Соціологія соціальної роботи: право на інституалізацію




Скачать 171.17 Kb.
НазваниеСоціологія соціальної роботи: право на інституалізацію
Дата16.02.2013
Размер171.17 Kb.
ТипДокументы

М.П. Лукашевич,


доктор філософських наук, професор

(Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України,
м. Київ)


Соціологія соціальної роботи: право на інституалізацію



У статті обґрунтовані підстави для виділення нової галузі соціологічних знань – соціологія соціальної роботи, розкрито її атрибутивні характеристики і можливості для подальшої інституалізації та підвищення ефективності практичної соціальної роботи.

Виокремлення соціології соціальної роботи у спеціальну соціологічну теорію середнього рівня зумовлене актуалізацією самого соціального феномена «соціальна робота» та посиленням ролі соціологічних знань у його дослідженні й теоретичному обґрунтуванні. Підтвердженням цієї тенденції може слугувати визначення українських вчених І.І. Миговича та
Т.В. Семигіної, які вважають, що «своїм теоретичним набутком, методологією пізнання соціальної реальності, з’ясуванням ефективності практичних зусиль соціальна робота зобов’язана соціології (лат. societas – суспільство) – науці про суспільство як цілісну систему, інститути, процеси, групи і спільноти, принципи їхньої взаємодії, відносини особистості і суспільства, закономірності наявної поведінки людей» [2, 82].

Така позиція знайшла широку підтримку в дослідників соціальної роботи. З одного боку, це проявляється у виділенні в наукових і навчальних виданнях окремих підрозділів, розділів та глав, присвячених аналізу взаємозв’язків соціології та соціальної роботи [13, 110]. З іншого боку, у словникових та енциклопедичних виданнях із соціальної роботи публікуються статті соціологічного спрямування – «соціологія», «соціологічні дослідження» [11, 429–439].

Практично всіма теоретиками соціальної роботи визнається наявність у її теоретичних засадах блоку соціологічно орієнтованих теорій соціальної роботи, до яких відносять системну, екологічну, соціально-радикальну теорію та теорію стигматизації (стихійне застосування моральних санкцій).

У свою чергу, категорія «соціальна робота» стає об’єктом сучасних соціологічних досліджень [4, 484–509]. Деякі автори пропонують виділити соціологічні дослідження соціальної роботи в окрему галузь теорій середнього рівня – соціологію соціальної роботи. Як правильно визначають російські соціологи С.І. Григор’єв та Л.Г. Гуслякова, «для сучасного фахівця в галузі соціології і соціальної роботи сьогодні стало особливо важливим вивчення такого нового спецкурсу, як «Соціологія соціальної роботи». Не менш важливий він і для всіх тих, хто працює в установах соціальної сфери і управління, для соціальної освіти населення, а також для загальної соціологічної освіти» [3, 5; 8, 164].

До виду спеціальних (окремих) соціологічних теорій пропонує відносити соціологію соціальної роботи і соціолог П.Д. Павленок. На його думку, ця соціологія має вивчати соціальну роботу як феномен суспільного життя у всіх його аспектах. «Соціологія покликана допомагати соціальним працівникам орієнтуватись у тому, в якому соціальному середовищі здійснюється соціальна діяльність,… і що собою являють ті групи і прошарки, які вважаються «малозахищеними» в соціальному аспекті»
[2, 8; 8, 395–396].

Найбільш чітке розуміння сутності соціології соціальної роботи та її призначення в системі знань демонструють українські науковці І.І. Мигович та Т.В. Семигіна. Ними розкриваються і осмислюються особливості діяльності різних груп соціальних працівників, активність недержавних організацій сфери соціального захисту, соціальних служб і закладів, що сприяє оптимізації організаційних, технологічних аспектів професійної і добровільної соціальної роботи. Вона здійснює моніторинг розвитку соціальної роботи як діяльності і громадського інституту, дбає про цілісність, різнобічність наукового супроводу й організації соціальної роботи
[2, 83; 304].

