2011 зміст




Название2011 зміст
страница43/43
Дата13.02.2013
Размер2.31 Mb.
ТипДокументы
1   ...   35   36   37   38   39   40   41   42   43

Темерьова Ганна Андріївна

ПРЕСА ЯК ДОМІНУЮЧИЙ ЗАСІБ РЕКЛАМИ



В статті узагальнено специфіку реклами в різних видах друкованих видань (газета, глянцевий журнал, додаток).

Ключові слова: реклама, преса, газета, журнал, додаток

В статье обобщено специфику рекламы в разных видах печатных изданий (газета, глянцевый журнал, приложение).

Ключевые слова: реклама, пресса, газета, журнал, приложение.

The item is summarizing specificity in different sorts of printing editions (newspaper, magazine, supplement)

Keywords: advertisement, press, newspaper, magazine, supplement


Постановка проблеми. Реклама в пресі з’явилася з появою самого друкованого слова, але вона змінюється разом з суспільством, тому не є постійною одиницею – з цього виходить, що дослідження змін маркетингу в пресі є постійно актуальним питанням.

Лише небагато з комерційних підприємств сьогодні в змозі вести спра­ви без реклами в тому чи іншому вигляді. Більшість відчувають справжню потребу в оперативному сповіщенні споживачів. Але не всі підприємства мають можливість розмістити рекламу на телебаченні або у радіо ефірі через ціну на рекламні оголошення. Доброю альтернативою для тиких організацій є реклама в пресі, яка на цей час є чи не найпопулярнішим засобом рекламу­вання, але застосування її передбачає подолання численних проблем, особли­во в багатонаціональних суспільствах, або там, де письменність знаходиться на низькому рівні. Проте преса залишається одним з найефективніших рек­ламних засобів [1, С. 34].

Питання ефективності реклами в пресі цікавило бізнесменів, науковців ще з XVIII - XIX ст.. Реклама в середині XIX ст. вже була невідємною части­ною діяльності більшості періодичних видань в СІІІА. Саме там почали з’являтися перші дослідження зі специфіки реклами в пресі, серед яких можна виділити Д. Огілві, А. Джулер, Д. Бонні, Л. Дрюніані та ін. У нашій країні активну ува­гу на це питання, яке і до цього часу є актуальним, звернули вже на прикіиці XIX ст.

Мета статті - визначити основні критерії ефективної реклами в друкованих засобах масової інформації (ЗМІ).

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати такі завдання:

- визначити причини застосування реклами в пресі;

- проаналізувати існуючі рекламні засоби і типи;

- дослідити і узагальнити основні методи і проведення рекламних кам­паній у пресі.

Яким чином можна вирішувати проблеми застосування реклами в пресі та чому преса залишається домінуючим засобом розповсюдження реклами? Ну, по-перше, творчі здібності спеціалістів використовуються для створення вражаючих рекламних оголошень. По-друге, газети та часописи є відносно дешевим та ефективним засобом впливу як на масову, так і на специфічну аудиторію [3, С. 43].

Дві вищенаведені причини допомагають правильно зрозуміти суть рекламної справи і специфічних навиків, яких потребує ця справа.

Характерними ознаками успішної рекламної кампанії є: 1) творчі рі­шення, які привертають увагу споживача, збуджують його цікавість і, зреш­тою, спонукають його до дії; 2) ефективність витрат, яка досягається завдяки правильному вибору і застосуванню численних рекламних засобів. Все це вимагає взаємодії між трьома учасниками рекламної справи: рекламодавцем, рекламним агентством і власником органу масової інформації [4, С. 112]. Ці професійні навички, яких потребує застосування реклами в пресі, також ста­ють у пригоді, коли йдеться про інші рекламні засоби - радіо, телебачення, зовнішню рекламу, рекламу поштою, виставки, стенди в місцях продажу та рекламну літературу. А для того, щоб краще розібратись у особливостях рек­лами у пресі слід розглянути її типи.

Рекламу в пресі можна розділити на три основних категорії: реклама в газетах, реклама в журналах і реклама в додатках. З погляду рекламодавців у кожної з цих категорій є свої недоліки і достоїнства. Виходячи з них, на далі виробляється первинний вибір рекламоносія: газети, журналу або додатка [4, С. 233].

Реклама в газетах - найпоширеніший вид реклами в пресі. Пов'язано це, в першу чергу, з малою кількістю недоліків і великою кількістю переваг цього виду, а також із широким спектром можливостей, що надають різні ти­пи газет.

