Академія адвокатури україни на правах рукопису українець віталій Васильович




НазваниеАкадемія адвокатури україни на правах рукопису українець віталій Васильович
страница1/7
Дата07.02.2013
Размер1.05 Mb.
ТипДокументы
  1   2   3   4   5   6   7


АКАДЕМІЯ АДВОКАТУРИ УКРАЇНИ


На правах рукопису


УКРАЇНЕЦЬ Віталій Васильович


УДК 343.34


КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СТВОРЕННЯ ЗЛОЧИННОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ


Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право


Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук


Науковий керівник –

доктор юридичних наук, доцент,

Є.В. Фесенко


Київ – 2009

ЗМІСТ




Вступ ___________________________________________________________4


Розділ І. Загальні засади кримінальної відповідальності за створення злочинної організації ____________________________________________13


    1. Аналіз законодавства окремих країн дальнього та ближнього зарубіжжя, де передбачена відповідальність за створення злочинної організації _______________________________________________________13

    2. Соціальні передумови введення в кримінальне законодавство України поняття «злочинна організація» як найбільш небезпечна форма співучасті та встановлення відповідальності за її створення _________________________33

    3. Поняття «злочинна організація» за законодавством України ________43

Висновки до першого розділу_______________________________________71


Розділ ІІ. Об’єктивні ознаки складу злочину _______________________76


    1. Об’єкт злочину______________________________________________76

    2. Об’єктивна сторона злочину___________________________________88

Висновки до другого розділу______________________________________101


Розділ ІІІ. Суб’єктивні ознаки складу злочину _____________________104


    1. Суб’єкт злочину____________________________________________104

    2. Суб’єктивна сторона злочину ________________________________116

Висновки до третього розділу______________________________________130


Розділ ІV. Відмежування складу злочину « створення злочинної організації» від суміжних складів злочинів та кваліфікація за сукупністю, загальна характеристика мір покарання _______________________________________________________________135


    1. Відмежування складу злочину «кримінальна відповідальність за створення злочинної організації» від суміжних складів злочинів________135

    2. Кваліфікація за сукупністю злочинів___________________________145

    3. Аналіз мір покарання, які застосовуються судами за злочини, передбачені ст. 255 Кримінального кодексу України___________________160

Висновки до четвертого розділу____________________________________174


Висновки______________________________________________________181

Список використаних джерел____________________________________186


Додатки _______________________________________________________214


В С Т У П


Актуальність теми. Важливість теоретичного дослідження проблем кримінальної відповідальності за створення злочинної організації зумовлена потребами практики застосування новел КК України щодо вчинення злочину злочинною організацією і завданням розвитку кримінального законодавства, а саме: усуненням суперечливості норм Загальної і Особливої частин КК України, виконання зобов’язань України за міжнародними договорами щодо умов криміналізації участі в організованій злочинній групі та інших форм злочинної діяльності, розробки сучасної кримінально-правової політики держави в сфері боротьби з організованою злочинністю.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Незважаючи на наведені в Конституції важливі й зрозумілі гарантії забезпечення державою правового порядку і безпеки в Україні, як умови реалізації суб’єктивних прав її свобод громадян, питання протидії організованій злочинності залишається одним з найгостріших питань не лише судово-правової реформи в Україні, але й проблемою подальшого демократичного розвитку всього суспільства. Адже з часу прийняття в 1996 р Конституції України задекларована в ній концепція про безпеку людини в Україні та всі складові такої безпеки не лише не знайшла реалізації в нормах бюджетного, кримінально-процесуального та іншого законодавства, й залишається одним із дискусійних стратегічних питань про правове оформлення політики держави в сфері боротьби з організованою злочинністю. Зокрема, Верховна Рада України після прийняття 18 листопада 1997 р. Постанови «Про стан боротьби зі злочинністю та забезпеченням законності в державі» до питань протидії організованої злочинності чи здійснення системного парламентського контролю не поверталася. Термін дії Комплексної програми боротьби зі злочинністю на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України 25 грудня 2000 р. закінчився без публічного обговорення і визначення нових завдань. Лише в 2002 р. Уряд України здійснів проміжні підсумки виконання цієї Комплексної програми. Не випадково в умовах відсутності послідовної державної політики в цій сфері, неузгодженості концептуальних, засадничих питань боротьби з організованною злочинністю, в т.ч. з корупцією, відмиванням грошових коштів тощо наведені конституційні положення непослідовно втілені у Кримінальному кодексі України, а оцінка стану справ та завдання протидії злочинним організаціям, викладені в актах Парламенту, Президента, Уряду України, залишаються актуальними і потребують осмислення, опрацювання та вироблення пропозицій з метою вдосконалення окремих інститутів і норм діючого КК України.

