Любченко павло миколайович




НазваниеЛюбченко павло миколайович
страница10/18
Дата26.01.2013
Размер2.72 Mb.
ТипДокументы
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   18

3.4. Релігійні організації як елемент громадянського суспільства та їх взаємовідносини з органами місцевого самоврядування


Процеси, які зараз відбуваються в нашому суспільстві, суттєво підвищують значення й відповідальність науки за об'єктивність дослідження історичних подій і явищ, вимагають перегляду пануючих раніше спрощених формулювань та усталених стереотипів. Принципово нової оцінки потребує питання соціального статусу релігійних організацій (церкви), їх ролі у формуванні й розвитку громадянського суспільства.

Релігія виникла задовго до формування державно організованого суспільства. За своєю природою вона є соціальною, пов’язаною із соціальним життям суспільства та його змінами [213, с. 107]. Відповідно до ст. 11 Конституції України держава зобов’язана сприяти релігійній самобутності всіх корінних народів і національних меншин. В Україні існують практично всі конфесії християнства: православні, греко-католики, протестанти, різноманітні християнські секти, багато людей сповідають іудаїзм, іслам, буддизм та ін. За даними Державного комітету статистики України станом на 1 липня 2007 р. зареєстровано 20186 релігійних організацій. Наприклад, у Києві діють понад 650 релігійних організацій, що представляють 60 релігійних конфесій, течій, напрямків. За даними останніх соціологічних досліджень, релігійні організації (церква) мають найвищий рівень довіри населення порівняно з іншими інститутами громадянського суспільства. З точки зору Ю.М. Тодики діяльність церкви, як елемента громадянського суспільства, безпосередньо пов’язана з уявленнями людей про світ, отже, вона впливає на більшість соціальних процесів [355, с. 251].

Важливий вплив релігія здійснює на становлення й розвиток місцевого самоврядування. При цьому слід відзначити, що місцеве самоврядування й релігійні організації (церква) за своїм генезисом і сутністю мають різне соціальне призначення, власні нормативні системи, здатність інтегрувати маси людей й управляти ними. Спорідненість низки інтересів і функцій місцевого самоврядування й релігійних організацій визначає й детермінує їх конкуренцію за вплив на громаду, територіальну спільноту, а за певних умов і боротьбу за лідерство. Тому юридична упорядкованість відносин між суб’єктами місцевого самоврядування й релігійними організаціями, чітке визначення їх правового статусу, розмежування сфер впливу – надзвичайно важлива умова стабільного, нормального розвитку територіальних громад і суспільства в цілому.

Проблема взаємовідносин релігії й місцевого самоврядування, релігійних організацій і органів влади розкривається насамперед у соціальній та економічній сферах. Релігія - царина духовного життя індивіда, особистості, групи, суспільства, спосіб духовно-практичного пізнання світу. Вона претендує на абсолютну цінність і пріоритет над усіма іншими видами та способами соціальної діяльності. Релігія має різні суспільні виміри: (а) як фактор утворення суспільної підсистеми (релігійної системи); (б) як специфічний спосіб інтеграції (або дезінтеграції) суспільства; (в) як спосіб усвідомлення дійсності; (г) як особливий сегмент культури [292, с. 12]. Кожен в Україні має право на свободу світогляду й віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи й ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежено законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я й моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Розвиток самоврядування відбувається у нерозривній єдності з іншими суспільними інституціями. На певних відрізках історичного розвитку їх взаємний вплив істотно посилювався, в деякі часи був майже непомітним. Так, на території України, починаючи з XIV ст., існував такий різновид об’єднань, як братства, які на декілька століть стали осереддям розвитку й захисту національної ідентичності й духовності українського народу. Перші з них виникли як об’єднання вірних певній парафії і ставили перед собою здебільшого мету релігійно-благодійну: дбали про храми, підтримували бідних, вдів та сиріт, влаштовували недільні обіди тощо. Цим українські братства мало чим відрізнялися від західноєвропейських громад. Згодом у відповідь на посилення політичного й релігійного гніту вони піднялися до статусу справжніх центрів не лише культурної й соціальної, а й політичної консолідації суспільства. Як зазначала В.М. Нічик, “братства прагнули стати органами самоврядування в умовах політичного й конфесіонального іноземного гноблення. Це були вельми демократичні організації, до них входили насамперед ремісники, купці, урядовці магістратів, міський простолюд, нижче і середнє православне духівництво, а також патріотично настроєні православні шляхтичі. В братствах – навколо їхніх шкіл і друкарень – гуртувалися представники інтелігентних професій: учителі, вчені, письменники, митці. Вони формували і розвивали ідеологію третього стану, який піднімався на боротьбу проти феодального, національного і релігійного гноблення” [227, с. 6].

