Креативності майбутніх учителів літератури 13. 00. 02 теорія І методика навчання (українська література)




НазваниеКреативності майбутніх учителів літератури 13. 00. 02 теорія І методика навчання (українська література)
страница3/6
Л В Кравець
Дата конвертации21.01.2013
Размер0.81 Mb.
ТипДокументы
1   2   3   4   5   6

Психолого-педагогічні дослідження Г.Костюка, І.Кона, Т.Артем’євої, В.Лісовського, І.Головатого, А.Крупнова, В.Шевчука та інших засвідчують, що в юнацькому віці, коли визначається життєва мета, важливими факторами розвитку молоді виступають професійна освіта та самоосвіта. Вагомий вплив на формування креативності індивіда має така система освіти, у якій панує гуманістична атмосфера поваги до людини, націленість на співтворчість з нею. Для успішної реалізації поставлених у дослідженні завдань було проаналізовано зовнішні і внутрішні психолого-педагогічні умови розвитку креативності студентів у ВНЗ.

До зовнішніх належать психологічна безпека, свобода, емпатійне розуміння, увага до особистості; відсутність критики й зовнішніх оцінок, перехід до самостійної оцінки продуктивності власної діяльності, вихід на реакцію “мені не подобається” замість оцінки “це погано”; забезпечення атмосфери любові, ініціативи, психологічної свободи вираження почуттів і переживань (у тому числі й негативних); орієнтація на потребу у творчому, а не репродуктивному виконанні завдань; спрямованість виховних впливів на визнання людиною цінності креативних рис своєї особистості й т.і. Важливими для розвитку креативності є внутрішні психолого-педагогічні умови, до яких належить відкритість новому досвіду; внутрішнє оцінювання продуктів власної творчості; можливість вільного оперування образами; самосвідомість, сміливість, характер, інтуїція, потреба в успіху, віра у свої сили, енергія й т. і.


Отже, на основі аналізу методологічних засад досліджуваної проблеми зроблено висновки, що стали підвалинами для проектування і впровадження навчально-методичної системи розвитку творчого потенціалу майбутніх учителів літератури:

- процесом розвитку креативності особистості можна керувати, оскільки існує взаємозв’язок між творчістю й розвитком особистості;

- творча діяльність індивіда впливає одночасно на зовнішній і на внутрішній світ, виконуючи функцію ефективного засобу розвитку креативності;

- одним із сенситивних періодів для формування творчого потенціалу особистості є часовий проміжок 18-25 років, коли людина здобуває професійну освіту;

- ефективний розвиток креативності в процесі навчання у ВНЗ можливий при забезпеченні сприятливих зовнішніх і внутрішніх факторів креативного середовища й послаблення дії антистимуляторів творчості.

У другому розділі “Методичні основи розвитку креативності майбутніх учителів літератури в контексті професійної підготовки” розглянуто специфіку професійної діяльності словесників, обґрунтовано її креативогенну сутність, розроблено поняття “методична творчість”, “креативність учителя літератури”, вибудовано модель креативних якостей, професійно сутнісних для викладання цієї шкільної дисципліни.

Ретроспективний аналіз проблеми творчості вчителя-словесника в методичній науці та шкільній практиці засвідчив, що її окремі аспекти потрапляли в поле зору методистів ще з кінця ХІХ ст. (І.Франко, Х.Алчевська, В.Водовозов, Б.Грінченко, В.Острогорський, Л.Толстой та ін.), упродовж ХХ ст. (М.Рибникова, О.Дорошкевич, Я.Мамонтів, Т. і Ф.Бугайко, П.Волинський, В.Голубков, О.Мазуркевич, В.Неділько, І.Синиця, К.Сторчак та ін.) і в наш час (Б.Буяльський, Н.Волошина, Л.Мірошниченко, Є.Пасічник, Б.Степанишин, Г.Токмань та ін.). Проте й досі не розроблено теоретичних основ цієї проблеми та механізмів формування готовності педагога до творчого виконання своїх обов’язків. Сьогодні підготовка творчого вчителя – одна з найактуальніших потреб освіти, оскільки на часі питання розвитку творчого потенціалу юної особистості; історичної зміни методів і прийомів вивчення літератури, конструювання нових з опорою на традиційні; пошук інноваційних структурних типів уроку літератури та моделювання інших форм проведення занять. До вирішення цих нагальних проблем має готувати педагогічний ВНЗ.