Незважаючи на те, що ця проблема була предметом дослідження у дисертації Л.М.Демидової (2003 р.), низка питань залишаютья дискусійними. У 2004 році захищена дисертація Лизогуб Б.Г., але вона здебільшого кримінологічного характеру.

Окремі положення, що враховані в дослідженні, розглядалися вітчизняними вченими, такими як П.П.Андрушко, М.І.Бажанов, Бурчак Ф.Г., Р.В.Вереша, В.К.Грищук, Н.О. Гуторова, Т.А. Денисова, С.О.Єфремов, Г.П. Жаровська, А.П.Закалюк, Н.С.Карпов, О.О.Кваша, М.Й.Коржанський, В.А. Ліпкан, В.Т.Маляренко, П.С.Матишевський, М.І.Мельник, В.О.Навроцький, Г.В. Новицький, В.І. Осадчий, М.І.Панов, В.В.Сташис, В.Я.Тацій, С.А.Тарарухін, В.П.Тихий, І.К.Туркевич, М.І.Хавронюк, Є.В.Фесенко, П.Л.Фріс, С.Д.Шапченко та ін.

Серед зарубіжних науковців, що присвятили свої праці проблемам кримінальної відповідальності в сфері боротьби з організованою злочинністю, слід назвати таких як Р.Р.Галіакбаров, Л.Д.Гаухман, А.І.Гуров, О.Д.Жук, А.П.Козлов, В.С.Комісаров, В.М.Кудрявцев, Б.А.Куринов, А.І.Лукашова, Є.О.Мохов, Г.П.Новоселов, В.Павилоніс, А.Л.Репецька, С.В.Розенко, М.С., Тельнов П.Ф. та ін.

Наявні напрацювання не знімають актуальності проблеми, яку здобувач окреслив та досліджує, оскільки стан здійснення заходів кримінально-правового характеру щодо протидії створення та існування злочинних організацій в Україні та стан судово-правової реформи в цілому свідчить про відсутність вагомих позитивних досягнень в цій сфері.

Певні складнощі зумовлює наявна в деяких дослідженнях термінологічна і змістовна невизначеність, різні підходи щодо складової безпосереднього суб’єкта злочину, а також визначення понять «злочинна організація», «організована злочинність», «множиннність злочинів», розмежування суміжних складів злочинів та кваліфікація за сукупністю злочинів тощо.

Аналіз стану наукової розробки теми показує, що низка питань теоретичного і практичного характеру недостатньо досліджені у вітчизняній науці. Зокрема, в юридичній літературі не визначено системне та комплексне поняття «злочинна організація», недостатньо виявлені особливості розмежування суміжних складів злочинів зі злочином, передбаченим ч. 1 ст. 255 КК України, їх кваліфікація, в т.ч. за сукупністю. Це зумовлює необхідність поглибленого дослідження цих питань. а також свідчить про їх актуальність.

Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертації є з’ясування на основі аналізу кримінального законодавства України, інших країни, міжнародних договорів у сфері боротьби з організованою злочинністю найбільш актуальних і найважливіших проблем нормативного визначення ознак вчинення злочину злочинною організацією як особливої форми співучасті та як складу злочину, спроба їх вирішення і одержання об’єктивних даних, необхідних для удосконалення інституту співучасті у злочині, підстав звільнення від кримінальної відповідальності за розглядуваний злочин, удосконалення нормативного регулювання мір покарання.

З огляду на поставлену мету визначено такі дослідницькі завдання:

  • виявлення та обґрунтування єдності та розбіжності об’єктивних та суб’єктивних ознак складу злочину «створення злочинної організації» на прикладі законодавства окремих країн дальнього та ближнього зарубіжжя;

  • визначення об’єктивних ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК, а саме специфіки об’єкта злочину та інших характеристик його зовнішнього прояву;

  • визначення суб’єктивних ознак складу злочину «створення злочинної організації», їх особливості у різних формах цього злочину;

  • аналіз стану призначення мір покарання за вчинення злочину «створення злочинної організації» та визначення перспектив розвитку і вдосконалення інституту звільнення від кримінальної відповідальності з підстав, визначених в ч. 2 ст. 255 КК України;

  • визначення критеріїв розмежування складу злочину «створення злочинної організації» та підстав кваліфікацї діяння за сукупністю злочинів;

  • визначення особливостей суб’єкта злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України.

Об’єктом дослідження є відносини, пов’язані зі встановленням в Україні нових кримінально-правових засобів боротьби з організованою злочинністю.

Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за створення злочинної організації.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання правових явищ. Досліджуючи теоретичні напрацювання науковців, широко використовувались формально-логічний метод щодо обгрунтування співвідношення повторності та сукупності злочинів; системно-структурний, порівняльно-правовий та історичний методи дослідження з метою висвітлення проблем імплементації у національне законодавство умов криміналізації злочинної діяльності, визначених в міжнародних договорах, соціальних передумов введення поняття «злочинна організація», обгрунтування підстав відмежування розглядуваного складу злочину від суміжних та кваліфікація за сукупністю. Логічно-філологічний аналіз правових категорій як метод наукового пізнання застосовано у дослідженні категорій «злочинна організація», «відмежування складу злочину», «злочинна діяльність, організована злочинність», а також у дослідженні диспозицій низки статей КК України тощо. Зроблені в дисертації висновки і пропозиції ґрунтуються на вимогах формальної логіки відносно визначеності, несуперечності, послідовності і обґрунтованості суджень і здійснюються в рамках загальнотеоретичних і спеціальних конструкцій науки кримінального, конституційного права та з використанням понятійного апарату цих наук.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота за характером та змістом розглянутих питань однією з перших в Україні спроб дослідити на монографічному рівні проблему відповідальності за створення злочинної організації в кримінально-правовому аспекті.

У результаті проведеного дослідження автором по-новому моделюється поняття «злочинна організація», яке включає часові, асоціативні, структурні та функціональні характеристики. З урахуванням такого підходу пропонується закріпити такий комплекс ознак і законодавчо, зокрема викласти ч. 4 ст. 28 КК Україна в наступній редакції:

«Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким згуртованим ієрархічним об’єднанням декількох осіб (п’ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп».

Оскільки організованій групі такий комплекс ознак не властивий, підтримуючі раніше висловлені в теорії кримінального права пропозиції, визнається доцільним ознаку стійкості, вказану в ч. 3 ст. 28 КК України виключити.

У зв’язку з наявністю неприпустимої суперечливості положень ч. 4 ст. 28 та ч. 1 ст. 255 КК автором пропонується зазначене у цій статті словосполучення «…з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину…» замінити словосполученням «…з метою вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів…».

Зважаючи на доцільність посилення мотивації особи до сприяння ефективному розкриттю діяльності злочинної організації, пропонується ч. 2 ст. 255 КК України після слів «...та активно сприяла її розкриттю» доповнити словосполученням: «(передача правоохоронним органам інформації про учасників злочинних організацій, груп, злочинних сходок, їх планів та вчинених злочинах та інших відомостей, що можуть допомогти в припиненні організованої злочинної діяльності та покарання винних осіб)».

Для усунення прогалини у законодавстві, через що в деяких випадках не можна розцінювати вчинення злочину в складі злочинної організації як обставину, що обтяжує покарання, пропонуються також відповідні зміни до ст. 67 КК.

Елементи новизни полягають і у поглибленій та всебічній кримінально-правовій характеристиці складу злочину, передбаченого ст. 255, на рівні доктринального тлумачення.

Зокрема, подальшого розвитку набуло теоретичне обгрунтування підпорядкованості категорій Загальної частини КК «злочинна організація», «кримінальна відповідальність організаторів та учасників злочинної організації» та ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України.

По новому досліджено структуру безпосереднього об’єкту злочину, що розглядається. Акцентується увага на характері суб’єктивних ознак складу злочину, що виникають внаслідок закріпленого в КК України поняття вини та його видів; обгрунтовується на підставі відповідного масиву судової статистики невідповідність нижньої межі санкції статті можливим формам вчинюваного злочину та їх суттєво різним характером і наслідками.

Вперше обгрунтовано висновок, що діяння у вигляді створення особою-організатором злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також у подальшому керівництво такою організацією необхідно визнати продовжуваним злочином, оскільки ці діяння об’єднанні єдиним наміром – метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а тому ці альтернативні форми даного злочину мають розглядатися через призму одного й того ж суб’єкта організатора злочинної діяльності як одиничний продовжуваний злочин.

Дістало подальший розвиток теоретичне обгрунтування положення, що нормативне визначення поняття «злочинна організація» є загальною підставою відповідальності лише у контексті діянь, визначених в ч. 1 ст. 255 КК України. В цьому випадку мову потрібно вести про бланкетну диспозицію, а в цілому про змішаний вид диспозицій, незважаючи на відсутність прямого посилання на ч. 4 ст. 28 КК України. Видається, що в ч. 1 ст. 255 КК України необхідно передбачити пряме посилання на норму кримінального закону, що містить визначення поняття «злочинна організація».

Обгрунтовується висновок, що з усіх альтернативних форм злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України нормативно визначена мета є обов’язковим компонентом суб’єктивної сторони лише для перших двох форм злочину, що розглядається. Обов’язковість нормативної мети для першої форми злочину беззаперечна, оскільки про це йдеться в тексті вказаної статті. Друга, третя та четверта форми злочину передбачають, що організація вже функціонує. Проте лише стосовно керівництва злочинною організацією, що передбачає певну управлінську діяльність, мета, завдання є центральним місцем, оскільки в іншому випадку вказана діяльність (без мети) не може бути визнана керівництвом.

