Професійна спілка робітників морського транспорту України




НазваниеПрофесійна спілка робітників морського транспорту України
страница3/17
Дата17.11.2012
Размер2.61 Mb.
ТипДокументы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Литература:

1. Saarni H. Medical Examinationa of Seafarers, Who Is Fit for work at sea? //Medicina Maritima.- 2002.- Vol.2.- N 5.- P.299-306.

2. ILO/WHO. Nature of Medical Examinations. Criteria used in the Asseement of Fitness for Work at Sea, a Questionnaire Study.- Geneva: ILO/WHO, 1994.

3. ILO/WHO. Guidelines for Conducting Pre-Sea and Periodic Medical Fitness Examinatios for Seafarers.- Geneva: ILO/WHO, 1997.


Summary.

Demidova T.V.

International Acting Legislation as to Safety at Sea.

In the article presented they discuss ILO/MOT conventions at medical supply of safety at sea including the last Convention of 2006.


УДК 616.85.

*Димитър Ставрев, **Лавренти Силов

Водно-спасательная служба города Варны

*Медицинский университет "Профессор доктор Параскев Стоянов" Варна; **Болгарский красный крест, Варна (Болгария).


Об авторе: Д-р Димитър Георгиев Ставрев родился в 1961г. в Варне. Окончил Варненский медицинский институт в 1987 г. по специальности « анатомия, гистология и цитология”. С 1990г. преподает в Медицинском университете в Варне. С 1998 по 2000 г был начальником центра скорой медицинской помощи варненской области и руководителем центра переквалификации специалистов скорой медицинской помощи северо-восточной Болгарии. Автор более 30 научных работ, участних многочисленных научных конференций.


Первые отдыхающие начали приезжать в Варну и на варненское побережье в середине XIX века. В первые годы после Освобождения Болгарии морские бани в Варне представляли собой переносные деревянные купальни или "камарки", которые в начале лета выносили на берег моря, а осенью убирали. В 1890 году городские власти построили уже более капитальные морские бани. Сначала их было две - мужская и женская, расположенные довольно далеко друг от друга. Купальни имели квадратную форму и были установлены на железные опоры, вбитые в морское дно. Из каждой купальни через небольшие сени и лестницу можно было спуститься прямо в воду. Само купание происходило в огражденном пространстве между купальнями. На всякий случай был натянута и веревка, за которую желающие принять морские ванны могли держаться. Только самые бесстрашные осмеливались заплывать за веревку.

В 1921 году Варна была объявлена морским курортом, а первые проявления современного международного туризма связаны со строительством Центральных морских бань, открытых в 1926 году, которые уже в первый год существования посетили примерно 30000 человек, из которых около 20% - иностранные туристы, в основном поляки, эстонцы и литовцы. В Варненский залив Черного моря были наведены длинные железобетонные мостки, в конце которых одна над другой находились четыре площадки для прыжков в море. На мостках всегда дежурил постовой.

В 1928 году при мэрии города Варны была создана первая профессиональная водно-спасательная команда под руководством Лазаря Чирпанского, в то время директора морских бань. В команду спасателей он пригласил членов рыбного кооператива "Болгарский рыболовец", чьим председателем являлся, а так же курсантов существующего тогда рыбного училища. Команда состояла из 8 человек во главе с Владо Бостанджиевым.

Первым шагом было создание экипировки, для чего обеспечили в аренду 3 рыболовецкие лодки для дежурства со стороны моря, установили буи и изготовили первые индивидуальные средства спасания на воде - спасательные круги и специальные булавы на веревке. Спасатели одевались в специальные костюмы для плавания красного цвета со специальными эмблемами. Первые правила спасания и помощи утопающим тогда включали в себя психологическую подготовку, приемы спасания людей на воде и оказания им доврачебной помощи. Одновременно создавалась и первая организационная модель ВСС.

Спасатели дежурили по 4 человека с двух сторон мостков, а на верхней площадке для прыжков в воду находился наблюдатель, который при возникновении инцидента подавал звуковой сигнал с помощью рога и указывал на место происшествия.

Одновременно с созданием спасательной команды создавалась и медицинская служба, состоящая из одного врача на центральных купальнях и двух фельдшеров на северном и южном пляжах. Эти три поста были связаны между собой телефонной связью. Врачебный кабинет был оборудован дыхательным аппаратом и другими средствами оказания первой помощи.