На підставі аналізу досліджень В.Андреєва, Ф.Гоноболіна, В.Загвязинського, Н.Кичук, М.Поташника, С.Сисоєвої та інших установлено, що праці вчителя іманентно притаманний творчий характер, оскільки в реальному педагогічному процесі не буває абсолютно однакових ситуацій, що зумовлює потребу творчого пошуку й імпровізації. У дисертації доведено, що професійно-педагогічна діяльність учителя літератури має яскраво виражену креативогенну сутність (від лат. creatio – творчість і грец. gen – породжую створюю), яка подвійно детермінована: з одного боку, спілкуванням з продуктом літературної творчості, а з другого, творчою специфікою педагогічної праці. Викладання літератури – це специфічна галузь педагогічної діяльності, котра вимагає від особистості словесника нестандартного художньо-педагогічного мислення, відкритості до діалогу в координатах “письменник – учитель – учень”, постійних творчих пошуків. Учитель літератури “приречений” на творчість, яка зумовлена предметом його діяльності, специфічною естетичною природою процесу передачі учням літературних знань, особливою роллю цієї шкільної дисципліни у творенні духовного світу юних особистостей, розвитку їхніх творчих здібностей.

Професійну діяльність учителя літератури визначаємо як художньо-педагогічну, що вирішує педагогічні завдання освіти, виховання і розвитку особистості засобами мистецтва слова. Її своєрідність полягає в органічному поєднанні кількох компонентів: художньо-дослідницького, методичного, психолого-педагогічного та комунікативного.

Художньо-дослідницьку діяльність учителя літератури розглядаємо як інтелектуальну діяльність, спрямовану на індивідуально-творче осмислення літературного й літературознавчого матеріалу, здатність до його особистісної інтерпретації та організації змістовного й цікавого знайомства й діалогу учнів з художнім твором і його автором. Творчий характер цього компонента професійної праці вчителя літератури детерміновано кількома чинниками:

- неповторністю кожного високохудожнього явища словесного мистецтва й особистості його автора;

- індивідуально-особистісним сприйняттям літературного твору;

- специфічними видами діяльності учнів на уроці літератури (творче читання, художньо-виразне читання, діалог у системі “письменник – учитель – учень”);

- своєрідною естетичною природою форми передачі літературних знань тощо.

Методичну діяльність, яка є важливою складовою фахової компетенції сучасного вчителя, трактуємо як поєднання інтелектуальної і практичної діяльності, спрямованої на створення моделі майбутньої предметно-педагогічної взаємодії з учнями, проектування, конструювання й реалізацію її змісту й технології в навчально-виховному процесі з метою більш ефективного впливу на розвиток школярів засобами словесного мистецтва. У методичній діяльності вчителя літератури діалектично поєднується своєрідна дихотомія – нормативно-регламентований і творчий компоненти. Перший зорієнтований на визнані освітні парадигми, нормативи й узвичаєні стереотипи (чинні програми, навчальні плани, рекомендовані міністерством підручники, посібники, пропагований передовий досвід тощо). Він не повинен перетворитися на формальну, застиглу структуру, а має бути здатним активно реагувати на змінювані об’єктивні й суб’єктивні обставини. На противагу нормативно-регламентованому творчий компонент методичної діяльності заперечує усталені стереотипи й передбачає постійний пошук нових способів реалізації навчально-виховних завдань.

Методична наука дає теоретичні рекомендації щодо вирішення навчальних ситуацій, проте в практичній діяльності вчителя вони реалізуються неоднаково, залежно від індивідуальності кожного словесника, його досвіду, знань, умінь, мотиваційно-ціннісних потреб, а також від багатства ідейного змісту, множинності інтерпретацій художнього твору, що стає передумовою його самостійної індивідуально-творчої праці. Отже, у методиці викладання літератури генетично закладена потенційна можливість творчості.

Словесник як творець інтелектуальної, духовної й моральної сфери юної особистості має бути особливо чутливим до інновацій, здатним до їх сприйняття, впровадження і творення у власній роботі. Це зумовлює потребу його готовності до методичної творчості, яку трактуємо як діяльність, спрямовану на постановку дидактично-методичних завдань з удосконалення змісту, структури й системи шкільної літературної освіти та пошук нестандартних, оригінальних шляхів і засобів їх вирішення з метою розвитку суб’єктів навчально-виховної взаємодії за допомогою художнього слова.

