Конспект лекцій з дисципліни „Радіоекологія” для студентів спеціальності 040106 „Екологія, охорона навколишнього середовища та




НазваниеКонспект лекцій з дисципліни „Радіоекологія” для студентів спеціальності 040106 „Екологія, охорона навколишнього середовища та
страница1/10
Дата28.01.2013
Размер1.27 Mb.
ТипКонспект
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет


КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни „Радіоекологія”

для студентів спеціальності 6.040106 

„Екологія, охорона навколишнього середовища та

збалансоване природокористування”

усіх форм навчання


Суми

Сумський державний університет

2010

Конспект лекцій з дисципліни „Радіоекологія” / укладач Р.А. Васькін. – Суми: Сумський державний університет, 2010. – 115 с.


Кафедра „Прикладна екологія”


ЗМІСТ

с.

Лекція 1

Вступ. Історія розвитку радіоекології. Елементи ядерної фізики

5

Лекція 2

Основи біологічної дії іонізуючого випромінювання

15

Лекція 3

Джерела радіаційного забруднення навколишнього середовища

30

Лекція 4

Атомна енергетика та її вплив на довкілля

41

Лекція 5

Радіоактивне забруднення навколишнього середовища

57

Лекція 6

Захист населення від іонізуючого випромінювання

64

Лекція 7

Нормування в галузі радіоекології

73

Лекція 8

Організація радіаційного контролю

81

Лекція 9

Поводження з радіоактивними відходами

93

Лекція 10

Сучасна радіаційна ситуація в Україні та Сумській області


108

Список використаної літератури

115



вступ



Дисципліна «Радіоекологія» є складовою підготовки фахівців з екології, охорони навколишнього середовища та збалансованого природокористування і базується на курсах фізики, загальної екології, екологічної безпеки.

Ознайомлення з проблемами радіаційного забруднення у навколишньому середовищі дає можливість студентам вміти оцінювати радіаційну ситуацію місцевості та її загальний екологічний стан. Курс лекцій ознайомлює з основними поняттями радіоекології, типами та шляхами забруднення біосфери радіонуклідами, а також методами захисту від впливу іонізуючих випромінювань. Розглядаються методи знешкодження радіаційних відходів, засобів їх поховання.

Засвоївши матеріал навчальної дисципліни, студент буде знати:

  1. основні ядерні реакції;

  2. основні дозиметричні величини;

  3. природні та техногенні джерела радіації;

  4. особливості впливу на екосистеми та організм людини окремих видів іонізуючих випромінювань;

  5. нормативну базу України з радіаціного захисту;

  6. правила захисту людини від впливу радіації;

  7. методи та засоби контролю доз радіації;

  8. методи дезактивації;

  9. правила поводження з радіоактивними відходами.

При складанні конспекту лекцій використовувалися:

- підручники і навчальні посібники українських авторів: Г.Д. Коваленка, М.П. Константинова, Ю.О. Кутлахмедова та інших;

- зарубіжних авторів: П.П. Кукіна та інших;

- законодавча і нормативна бази України в галузі радіаційного захисту;

- матеріали, подані в періодичній літературі.

Лекція 1

Вступ. Історія розвитку радіоекології. Елементи ядерної фізики


Радіоекологія – розділ екології, що вивчає вплив іонізуючого випромінювання на навколишнє середовище, акумуляцію радіоактивних речовин в організмах та їх міграцію в біосфері, визначаючи засоби захисту людини від шкідливих впливів, що пов’язані із радіоактивним забрудненням екосистем.

Елементи радіоекології містяться в роботах з біогеохімії радіоактивних речовин В.І. Вернадського (20-ті рр. ХХ ст.), у монографії чеських учених Ю. Стокласа й Ж. Пенкава "Біологія радію й урану" (1932). Остаточно радіоекологія сформувалася до середини 50-х рр. ХХ ст. у зв'язку зі створенням атомної промисловості й експериментальними вибухами ядерних бомб, що викликали глобальне забруднення навколишнього середовища радіонуклідами стронцію, цезію, плутонію, вуглецю й ін.

Іонізуюче випромінювання (ІВ) – випромінювання, що створюється при радіоактивному розпаді, ядерних претвореннях, гальмуванні заряджених частинок у речовині та утворює при взаємодії із середовищем іони різних знаків.

Радіація – іонізуюче випромінювання, що виникає у процесі мимовільного розпаду ядер нестабільних хімічних елементів.