Вырезано.

Для доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Розробка стратегії ефективного інноваційного розвитку – це теж важливий напрямок роботи органів місцевого самоврядування. Її основними завданнями є: 1) інноваційне забезпечення регуляторної й управлінської політики в економіці міста; 2) аналітична оцінка й підготовка до реалізації принципово нових моделей, рішень, проектів, технологій; 3) підтримка бізнес-структур, що застосовують нові технології; 4) створення в інфраструктурі бізнесу освітніх інститутів; 5) вихід на міжнародний рівень конкурентоспроможності у сфері науки, технологій, економічних моделей розвитку бізнесу; 6) сприяння створенню комунальної інноваційної фінансово-кредитної установи для фінансової підтримки місцевих інноваційних програм; 7) організація й регулярне проведення виставок і презентацій продукції підприємств інноваційної сфери; 8) створення бази даних інноваційних проектів [250, с. 255]. Місцеві ради у програмах соціально-економічного й культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць та інших цільових програмах повинні чітко визначити комплекс заходів спрямованих на формування ринкової інфраструктури, модернізацію комунального господарства, транспортної системи, розвитку промислового комплексу, інженерної інфраструктури тощо. Обов’язково повинно проводитися широке обговорення розроблених стратегій, вивчатися пропозиції суб’єктів підприємницької діяльності щодо їх можливої участі в реалізації зазначених програм.

Для розвитку підприємництва, як вбачається, органи місцевого самоврядування мають змогу й повинні: а) максимально спростити всі процедури реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності й початку їх роботи; б) підтримувати партнерські відносини з господарюючими суб’єктами; в) забезпечити відкритість і доступність органів і посадових осіб місцевого самоврядування для підприємців; г) створити при органах, посадових особах місцевого самоврядування консультативні органи, які слідкували б за дотриманням прав підприємців, рекомендували заходи для подальшого поліпшення ділового клімату; д) сформувати сучасне конкурентне середовище для суб’єктів підприємництва всіх форм власності.

Від взаємодії і взаємовідносин органів і посадових осіб місцевого самоврядування й суб’єктів підприємницької діяльності значною мірою залежить матеріально-фінансова основа місцевого самоврядування [174, с. 18]. Таким чином, лише узгоджена діяльність цих суб’єктів (а ні в якому разі не конфронтація) сприятимуть розвитку громадянського суспільства в Україні.

Аналіз взаємовідносин місцевого самоврядування й суб’єктів підприємництва дозволяє зробити висновок про високу взаємозалежність цих інститутів громадянського суспільства. Створенню клімату, здатного забезпечити відповідні умови для розвитку місцевої економіки сприятиме залучення об’єднань підприємців до конструктивного діалогу з органами місцевого самоврядування у процесі підготовки проектів нормативних актів, які регулюють відносини в сфері підприємництва та їх застосування. Конструктивна позиція підприємців сприятиме вдосконаленню нормативно-правових актів, дозволить своєчасно переглядати неефективні рішення, усувати обмеження, які стримують функціонування суб’єктів підприємництва. З розвитком підприємництва тісно пов'язана проблема формування політично структурованого, правосвідомого середнього класу як основи соціальної стабільності. Політика органів місцевого самоврядування повинна бути спрямована на стимулювання економічного зростання й попередження спадів шляхом заохочення інвестицій.