Отже, взаємодію двох галузей соціологічних знань – соціології соціальної роботи і власне соціології – можна вважати загальновизнаним фактом. Ця взаємодія відбувається за такими напрямами:

  • використання результатів соціологічних досліджень соціальної структури суспільства, інших фундаментальних проблем соціуму в практичній соціальній роботі;

  • використання соціологічних знань про суспільство, спільноти та особистість при підготовці і перепідготовці, вихованні соціальних працівників;

  • аналіз соціальної роботи, експертна оцінка її форм і методів з погляду їхньої значущості для суспільства, конкретного середовища й осіб, стосовно яких вона реалізується.

У той же час розширення масштабів і напрямів такої взаємодії та поглиблення взаємопроникнення теоретичних і методичних засад обох наукових дисциплін починають стримувати розвиток кожної з них, утруднюють виокремлення їхньої предметної сфери досліджень. При цьому «соціологічна складова» соціальної роботи все більше набуває атрибутивних ознак спеціальної соціологічної теорії середнього рівня. Як відомо, такими ознаками є наявність у соціологічної дисципліни об’єкта і предмета дослідження, соціологічних методів дослідження, що враховують специфіку предметної сфери, функцій, які визначають місце і роль цієї дисципліни в суспільстві, та відповідного понятійно-категоріального апарату.

Розглянемо кожну з атрибутивних ознак цієї соціологічної дисципліни. Соціологія соціальної роботи тут і надалі розуміється як спеціальна соціологічна теорія, що досліджує феномен соціальної роботи як соціальний процес і систему надання соціальної допомоги особам, групам і спільнотам, які цієї допомоги потребують, опинившись у складній життєвій ситуації.

У сучасній соціології ще не склалось чіткого уявлення про об’єкт і предмет соціології соціальної роботи. У той же час заслуговує на підтримку точка зору стосовно доцільності співвідносити розуміння цих атрибутивних ознак соціології соціальної роботи з об’єктом і предметом спеціальних соціологічних теорій [7, 389].

При визначенні об’єкта і предмета соціології соціальної роботи необхідно керуватися вимогами і принципами, що склались у сучасній соціології. Адже правильний вибір предмета й об’єкта дослідження для соціології має принципове значення, оскільки, з одного боку, він окреслює коло досліджуваних проблем, а з другого – є структуроутворюючим моментом, який визначає характеристики засобів та методів спостереження, теоретичну лінію знання і водночас методологічний статус дисципліни в цілому, її місце та роль у науковій системі.

Переходячи до визначення об’єкта соціології соціальної роботи як елемента соціальної реальності, слід виходити з того, що суспільство як об’єкт дослідження соціології розглядається у двох аспектах:

по-перше, як соціальний організм, що складається із взаємопов’язаного комплексу соціальних утворень, тобто соціальних інститутів, соціальних спільнот, соціальних груп та індивідів. Кожен з компонентів цього комплексу є відносно самостійним суб’єктом суспільного життя, виконує певні функції і перебуває у взаємодії з іншими компонентами. Відповідно до цього соціологія вивчає суть соціального, закономірності та якісні характеристики кожного компонента і всього суспільства в цілому як соціального організму, а також різноманітні соціальні процеси, що в ньому відбуваються;

по-друге, як найскладніша природно-історична соціальна система. Як велика соціальна система, суспільство являє собою органічну спільність виробничих сил і виробничих відносин, соціальної, політичної, економічної і духовної сфер. Взаємодія різних соціальних груп людей, їхня діяльність у цих сферах суспільного життя за визначальної ролі способу виробництва надає розвиткові тієї чи іншої суспільної спільноти характеру природничо-історичного процесу.

Кожна із зазначених сфер суспільного життя виконує певні функції: економічна – функцію матеріального виробництва, соціальна – соціалізації, політична – соціального управління та контролю, ідеологічна – духовного продукування. Це зумовлює складність об’єкта соціології – людського суспільства, його специфіку, особливості, характер функціонування та розвитку. Повною мірою це стосується соціальної роботи, яка структурно належить до соціальної сфери і взаємодіє з економічною, духовною та політичною сферами. У процесі такої взаємодії основна функція соціальної роботи – задоволення потреб людини в соціальному захисті та допомозі в складних життєвих ситуаціях – переплітається з функціями зазначених сфер суспільства.

Отже, у вивченні і виділенні об’єкта соціології соціальної роботи слід спиратись на основні наукові принципи соціології [7, 13–19].