Виявлення закономірностей, що лежать в основі процесів радіоактивного розпаду, має велике значення для багатьох галузей народного господарства. Так, особливий практичний інтерес становлять: міграція радіонуклідів у харчових ланцюгах організмів (у т.ч. сільськогосподарських тварин і людини); обрив або ослаблення екологічних зв'язків; дезактивація сільськогосподарських земель, водойм і т.п., забруднених радіонуклідами; пошук родовищ радіоактивних руд (за радіоактивнистю рослин-індикаторів); виявлення територій суходолу й акваторій, забруднених штучними радіонуклідами.

Результати радіоекологічних досліджень дуже вплинули на прийняття міжнародних конвенцій, спрямованих на обмеження випробувань ядерної зброї й відмову від його застосування в умовах війни. На основі рекомендацій радіоекології у промисловості розробляються й впроваджуються замкнені цикли охолодження ядерних реакторів, уловлювачі радіоактивних аерозолів, методи зберігання й знешкодження радіоактивних відходів, що виключають їх потрапляння в навколишнє середовище.


Історія розвитку радіоекології. Елементи ядерної фізики

Радіоактивність – це не нове явище. І радіоактивність, і іонізуючі випромінювання, що її супроводжують, існували на Землі задовго до зародження на ній життя й були наявні в космосі до виникнення самої Землі.

Радіація постійно наповнює космічний простір. Радіоактивні матеріали увійшли до складу Землі із самого її виникнення. Навіть людина злегка радіоактивна, тому що у всякій живій тканині наявні в надзвичайно малих кількостях радіоактивні речовини.

Але з моменту відкриття в 1986 році французьким ученим Анрі Беккерелем цього універсального фундаментального явища пройшло трохи більше ста років. Дослідженням радіоактивності займалося подружжя Кюрі, які відкрили явище радіоактивного розпаду урану й виявили цілу групу основних радіоактивних елементів. Ці самі вчені першими зіштовхнулися з неприємними наслідками впливу радіоактивного випромінювання на здоров'я людини. Подальший розвиток даної галузі науки призвів, з одного боку, до створення в 1945 році атомної бомби, а з іншого – побудови у червні 1954 року першої промислової атомної електростанції в Радянському Союзі.

Зараз без радіоктивності неможливо уявити наше життя. Радіонукліди використовуються в багатьох галузях промисловості, сільському господарстві, побуті й медицині.


Поняття радіоактивності

Ми знаємо, що атом схожий на Сонячну систему в мініатюрі: навколо маленького ядра рухаються по орбітах «планети»-електрони. Розміри ядра в сто тисяч разів менші за розміри самого атома, але щільність його дуже велика, оскільки маса ядра майже дорівнює масі всього атома. Ядро, як правило, складається з декількох більш дрібних частинок, які щільно зчеплені одна з одною.

Деякі із цих частинок мають позитивний заряд і називаються протонами. Число протонів у ядрі й визначає, до якого хімічного елемента належить даний атом: ядро атома водню містить усього один протон, атома кисню – 8, урану – 92. У кожному атомі число електронів точно дорівнює числу протонів у ядрі; кожний електрон несе негативний заряд, що дорівнює за абсолютною величиною заряду протона, тому в цілому атом нейтральний.

У ядрі, як правило, наявні й частинки іншого типу, що називаються нейтронами, оскільки вони електрично нейтральні. Ядра атомів того самого елемента завжди містять те саме число протонів, але число нейтронів у них може бути різним. Атоми, що мають ядра з однаковим числом протонів, але відрізняються за числом нейтронів, належать до різних різновидів того самого хімічного елемента і називаються ізотопами даного елемента. Щоб відрізнити їх один від одного, до символу елемента приписують число, що дорівнює сумі всіх частинок у ядрі даного ізотопу. Так, уран-238 містить 92 протони й 146 нейтронів; в урані-235 теж 92 протони, але 143 нейтрони. Ядра всіх ізотопів хімічних елементів утворюють групу «нуклідів».

Деякі нукліди стабільні, тобто без зовнішнього впливу ніколи не зазнають ніяких перетворень. Більшість же нуклідів нестабільні, вони увесь час перетворюються в інші нукліди.