Творчий методичний пошук має такі стадії розгортання: проблема – бажання її вирішити – інформаційне накопичення матеріалу – конструювання продукту методичного пошуку – його аналіз. Ця загальна схема конкретизується в ході вирішення дидактично-методичних завдань у процесі викладання літератури:

І етап – інформаційно-цільовий – виконує орієнтувально-діагностичну функцію й передбачає осмислення та первісне оцінювання (діагноз) навчальної ситуації, на основі чого виокремлюється дидактично-методична проблема. Творчий характер методичної діяльності вчителя на цьому етапі полягає в тому, що він у кожній конкретній ситуації має сформулювати умови завдання, не визначені ззовні, а також у чіткій мотиваційній спрямованості особистості на творче, а не стереотипне вирішення проблеми.

ІІ етап – проектування результату та конструювання моделі навчально-виховної взаємодії. Здійснюється прогнозування можливих варіантів розв’язання поставленої проблеми й вибір найоптимальнішого з них. На основі проекту конструюється самостійний варіант моделі вирішення навчальної ситуації з максимальним урахуванням конкретних психолого-педагогічних умов та індивідуально-особистісних рис словесника й учнів. Творчість учителя на цьому етапі виявляється у вмінні адаптувати рекомендовані методичною наукою способи вирішення завдань до конкретних умов, оригінально комбінувати вже відомі елементи, експериментувати, шукати й приймати принципово нові рішення.

ІІІ етап – реалізація стратегії навчання – здійснюється в процесі практичного втілення сконструйованої моделі шляхом вирішення організаційних і комунікативних завдань. Якщо на уроці виникають непередбачувані моменти, що спричиняє розходження між складеним проектом і реальною навчальною ситуацією, то з’являється потреба педагогічної імпровізації – миттєвої постановки й вирішення конкретного завдання. Імпровізація складає творчий характер діяльності словесника на цьому етапі.

ІV етап – рефлексивно-оцінювальний – містить аналіз результатів навчально-виховної взаємодії відповідно до поставленої мети. Творчий характер зумовлюється здатністю вчителя критично оцінювати результати своєї праці, коригувати й удосконалювати розроблену модель уроку.

Спираючись на методологічні дослідження сучасної креасофії і креалогії (Н.Вишнякова, К.Кречетников, А.Шумилін та ін.), стверджуємо, що не може вважатися творчою педагогічна діяльність, яка включає лише репродуктивні дії й переважно традиційні, стереотипні прийоми та засоби навчання. Творчою є така праця, у якій особистість свідомо змінює її програму, застосовує чи створює оригінальні прийоми й засоби, що забезпечують отримання нового продукту.

За співвідношенням творчого й репродуктивного компонентів виділяємо таку класифікацію рівнів методичної творчості вчителя літератури: репродуктивний, репродуктивно-творчий (адаптивний), творчо-репродуктивний (локально-моделюючий) і творчий (системно-моделюючий). Репродуктивний рівень передбачає вміння словесника розв’язувати дидактично-методичні завдання шляхом відтворення раніше засвоєних способів вирішення на основі відомих методичних рекомендацій, зразків, законів і правил. Отже, основою його діяльності є теоретичний еталон, що наслідується, копіюється без урахування в повному обсязі конкретних умов навчального процесу.

Для репродуктивно-творчого рівня методичної діяльності характерна не лише репродукція засвоєних способів діяльності, а ще їх комбінування, трансформація й вибір відповідно до конкретної навчальної ситуації. На цьому рівні вчитель розв’язує дидактично-методичні завдання не тільки згідно з теоретичним еталоном, а й конкретними умовами навчання, які він самостійно виявляє в ході аналізу ситуації. Саме це складає творчий момент методичної діяльності словесника. Однак педагог, котрий перебуває на репродуктивно-творчому рівні, ще не вміє аналізувати динамічні обставини уроку, формулювати й оперативно розв’язувати дидактично-методичні завдання. Він може успішно справитися лише з практичними завданнями, залишаючи поза увагою питання розвитку й виховання учнів у навчальному процесі.