Передусім ідеться про принцип історизму. Це означає, що, по-перше, усі соціальні явища та процеси в суспільстві розглядаються як системи, що мають внутрішню структуру; по-друге, вивчається процес їхнього функціонування та розвитку; по-третє, виявляються специфічні зміни та закономірності переходу їх з одних якісних станів в інші.

Наступний принцип соціології – принцип соціального детермінізму, який відображає всебічний взаємозв’язок та взаємозумовленість соціальних явищ. Він відрізняється від економічного детермінізму тим, що враховує вплив не тільки економічної підсистеми, яка є “кінцевою причиною” всіх соціальних явищ та процесів, а й інших підсистем – політичної, ідеологічної тощо. Соціальний детермінізм означає також зумовленість будь-якого соціального явища або процесу всією сукупністю відносин, а не тільки окремими їхніми різновидами, наприклад економічними відносинами, хоч останні і є визначальними. Взаємний вплив безпосередньо пов’язаних структур конкретних соціальних систем, наслідком якого є їхня взаємна зміна, має діалектичний характер.

Соціологія базується також на діалектичному принципі наукового пізнання суспільства та його соціальних систем. Його суть полягає в тому, що суспільство розглядається як живий організм, який перебуває в постійному розвитку. Для його вивчення потрібні об’єктивний аналіз виробничих відносин, що становлять дану суспільну систему, дослідження законів її функціонування та розвитку.

Таким чином, у соціології органічно поєднуються генетичний (конкретно-історичний) та структурно-функціональний підходи до аналізу як різних соціальних систем окремо, так і загалом суспільної системи як їхньої сукупності.

Кожна із соціальних систем, у свою чергу, охоплює багато інших підсистем. Соціальні системи перегруповуються, одні й ті ж індивіди можуть бути елементами різних систем. Кожна з них, узята ізольовано або у зв’язку з іншими, розглядається як відносно незалежна.

Це повною мірою стосується і соціальної роботи, яка з позицій соціології може розглядатись як відносно незалежна соцієтальна система. У свою чергу, індивід не може не рахуватись із законами тієї соціальної системи, до якої належить. Тією чи іншою мірою він бере на озброєння її норми та цінності, тобто соціалізується. Його діяльність, таким чином, стає соціально визначеною. Разом з тим у суспільстві існують різні види, варіанти і форми соціальної діяльності та поведінки, між якими можливий вибір, а отже, і вияв активності людини.

Попри те що соціальні системи складаються з елементів, які мають різні індивідуальні якості, тобто елементи однієї соціальної системи можуть бути не тотожними за своїми якостями елементам другої, обидві системи можуть мати загальні інтегральні властивості. Однотипні інтегральні властивості соціальних систем є основою їх типологізації, виділення різних типів соціальних груп, спільнот, інститутів, організацій тощо.

Покладення в основу класифікації соціальних систем типу соціальних зв’язків дає підстави для виділення таких елементів суспільної системи, як соціальні групи (соціальні відносини), соціальні інститути (інституціональні зв’язки), система соціального контролю (зв’язки соціального контролю), соціальні організації (організаційні зв’язки).

Дослідження на базі наукової теорії соціального розвитку конкретного стану соціальних систем, соціальних явищ і процесів зумовлює формування спеціального наукового знання – соціологічного. Залежно від цього визначається і його об’єкт: суспільство, соцієтальні й соціальні системи, соціальні спільноти, соціальні інститути, соціальні групи, соціальні процеси в їх конкретному стані і взаємодії.

Отже, об’єкт дослідження в соціології представлений живими людьми, котрих опитує соціолог, реальними явищами та процесами, організаціями та установами (підприємство, цех, офіс, банк, фірма, заклад, установа, бібліотека), де проходить дослідження та матеріальне середовище яких (розташування кімнат, структура управління, організація та умови праці, грошові потоки) вчений аналізує.

Доходимо висновку, що об’єктом соціології соціальної роботи є сфера соціальної роботи як соцієтальна система певним чином організованих і самоорганізованих соціальних працівників і клієнтів, які утворюють групи та організації, що взаємодіють у формі соціальної діяльності з надання та отримання соціальної допомоги, зумовлюючи функціонування й розвиток цієї сфери, тенденції і процеси, що в ній відбуваються.