Як приклад візьмемо хоча б атом урану-238, у ядрі якого протони й нейтрони ледь утримуються разом силами зчеплення. Час від часу з нього виривається компактна група із чотирьох частинок: двох протонів і двох нейтронів (α-частинка). Уран-238 перетворюється таким чином у торій-234, у ядрі якого утримуються 90 протонів і 144 нейтрони. Але торій-234 також нестабільний. Його перетворення відбувається, однак не так, як у попередньому випадку: один з його нейтронів перетворюється в протон, і торій-234 перетворюється в протактиній-234, у ядрі якого 91 протон і 143 нейтрони. Ця метаморфоза, що відбулася в ядрі, позначається й на електронах, що рухаються по своїх орбітах: один з них стає неспареним і вилітає з атома. Протактиній дуже нестабільний і йому потрібно зовсім небагато часу на перетворення. Далі відбуваються інші перетворення, що супроводжуються випромінюваннями, і весь цей ланцюжок зрештою закінчюється стабільним нуклідом свинцю.

При кожному такому акті розпаду вивільняється енергія, яка й передається далі у вигляді випромінювання. 1 г урану при розпаді може виділити 24 тис. кВт теплової енергії. Необхідно зазначити (хоча це й не зовсім строго), що випущення ядром частинки, що складається із двох протонів і двох нейтронів, - це альфа-випромінювання; випущення електрона, як у випадку розпаду торію-234, - це бета-випромінювання. Часто нестабільний нуклід виявляється настільки збудженим, що випущення частинки не приводить до повного зникнення енергії збудження; тоді він викидає порцію чистої енергії, що називається гамма-випромінюванням (гамма-квантом). Як і у випадку рентгенівських променів (багато в чому подібних до гамма-випромінювання), при цьому не відбувається випущення яких-небудь частинок.

Ядра нестабільних атомів виділяють надлишкову енергію у вигляді іонізуючого випромінювання. Такі атоми називають радіоактивними. У міру розпаду радіоактивних ядер рівень активності зменшується. Увесь процес мимовільного розпаду нестабільного нукліда називається радіоактивним розпадом, а сам такий нуклід - радіонуклідом. Але хоча всі радіонукліди нестабільні, одні з них більш нестабільні, ніж інші. Наприклад, протактиній-234 розпадається майже моментально, а уран-238 - дуже повільно. Половина всіх атомів протактинію в якому-небудь радіоактивному джерелі розпадається за час трохи більше хвилини, у той же час половина всіх атомів урану-238 перетвориться в торій-234 за чотири з половиною мільярди років.

Час, за який розпадається в середньому половина всіх радіонуклідів даного типу в будь-якому радіоактивному джерелі, називається періодом піврозпаду відповідного ізотопу. Цей процес триває безупинно. За час, що дорівнює одному періоду піврозпаду, залишаться незмінними кожні 50 атомів із 100, за наступний аналогічний проміжок часу 25 із них розпадуться, і так далі за експоненціальним законом.

Кількісною характеристикою будь-якого джерела іонізуючих випромінювань є його активність (радіоактивність), якісною - вид і енергія випромінювання, проникна здатність, період піврозпаду.

Число розпадів за секунду в радіоактивному зразку називається його активністю. Одиницю вимірювання активності (у системі СІ) назвали беккерелем (Бк) на честь вченого, що відкрив явище радіоактивності. Один беккерель дорівнює одному розпаду за секунду.

Види іонізуючого випромінювання

Розрізняють корпускулярне і фотонне іонізуючі випромінювання. У першому випадку при радіоактивному перетворенні ядра атома з нього вилітають частинки - альфа, бета, нейтрони, протони, мезони і т.д. При фотонному (електромагнітному) випромінюванні утворюється квант енергії - рентгенівське або гамма-випромінювання радіоактивних елементів.

Різні види випромінювань супроводжуються вивільненням різної кількості енергії і мають різну проникну здатність.

Альфа-розпад характерний для радіоактивних елементів з великими порядковими номерами (урану, плутонію, америцію). При цьому з ядра атома вилітає α-частинка, яка складається з двох протонів і двох нейтронів і являє собою ядро атома гелію. Альфа-розпад призводить до зменшення порядкового номера атома на дві одиниці, а масового числа – на чотири.

Схема альфа-розпаду має такий вигляд:

.

Альфа-випромінювання, що являє собою потік важких частинок, що складається із нейтронів і протонів, практично не здатне проникнути через зовнішній шар шкіри, утворений відмерлими клітинами, і затримується, наприклад, аркушем паперу. Тому воно не становить небезпеки до того часу, поки радіоактивні речовини, що випускають α-частинки, не потрапляють усередину організму через відкриту рану, з їжею або з повітрям. Тоді вони стають надзвичайно небезпечними.

Бета-розпад існує у двох різновидах - електронний і позитронний. У першому випадку з ядра радіоактивного атома вилітає електрон, що має негативний заряд, у другому - позитрон, що несе позитивний заряд. Схематично бета-розпад можна подати так:

електронний ;

позитронний .