Творчо-репродуктивний рівень методичної діяльності характеризується вмінням учителя ефективно розв’язувати дидактично-методичні завдання для досягнення мети навчання в єдності освітнього, розвивального і виховного аспектів, а також максимального врахування умов реальної навчальної ситуації та використання найновіших досліджень сучасної методичної науки. Проте на цьому рівні словесник не виходить за межі загальновідомих технологій навчання, його рішення не вирізняються оригінальністю. Він не ставить пошукових задач, не експериментує.

Творчий рівень передбачає вміння всебічного дослідження можливостей підвищення ефективності навчально-виховного процесу, методичний пошук й експеримент. Це породжує об’єктивно нові, оригінальні форми, прийоми й засоби навчання та їх нестандартні комбінації.

Узагальнення психолого-педагогічних і методичних праць (А.Акимова, Л.Князева, З.Левчук, В.Лісовська, Н.Посталюк, Л.Симеон та ін.) дало змогу здійснити компонентно-структурний аналіз методичної творчості, яка включає когнітивну складову (професійні знання, що в єдності з творчим мисленням і творчою уявою стають основою для народження нових рішень); діяльнісну складову (професійно-педагогічні вміння і творчі способи вирішення дидактично-методичних завдань, а також досвід творчої діяльності й індивідуально-творчий стиль); особистісну складову (якості особистості індивіда). Важливу роль у процесі методичної творчості вчителя літератури відіграє особистісний компонент, оскільки від рівня його сформованості залежить націленість педагога на самовдосконалення на шляху до професійної творчості і якість результатів його праці.

Внутрішньою детермінантою методичної творчості вчителя літератури виступає його креативність, яку трактуємо як здатність пластично й адекватно змінювати досвід методичної діяльності, що перестав бути продуктивним за певних умов, а також створювати нові цілі, оригінальні засоби і способи навчальної взаємодії з учнями з метою їхнього творчого розвитку за допомогою мистецтва слова.

На основі психолого-педагогічних досліджень В.Андреєва, Т.Баришевої, Н.Вишнякової, В.Кан-Калика, М.Никандрова, В.Роменця, В.Рибалки та інших з урахуванням результатів констатувального експерименту була вибудувана модель креативних якостей особистості, професійно сутнісних для творчої методичної діяльності вчителя літератури, вона включає:

1) мотиваційно-креативні властивості: мотиви, інтереси, потреба в самореалізації; творча позиція;

2) емоційно-креативні властивості: емпатія; багатство емоційного досвіду; експресивна та імпресивна емоційність;

3) інтелектуально-креативні властивості і здібності: інтуїція; здатність до перетворень; уява й фантазія; дивергентне мислення; прогнозування;

4) естетично-креативні властивості та здібності: прагнення до краси; естетична емпатія; почуття форми, стилю; почуття гумору;

5) комунікативно-креативні властивості: співробітництво у творчій діяльності; здатність мотивувати творчість інших; акумулювати творчий досвід;

6) екзистенціально-креативні властивості: позитивна “Я-концепція”, нонконформізм; індивідуальний стиль діяльності.

Опрацювання теоретичних джерел (Н.Вишнякова, М.Гнатко, П.Просецький та ін.) дало змогу з’ясувати, що креативність педагога формується на основі наслідування досвіду, ідеї, окремого прийому, форми, методу з поступовим зменшенням частки наслідувального й зростанням частки творчого компонента в методичній діяльності. Цю динаміку увиразнено в схемі: наслідування-копіювання – творче наслідування – наслідувальна творчість – самостійна творчість.

За твердженням М.Гнатка, у процесі такого послідовного перетворення відбуваються зміни в особистісній сфері індивіда, а саме перехід його потенційної (додіяльнісної) креативності в актуальну (набуту в процесі методичної діяльності). З’ясовано, що в навчальному процесі ВНЗ рух від потенційної до актуальної креативності передбачає такі дії:

- створення ситуації, що вимагає від студентів знаходження невідповідності між наявним і необхідним рівнем знань і вмінь з метою накреслення перспектив саморозвитку;

- наслідування креативного зразка, яким може стати передовий педагогічний досвід, особистість шкільного вчителя, викладача ВНЗ, видатної людини, літературного героя тощо;

- організацію навчання з урахуванням розширення креативних потенційних можливостей студентів.