Переходячи до визначення предмета соціології соціальної роботи, слід звернути увагу на його зв’язок з об’єктом цієї науки, адже будь-який із об’єктів соціології є дуже різноманітним. В одному дослідженні неможливо охопити всі грані та сторони об’єкта дослідження, тому соціолог щоразу обирає тільки один аспект чи грань реального об’єкта, описує його через сукупність абстрактних конструктів і називає предметом дослідження.

Хоча предмет дослідження і передбачає свій об’єкт, але повністю не збігається з ним. Пояснюється це тим, що один і той самий соціальний об’єкт може досліджуватись для різних наукових проблем. Так, соціальні працівники соціальної служби (об’єкт) опитуються для вивчення проблем мотивації та стимулювання їхньої праці, її умов та організації, плинності кадрів та стабілізації колективу (предмет). По суті, предмет встановлює межі, в рамках яких об’єкт вивчається в даному дослідженні.

Таким чином, предмет соціологічного дослідження відображає лише один бік об’єкта, але найбільш важливий для дослідження. Пізнавальна функція предмета дослідження полягає в тому, що він, наче фільтр, відсіює в об’єкті дослідження все другорядне та тимчасове, виділяючи найбільш стале та важливе.

Слід наголосити, що визначальною властивістю предмета соціологічного знання є й те, що він являє собою всю сукупність зв'язків і відносин, які називаються соціальними. А оскільки ці зв'язки та відносини в кожному конкретному соціальному об'єкті завжди організовані особливим чином, то об'єкт соціологічного знання завжди являє собою соціальну систему. Тому головним завданням соціології є типологізація соціальних систем, дослідження зв'язків і відносин кожного соціального об'єкта на рівні закономірностей, отримання конкретного наукового знання про механізми дії та форми прояву цих закономірностей у різноманітних соціальних системах для цілеспрямованого управління їхньою поведінкою.

Отже, поняття соціального, соціальних дій, зв'язків, відносин і процесів, способу їхньої організації є вихідним моментом для розуміння специфічних особливостей предмета соціологічного знання, а поняття соціальних закономірностей – для розуміння сутності предмета соціології.

Таким чином, предметом соціології є соціальні явища, зв’язки, відносини і процеси, що відбуваються в суспільстві, а також закономірності виникнення й функціонування соціальної реальності, тобто навколишнього соціального життя. Водночас визначальною властивістю предмета соціології є те, що він являє собою усю сукупність дій, зв’язків, відносин, явищ і процесів у суспільстві, що мають назву соціальних.

На нашу думку, у визначенні предмета дослідження слід виходити з розуміння предмета загальної науки – соціології та інтерпретації його до галузевої соціологічної науки, тобто – з орієнтації на спільний предмет всякої соціологічної науки (соціальні відносини), та вносити до нього специфіку тієї сфери, спільноти або процесу, в яких ці відносини проявляються.

Отже, предметом соціології соціальної роботи є соціальні відносини, які виникають у сфері соціального життя і відображають неоднакові соціальні позиції в ньому людей, різних соціальних груп та класів, соціальних організацій та інститутів, задіяних у наданні та отриманні соціальної допомоги.

Ще однією атрибутивною характеристикою соціології соціальної роботи є методи дослідження. В соціальній роботі, за свідченням науковців цієї сфери, використовується весь діапазон соціологічних методів дослідження. За свідченням П.Д. Павленка, до досліджень проблем соціальної роботи залучаються опитування, контентаналіз регулятивно-правових та інших документів у соціальній роботі, спостереження, соціометричний метод, ігрові методи, експеримент, метод експертних оцінок [8]. У даному випадку обмежимося визнанням наявності соціологічних методів, якими досліджується соціальна робота, враховуючи, що для повного висвітлення методології та інструментарію досліджень у цій галузі потрібна окрема стаття.

Місце і роль соціології соціальної роботи у практичній діяльності людей, у життєдіяльності суспільства в цілому реалізується через її функції, які визначають основні її обов’язки перед суспільством, найважливішу спрямованість і коло її діяльності. Головними функціями соціології соціальної роботи є пізнавальна, практична, теоретична, описова, інформаційна, прогностична, управлінська, гуманістична, ідеологічна й соціалізаційна.