Пробіг бета-частинки в повітрі - до 1 м, у біологічній тканині - від 0,2 до 3 см. Щільність іонізації в сотні і тисячі разів менша, ніж у альфа-випромінювання. Цим обумовлюється і менший негативний ефект бета-випромінювання.

Маючи меншу іонізуючу здатність, бета-частинки мають більшу проникну здатність. Однак одяг людини поглинає до 50% бета-частинок, а віконне або автомобільне скло і металеві екрани товщиною в кілька міліметрів затримують їх практично повністю.

До радіоактивних перетворень поряд з альфа- і бета-розпадом відносять також К-захоплення, поділ ядер і ядерний синтез.

К-захоплення - захоплення ядром одного з електронів з найближчої К-оболонки атома. У цьому випадку має місце таке саме перетворення ядра, як і при позитронному розпаді:

.

Поділ ядер (мимовільний і вимушений) характерний для елементів з великим атомним номером при захопленні їхніми ядрами нейтронів. У результаті поділу утворюються радіоактивні уламки.

Ядерний синтез відбувається при температурі більше декількох мільйонів градусів. У цих умовах ядра легких елементів об'єднуються в ядра більш важких. Прикладом штучно створеної ядерної реакції синтезу є воднева бомба.

Гамма-випромінювання являє собою потік електромагнітних хвиль, що випускаються окремими порціями (квантами) і поширюються зі швидкістю світла. Гамма-промені не несуть електричного заряду, але завдяки високій швидкості переміщення здатні вибивати електрони з атомів будь-яких хімічних елементів (фотоелектрична дія). Маючи велику проникну здатність, гамма-промені становлять небезпеку для живих організмів, насамперед при зовнішньому опроміненні.

Рентгенівське випромінювання належить також до електромагнітних і являє собою потік електромагнітних хвиль.

Відкриття рентгенівського випромінювання приписується Вільгельму Конраду Рентгену. Він був першим, хто опублікував статтю про рентгенівські промені, які він назвав ікс-променями (x-ray). Вважається, однак, доведеним, що рентгенівські промені вже були отримані до цього. Катодопроменева трубка, яку Рентген використовував у своїх експериментах, була розроблена Й.Хітторфом і В.Круксом. При роботі цієї трубки виникають рентгенівські промені. Однак ніхто з них не усвідомив значення зробленого ними відкриття й не опублікував своїх результатів. Із цієї причини Рентген не знав про зроблені висновки і відкрив промені незалежно — при спостереженні флюоресценції, що виникає при роботі катодопроменевої трубки.

На деяких мовах (включаючи російську і німецьку) ці промені були названі його іменем, незважаючи на його заперечення. За відкриття рентгенівських променів Рентгену в 1901 році була присуджена перша Нобелівська премія з фізики, причому нобелівський комітет підкреслював практичну важливість його відкриття.

Фотони рентгенівського випромінювання мають енергію від 100 еВ до 250 кеВ, що відповідає випромінюванню із частотою від 3·1016 Гц до 6·1019 Гц і довжиною хвилі 0,005-10 нм (загальновизнаної межі діапазону рентгенівських променів на шкалі довжин хвиль не існує). М’який рентген характеризується найменшою енергією фотона та частотою випромінювання (і найбільшою довжиною хвилі), а жорсткий рентген має найбільшу енергію фотона та частоту випромінювання (і найменшу довжину хвилі). Жорсткий рентген використовується переважно у промислових цілях.

Рентгенівські промені виникають при сильному прискоренні заряджених частинок або при високоенергетичних переходах в електронних оболонках атомів або молекул. У процесі прискорення-гальмування лише близько 1% кінетичної енергії електрона йде на рентгенівське випромінювання, 99 % енергії перетворюється на тепло.

На Землі електромагнітне випромінювання в рентгенівському діапазоні утворюється в результаті іонізації атомів випромінюванням, яке виникає при радіоактивному розпаді, а також космічним випромінюванням. Радіоактивний розпад також приводить до безпосереднього випромінювання рентгенівських квантів, якщо викликає перебудову електронної оболонки атома, що розпадається (наприклад, при електронному захопленні). Рентгенівське випромінювання, яке виникає на інших небесних тілах, не досягає поверхні Землі, тому що повністю поглинається атмосферою.

Рентгенівські промені можуть проникати крізь речовину, причому різні речовини по-різному їх поглинають. Поглинання рентгенівських променів є найважливішою їх властивістю в рентгенівській зйомці.

