасні технології ведення бізнесу в Україні. Економіка і право” (м. Київ, 2002 р.); “Концептуальні засади соціально-економічного розвитку Західного регіону України” (м. Тернопіль, 2002 р.); “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (м. Донецьк, 2002 р.); “Туризм в Україні: сучасний стан та пріоритети розвитку” (м. Львів, 2005 р.); “Управління регіональним та економічним розвитком в контексті сучасних процесів міжнародної інтеграції” (м. Івано-Франківськ, 2005 р.); “Український шлях в НАТО і Європейський Союз” (м. Львів, 2006 р.); “Туризм сільський зелений” (м.Луганськ, 2007 р.) та на щорічних наукових конференціях аспірантів і здобувачів Львівського національного аграрного університету у 2006-2008рр.

Публікації. Основні положення та результати дослідження опубліковані у 26 наукових працях, з яких 7 – у фахових виданнях та 19 – у матеріалах міжнародних наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій – 5,42 друк. арк., в т.ч. у фахових виданнях – 2,04 друк. арк.; особисто автора – 5,11 друк. арк. всього, в т.ч. у фахових виданнях – 2,04 друк. арк.


РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ АГРОТУРИЗМУ ТА ФОРМУВАННЯ РИНКУ АГРОТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ


1.1. Сутність та особливості агротуризму як форми економічної активності на селі


Паростки туризму взагалі можна простежити з часів ще Римської імперії та Еллади. Перші масові екскурсії датуються 1841 роком, який вважається роком зародження туризму як галузі у США та Англії. Наприкінці ХІХ на початку ХХ століття починають формуватись світові туристичні курорти у Чехії, Швейцарії, Великобританії, Франції, Італії. Особливо бурхливого розвитку набув туризм, зокрема міжнародний, після закінчення відбудови країн, що потерпіли в роки Другої світової війни [25, с.130-142]. В останні десятиріччя туризм у світі став одним із вагомих економічних чинників, а його обслуговування перетворилось на організовану галузь економіки багатьох країн [13, с.204]. Уже сьогодні туристичне господарство генерує 11% валового продукту у світі, а туристична індустрія – 4,2% і належить, таким чином, до найпотужніших галузей світового господарства [185, c.24].

Сьогодні туризм активно сприяє зростанню економіки, оскільки приносить громаді значні грошові суми, підтримує високооплачувані робочі місця, допомагає мешканцям місцевих громад заощаджувати на податках, а також стимулює розвиток малого бізнесу. Він не завдає шкоди довкіллю; не потребує такої ж інфраструктури, яка є необхідною для постійних мешканців; дітей туристів не треба навчати в школах; систему охорони здоров’я туристи здебільшого також не використовують. І нарешті, туризм позитивно впливає на інші види економічної діяльності [22, с.52].

Значною мірою активізувало розвиток туризму, в тому числі й міжнародного, створення у 1975 році Всесвітньої туристичної організації, членами якої є вже понад 130 країн світу, й Україна також [41, с.38]. Проте якраз в Україні індустрія туризму взагалі розвивається дуже повільно і фрагментарно [41, с.39].

Агротуризм як особливий вид туризму також має досить давні традиції, хоча аналіз літературних джерел дає підстави вважати, що в давніші часи особливої різниці між агротуризмом і сільським туризмом практично не було. Поняття агротуристики (agritourism) з’явилось у науковій літературі у другій половині ХХ сторіччя як відображення явищ, що спонтанно почали розвиватись в економіці. Поняття ж сільського туризму має ще давніше походження. У повісті Жан-Жака Руссо “Нова Гелоїза”, виданій у 1761 р., вжито вираз „retour a’la nature”, який дожив і до наших днів [188, с.203].

Агротуризм за змістом і формою наближений до сучасного, виник у 70-х роках в Західній Європі (Австрія, Німеччина, Франція, Швейцарія), хоча його коріння можна віднайти ще в Римській імперії, коли члени патриціанських родин виїжджали з Риму на відпочинок у сільську місцевість [72, с.11-12]. Тобто, виїжджаючи на відпочинок у сільську місцевість, міські жителі навіть гадки не мали про те, щоб взяти до рук лопату чи граблі на городі господаря сільської садиби. Ці бажання могли виникнути в людей поступово, з посиленням процесів урбанізації і віддаленням міських жителів від натуральних умов проживання, від природи, що цілком закономірно.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.