Але в газетах є такі недоліки:

  1. рекламодавців не задовольняє низький творчий потенціал газет: погана якість друку;

  2. інший недолік реклами в газетах - недовговічність. Газети, як правило, чи­таються тільки один раз. Відповідно «живуть» і оголошення в них. У щоден­них газетах - день, у щотижневиках - кілька днів;

  3. газети традиційно не охоплюють молодь. Рекламодавцям для досягнення цієї групи населення доводиться використовувати інші засоби масової інформації;

  4. ігнорування оголошень частиною читачів. Багато хто з них читає тільки новини і редакційні статті, репортажі, замітки, при цьому старанно обходять очима рекламні блоки або окремі оголошення.

Перевагами практично для всіх категорій рекламодавців є

  • відносно невелика вартість реклами в газетах. Багатьом кампаніям просто не по кишені реклама на телебаченні. Але, маючи невеликий рекламний бюджет, вони можуть провести її на сторінках преси: підібрати газету, що походить, розмір, кількість повторів і т.д.;

  • у газетах дешевше не тільки місце для публікації, але й виготовлення са­мого рекламного послання. Якщо на телебаченні вартість виготовлення рек­ламного ролика може перевершувати вартість одного ефіру, то в газетах за виготовлення оригінал - макету дуже часто взагалі не беруть грошей;

  • важливо для рекламодавців і те, що реклама в газетах допускає широку варіативність оголошень. Можна розмістити велике і дороге оголошення і навпаки. Якщо на телебаченні, як правило, є усього кілька «розмірів» (15, ЗО, 60 секунд), то в газетах цей діапазон більш широкий (від розвороту до 1/128 смуги) [2, С. 23].

До того ж кампанії можуть підібрати розмір, як виходячи зі своїх фінансових можливостей, так і з творчих переваг. За ті самі гроші мож­на, наприклад, розмістити модульне або рубричне оголошення. Оголошення одного розміру можна зробити як горизонтальним, так і вертикальним.

Журнали багато в чому походять на їхнього найближчого родича - га­зети. Мають більшість тих же переваг і недоліків. Однак, де в чому істотно відрізняються. На відміну від газет журнали не такі швидкі: на підготовку матеріалів до друку потрібно декілька тижнів. Рекламований товар цілком може застаріти, ціни на нього можуть упасти або піднятися, можливо, зміняться інші умови продажу. Журнали повільно читаються, а значить і ефект реклами також уповільнений. У щомісячних журналів - від одного до кількох місяців. У щотижневих у середньому близько 60 % загальної аудиторії ознайомлюються з черговим номером протягом тижня з дня його надходження в продаж, більше 90 % аудиторії прочитують його до початку четвертого тижня [4, С. 34]. Відповідно й ефект впливу журнальної реклами не такий концентрований, як у газет.

У журналів менше охоплення. Як правило, тиражі журналів на порядок менше газетних. Хоча зустрічаються і виключення. У журналів аудиторія не настільки локальна, як у газет. Читачі журналів не сконцентровані в одному географічному районі.

Журнали не люблять давати рекламу розміром менше 1/4 смуги. Відповідно і вартість реклами в журналах може бути досить високою. Ма­буть, головним достоїнством журналів можна назвати якість реклами, особ­ливо в глянцевих журналах, де практично будь-які малюнки і фотографії відтворюються без перекручувань. Журнали дозволяють розсилати не тільки рекламні матеріали, але і зразки товарів. Як правило, журнали друкуються на більш сучасній і складній техніці. Вона дозволяє робити спеціальні рекламні вставки на клеї, брошуровку, конверти, розкладки, багатосторінкові вкладки, голографію, звукові сторінки; поміщати зразки: парфуми, шампуні, жувальну гумку і т.д.

У журналах можна також друкувати рекламу на спеціальному папері, що відрізняється від паперу всього журналу.

Через журнали можна досягати більш вузьких цільових груп, ніж через газети. Практично для всіх спільнот людей видаються окремі спеціалізовані журнали: для жінок, чоловіків, антикварів, зубних лікарів і т.д.

Газети і журнали істотно розширюють свої рекламні можливості за допомогою різних додатків. їх також можна класифікувати за різними харак­теристиками: за географією поширення, за читацькою аудиторією, за інформаційним змістом, за тиражем, за періодичністю виходу, за часом ви­ходу, за способом поширення, за форматом.