Територіальні громади заінтересовані у сталому розвитку підприємництва як найважливішої сфери життєдіяльності суспільства. Проте одних тільки ринкових механізмів недостатньо для вирівнювання можливих дисбалансів між різними царинами підприємницької діяльності й обмеження монополізації окремих галузей виробництва та послуг, тому необхідно розширювати повноваження органів й посадових осіб місцевого самоврядування в цій сфері й удосконалювати правове регулювання їх взаємовідносин із суб’єктами господарювання. Збалансований розвиток місцевого самоврядування, підприємництва, інших інститутів громадянського суспільства сприятиме розвитку демократії й реалізації прав та свобод людини і громадянина.


3.7. Місцеве самоврядування і сім’я як структури громадянського суспільства


Сім'я є природним соціальним осередком громадянського суспільства [112, с. 91]. Згідно зі ст. 3 Сімейного кодексу України сім'я є первинним основним осередком суспільства. Вона займає ключову позицію в громадянському суспільстві, служить взірцем горизонтальної солідарності, колективної ідентичності й рівного доступу до участі в житті всіх її автономних членів. Це фундаментальне завдання яке намагаються вирішити всі інші асоціації громадянського суспільства. Будучи інститутами однієї системи – громадянського суспільства, сім’я й місцеве самоврядування знаходяться в певному взаємозв’язку, що впливає на їх розвиток та ефективне функціонування.

Найбільш конструктивним є аналіз взаємовідносин місцевого самоврядування й сім’ї через систему “зворотного зв’язку”, тобто через аналіз їх взаємного впливу. Ціла низка ознак є загальними і для сім’ї, і для місцевого самоврядування (свобода, солідарність, ініціативність, динамізм і спонтанна активність, взаємне визнання й рівність суб’єктів та ін.). Сім’я організується й підтримується вільними індивідами добровільно, без будь-якого примусу, засновується на тривалій емоціональній єдності партнерів, гарантує розвиток усіх задатків її членів. Це створює умови для дискусій і вільного обговорення проблем, координації дій щодо вирішення спільних завдань і досягнення загальних цілей. Більшість із зазначених ознак характерні для місцевого самоврядування, яке спрямоване на розв’язання проблем місцевого порядку, що мають важливе значення практично для кожної сім’ї відповідного населеного пункту. Але це не повинно бути приводом для безпідставного втручання з боку будь-яких органів чи осіб у сімейне життя.

Основним для функціонування інституту сім’ї є принцип суверенітету й автономії у прийнятті рішень щодо свого розвитку, який забезпечується на конституційному рівні забороною втручання в сімейні справи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, політичних партій, громадських організацій, релігійних конфесій, інших юридичних й фізичних осіб. З метою захисту економічних інтересів сім’ї в ст. 48 Конституції України встановлено, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Найбільш уразливими в сучасних соціально-економічних умовах залишаються багатодітні сім'ї. Рівень бідності в сім'ях з дітьми вдвічі вищий, ніж у бездітних. Слід зауважити, що значення цього показника прямо пропорційне чисельності дітей у сім'ї. Якщо рівень бідності сімей з однією дитиною становить 25,8%, то для сімей з трьома й більше дітьми він зростає до 87,7%. Чисельність дітей є особливо помітним чинником ризику бідності сімей з дітьми до трьох років (у середньому рівень бідності таких сімей сягає 40,3%, а злиденності – 24,2%, що майже у півтора рази перевищує цей показник в інших сім'ях з дітьми до 18 років) [291].

Важливість сім’ї в розбудові суспільства відзначається в конституціях окремих європейських країн. Наприклад, у ст. 41 Конституції Ірландії вказується, що держава визнає сім’ю як природне першоджерело, як об’єднуюче підгрунтя суспільства, як моральний (духовний) інститут, що володіє невід’ємними й невідчужуваними правами, які передують всякому позитивному праву і є вищими стосовно нього [116, с. 351]. Сорок сьомою сесією Генеральної Асамблеї ООН проголошено проведення щорічно 15 травня Міжнародного дня сім'ї.