Очевидно, що всі види агротуристичних продуктів можна розділити на дві великі групи: такі, що є доступними цілий рік (а тому відносно дешевші), і такі, що можуть мати сезонний або випадковий характер (і тому відносно дорожчі).

Крім того, агротуристичний продукт може розглядатись за його призначенням для безпосереднього агротуриста як клієнта, але його можна розглядати і з погляду впливу на навколишнє середовище .

Інший підхід до класифікації агротуристичних продуктів може мати галузевий характер. За такого підходу має місце набагато ширша диверсифікація агротуристичних продуктів. Зокрема, М. Шнайдер та Л.Пшезбурська виділяють 9 основних галузей агротуристичної діяльності, які передбачають і одержання специфічних її продуктів, характерних для умов польського села. Така класифікація на сьогодні є найпрогресивнішою [192, с.146]. Проте аналіз ситуації та об’єктивних реалій українського села дає підстави для певного спрощення цієї класифікації і зменшення кількості галузей агротуристичної діяльності до восьми. Таким чином, можна сформувати власну класифікацію видів агротуристичної діяльності з відповідними видами агротуристичних продуктів, яка потенційно може охоплювати:

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.


1.3. Методика дослідження та визначення ефективності агротуристичної діяльності


Агротуризм як вид підприємництва дає змогу селянам поліпшити фінансово-економічний стан їх та їхніх родин, одержати додаткові кошти для розширення основного виду діяльності – сільськогосподарського виробництва, значною мірою вирішити проблему зростаючого на селі безробіття, використати незадіяні ресурси, а також має культурне, пізнавальне та оздоровчо-рекреаційне значення, що загалом відповідає основним потенційним функціям агротуризму як соціально-економічного явища та виду підприємницької діяльності на селі. Тобто ефективність агротуристичної діяльності має широкий соціально-економічний характер. Інакше кажучи, виходячи з комплексності її впливу на соціально-економічне, культурне та екологічне середовище, цю ефективність доцільно розглядати в контексті всіх її аспектів (рис.1.5). Тобто цілком правомірним є аналіз ефективності в розрізі її економічного, соціально-демографічного та екологічного аспектів.

При цьому ефективність агротуристичної діяльності логічно буде розглядати в її трьох основних аспектах залежно від спрямованості реалізації її функцій:

  • ефективність для агротуристичного господарства (чи його власника);

  • ефективність для навколишнього соціально-економічного середовища;

  • ефективність для самого агротуриста (рис.1.5 –1.7).

Визначення економічної ефективності агротуристичної діяльності агротуристичного господарства не потребує винайдення особливих підходів і цілком може здійснюватись на основі використання традиційних показників ефективності – рентабельності агротуристичної діяльності загалом, собівартості одиниці продукції (в нашому дослідженні – послуг) тощо. Такий підхід загалом відповідає теорії ефективності, за якою економічна ефективність характеризує ефективність функціонування матеріально-технічної бази, продук­тивних сил суспільства і визначається рівнем використання вироб­ничих ресурсів через порівняння ефекту з ресурсами (або їх витратами), залученими до його одержання [104, с.8]. Тобто суть підвищення ефективності виробничого технологічного процесу полягає в тому, щоб виробляти більше за допомогою тієї ж кількості праці або виробляти стільки ж і навіть більше за допомогою меншої кількості праці. Тому економічна ефективність агротуристичної діяльності для власника агротуристичного господарства полягає у підвищенні виходу суми ефекту з одиниці ресурсів. При цьому як ефект вочевидь повинен вживатись розмір прибутку – найбільш кумулятивний його вираз.