Первым результатом таким образом созданной ВСС стало предотвращение группового утопления 13 человек во время православного праздника святой Марины.

За первый год своего существования в Варне ВСС успешно действует при 59 водных инцидентов и не допускает ни одного смертного случая. В следующем 1929 году в результате развития курортного дела водно-спасательные команды начали работать на КК Св.Св. Константин и Елена, а так же и на других пляжах.

Спасатели начинают развиваться и в спорте. В начале создается клуб "Морской сговор", чья деятельность заключалась в организировании водных видов спорта: плавание, гребля и т.д. Варненские пловцы становятся призерами первых национальных, а затем и Балканских соревнований. Число спасателей увеличивается до 18 человек. Они одеты в зеленые костюмы с эмблемой и нагрудным номерным знаком и носят звучное имя "Зеленые морские дьяволы".

В середине XX века морские бани становятся все более популярными, что, к сожалению приводит и к увеличению инцидентов на воде. Количество тяжелых случаев приближается к сотням. Только в 1963 было зарегистрировано 458 утопленников. В этот год указом правительства водноспасательная деятельность, в том числе и подготовка профессиональных кадров, была возложена на БЧК /Болгарский красный крест/. В следующем, 1964 году, Величко Дюлгеров и вместе с ним еще 12 профессионалов создают ВСС /водно-спасательную службу/ и разрабатывают методику преподавания, программу обучения и учебные пособия. После проведения первого курса и первого экзамена удостоверения в правоспособности получили 164 водных спасателя. В это же время разрабатывается система непрерывного обучения, тренировок и контролирования действующих спасателей.

Курс обучения по подготовке водных спасателей длится 68 часов, из которых третья часть - теоретическая подготовка, а две трети- практическая. Занятия проводятся 4-5 раз в неделю, а весь курс длится 30-40 дней. Конспект содержит следующие разделы:

  1. Организация водно-спасательной службы на водоемах и на море.

2. Морская подготовка

3. Применение индивидуальных спасательных средств

  1. Организация работы спасателей

  2. Техника спасания на водах

  3. Медицинская подготовка

а) общее знакомство с анатомией и физиологией человека;

б) общие принципы оценки состояния потерпевшего и методы оказания первой помощи утопающему;

г) специфические умения и методы оказания неотложной доврачебной помощи при несчастных случаях на воде

В медицинской подготовке водных спасателей активно участвуют преподаватели Медицинского университета города Варны. Значительную роль в методическом усовершенствовании имел и первый реаниматор - доктор Власаки Власаков.

Правоспособность спасателя признается после успешной сдачи экзамена и получения удостоверения об окончании курса. В аттестационной комиссии принимают участие представитель центрального руководства ВСС при БЧК и врач. Экзамен разделен на две части - теоретическую и практическую. Теоретическая часть содержит 3 экзаменационных вопроса из 90 - 100 изучаемых разделов по конспекту, охватывающих все аспекты водно-спасательной деятельности.

Практическая часть содержит медицинские умения - "исскуственное" дыхание и действия по восстановлению сердечной деятельности на манекене, техника плавания и извлечение пострадавшего за нормативное время, использование индивидуальных спасательных средств, способы освобождения от захватов утопающего и другие техники спасания.

За истекший период ВСС при БЧК города Варны подготовила 3008 водных спасателей. Число подготовленных специалистов по годам представлено в таблице 1.

Таблица 1

Обученные водные спасатели в БЧК - Варна по годам





Год

число

Год

число

год

число

год

число

Год

число

1966

29

1976

72

1986

154

1996

39

2006




1967

42

1977

0

1987

90

1997

46

Бассеин

102

1968

93

1978

81

1988

89

1998

46

Море

16

1969

55

1979

110

1989

83

1999

52







1970

44

1980

86

1990

86

2000

59







1971

49

1981

99

1991

78

2001

56







1972

64

1982

83

1992

79

2002

69







1973

50

1983

110

1993

60

2003

105







1974

72

1984

121

1994

75

2004

76







1975

71

1985

76

1995

31

2005

110










569




838




825




658




118


С 2006 года обучение проводится по двум направлениям: "водный спасатель на открытых водоемах" и "водный спасатель в бассейне". В новой программе обучения особенное внимание уделено специфике организации ВСС на различных объектах, специфике инцидентов на воде и оказания помощи. Введены и новые квалификационные степени:

  1. Юный спасатель;

  2. Спасатель в бассейне;

  3. Спасатель на открытых водоемах;

  4. Старший спасатель;

  5. Инструктор по спасанию на водах

ВСС при БЧК в Варне в течение более сорока лет подготовила и продолжает обучать ответственных и высококвалифицированных специалистов по спасанию на водах. Подготовленные спасатели являются ценными кадрами не только на варненском и болгарском побережье, но и за рубежом.