Рентгенівське випромінювання є іонізуючим. Воно впливає на тканини живих організмів і може бути причиною променевої хвороби, променевих опіків і злоякісних пухлин. Через це при роботі з рентгенівським випромінюванням необхідно дотримуватися заходів захисту. Рентгенівське випромінювання є мутагенним чинником.

Рентгенівські промені здатні викликати у деяких речовин світіння (флюоресценцію). Цей ефект використовується в медичній діагностиці при рентгеноскопії (спостереження зображення на флюоресціюючому екрані) і рентгенівській зйомці (рентгенографії).

Виявлення дефектів у виробах (рейках, зварювальних швах і т.д.) за допомогою рентгенівського випромінювання називається рентгенівською дефектоскопією.

У матеріалознавстві, кристалографії, хімії й біохімії рентгенівські промені використовуються для з'ясування структури речовин на атомному рівні за допомогою дифракційного розсіювання рентгенівського випромінювання (рентгеноструктурний аналіз). Відомим прикладом є визначення структури ДНК.

Крім того, за допомогою рентгенівських променів може бути визначений хімічний склад речовини. В електронно-променевому мікрозонді (або ж в електронному мікроскопі) аналізована речовина опромінюється електронами, при цьому атоми іонізуються й випромінюють характеристичне рентгенівське випромінювання. Замість електронів може використовуватися рентгенівське випромінювання. Цей аналітичний метод називається рентгенофлуоресцентним аналізом.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Похожие:

Конспект лекцій з дисципліни „Радіоекологія” для студентів спеціальності 040106 „Екологія, охорона навколишнього середовища та iconРобоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни «Соціальна екологія» для студентів напряму 040106 екологія, охорона навколишнього середовища
«Соціальна екологія» для студентів напряму 040106 – екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування...
Конспект лекцій з дисципліни „Радіоекологія” для студентів спеціальності 040106 „Екологія, охорона навколишнього середовища та iconКонспект лекцій з дисципліни „охоронА праці в галузі та цивільна оборона”
В. Е. Абракітов. Охорона праці в галузі та цивільна оборона: Конспект лекцій для студентів 5 курсу спеціальності – 070801, 070801...
Конспект лекцій з дисципліни „Радіоекологія” для студентів спеціальності 040106 „Екологія, охорона навколишнього середовища та iconРобоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни «Екологія людини» для студентів напряму 040106 екологія, охорона навколишнього середовища
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни «Екологія людини» для студентів напряму 040106...
Конспект лекцій з дисципліни „Радіоекологія” для студентів спеціальності 040106 „Екологія, охорона навколишнього середовища та iconРобоча програма навчальної дисципліни
Напрям підготовки (спеціальність) 040106 "Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування"
Конспект лекцій з дисципліни „Радіоекологія” для студентів спеціальності 040106 „Екологія, охорона навколишнього середовища та iconКонспект лекцій з дисципліни „Безпека життєдіяльності та основи охорони праці
Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування” / В. Е. Абракітов; Харк нац акад міськ госп-ва; –...
Конспект лекцій з дисципліни „Радіоекологія” для студентів спеціальності 040106 „Екологія, охорона навколишнього середовища та iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни харківська національна академія міського господарства
В. Е. Методичні вказівки до проведення практичних занять з дисципліни “Охорона праці в галузі” (для студентів 5 курсу заочної форми...
Конспект лекцій з дисципліни „Радіоекологія” для студентів спеціальності 040106 „Екологія, охорона навколишнього середовища та iconЮ. І. Вергелес Методичні вказівки
Екологія”, спеціальності 070801 „Екологія та охорона навколишнього природного середовища”
Конспект лекцій з дисципліни „Радіоекологія” для студентів спеціальності 040106 „Екологія, охорона навколишнього середовища та iconБіогеохімія І мікробіологія”
Біогеохімія І мікробіологія” (для студентів 2 курсу заочної форми навчання напряму 040106 – «Екологія, охорона навколишнього середовища...
Конспект лекцій з дисципліни „Радіоекологія” для студентів спеціальності 040106 „Екологія, охорона навколишнього середовища та iconФакультет тсет
Напрям підготовки: 040106 – «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування»
Конспект лекцій з дисципліни „Радіоекологія” для студентів спеціальності 040106 „Екологія, охорона навколишнього середовища та iconРобоча програма навчальної дисципліни
Біосферологія для спеціальностей 070501та 070501 “Географія” І 070801та 070801 “Екологія та охорона навколишнього середовища”
Разместите кнопку на своём сайте:
Библиотека


База данных защищена авторским правом ©lib.znate.ru 2014
обратиться к администрации
Библиотека
Главная страница