На практиці рекламодавці звичайно використовують три типи додатків. Перші акцентовані на інформаційному змісті - тематичні. Другі - на географії поширення - регіональні. Треті - на виді інформаційного носія - електронні.

Висновки: Отже, щоб найкраще зрозуміти природу реклами в пресі, слід запам'я­тати, що це - статичний засіб масової інформації, вадою якого є відсутність звуку, руху, реалізму кольорів, а часто-густо і впливу. Але преса має і свої переваги як для споживачів, так і для рекламодавця. Рекламодавець отримує результат за відносно невеликі кошти, а споживач може, як одну з переваг, зберегти номер з рекламою і знову її прочитати.

Список використаних джерел

1. Джером, А. Креативные стратеги в рекламе/ А.Джером, Д.Бонни, Л.Дрюниани / пер. с англ./ под ред. Ю.Н. Каптуревского - СПб.: Питер, 2003. - 384 с.: ил. - ( Серия „Маркетинг для профессионалов").

2. Гасаненко, Н.А. Мониторинг реклами в СМИ Украини- тенденции и динамика / Н.А. Гасаненко // Маркетинг и реклама. - 1999. - №2(30) - С. 17-21.

3. Джефкінс, Ф. Реклама: практ. посіб.: пер. з 4-го англ.. вид. / Ф.Джефкінс / допов. і ред. Д. Ядіна. - К.: Т-во „Знання", КОО, 2001. - 456 с.

4. Росситер, Дж. Р. Реклама и продвижение говаров: пер. с англ./ Дж.Р. Россистер, Л.Перси / под ред. Л. А. Волковой - СПб.: Издательство „ГІитер", 2000. - 656 с.


Манюгіна Юлія Юріївна

ТИПОВІ ПОМИЛКИ ЗМІ: ПРИЧИНИ ЇХ ВИНИКНЕННЯ ТА СПОСОБИ УНИКНЕННЯ

Досліджено феномен помилок, проаналізовано різнопланові класифікації порушень норм створення і сприйняття текстових повідомлень, розглянуто особливості сприймання і нормативного відтворення тексту, а також психологічний механізм здійснення помилкових дій.

Ключові слова: помилки, типологія помилок, анормативів, редагування.

Исследован феномен ошибок, проанализированы разноплановые классификации нарушений норм создания и восприятия текстовых сообщений, рассмотрены особенности восприятия и нормативного воспроизведения текста, а также психологический механизм осуществления ошибочных действий.

Ключевые слова: ошибки, типология ошибок, анормативы, редактирование.

The article is devoted on research of a phenomenon of a mistake, analysis of versatile classifications of infringements of norms of creation and perception of the text messages, finding - out of features of recognition and normative reproduction of the text. The psychological mechanism of realization of erroneous actions is separately considered. Will be useful to the students, which study as Publishing and editing, practising editors, proof-readers, creators of the linguistic programs for personal computers.

Кeywords:mistake, the typology ofmistake, аregulations, editing.


Проблема статті. зумовлюється бурхливим розвитком інформаційних обмінів у сучасному суспільстві, який ставить перед дослідниками важливу проблему – правильність поданої інформації. Правильність як у аспекті значення, змісту інформації, яку несе повідомлення, так і з точки зору нормативного відображення (кодування) того чи того знака, що допомагає легкому сприйняттю тексту реципієнтом.

Можливі різні підходи до редагування тексту, що тягне за собою відмітні класифікації анормативів, що потребують усунення. Дослідження причин виникнення помилок, систематизація відомостей про типології анормативів необхідні як з погляду суто "людського" опрацювання матеріалу (виявлення найбільш помилконебезпечних місць, на які слід звертати особливу увагу; розробка психологічних систем самоконтролю автора і складальника), так і з погляду вдосконалення електронних механізмів генерування тексту, систем перекладу, редагування за допомогою комп'ютерних програм.

Мета дослідження – систематизація помилок за різними критеріями, з урахуванням різних підходів до тексту; дослідження і характеристика психологічного (позалінгвістичного) і лінгвістичного механізму виникнення помилки; визначення частотності різнотипних помилок, окреслення помилконебезпечних місць, тобто місць очікування редактором потенційної помилки.