Существенным вкладом варненской водно-спасательной службы является:

  • создание комплексной организационной схемы, включающей в себя спасательные станции и посты, реанимационные пункты на пляже, подвижную реанимационную службу, специализированное лечебное заведение. В сущности, все эти вышеперечисленные элементы и создают спасательную сеть.

  • оптимизация индивидуальной тактики и техники поведения спасателя - обнаружение и доступ к пострадавшим, деблокирование, транспортировка, извлечение из воды и применение других приемов;

  • организация непрерывного процесса подготовки и тренировок кадров, что является гарантией качественной деятельности;

  • спортивно-состязательная деятельность. Варненская ВСС систематически организует и участвует в городских, окружных и республиканских соревнованиях по водному спасанию. Каждый год проводит и собственный турнир имени Атанаса Мънгова, видного деятеля ВСС . Первые успехи начинаются сразу же. На первом международном соревновании, состоявшемся в 1967 году, Димитър Статев завоевал титул чемпиона. В 1970 году Варна стала хозяином чемпионата мира по службе спасания на водах и генеральной Ассамблеи ФИС. Тогда Болгария выиграла чемпионский титул в командном первенстве у мужчин и женщин. В общем зачете варненцы выиграли тринадцать золотых медалей из шестнадцати, полученных командой. На следующем первенстве в 1973 /тысяча девятьсот семьдесят третьем/ году Юлиан Русев во второй раз становится чемпионом мира, а Болгария - побеждает в командном первенстве.

В интенсивной современной жизни водно-спасательная служба играет все более важную роль. Морское побережье все больше привлекает любителей отдыха и релаксации. В Варну и на варненское побережье Черного моря летом приезжает больше миллиона туристов со всего мира и около полумиллиона местного населения. Каждый год регистрируется по 600-700 водных инцидентов. В действительности таких случаев раза в три больше. В 2006 году было зарегистрировано 27 летальных случаев, но из которых только 8 - в местах для купания и в рабочее время спасателей. Эффективная подготовка спасателей играет прямую роль в сохранении человеческой жизни и гарантирует безопасность купания в море и в бассейне.


Ключевые слова: водно-спасательная служба, подготовка, медицинское обеспеченеи.


Литература:

  1. 125 Years Humanitaritan Service, 1978-2003.- София: БЧК, 2003.

  2. 80 години отдадени на спорта 1913 – 1993: Юбилеен сборник Черно Море – Варна 1913 – 1993.

  3. История и проблеми на българския червен кръст: 3-ти конгрес по история на медицината. – София, 1990.

  4. Коларов Н. Български червен кръст във варненски окръг. – Варна, 1981

  5. Ставрев Д., М. Георгиева, Н.Манолов 120 години от създаването на дружеството на БЧК-Варна: Втори Балкански конгрес по история на медицината. – Варна, 2005.

  6. Саев С., Венов Д., Аврамов С., Доросиев Д., Фратев Ф. Ръководство на водния спасител. – София: Медицина и физкултура, 1978.

  7. Андонов С, Н Изов, Х Тодоров, И Мазнев Водно спасяване в плувни басейни и водни паркове София, 2005 НСА ПРЕС

  8. Саев Ст. Медицинска помощ при давене и удавяне. – София: Медицина и физкултура, 1983



Summary.

Stavrev DG, Silov LK.

Lifeguard Saving Service in Varna.

In 1964 Velichko Dulgerov and 12 professionals organized Lifeguard Service in Varna (Bulgaria). The methods of training, programs and training appliances have been created. Medical training of lifeguards was carried out with the active participation of lectors from Varna Medical University. In the passed period 3008 professionals have been trained for Bulgarian Red Cross. Complex organization, including lifeguard posts; resussitation posts on the beaches, portable resussitation teams and treatmenr in in-patient units; optimization of individual tactics of lifeguard (approaches, liberation, dragging out,etc. permanent training of lifeguards) are characteristic features of the Varna lifeguard saving service.