Проте специфіка цього виду діяльності допускає залучення й специфічних показників, зокрема таких, як частка прибутку від агротуристичної діяльності у загальних доходах господарства (чи навіть сільськогосподарського підприємства), а також розмір доходу (прибутку) з одиниці корисної площі (див. рис.1.5).

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.


У Франції кожен десятий фермер займається агротуризмом. Такі послуги організують у рамках товариства “Cites de France”. Фінансові умови розвитку агротуризму поліпшенні за рахунок дотацій з Міністерства сільського господарства, позички з Фонду кредитування сільського господарства і з Фонду кредитування готельного бізнесу.

В Австрії, як і у Франції, близько 10% всіх господарств (тобто близько 2800) надає послуги з агротуризму, причому 80% їх знаходяться в гірській місцевості. Внаслідок специфіки регіону основною формою відпочинку тут є зимові види спорту. Велику допомогу в розвитку агротуризму в Австрії надає держава – Міністерство сільського господарства надає з цією метою низько відсоткові позики на 10 років. Вони можуть використовуватись на облаштування житлових приміщень, їдалень, медичних кімнат, туристичних контор. У країні створено базу даних про можливості використання агротуристичного потенціалу [107, с.175 ].

Серед країн Східної Європи агротуризм найбільше розвинутий в Польщі, в тому числі через наявність великої кількості індивідуальних господарств. Найпопулярнішим є агротуризм в сільській місцевості гірських районів і в приморській зоні. У розвитку агротуризму в сільських регіонах Польщі вбачають між іншим можливість одержання додаткових доходів сільськими господарями без вагомих інвестиційних витрат, виникнення додаткового ринку збуту продуктів харчування, створення додаткових робочих місць, організацію відпочинку для зарубіжних туристів тощо. Агротуризму в Польщі сприяє Міністерство сільського господарства і продовольства, а Комітет наукових досліджень фінансує дослідження, що стосуються агро- та екотуризму. Важливу роль відіграють і неурядові організації: Фонд розвитку польського сільського господарства, Національний Фонд охорони середовища, фундація “Agroturystyka”, польська секція Європейського руху відновлення села і малих міст. Діяльність цих державних і недержавних організацій у справі розвитку агротуризму полягає в організації торгів агротуристичних і екотуристичних пропозицій, організації навчань і дорадництва, фінансуванні видання інформаторів і фолдерів, виконанні наукових експертиз тощо [103, с.69].

В Україні “агротуристизація” почала здійснюватись на початку 90-х років ХХ ст. у прискореному темпі, де в її організаційному оформленні більшу роль відіграли ініціативи центральних (Всеукраїнська спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму) та регіональних (відділення, осередки спілки) органів сільського туризму, ніж власника агроосель. Через органи спілки йшла адаптація, методична і організаційна підтримка сільського туризму в Україні. Більшість тих, хто зголосився приймати відпочивальників на селі, ще не мають досвіду у цій сфері, потребують відповідного навчання [1, с.30]. На кінець 90-х років у легалізованому сільському туризмі склалась наступна організаційна структура (рис.2.1).




Рис.2.1. Фактична організаційна централізована структура сільського зеленого туризму в Україні.*

* Опрацювання автора.

Нині регіональні осередки Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму функціонують у 17 областях України [72, с.87]. У досліджуваних областях такими осередками є:

  • Івано-Франківська обласна організація Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму;

  • Львівський обласний центр сприяння розвитку сільського зеленого туризму;

  • Закарпатський обласний центр розвитку сіль­ського туризму.

(Для порівняння у Польщі на сьогодні функціонує 60 регіональних осередків агротуризму, що належать до Польської федерації сільського туризму “Гостинні господарства”. Окремі з них налічують понад 200 членів: Галіцийські господарства гостинні – 309 членів, а Галіцийські господарства гостинні “Бескиди” – навіть 260 членів [203]).

В окремих районах західних областей України (Верховинському Закарпатської області, Жовківському Львівської області) створені також своєрідні навчальні чи інформаційні центри з розвитку сільського зеленого туризму. Проте такий вид туризму як агротуризм в їх роботі не виокремлюється. Крім того, функціонування цих центрів практично не координується і здійснюється переважно на ентузіазмі місцевих любителів нетрадиційних форм туризму.