Помилка – це анорматив, тобто таке ненормативне лінгвоутворення, що виникає в результаті невмотивованого порушення літературної норми і є наслідком неправильних мисленнєвих операцій. З. Партико детально розглядає її в "Загальному редагуванні".[2]

Зокрема автор виділяє такі види:

1. Інформаційні помилки. Їх визначає відсутність новизни, повторювання вже викладеної тези, неврахування фонових знань реципієнта, згадування про очевидні речі, про які з причин їх очевидності ніхто не писав, і видавання їх за нову суспільну інформацію, кількаразова публікація наукової статті, що містить одні й ті ж дані тощо.[2]

2. Модальні й фактичні помилки. Модальні помилки виникають через те, що автори інколи неправильно враховують відношення матеріалу до дійсності. Визначаючи його, вони можуть помилятися, наприклад, коли видають наукову гіпотезу за фактичний стан речей (наприклад, роботи про ефір в науковій літературі кінця XIX – початку XX ст.). Трапляється й так, що інколи самі реципієнти помилково сприймають модальність повідомлення.[2]

Фактичні помилки є окремим підвидом модальних. До них належать такі твердження, модальністю яких є реальність, проте ці висловлювання хибні. [2]

3. Темпоральні, локальні й ситуативні помилки. Темпоральні помилки виникають внаслідок відхилення часу, зазначеного в повідомленні, від часу у світі, описуваному в тексті (реальному, псевдореальному чи ірреальному).[2]

Локальні помилки визначають відхилення місця, зазначеного в повідомленні, від місця у світі, описуваному в матеріалі (реальному, псевдореальному чи ірреальному).

Ситуативні помилки характеризуються відхиленням ситуації, зазначеної в повідомленні, від ситуації у світі, описуваної в тексті (реальному, псевдореальному чи ірреальному). Вони можуть виникати також унаслідок відхилення ситуації, на яку під час сприйняття повідомлення реципієнтами розраховував автор, від ситуації, яка виникла у час його сприйняття насправді.

4. Семіотичні помилки. Серед семіотичних вирізняють кодувальні, відображувальні та значеннєві помилки.[2]

Кодувальні помилки полягають у тому, що в коді знака (слова) є відхилення від норми. Тому кодувальними помилками є, наприклад, більша частина спотворень, хоча вони можуть бути і складнішими.

Відображувальні помилки полягають у тому, що у реципієнта при сприйманні знака виникає інший відображений образ, ніж в автора повідомлення.

Значеннєві помилки полягають у неправильному слововживанні. Особливо часто вони трапляються при аудіовізуальній передачі інформації.

5. Тезаурусні помилки. Помилки стосовно тезауруса виникають у реципієнтів тоді, коли в повідомленні вживають знаки (слова), відсутні в їх тезаурусі або не мають жодних зв'язків з іншими словами тезауруса. Такі помилки можна назвати ще релятивними (вони є помилками лише стосовно якоїсь певної групи реципієнтів).[2]

6. Сприйняттєві помилки. Виникають лише в момент первинного сприймання повідомлення і спричинені певною двозначністю у тексті. У процесі остаточного сприймання вони, як правило, зникають

7. Атенційні помилки. З'являються внаслідок порушення в повідомленні контактної функції мови й переключення реципієнтами уваги на інші об'єкти. Ці помилки пов'язані з волею реципієнта щодо сприйняття: автор намагається змусити реципієнтів сприймати повідомлення, а реципієнти або не почали його сприймати, або, розпочавши, припинили внаслідок переключення уваги.[2]

8. Копіювальні помилки (спотворення). Найчастіше трапляються тоді, коли повідомлення копіюють (наприклад, авторський оригінал передруковують у ЗМІ після редагування, проект видання передають каналами зв'язку із ЗМІ у друкарню тощо). Для пошуку й видалення з повідомлення спотворень у видавничій справі здійснюють коректуру.[2]

Окреслимо основні аспекти вчення про помилку як перспективної ділянки пресолінгвістики. Передусім це об'єднання мовно-журналістських студій із дослідження помилки в суміжних науках – лінгводидактиці, психолінгвістиці, логіці тощо, де проблема анормативів вивчена значно ґрунтовніше. По-друге, критичний перегляд традиційного трактування помилки як порушення норми й утвердження погляду на помилку як анорматив, що виникає в результаті невмотивованого порушення норми і є наслідком неправильних мисленнєвих операцій. По-третє, типологізація ненормативних одиниць, тобто встановлення класифікаційних ознак різних груп негативного мовного матеріалу. По-четверте, виявлення помилконебезпечних місць та ступеня їх лінгворизику. По-п'яте, з'ясування причин появи анормативів. І насамкінець – усвідомлення специфіки мови ЗМІ й визначення базового критерію ймовірності появи анормативів та допоміжних (часткових) критеріїв виявлення помилок у журналістських матеріалах.[2]