З метою аналізу стану досліджуваної проблеми в практиці вищої школи проводився констатувальний експеримент, який підтвердив актуальність обраної теми дисертації. З’ясовано, що у форматі традиційної освітньої парадигми методична підготовка майбутніх учителів літератури зорієнтована переважно на передавання нормативного компонента при недостатній увазі до творчого компонента. У навчальній діяльності студентів-філологів домінують інформаційно-рецептивні методи і форми, що спрямовує їх на репродукцію отриманих теоретичних знань і копіювання чужого досвіду. Розвиток креативності особистості не розглядається як спеціальне завдання методичної підготовки у вищій школі і в більшості випадків здійснюється безсистемно.

Аналіз сучасних наукових джерел і практики роботи ВНЗ показав, що формування готовності майбутніх освітян до творчої професійної діяльності не можна трактувати як щось другорядне й стихійне, що це – невід’ємний елемент їхньої професійної підготовки. Це зумовило необхідність розроблення моделі навчально-методичної системи розвитку креативності студентів-філологів у контексті курсу “Методика викладання української літератури”.

У
1   2   3   4   5   6

Похожие:

Креативності майбутніх учителів літератури 13. 00. 02 теорія І методика навчання (українська література) iconМетодична система експериментальної підготовки майбутніх учителів фізики 13. 00. 02 теорія та методика навчання (фізика)
Роботу виконано в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова, Міністерство освіти І науки України

Креативності майбутніх учителів літератури 13. 00. 02 теорія І методика навчання (українська література) iconПрограма дисципліни “ Історія української літератури (Давня українська література І література XVIII ст.)” для студентів денної (заочної) форми навчання

Креативності майбутніх учителів літератури 13. 00. 02 теорія І методика навчання (українська література) iconПрограма вступного випробування з української мови та літератури для вступників на навчання за освітньо-професійними програмами магістра, спеціаліста
Українська мова та література”, а також списки рекомендованої літератури та критерії оцінювання знань та вмінь претендентів на навчання...

Креативності майбутніх учителів літератури 13. 00. 02 теорія І методика навчання (українська література) iconМетодика формування у майбутніх пілотів професійно важливих якостей у процесі тренажерної підготовки 13. 00. 02 теорія та методика навчання (технічні дисципліни)
Робота виконана в Державній льотній академії України, Міністерство освіти І науки України, м. Кіровоград

Креативності майбутніх учителів літератури 13. 00. 02 теорія І методика навчання (українська література) iconМайбутніх інженерів-програмістів за спеціальністю “інформатика” 13. 00. 02 теорія та методика навчання (інформатика)
Робота виконана на кафедрі інформатики в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова, Міністерство освіти І...

Креативності майбутніх учителів літератури 13. 00. 02 теорія І методика навчання (українська література) iconУкраїни Теорія та методика навчання математики, фізики, інформатики Збірник наукових праць Том 1 Кривий Ріг Видавничий відділ НацМетау 2002
Теорія та методика навчання математики, фізики, інформатики: Збірник наукових праць: в 3-х томах. – Кривий Ріг: Видавничий відділ...

Креативності майбутніх учителів літератури 13. 00. 02 теорія І методика навчання (українська література) iconМетодика навчання мережевих технологій студентів інженерно-педагогічних спеціальностей вищих навчальних закладів 13. 00. 02 теорія та методика навчання (технічні дисципліни)
Робота виконана в Бердянському державному педагогічному університеті, Міністерство освіти І науки України, м. Бердянськ

Креативності майбутніх учителів літератури 13. 00. 02 теорія І методика навчання (українська література) iconПрограма дисципліни Сучасна українська література для студентів 2 курсу денної (заочної) форм навчання
Вступ до літературознавства”, “Історія світової літератури” тощо. При читанні курсу для спеціальностей із західноєвропейських, слов’янських...

Креативності майбутніх учителів літератури 13. 00. 02 теорія І методика навчання (українська література) iconРобоча навчальна програма з дисципліни Історія української літератури ( ХХ ст. ) Для спеціальності 030501 українська мова та література Факультет філологічний
Мета курсу. Дати студентам наукові знання історії, особливостей розвитку новітньої української літератури, починаючи з 20-х років...

Креативності майбутніх учителів літератури 13. 00. 02 теорія І методика навчання (українська література) iconСписок літератури для організації
«Українська мова І література в середніх загальноосвітніх навчальних закладах, ліцеях, гімназіях, колегіумах», №6, 2003 рік

Разместите кнопку на своём сайте:
Библиотека


База данных защищена авторским правом ©lib.znate.ru 2012
обратиться к администрации
Библиотека
Главная страница