Пізнавальна функція пов'язана з вивченням закономірностей соціального розвитку, тенденцій зміни різних соціальних явищ і процесів у сфері соціальної роботи. Особливе місце тут належить соціологічним теоріям, які на основі соціологічних досліджень розкривають закономірності й перспективи розвитку цієї сфери суспільства, дають наукові відповіді на актуальні проблеми сучасності, вказують шляхи й методи вдосконалення соціальної роботи.

Практична функція визначається мірою участі соціології соціальної роботи в розробці практичних рекомендацій і пропозицій щодо підвищення ефективності управління різними соціальними процесами у сфері соціальної роботи та цією сферою в цілому. Практична функція соціології тісно пов’язана з пізнавальною. Єдність теорії і практики – характерна риса соціології.

Теоретична функція полягає в концентрації, поясненні, поповненні та збагаченні наявного соціологічного знання про сферу соціальної роботи, в розробці законів, категорій і методів цієї науки на основі дослідження соціальної діяльності в галузі.

Описова функція соціології соціальної роботи передбачає систематизацію, опис, нагромадження одержаного дослідного матеріалу у вигляді аналітичних розвідок, різного роду наукових звітів, статей, книг. У них відтворюється реальна картина соціальної роботи як об'єкта, що вивчається. При виконанні цієї роботи потрібна висока моральна чистота і добропорядність ученого, бо на основі таких матеріалів робляться практичні висновки і ухвалюються управлінські рішення. Ці матеріали є джерелом виміру, підрахунку, порівняння для майбутніх поколінь.

Інформаційна функція – це збирання, систематизація та нагромадження соціологічної інформації про галузь соціальної роботи, яку одержують у результаті проведення досліджень. Соціологічна інформація – найоперативніший вид соціальної інформації. У центрах соціальної роботи вона зосереджується в пам’яті комп’ютерів. Її використовують соціологи, керівники державних та інших установ для управління соціальною галуззю, соціальними процесами і явищами, соціальною діяльністю й поведінкою людей у сфері соціальної роботи.

Прогностична функція полягає в підготовці соціальних прогнозів у даній сфері. Соціологічні дослідження завершуються обґрунтуванням короткострокового, середньострокового чи довгострокового прогнозу досліджуваного об'єкта. Короткостроковий аналіз спирається на виявлену тенденцію, а також на зафіксовану закономірність і виявлення фактора, який вирішальним чином впливає на соціальну роботу. Виявлення такого фактора – це складний вид наукової роботи. Тому в соціологічній практиці частіше використовуються короткострокові та середньострокові прогнози розвитку досліджуваної галузі.

Управлінська функція соціології соціальної роботи пов’язана передусім з використанням знань для розробки і створення ефективних моделей управління різноманітними соціальними системами та інститутами, соціальними процесами і об’єктами соціальної роботи.

Гуманістична функція соціології соціальної роботи полягає в розробці цілей соціального розвитку даної сфери, формуванні соціальних ідеалів і цінностей, програм науково-технічного й соціокультурного розвитку соціальної роботи.

Ідеологічна функція випливає з об’єктивної участі соціології соціальної роботи в духовному житті суспільства, виробленні перспектив його розвитку, поширенні наукової ідеології серед населення, підготовці висококваліфікованих управлінських кадрів і компетентних спеціалістів соціальної роботи.

Соціалізаційна функція соціології соціальної роботи полягає в тому, що, сприяючи підвищенню ефективності управління сферою, вона розширює можливості позитивного впливу соціальної роботи на соціалізацію людей, задіяних у наданні й отриманні соціальної допомоги.

Переходячи до розгляду змісту понятійно-категоріального апарату, слід зазначити, що поняття та категорії соціології соціальної роботи утворюють мисленнєвий апарат розуміння й опису соціальних процесів і явищ у сфері соціальної роботи, своєрідну соціологічну мову дослідження, аналізу та інтерпретації його результатів.