УДК 616.34.025/027


Т.С.Незавитина

ОБ ИТОГАХ РАБОТЫ 9-ГО МЕЖДУНАРОДНОГО СИМПОЗИУТА ПО МОРСКОЙ МЕДИЦИНЕ

ГП «Украинский НИИ медицины транспорта», г. Одесса


3 – 6 июня в Эсбьерге (Дания) состоялся 9-й Международный симпозиум по морской медицине. Симпозиум был организован Датским обществом морской медицины под патронатом Международной ассоциации морской медицины.. Национальный организационный комитет возглавил профессор, директор Датского института мосркой медицины Сабро Нильсен (Dr. Per Sabro Nielsen, PhD).

Симпозиум проводился действительно в морском окружении, морской столице Дании – городе Эсбьерг, расположенном на западном побережье Ютландии. Все виды морской индустрии сконцентрированы в Эсбьергском порту. Участникам Симпозиума были предоставлены отличные возможности для проведения конференции и проживания в отелях, расположенных в пешеходной близости от Музикхусет - места проведения симпозиума, а также прекрасное окружение, включающее лучшие пляжи Дании, живописные острова и древнейший датский город Рибе, который недавно отметил свое тысячелетие.

Тема симпозиума: Справедливость в морской медицине – развитие через научные исследования, сотрудничество и обучение.

Цель симпозиума определена как равная возможность для работодателей и работников, независимо от национальной принадлежности, в равноправном доступе к современным знаниям в области влияния на здоровье моряков факторов профессиональной среды, а также к новейшим достижениям в области лечения, телемедицины и профилактики заболеваний моряков.

К участию в симпозиуме были приглашены все врачи, ученые, юристы, занимающиеся проблемами морской отрасли, организаторы образовательных программ и другие специалисты, так или иначе связанные с проблемами здоровья и безопасности моряков. Всего зарегистрировано 141 участник из 33 стран.

В рамках симпозиума проводились пленарные заседания, групповые сессии и постерные презентации; оживленные дебаты на школах и тематических заседаниях, которые проходили параллельно в трех залах.

Ключевые доклады пленарных заседаний

  • Профессор Энтони Лэйн ( Великобритания, Кардиффский университет): «Физическое, психическое и социальное благополучие моряков и недочеты в правилах Международной Конвенции МОТ 2006 года»

  • Джордж Конвэй (США): «О вопросах Морской безопасности для Рыбаков и других моряков»

  • Эндрю Смит (Великобритания): «Утомляемость моряков»

  • Римски Сюкре ( Панама): «Достижение социальной безопасности для моряков»

  • Том Холмер ( ITF) «Здоровье моряков – социальные и экономические аспекты; перспективы ITF»

  • Тим Картер, (Селикобритания): «Кто хочет справедливости в морской медицине? Кто нуждается в ней?»

  • Роб Вербист ( Бельгия): «Медицинское освидетельствование моряков – вызов беспристрастности»

  • Джордж Конвэй ( США): «Новые подходы к морской безопасности и предупреждение травматизма на палубе»

  • Финн Бродерсен (Нидеоланды): «Управление безопасностью – черта ответственности»

В целом симпозиум прошел успешно. Все мероприятия приятно отличались четкостью соблюдения регламента докладов и программы, а также неподдельным интересом и вовлеченностью участников в обсуждение актуальных вопросов и проблем здоровья и безопасности моряков. Организаторы создали возможности для неформального общения, обсуждения более узких вопросов и установления контактов. За рамками докладов обсуждались так же вопросы дальнейшего развития ассоциации, привлечения новых ее членов, в том числе студентов. Поступило предложение создать русско-язычное отделение МАММ, объединяющее представителей стран СНГ, и возможно некоторых бывших социалистических стран. Это предложение аргументировано тем, что многие врачи не участвуют в международных симпозиумах из-за языкового барьера. Подобное сообщество уже создано в Испании и Франции и успешно проводит свои конференции.

В рамках Симпозиума прошли выборы нового состава Совета Димректоров Международной Ассоциации Морской Медицины, новым президентом избран д-р Н. Николич (Хорватия).