Органи й посадові особи місцевого самоврядування, оскільки вони найближче із органів публічної влади знаходяться до сім’ї, мають широкі можливості щодо впливу на неї й сімейні відносини. Зокрема, згідно зі ст. 11 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» [262] органи місцевого самоврядування за рахунок місцевих бюджетів і спеціально створених регіональних фондів соціальної допомоги можуть проводити доплати до встановлених відповідно до чинного законодавства розмірів державної соціальної допомоги виходячи із затвердженого регіонального прожиткового мінімуму. Виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад реєструють народження, смерті, одруження і встановлення батьківства [272]. Відповідно до ч. 3 ст. 152 Сімейного кодексу України [318] дитина вправі звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органів місцевого самоврядування.

Закріплення нових прав дитини у відносинах з батьками, дружини – з чоловіком свідчить про наявність тенденції відходу від патріархального устрою сім’ї, зміну статусу глави сім’ї і зрівняння його з положенням інших членів шляхом більш рівномірного розподілу прав та обов’язків. Правові й організаційні засади попередження насильства в сім'ї визначаються Законом України «Про попередження насильства в сім'ї» [274]. Органи місцевого самоврядування зобов’язані сприяти здійсненню заходів з попередження насильства в сім'ї, створювати кризові центри для його жертв та членів сім'ї, стосовно яких існує реальна загроза вчинення насильства. Фінансування органів та установ з попередження насильства в сім'ї, які належать до системи місцевого самоврядування, здійснюється за рахунок коштів бюджету відповідного рівня.

Державна політика щодо сприяння й розвитку сім'ї відповідно до Концепції державної сімейної політики (схваленої постановою Верховної Ради України від 17 вересня 1999 р. N 1063-XIV), Декларації про загальні засади державної політики стосовно сім'ї та жінок (схваленої постановою Верховної Ради України від 5 березня 1999 р. N 475-XIV) спрямовується на реалізацію цілісної системи правових, економічних, медичних, соціальних, культурологічних, освітніх, інформаційно-пропагандистських та організаційних заходів.

У житті кожного суспільства сім’я є важливим соціальним інститутом, підвалини якого становить система шлюбних і родинних, господарських і правових, моральних і психологічних зв'язків між людьми. Сьогодні демографічна ситуація в Україні визначається як кризова. Погіршується здоров'я дорослих і дітей, скорочується середня тривалість життя, зменшується народжуваність, підвищується рівень материнської і дитячої смертності. Сім'я не в змозі реалізувати належним чином свої обов’язки щодо життєзабезпечення й виховання дітей, їх оздоровлення й лікування, набуття освіти й спеціальності, духовного й культурного розвитку. Знижується відповідальність батьків за долю дітей, їх матеріальне й духовне благополуччя, зазнає негативної трансформації виховна функція сім'ї. Зростають дитяча бездоглядність, злочинність, проституція й соціальне сирітство. На подолання цих негативних тенденцій, органи місцевого самоврядування повинні спрямовувати максимум зусиль, адже всі вони руйнують територіальну громаду і стримують розвиток місцевого самоврядування. Для утвердження в суспільстві духовно й фізично здорової, матеріально забезпеченої й соціально благополучної сім'ї розпорядженням Кабінету Міністрів України N 259-р від 11 травня 2006 р. схвалено Концепцію Державної програми підтримки сім'ї у 2006-2010 роках. Розв'язання проблем у цій сфері можливе лише шляхом здійснення комплексу взаємопов'язаних заходів, спрямованих на: а) економічну підтримку сім'ї з використанням важелів податкової та кредитної політики; б) забезпечення відповідного соціального захисту, в тому числі вдосконалення механізмів надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям; в) здійснення соціального супроводу сімей; г) втілення в життя освітніх, інформаційних заходів, спрямованих на підвищення престижу інституту сім'ї, розв'язання соціальних проблем різних категорій сімей.