Розглядаючи поняття і категорії соціології соціальної роботи, слід виділити дві такі групи: перша – основні категорії науки соціології, які є родовими для всіх рівнів соціологічного знання; друга – специфічні соціологічні поняття і категорії, що притаманні саме соціологічному баченню і опису предмета соціології соціальної роботи. Серед категорій першої групи для науки соціології гранично широкою та центральною категорією є категорія «соціальне» (від лат. socialis – спільний, товариський, суспільний). Вона відображає специфіку буття суспільства як суб’єкта життєвого процесу в цілому, а відповідно – специфіку всіх соціальних процесів і соціальних суб’єктів.

Складність фактичного здійснення соціального процесу, різноманіття його соціальних суб'єктів, кожний з яких являє собою соціальну цілісність, відображається відповідною категорією (особистість, колектив, родина, соціальна група, спільнота, суспільство і т. ін.), а також має свої сутнісні характеристики, які виявляються через категорію соціальне.

Соціологічні категорії умовно поділяють на два типи: методологічні та процедурні. До методологічних належать категорії, які розкривають сутність соціальних зв'язків (соціальні системи, інститут, організація, контроль, дія, відносини, сфера); зміст соціальних спільностей (суспільство, спільнота, клас, шар, група, особистість); сутність соціальних процесів (соціальні адаптація, мобільність, інтеграція, конфлікт, дезорганізація, соціалізація); сутність соціального розвитку (соціальний прогрес, дія, рух, діяльність, розвиток, інновація); характер використання соціологічних знань у практиці суспільного життя (соціальне проектування, прогнозування, планування, технології). Процедурні категорії відображають особливості збору, аналізу й обробки соціальної інформації, організації соціологічних досліджень і обробки їхніх результатів (соціологічне дослідження, методологія, методика і техніка дослідження, соціологічний вимір і його прийоми, емпірична інтерпретація понять, програма і технології дослідження та ін.).

Усі категорії першої групи мають значення на всіх рівнях соціологічного знання [7, 47–54], у тому числі і в соціології соціальної роботи.

У той час соціологічні категорії і поняття наповнюються реальним соціальним змістом через свої системоутворюючі елементи – практичну діяльність конкретних індивідів у конкретних сферах суспільства, в тому числі у сфері соціальної роботи.

Щодо категорій другої групи, то слід зазначити певну запозиченість значної частини їх із соціальної роботи як системи знань з наданням їм соціологічного змісту. Назвемо основні з них [11]: соціальна робота, соціальний захист, соціальна допомога, соціальний працівник, клієнт, групи ризику, важка життєва ситуація.

Завершуючи розгляд основних понять і категорій соціології соціальної роботи, зазначимо, що вони, по-перше, не вичерпують усього арсеналу понятійно-категоріального апарату цієї науки. А по-друге, їхній перелік і зміст може змінюватись у процесі розвитку самого об’єкта досліджень – соціальної роботи.

Соціологія соціальної роботи взаємодіє з іншими соціологіями середнього рівня, зокрема із соціологією особистості, соціологією економіки, соціологією політики, соціологією сім’ї, соціологією культури.

Отже, соціології соціальної роботи притаманні важливі атрибутивні ознаки наукової дисципліни: вона має свої об’єкт, предмет та методи дослідження, нею виконуються практично всі функції галузевої соціологічної науки, а система наукових понять та категорій дає змогу описувати та досліджувати всю систему соціальної роботи. У сукупності перераховані атрибутивні ознаки окреслюють місце соціології соціальної роботи в системі соціологічних знань.

Як бачимо, соціологія соціальної роботи переконливо заявляє своє право на подальшу інституалізацію як галузевої соціологічної науки.

Список літератури


  1. Антологія соціальної роботи : в 7 т. – К. : ДЦ ССМ, 2001–2003.

  2. Вступ до соціальної роботи : навч. посіб. / за ред. Т.В. Семигіної,
    І.І. Миговича. – К. : Академвидав, 2005. – 304 с.

  3. Григорьев С.И. Социология для социальной работы : учеб. пособие /
    С.И. Григорьев, Л.Г. Гуслянова. – М. : Изд. дом МАГИСТР-ПРЕСС, 2002. – 164 с.

  4. Добреньков В.И. Фундаментальная социология : в 15 т. / В.И. Добреньков, А.И. Кравченко. – Т. 2 : Эмпирическая и прикладная социология. – М. : ИНФРА-М, 2004. – 986 с.