Якщо умовно розділити розвиток такого явища, як агротуризм, на чотири етапи – виникнення – становлення – розвиток – утвердження – то наявні вже сьогодні факти засвідчують, що агротуризм в Україні загалом залишається ще на стадії виникнення, але в окремих регіонах – Івано-Франківській, Волинській, Закарпатській, Чернівецькій та Львівській областях вже є підстави для того, щоб говорити про етап активного його становлення. Про це свідчить зростання кількості агроосель, готових надавати агротуристичні послуги, збільшення кількості відпочивальників, що надають перевагу відпочинку в агротуристичних оселях у сільській місцевості – на свіжому повітрі, у спокійній і затишній обстановці, з екологічно чистим і здоровим харчуванням, а також тенденції у розвитку нормативно-правової бази цього виду діяльності.

Якщо ще кілька років тому Україна мала всього трохи більше трьохсот агротуристичних садиб, то цьогорічна статистика є втішною – приймати у себе гостей готові понад 2200 сільських осель, обладнаних, хоча й не за європейськими стандартами, але на досить високому рівні. При цьому найбільшого поширення такий вид бізнесу для одних і відпочинку для інших набув у західних областях України – Волинській, Львівській, особливо в Івано-Франківській, Закарпатській та Чернівецькій областях і в Криму. Хоча окремі господарства вже розвиваються і в Київській, Чернігівській і навіть у Луганській областях.

Регіональні особливості розвитку агротуризму зумовлюються досить широкою низкою чинників. Наприклад, у такому регіоні Львівської області, як Українське Розточчя, туристично-рекреаційна галузь знаходиться на перехідному і водночас на переломному етапі: занепадає традиційний у 70-80-х роках відпочинково-лікувальний напрям і з’являються у 90-х роках шанси й можливості для розвитку альтернативного туризму – сільського, екологічного тощо, чому сприяє наявність у цьому регіоні природоохоронних територій: заповідника “Розточчя”, лісових заказників “Гряда” і “Завадівський”, геологічних пам’яток “Страдчанська печера” та печери біля Крехова, унікального монастиря оо. Василіан у с. Крехові [70, с.14]. А відпочинку у сільських садибах Міжгірського чи Рахівського районів Закарпатської області неповторно красиві гірські долини, розвинуте сполучення шосейними дорогами, збереження традицій приватного сільського господарства, добре розвинуті традиційні ремесла та самобутня культура, наявність екологічно чистих продуктів харчування з присадибних ділянок та з лісу, гостинність як основа менталітету горян, що загалом формує цілий букет незабутніх і неповторних вражень від перебування в таких умовах.

Закарпатська область має найкращий стан із легалізацією агротуризму [18, с.14]. Практично в кожному районі тут є організаційні структури, що сприяють його розвитку: Центр сприяння розвитку сільського зеленого туризму – у Великоберезнянському районі, Агентство агроекотуризму – у Рахівському районі, Районний осередок спілки сприяння розвитку сільського туризму в Закарпатті – в Ужгородському та Іршавському районах, Інформаційно-дорадчий центр по сприянню розвитку регіону “Карпатінформ” – у Берегівському районі, Комунальне підприємство “Туристська садиба” – у Мукачівському районі , Осередок сільського зеленого туризму “Краса Карпат” – у Тячівському районі, Спілки сприяння розвитку сільського туризму “Шипот” – у Воловецькому районі, “Полонина” – у Міжгірському районі, “Сільський зелений туризм” – у Хустському районі та Спілки – у Виноградівському та Перечинському районах [29, с.104], хоча недоліком у їх роботі є відсутність диференціації господарств на суто агротуристичні і ті, що мають загальніший характер функціонування типу “зеленої садиби”. Та й інші чинники розвитку агротуризму тут також у кращому стані, зокрема умови проживання й ставлення тамтешніх підприємців до своїх обов’язків. Практично у кожній оселі є факс, подекуди є й під”єднання до Інтернету, що дає змогу оперативно й завчасно одержувати інформацію та резервувати місця заздалегідь.