Органи місцевого самоврядування повинні не лише брати участь у реалізації завдань і положень державних концепцій [268; 261], а й розробляти та затверджувати власні регіональні й місцеві програми розвитку сім’ї. Ідеться про формування сім'ї нового типу, традиційно міцної, економічно спроможної, зміцнення її іміджу, стану і статусу. Особливо це необхідно для подолання тенденцій, коли сім’я поступово втрачає притаманні їй функції вихователя, захисника, піклувальника, наставника й навіть носія традицій і звичаїв, а також втрачає вікову здатність формувати стандарти поведінки у сферах, що вважалися найбільш особистими. Органам і посадовим особам місцевого самоврядування належить проводити роботу щодо відновлення цих функцій, формування нової сімейної культури.

Пріоритетність розвитку економіки в Україні відтісняє на другий план інші проблеми, у тому числі, розвитку сім’ї. Однак, як свідчить практика примат економіки в суспільстві, ліберальний індивідуалізм послаблює сімейні взаємовідносини, а звідси і соціальні зв’язки в територіальній громаді. На наш погляд, вагомим підгрунтям територіальної громади, і суспільства в цілому, є міцні сімейні зв’язки. Територіальна громада, як і сім’я, залежить від розвитку економіки, але її вплив не повинен мати руйнівний характер, адже саме ці інститути взмозі деякою мірою захистити від впливу зовнішніх сил свій внутрішній світ і міжособистісні зв’язки своїх членів. Кожне село, селище, місто мають свій характерний образ, що формується під впливом різноманітних чинників, у тому числі, сімейних традицій і звичаїв. Окремі місцеві ради практикують проведення конкурсів з метою пошуку образу міста і визначення пріоритетних напрямків його подальшої розбудови. Такий досвід заслуговує на підтримку і поширення.

Чи має місце самоврядування в сім’ї і сімейність у місцевому самоврядуванні? Достатньо важливим є дослідження спільних і відмінних рис цих інститутів громадянського суспільства. По-перше, загальним для них є: а) наявність влади: в сім’ї – це батьківська (окремі науковці заперечують її наявність, а говорять про батьківський вплив), а в царині місцевого самоврядування – публічна; б) владний вплив здійснюють відповідні суб’єкти: в сім’ї – це батьки; в системі місцевого самоврядування – відповідні органи й посадові особи; в) представництво соціального колективу (це більшій характерно для органів місцевого самоврядування, проте подібна ознака є і в сім’ї – представницькі функції в сім’ї здійснюють чоловік або жінка, що сприймається оточуючими як спільна воля подружжя; г) влада здійснюється відкрито й безпосередньо. По-друге, ці обидва інститути мають особливу внутрішню будову. Місцеве самоврядування має відповідну системно-структурну організацію (територіальна громада, місцеві ради, сільський, селищний, міський голова, виконавчі органи місцевих рад, органи самоорганізації населення), а інститут сім’ї, як правило, – внутрішню структуру з чітким розподілом взаємних прав та обов’язків. Сім’я є простою первинною суспільною одиницею, яка порівняно з іншими інститутами, водночас є найбільш розвиненим і довершеним структурним складником суспільства.

Відмінність між цими інститутами громадянського суспільства виявляється: а) у сфері прояву активності: члени сім’ї мають право робити все, що не заборонено законом, а органи й посадові особи місцевого самоврядування зобов’язані діяти в межах Конституції й законів України; б) у матеріально-фінансовому забезпеченні: місцеве самоврядування функціонує за рахунок комунальної власності, податків і зборів, сім’я – за рахунок приватної власності; в) у порядку прийняття рішень: у сім’ї шляхом досягнення консенсус, в органах місцевого самоврядування – більшістю голосів.

Сім’я виступає не тільки осередком суспільства, а й часто (особливо на рівні невеликих населених пунктів) організаційним зразком, за яким будуються соціально-політичні відносини. За такої системи політико-економічні групи сімейно-кланового походження є основними акторами політичної боротьби, а демократичні процедури, що тією чи іншою мірою застосовуються у відповідних населених пунктах, служать індикаторами корпоративного успіху. Автономія місцевого самоврядування може використовуватися як спосіб захисту локальних інтересів сімейно-кланових утворень. Отже, існує реальна загроза підміни самоврядування громад самоврядуванням сімейних кланів. Потужний вплив останніх на органи місцевого самоврядування, як правило, характеризується стійким зрощенням політичної й економічної сфер.