Розглянуті класифікації анормативів типологізують помилки за різними аспектами, хоча і мають низку спільних ланок. Загальна класифікація охоплює і текстові спотворення, здійснені "механічно", і відхилення від норм правопису, і неправильності у побудові тексту, що спричиняють нерозуміння між автором і реципієнтом (девіації). Тому вона є найповнішою. Статистика частотності виявлення анормативів і їх широке розуміння дають змогу поглиблювати дослідження у цій сфері для створення комп'ютерних програм редагування і виправлення помилок. Також вона дає уявлення про весь спектр анормативів, відкриваючи шлях для конкретизації.

Типологія мовних помилок висвітлює цю галузь анормативів, яка є більш спеціалізованою для редактора, що працює з текстом (літературним). На нашу думку, саме вона може стати основою для практичного видання, яке б вказувало на максимально помилконебезпечні конструкції у тексті.

Перевагою типології помилок як девіацій (непорозумінь) є глибокий аналіз анормативів з точки зору сприймання інформації реципієнтом. Такий аспект дозволяє говорити про культуру спілкування, її чинники, ефективність.

Список використаних джерел

  1. Бацевич Ф. Основи комунікативної девіатології.[Текст]: / Ф.Бацевич – Л.: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2000. – 236 с.

  2. КапелюшнийА. О. Стилістика. Редагування журналістських текстів: Практ. заняття: Навч. посіб. з курсів: “Практична стилістика української мови”, “Стилістика тексту”, “Редагування в засобах масовоїінформації” [Текст]: /А. О. Капелюшний. – Л.: ПАІС, 2003. – 542 с.

  3. Капелюшний А. О. Типологія журналістських помилок. [Текст]: / А. О. Капелюшний – Л., 2000. – 68 с.

  4. Партико З. В. Загальне редагування. Нормативні основи: Навч. посіб.[Текст]: /З. В. Партико – Л.: Афіша, 2001. – 416 с.

1   ...   35   36   37   38   39   40   41   42   43

Похожие:

2011 зміст iconВисвітлення програми "Бібліоміст" Моніторинг змі за 10 16. 10. 2011 р. Зміст
За інформаційною грамотністю до бібліотеки. Новоукраїнські новини (Кировоград); 08. 10. 2011; 40
2011 зміст iconВисвітлення програми "Бібліоміст" Моніторинг змі за 12 18. 09. 2011 р. Зміст
В луганске открыли читальный зал под открытым небом. День (Киев); 15. 09. 2011; 164
2011 зміст iconВисвітлення програми "Бібліоміст" Моніторинг змі за 18 24. 07. 2011 р. Зміст
У вересні в Луцьку з’явиться волонтерський квартал. Волинські губернські відомості (Волынская обл); 21. 07. 2011; 30
2011 зміст iconВисвітлення програми "Бібліоміст" Моніторинг змі за 03 09. 10. 2011 р. Зміст
«Бібліоміст» допомагає вінницьким книгарням. Вінницька газета (Винница); 05. 10. 2011; 4
2011 зміст iconІстер О. С., Глобін О.І., Панкратова І.Є
Міністерства освіти І науки, молоді та спорту України від 14. 11. 2011 №1310 затверджено форми, зміст І особливості підготовки до...
2011 зміст iconПро форми, зміст І підготовку до проведення у 2011/2012 навчальному році державної підсумкової атестації учнів системи загальної середньої освіти

2011 зміст iconПро форми, зміст І підготовку до проведення у 2011/2012 навчальному році державної підсумкової атестації учнів системи загальної середньої освіти

2011 зміст iconЗміст
Збірка тез доповідей учасників V міжнародної студентської наукової конференції «Досконалість зварювання – комплексний підхід»/ Уклад.:...
2011 зміст iconНака з
Міністерстві юстиції України 09. 12. 2010 за №1237/18532, наказу Міністерства освіти І науки, молоді та спорту України від 14. 11....
2011 зміст icon2010/2011 Напрям „Гідротехніка (водні ресурси) чернівці, 2010 Зміст загальний опис структура та організація факультету
Список викладачів з інших факультетів, що читають дисципліни на інженерно-технічному факультеті
Разместите кнопку на своём сайте:
Библиотека


База данных защищена авторским правом ©lib.znate.ru 2014
обратиться к администрации
Библиотека
Главная страница