Индия объявлена страной проведения следующего, 10-го симпозиума по морской медицине в 2009 г. Председатель национального организационного комитета д-р Суреш Иднани.

Материалы Симпозиума, включая ключевые доклады и презентации к докладам будут размещены на сайте http://www.ismh9.com/.

ГП «Украинский НИИ медицины транспорта» был представлен одним устным докладом (А.Н. Пономаренко, А.И.Гоженко и др. «Проблемы страхования в морской медицине») и тремя постерными докладами (А.И. Гоженко, Т.В. Демидова, Т.С. Незавитина).

Все постерные сообщения являлись результатом длительных научно-прикладных исследований авторов в области мосркой медицины.

Одной из тем, которая оживленно обсуждалась на симпозиуме, была проблема медицинского освидетельствования моряков. На сегодняшний день осуществление медицинского освидетельствования моряков для определения пригодности к работе на судах имеет ряд проблем, в частности отсутствуют критерии определения пригодности по результатам психологического тестирования, которые в свою очередь играют важную роль в вопросах человеческого фактора в безопасности мореплавания. В ГП «УНИИ медицины транспорта» разработана система психофизиологического отбора моряков, одним из важных элементов которой является исследование памяти как профессионально-важного качества лиц операторских профессий на транспорте.





Фото 1. На постерной сессии.

ГП «Укр НИИ медицины транспорта» представил доклад «Психофизиологическое обследование моряков: Исследование зрительной памяти» (Т.С.Незавитина), в котором предлагается простой и надежный метод исследования памяти и оценивается его диагностическая ценность для специалистов профотбора. Доклад был встречен с интересом и предложениями о дальнейшем научном взаимодействии специалистами из других стран.

Вывод: Прошедший симпозиум в очереной раз подтвердил важность пободного рода мероприятий для развития мосркой медцины.


Ключевые слова:


Литература:


Summery.


УДК: 614.23:616 – 082:330.59

Карабелеш Е.Е., Зюков О.Л., Полінчук І.С.

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО Управління якістю медичної допомоги В УМОВАХ КЛІНІЧНОЇ ЛІКАРНІ

Клінічна лікарня Суворовського району, м. Херсон; Дніпропетровська державна медична академія*


Проблеми забезпечення і оцінки якості медичної допомоги (ЯМД), безпосередньо пов'язані з кінцевими результатами діяльності і витратами при обмежених ресурсах галузі, є найважливішими і найактуальнішими для вітчизняної системи охорони здоров’я [2;3]. Важливе місце ці питання посідають в європейській політиці ВООЗ. У глобальній стратегії Європейського регіонального бюро ВООЗ «Здоров'я 21 - здоров'я для всіх в 21-му сторіччі» (1999) сформульована задача по забезпеченню якості медико-санітарної допомоги, яка передбачає, зокрема, наявність у всіх країнах, членах ВООЗ, «національних механізмів для забезпечення безперервного моніторингу і вдосконалення якості медико-санітарної допомоги з оцінкою результатів лікування, економічної ефективності і ступеня задоволення пацієнтів» [1].

Відповідаючи на питання «Навіщо потрібно забезпечувати якість?», ВООЗ виділяє наступні мотиви [6]:

  • професійні (один з елементів професіоналізму – прагнення до самоконтролю. У забезпеченні якості можна вбачати найважливіший інструмент, що дозволяє працівникам практичної охорони здоров'я виявляти свої недоліки і, отже, прогалини в своїй освіті);

  • соціальні (безпека пацієнтів, захист від невірного та неякісного втручання та ін.);

  • практичні (виявлення проблем охорони здоров'я і постійне вдосконалення системи надання медичної допомоги).

В даний час загальновизнаними є наступні концептуальні моделі управління ЯМД [4]:

  1. Контроль якості (quality control) — методи і види діяльності оперативного характеру, що використовуються для виконання вимог до якості.

  2. Забезпечення якості (quality assessment) — види діяльності (плануються, систематично виконуються, а також підтверджуються в рамках системи якості), які необхідні для створення достатньої впевненості в тому, що об'єкт виконуватиме вимоги до якості.

  3. Безперервне покращення якості (continuous quality improvement) – заходи, що здійснюються у всіх підрозділах організації, з метою підвищення ефективності, результативності діяльності і процесів для отримання вигоди як для організації, так і для споживачів її послуг.