Звільнення сім’ї від значної кількості економічних функцій і поява багатьох центрів соціалізації створюють підгрунтя для рівноправних відносин у сім’ї і для лібералізації всього процесу соціалізації [108, с. 582]. Як відзначає Д. Берто, теорії соціалізації Е. Дюркгейма й Т. Парсонса вже не здатні пояснити сучасні соціалізаційні процеси, оскільки у другій половині ХХ ст. сім’я вже не виступає найвпливовішим механізмом трансляції моральних цінностей і не формує світогляд індивіда. За нею залишається функція передачі матеріальних і культурних ресурсів. До того ж внутрішньо сімейні трансмісії – це лише моменти більш широкого процесу зміни генерацій у суспільстві. Зараз соціалізаційні функції делегуються зовнішнім щодо сімейної сфери інституціям (система освіти, дитячі громадські організації, соціальні служби тощо) [32, с. 137]. На нашу думку, такі висновки дещо перебільшені. В Україні сім’я залишається важливим суспільним інститутом, для якого функція збереження й накопичення власності не є основною, хоча необхідно визнати, що її наявність робить людину вільною й ініціативною особистістю. На рівні сім’ї проходить первинне формування інтересів і потреб, що в подальшому полегшує об’єднання однодумців.

Підвищенню ефективності діяльності органів місцевого самоврядування сприятиме аналіз досвіду роботи із сім'ями в різних регіонах, узагальнення й поширення найбільш ефективних і прогресивних її форм серед населення, насамперед серед дітей і підлітків, шляхом відродження національних свят та обрядів, пропаганди кращих духовних надбань Українського народу, підтримки й розвитку традицій, спрямованих на зміцнення української родини, виховання любові до рідної землі, формування демократичного світогляду, самосвідомості й національної гідності громадян України. Потребує всебічної підтримки практика органів місцевого самоврядування щодо організації в регіонах щорічних оглядів-конкурсів “Молода сім'я року”, спортивних змагань “Тато, мама, я – спортивна сім'я”, метою яких є відродження народних родинних звичаїв, привернення уваги органів виконавчої влади, громадськості до проблем посилення соціально-економічних, правових та організаційних гарантій інтелектуального й духовного розвитку цього осередку. Позитивним є проведення Року сім’ї в окремих регіонах. Зрозуміло, що реалізація гарантій зумовлюється особливостями динаміки політичного, соціально-економічного і правового розвитку України і формування громадянського суспільства на сучасному перехідному етапі. Багато що залежить від злагодженості спільних дій органів державної влади й органів місцевого самоврядування на державному й регіональному рівнях, уважного їх ставлення до проблеми забезпечення сприятливих умов для всебічного розвитку сім'ї як фундаменту суспільства.

Актуальною є проблема поліпшення демографічної ситуації в країні, створення правових, суспільно-політичних і соціально-економічних умов для реалізації цим інститутом своїх функцій, а також для поліпшення становища сім'ї та жінок, підвищення їх ролі в суспільстві, найповнішого розкриття їх інтелектуальних, духовних і творчих можливостей. Окрему увагу слід приділяти молодим сім’ям, що може проявлятися в підтримці студентських сімей (першочергове надання їм окремих кімнат у гуртожитках), надання молодим багатодітним сім'ям, які цього потребують, кредити на придбання (будівництво) житла. Рішенням Київської міської ради від 18 листопада 2004 р., N 570/1980 затверджено Положення про порядок фінансово-кредитної підтримки молодих сімей та одиноких молодих громадян на будівництво (реконструкцію) житла в м. Києві.