  5. Лукашевич М.П. Теорія і методи соціальної роботи : навч. посіб. /
    М.П. Лукашевич, І.І. Мигович. – К. : МАУП, 2003. – 168 с.

  6. Лукашевич М.П. Соціальна робота (теорія і практика) : навч. посіб. /
    М.П. Лукашевич, Т.В. Семигіна – К. : ІПК ДСЗУ, 2007. – 341 с.

  7. Лукашевич М.П. Соціологія. Загальний курс : підруч. / М.П. Лукашевич, М.В. Туленков. – К. : Каравела, 2008. – 408 с.

  8. Павленок П.Д. Социология / П.Д. Павленок. – М. : ИНФРА-М, 2002.

  9. Попович Г.М. Інституалізація соціальної роботи в Україні : моногр. /
    Г.М. Попович. – Ужгород : МПП «Гражда», 2003. – 188 с.

  10. Сидоров В. Профессиональная деятельность социального работника: ролевой подход / В. Сидоров. – Винница : «Глобус-пресс», 2006. – 408 с.

  11. Соціальна робота : короткий енцикл. слов. – К. : ДЦССМ, 2002 // Соціальна робота. Книга 4.

  12. Теорії і методи соціальної роботи : підруч. / за ред. Т.В. Семигіної, І.І. Миговича. – К. : Академвидав, 2005. – 328 с.

  13. Теория социальной работы : учеб. / под ред. Е.И. Холостовой. – М. : Юристъ, 1998. – 334 с.




Похожие:

Соціологія соціальної роботи: право на інституалізацію iconI. загальні положення
Теоретична соціологія”,„Теорії та методи соціальної роботи”, „Вступ до практичної соціальної роботи”, „Соціальна політика в Україні”,...
Соціологія соціальної роботи: право на інституалізацію iconІсторія соціології
Соціологія громадської думки”, „Технологія відбору в соціологічних дослідженнях”, „Соціологічний аналіз документів”, „Соціологія...
Соціологія соціальної роботи: право на інституалізацію iconІсторія соціології
Соціологія громадської думки”, „Технологія відбору в соціологічних дослідженнях”, „Соціологічний аналіз документів”, „Соціологія...
Соціологія соціальної роботи: право на інституалізацію icon1. Програма фахового вступного випробування
Програма фахових вступних випробувань складена на основі навчальної програми з дисциплін “Історія та теорія соціальної роботи”, “Технологія...
Соціологія соціальної роботи: право на інституалізацію icon1. Соціальна політика як функція державного управління (Сутність соціальної політики, її роль І значення. Об’єкті й суб’єкти соціальної політики. Принципи побудови І реалізації соціальної політики)
Базові курси: Охорона праці, Макроекономіка, Економіка праці І соціально-трудові відносини, Управління трудовим потенціалом, Ринок...
Соціологія соціальної роботи: право на інституалізацію iconНавчфльно-методичний комплекс з курсу “історія соціальної роботи в україні та за кордоном” для заочної форми навчання київ 2001
Навчфльно-методичний комплекс з курсу “історія соціальної роботи в україні та за кордоном” для заочної форми навчання
Соціологія соціальної роботи: право на інституалізацію iconНазва модуля: Теорії І методи соціальної роботи
Розуміння теорій, підходів, цінностей та практичних моделей, що застосовуються соціальними працівниками
Соціологія соціальної роботи: право на інституалізацію iconСутність соціальної роботи
Сучасна практична соціальна робота розвивається на основі науково обґрунтованих підходів, засади яких почали формуватися на початку...
Соціологія соціальної роботи: право на інституалізацію iconВступ
Технологія соціальної роботи”, „Соціальна робота з окремими категоріями клієнтів”, «Соціальна педагогіка», «Психологічна допомога...
Соціологія соціальної роботи: право на інституалізацію iconСоціологія навчально-методичний посібник
Соціологія: Навчально-методичний посібник (для студентів 3 курсу заочної форми навчання всіх спеціальностей академії). Авт.: Бєлова...
Разместите кнопку на своём сайте:
Библиотека


База данных защищена авторским правом ©lib.znate.ru 2014
обратиться к администрации
Библиотека
Главная страница