У Львівській області лідером з альтернативних видів туризму є Жовківський район [138, с.6]. Понад 10 років тут функціонує Жовківський Центр екотуризму, який активно працював протягом 1998-2004 рр., але за останні роки ця активність значно знизилась. Очевидно відсутність протягом тривалого часу хоча б якоїсь реальної підтримки з боку держави зменшує будь-який ентузіазм. Та й аналіз основних напрямів роботи цього Центру показує, що безпосередньо агротуризмом він практично не займався [14, с.26; 138, с. 6].

Загальною характеристикою ринку агротуристичних послуг у західних регіонах України, судячи з результатів проведених досліджень, є те, що особливу зацікавленість у розвитку агротуризму як форми одержання додаткового доходу проявляють жителів, з одного боку, регіонів із низьким рівнем господарського розвитку і високим рівнем безробіття, а з іншого – розвиток агротуризму є характерним для сільських регіонів, що знаходяться поблизу великих міських промислових агломерацій. При цьому значну роль у формуванні комплексу передумов для розвитку агротуризму відіграють райони, де є не лише цінні й цікаві історичні пам’ятки чи сприятливе природне середовище, а й умови, необхідні для розвитку сільськогосподарського виробництва. Крім того, слід зазначити, що як пропозиція на ринку агротуристичних послуг не має достатнього розвитку з різних причин (відсутність сприяння з боку держави, відсутність відповідного законодавства, нестача стартового капіталу, складність одержання кредиту, відсутність досвіду і знань), так і попит також є несформованим (через відсутність інформації, інфраструктури, маркетингу тощо). Тобто можна дійти висновку, що ринок агротуристичних послуг у досліджуваному регіоні, а тим більше в інших регіонах України є несформованим, оскільки економічні взаємовідносини ринкового типу у сфері агротуризму як виду підприємницької діяльності (хоча б і підсобного характеру) мають стихійний, не облікований і в багатьох випадках не зовсім легальний характер. Крім того, в регіоні, як і загалом в Україні, немає відповідної інфраструктури, яка б зробила ці відносини більш легальними і регульованими та прозорими для учасників ринку агротуристичних послуг. Тобто існуюча структура ринку агротуристичних послуг в Україні ще дуже далека від оптимального її варіанта (рис.2.2).

Зі схеми на рис.2.2. досить чітко видно, хто в ідеалі повинен бути суб’єктом ринку агротуристичних послуг і яким чином на цьому ринку реалізуються економічні взаємовідносин між цими суб’єктами. Під держаними органами маємо на увазі як центральні, так і органи влади на місцях. Легко зрозуміти, що ціна на агротуристичні послуги як основний продукт на цьому ринку складається не лише під впливом попиту і пропозиції (не лише кількості, а й якості туристичних послуг), а й інших, зовнішніх для агротуристичних господарств чинників. Ціна тим більше буде оптимальною для двох сторін відносин – продавців і покупців агротуристичних послуг, чим якіснішою буде інфраструктура та її функціонування, чим краще держава підтримуватиме і регулюватиме розвиток агротуризму в країні, чим краще виконуватимуть свою роль громадські організації.








Рис. 2.2. Структурно-логічна схема ринку агротуристичних послуг і механізму його функціонування.*

* Власна розробка автора.


Проблема з кількісною характеристикою динаміки розвитку агротуризму та ринку агротуристичних послуг в Україні зумовлюється насамперед відсутністю обліку агротуристичних господарств, що є наслідком відсутності в країні офіційного визнання агротуризму як виду туризму, як виду підприємницької діяльності чи як виду підсобної діяльності. Усі офіційні матеріали стосовно агротуризму стосуються не саме цього виду, а сільського туризму загалом, та й то вони мають дуже приблизний характер. Тому для кількісної характеристики динаміки процесів розвитку агротуризму у досліджуваних регіонах використано, головним чином, дані окремих досліджень, анкетних опитувань, особистих спостережень автора та їх екстраполяції.