Органи місцевого самоврядування повинні сприяти всебічній поінформованості сімей щодо питань зайнятості та працевлаштування, допомагати молоді, батькам багатодітних сімей у перепідготовці або підвищенні кваліфікації за професіями й напрямками, які конкурентоспроможні на ринку праці, на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності, провадити роз'яснювальну роботу серед населення з питань підприємництва й самозайнятості, організовувати і здійснювати заходи з популяризації підприємницької діяльності, сприяти розвитку підприємницької ініціативи сімей.

Однією з форм економічної підтримки багатодітних сімей є надання пільг з оплати місцевих податків і зборів для підприємців із їх складу, які проживають і працюють на території відповідного населеного пункту, виділення їм земельних ділянок, а також передача їм в оренду на пільгових умовах приміщень і споруд. Обмеженість матеріально-фінансових можливостей органів місцевого самоврядування не дозволяє їм самостійно вирішити всі проблеми розвитку інституту сім’ї. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває питання поліпшення координації спільних зусиль органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності щодо втілення в життя заходів розвитку сім’ї, профілактичної роботи з дітьми, які виховуються в неблагополучних сім'ях, тощо. Органи місцевого самоврядування, маючи значні обсяги оперативної інформації, повинні стати організаційними центрами залучення громадськості, благодійних організацій, підприємств різних форм власності до надання допомоги багатодітним і малозабезпеченим сім'ям, а також тим, де виховуються діти з обмеженими фізичними й розумовими можливостями, а також які взяли на виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Окремі органи місцевого самоврядування запровадили практику надання сім'ям комплектів білизни для новонароджених дітей, інші форми матеріальної й фінансової допомоги.

Важливим напрямком роботи органів місцевого самоврядування є: а) пропаганда сімейних цінностей; б) організація проведення для учнівської та студентської молоді циклу тематичних уроків, лекторіїв, семінарів з питань сімейного виховання; в) розробка, виготовлення й розповсюдження соціальної реклами (буклетів, плакатів, відео- й аудіороликів тощо), спрямованої на підвищення авторитету української родини; г) формування й виховання в сім'ї економічної культури, посилення відповідальності батьків за виховання дітей; д) пропаганда позитивного іміджу сімейних форм виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування; е) запобігання жорстокості й насильству в сім'ї та ранньому соціальному сирітству.

З метою стимулювання громадських організацій до активної участі у вирішенні соціальних проблем наказом Головного управління у справах сім'ї та молоді Київської міської державної адміністрації від 2 березня 2004 р., N 6 затверджено Положення про порядок проведення міського конкурсу програм і проектів у галузі сімейної політики. Його основними завданнями є визначення соціально важливих проектів громадських організацій стосовно їх часткового фінансування з міського бюджету та сприяння соціальній і громадській активності різних категорій соціально незахищених сімей. У м. Харкові при міському голові створені Координаційні ради – з попередження насилля в сім’ї, з питань молодіжної політики, по пропаганді здорового способу життя.

Рішенням Київської міської ради від 28 грудня 2004 р., N 1162/2572 затверджена Міська комплексна програма "Реалізація права дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, на проживання в сім'ї в місті Києві" на 2005-2008 роки. Її основні завдання: а) реалізація цільових програм з охорони дитинства; б) удосконалення й розвиток сімейних форм виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки; в) створення й розвиток служб соціального захисту дітей; г) забезпечення відповідних умов для охорони здоров'я й виховання дітей в сім'ї. Рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 р., N 410/1844 створено Київський міський центр сім'ї "Родинний дім". Інші територіальні громади, маючи значно скромніші матеріально-фінансові можливості, менше уваги приділяють питанням розвитку сім’ї.