Дістало подальший розвиток теоретичне обгрунтування положення, що вступ особи до організованої злочинної організації визначає її злочинний стан безперервно, тобто це одна з альтернативних форм злочину, передбачена ч. 1 ст. 255 КК України яку необхідно визначати як триваючий злочин. Єдиним критерієм, що визначає припинення злочину у формі членства у злочинній організації є ліквідація вказаної організації (об’єктивні обставини) або вихід з організації за власної волі особи (суб’єктивні обставини).

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання у законопроектній роботі, оскільки матеріали дисертації певною мірою базуються на аналізі теорії і практики застосування законодавства, яке визначає кримінально-правові засоби боротьби з організованою злочинністю, а також у науковій роботі, в навчальному процесі, при розробці відповідних програм боротьби з корупцією, відмиванням грошових коштів, реалізацією заходів проти транснаціональної організованої злочинності. Ступінь готовності до використання пропозицій здобувача у законопроектній роботі характеризується текстами проектів змін і доповнень до чинного КК України.

Особистий внесок здобувача. У процесі роботи над дисертацією автором досліджувалися й аналізувалися нормативні акти, наукова література з питань теорії права, кримінального права, кримінології, соціології, правові позиції Конституційного Суду України в окремих справах. Результатів, одержаних у співавторстві, дисертація не містить.

Апробація результатів дисертації. Окремі положення дисертації були апробовані у виступах на 3-х науково-практичних конференціях: Всеукраїнських науково-практичних конференціях, які відбулися в Чернігівському державному інституті права, соціальних технологій та праці на тему «Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної науки» 19 травня 2005 р.(м. Чернігів) та «Актуальні проблеми держави та права» 18 травня 2006 р. (м. Чернигів) і Всеукраїнській науковій конференції на тему «Склад злочину: проблемні питання», яка відбулася 21 березня 2008 р. в Академії адвокатури України (м. Київ).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковані у п’яти наукових статтях у виданнях, що визнані ВАК України фаховими та в одній публікації тез виступу на науковій конференції.

Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, що включають десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

  1   2   3   4   5   6   7

Похожие:

Академія адвокатури україни на правах рукопису українець віталій Васильович iconНаціональна академія наук україни інститут історії україни на правах рукопису
Розділ Використання мережі Інтернет в історичних дослідженнях: історіографія проблеми 12
Академія адвокатури україни на правах рукопису українець віталій Васильович iconДержавна податкова адміністрація України Національна академія державної податкової служби України На правах рукопису Першин Володимир Геннадійович
Організаційно-правове забезпечення впровадження іпотечного кредитування в Україні
Академія адвокатури україни на правах рукопису українець віталій Васильович iconНаціональна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького на правах рукопису Стефанчук Руслан Олексійович
Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор, Заслужений діяч науки І техніки України
Академія адвокатури україни на правах рукопису українець віталій Васильович iconНаціональна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького на правах рукопису Непийвода Василь Петрович
Вступ
Академія адвокатури україни на правах рукопису українець віталій Васильович iconМіністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства на правах рукопису
Організаційно-економічний механізм інноваційного розвитку підприємств водопостачання
Академія адвокатури україни на правах рукопису українець віталій Васильович iconДержавна академія статистики, обліку та аудиту держкомстату україни на правах рукопису марущак леся іванівна
Технологічні й організаційні особливості нафтопереробних комплексів та їх вплив на методику обліку І контролінгу
Академія адвокатури україни на правах рукопису українець віталій Васильович iconОдеська національна юридична академія на правах рукопису Барський Вадим Рудольфович
Розділ Теоретичні основи нормотворчості представницьких органів місцевого самоврядування
Академія адвокатури україни на правах рукопису українець віталій Васильович iconОдеська національна юридична академія на правах рукопису мельничук тетяна володимирівна
Спеціальність 12. 00. 08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право
Академія адвокатури україни на правах рукопису українець віталій Васильович iconНститут проблем виховання академії педагогічних наук україни на правах рукопису
Теоретичні засади формування естетичних смаків старшокласників
Академія адвокатури україни на правах рукопису українець віталій Васильович iconУкраїнської держави (квітень грудень 1918 р.) Видавництво Університету внутрішніх справ Харків 2000
М.І. Козюбра (Конституційний суд України); д-р іст наук, проф. О. В. Кузьминець (Національна академія внутрішніх справ України);...
Разместите кнопку на своём сайте:
Библиотека


База данных защищена авторским правом ©lib.znate.ru 2014
обратиться к администрации
Библиотека
Главная страница