За результатами аналізу окремих джерел, в Україні функціонує близько 2000 сільських садиб, які надають туристичні послуги і можуть бути віднесені до агротуристичних господарств [50, с.79]. Туристам, які бажають відпочивати у гір­ських селах регіону, Львівська обласна спілка сприян­ня розвитку зеленого туризму пропонує близько 200 агроосель, Івано-Франківська спілка – понад 300 агроосель, Закарпатська – понад 360 агропансіонатів і садиб, Чернівецька – близько 80 агроосель з харчуванням і цікавими подорожами. Щорічно ці кількісні показни­ки неухильно зростають. Проте через жорстку систему оподаткування значна частина власників зелених садиб досі надають послуги неофіційно, уникаючи проблем, пов'язаних з ліцензу­ванням [72, с.200]. У доступній на сьогодні літературі з проблем розвитку агротуризму є дані, що лише чверть садиб сільського туризму, які функціонують в Україні, відповідають критеріям агротуристичних господарств, причому 95% їх знаходиться в Карпатському регіоні та в Криму [50, с.79]. Беручи до уваги також результати власних спостережень автора в районам досліджуваних областей, де розвиток агротуризму має найвищий рівень, можна одержати певні дані, що кількісно в досить наближеній до реальності мірі дозволяють охарактеризувати показники динаміки розвитку агротуризму (табл.2.12).

Як видно з результатів розрахунків (див.табл.2.12) та рис.2.3, динаміка розвитку агротуристичних господарств у досліджуваному регіоні є досить жвавою, особливо у Львівській області.


Таблиця 2.12.
  1   2   3   4   5   6   7

Похожие:

Розділ Теоретичні І методичні основи розвитку агротуризму та формування ринку агротуристичних послуг icon12 Сутність та особливості агротуризму як форми економічної активності на селі
Розділ Теоретичні І методичні основи розвитку агротуризму та формування ринку агротуристичних послуг
Розділ Теоретичні І методичні основи розвитку агротуризму та формування ринку агротуристичних послуг iconРозділ Теоретичні основи формування конкурентоспроможності національної економіки в умовах інноваційної конкуренції

Розділ Теоретичні І методичні основи розвитку агротуризму та формування ринку агротуристичних послуг iconЛюбченко павло миколайович
Розділ Громадянське суспільство: теоретичні основи становлення І розвитку
Розділ Теоретичні І методичні основи розвитку агротуризму та формування ринку агротуристичних послуг iconВступ
Розділ Удосконалення організації безпеки банківської діяльності на ринку банківських послуг 82
Розділ Теоретичні І методичні основи розвитку агротуризму та формування ринку агротуристичних послуг iconЗміст вступ 2 Розділ Теоретичні основи управління інвестиційним портфелем комерційного банку 4
Розділ Теоретичні основи управління інвестиційним портфелем комерційного банку 4
Розділ Теоретичні І методичні основи розвитку агротуризму та формування ринку агротуристичних послуг iconРозвиток І ефективне функціонування підприємств на ринку яловичини зміст
Розділ теоретико методологічні основи ринку яловичини та функціонування на ньому підприємств
Розділ Теоретичні І методичні основи розвитку агротуризму та формування ринку агротуристичних послуг iconРозділ 1 наф україни: теоретичні основи організації документів
Вступ
Розділ Теоретичні І методичні основи розвитку агротуризму та формування ринку агротуристичних послуг iconРозділ теоретико-методичні засади формування стратегії досягнення конкурентних переваг підприємства

Розділ Теоретичні І методичні основи розвитку агротуризму та формування ринку агротуристичних послуг iconОдеська національна юридична академія на правах рукопису Барський Вадим Рудольфович
Розділ Теоретичні основи нормотворчості представницьких органів місцевого самоврядування
Розділ Теоретичні І методичні основи розвитку агротуризму та формування ринку агротуристичних послуг iconРозділ теоретико-методологічні основи реструктуризації промисловості в умовах інноваційного розвитку економіки регіону

Разместите кнопку на своём сайте:
Библиотека


База данных защищена авторским правом ©lib.znate.ru 2014
обратиться к администрации
Библиотека
Главная страница