Основними завданнями органів місцевого самоврядування повинні стати: а) формування у свідомості людей розуміння важливості ролі сім'ї в житті суспільства, вихованні нового покоління, забезпеченні суспільної стабільності та прогресу; б) сприяння відродженню традиційно міцної, працьовитої, економічно спроможної сім'ї на основі нових соціально-економічних відносин, національних традицій і впровадження кращого світового досвіду; в) створення сприятливих умов для повноцінного морально-психологічного, соціального, культурного й духовного розвитку сім'ї, гармонізації взаємовідносин поколінь; г) формування додаткових (поряд з державними) засад соціального і правового захисту сімей з дітьми, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей-інвалідів; д) сприяння вихованню дітей у сім'ї, пропаганда гуманних взаємин як між членами родини, так і в суспільстві в цілому; е) недопущення бродяжництва, безпритульності дітей, насильства в сім’ї; є) створення умов для повної реалізації економічних, соціальних і демографічних функцій сім'ї; ж) здійснення заходів для захисту інтересів сім'ї і дітей, їх соціальної підтримки в період соціально-економічної трансформації суспільства; з) організація повноцінного відпочинку та дозвілля сім'ї з урахуванням потреб різних вікових груп; і) розробка й затвердження комплексних програм з проблем розвитку сім'ї.

У підсумку слід зазначити, що сім’я і місцеве самоврядування, як інститути громадянського суспільства, суттєво впливають на розвиток одне одного. Потенціал місцевого самоврядування щодо впливу на інститут сім’ї залишається не повністю задіяним. У цьому напрямку діяльність його органів, як правило, обмежується реалізацією заходів, передбачених у загальнодержавних програмах, значна частина яких, на жаль, має декларативний характер. Розвиток і підтримка сім’ї мають бути пріоритетними напрямками діяльності органів місцевого самоврядування. Для цього необхідно затвердити відповідні регіональні й місцеві програми, комплекс заходів у яких має бути опрацьований з урахуванням історичних, національно-культурних і соціально-економічних чинників. Органи місцевого самоврядування повинні сприяти створенню таких громадських організацій, основними завданнями яких є розвиток сім’ї. А сім’ю слід включати в усі процеси суспільного розвитку, залучати до розроблення і прийняття економічних, соціальних і правових рішень на всіх рівнях місцевого самоврядування.

1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   18

Похожие:

Любченко павло миколайович iconБекетов Олексій Миколайович (до 150-річчя від дня народження) Бібліографічний покажчик Харків хнамг 2012
Великий зодчий Бекетов Олексій Миколайович (до 150-річчя від дня народження ): бібліогр покажчик / Харк нац акад міськ госп-ва; уклад....
Любченко павло миколайович iconЗакон одавства та ювенальної юстиції І
Оборотов Юрій Миколайович доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України
Любченко павло миколайович iconНаучные статьи, опубликованные в зарубежных изданиях
Юдин В. В., Писаренко Т. А., Любченко Е. А., Чуднова О. А., Карыгина Ю. А. Мозаика Пенроуза как древесно-графовая квазистохастическая...
Любченко павло миколайович iconПавло Загребельний Переходимо до любові Роман
«вчорашнім восьмикласником І принциповим недоуком», а один доктор наук, ухопившися за мої самокритичні слова про «недовихованість...
Любченко павло миколайович iconРеферат претенденти
Шарковський Олександр Миколайович – доктор фізико-математичних наук, професор, академік нан україни, завідувач відділу Інституту...
Любченко павло миколайович iconМойсiєнко василь Ґрещук леся ставицька андрiй даниленко микола степаненко анатолiй загнiтко орест ткаченко володимир калашник павло чучка євгенiя карпiловська микола штець
У статті викладено наукові засади „Граматики руської мови” Степана Смаль-Стоцького
Любченко павло миколайович iconВ. С. Любченко акб "Алекскомбанк" зао, Александров
Технология – это "совокупность производственных методов и процессов в определенной отрасли производства, а также научное описание...
Любченко павло миколайович iconМетодичні рекомендації до виконання курсового проекту з дисципліни «Деталі машин» для студентів спеціальності 091902
Методичні рекомендації розробили викладачі Нікопольського коледжу Дніпропетровського державного аграрного університету Романій Сергій...
Разместите кнопку на своём сайте:
Библиотека


База данных защищена авторским правом ©lib.znate.ru 2014
обратиться к администрации
Библиотека
Главная страница