Враховуючи досвід країн близького і далекого зарубіжжя, заходи щодо організації системи забезпечення і підтримки ЯМД в Україні можна розділити на превентивні і поточні. До превентивних заходів, задачею яких є забезпечення права громадян на отримання медичної допомоги належної якості, відносяться: ліцензування медичної практики, акредитація закладів охорони здоров'я, атестація (сертифікація) медичного персоналу. Ці заходи є прерогативою держави і регламентовані рядом нормативно-правових документів, зокрема Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Постановами Кабінету Міністрів № 765 від 15.07.1997 р. «Про затвердження Порядку державної акредитації закладу охорони здоров'я» зі змінами від 21.06.2001 р. (Постанова КМ № 678), Наказом МОЗ України № 92 від 24.02.2007 р. “Про затвердження Критеріїв (умов) державної акредитації лікувально-профілактичних закладів” та ін.

До поточних заходів відносяться: впровадження програм забезпечення якості в кожному закладі охорони здоров'я; порівняльний аналіз діяльності (складання профілів); створення організацій (структур) для управління ЯМД; впровадження стандартів діагностики і лікування на основі науково-обґрунтованої медичної практики і організація надання медичної допомоги з орієнтацією на пацієнта. Причому, більшість ініціатив по їх розробці і реалізації знаходиться в площині управління лікувально-профілактичними закладами (ЛПЗ).

Серед численних проблем забезпечення ЯМД, існуючих в Україні сьогодні, актуальною є розробка систем контролю і оцінки ЯМД в медичних закладах, що дозволяють оцінити всі три аспекти якості, запропонованих A.Donabedian – структуру, процес і результат медичного обслуговування [8]. При структурному підході забезпечуються і оцінюються якість ресурсів, стан об’єкту, його інфраструктура, організаційні форми медичної допомоги. Вважається, що ресурси є базою для подання повноцінної медичної допомоги. Процесуальний підхід включає методи (технології) подання медичної допомоги, «технічну якість», тобто: виконання лікарем своїх функцій, взаємовідносини між лікарем і пацієнтом. Проте, висока якість ресурсів і процесів їх використання втрачає своє значення, якщо не досягається необхідний результат лікування, який включає оцінку функціонування і змін в стані здоров’я окремих пацієнтів або контингентів, якості життя, захворюваності і смертності населення, його трудового потенціалу, а також оцінку задоволеності споживача медичної допомоги (пацієнта). Оцінка якості проводиться по відповідності медичного обслуговування заздалегідь встановленим критеріям та стандартам.

В даний час в більшості ЛПЗ аналіз результатів діяльності базується на затверджених державними органами облікових і звітних документах і на результатах окремих досліджень, але їх аналіз здебільшого не дає достатньої інформації для оцінки ЯМД та її складових. Пропоновані ж у ряді досліджень методики оцінки якості – часто надмірно складні, трудомісткі, мало інформативні і для застосування в практичній охороні здоров'я, як правило, не придатні.

Таким чином, все вищесказане свідчить про актуальність проблеми якості медичної допомоги в ЛПЗ і необхідності розробки програми управління нею.

В даній роботі представлено підходи до розробки програми управління ЯМД, обґрунтованість яких забезпечується практичним досвідом впровадження такої програми з 2003 року в стаціонарі хірургічного профілю клінічної лікарні Суворовського району м. Херсона (КЛСР), яка з 1998 року є філією Український НДІ морської медицини. За основу було взято положення концепції безперервного покращення якості та 10-східчастий процес контролю і оцінки ЯМД, рекомендований Об'єднаною комісією по акредитації лікувальних закладів США про етапність моніторування якості медичної допомоги в ЛПЗ [9].

КЛСР забезпечує висококваліфіковану спеціалізовану медичну допомогу населенню чисельністю 130 тисяч осіб, в тому числі 19 тисяч дітей. Стаціонар розрахований на 450 ліжок, з них 160 ліжок хірургічного профілю (загальна хірургія – 40, ангіохірургія – 40, проктологія – 40, ЛОР – 40).

Слід зазначити, що тенденції в зміні показників здоров'я населення району за 1998-2006рр., вцілому, відповідають обласним і середньодержавним рівням. При цьому, на момент впровадження програми (до 2003 року) відмічалось зростання потреби пацієнтів в планових оперативних втручаннях, що при стабільному числі ліжок хірургічного профілю привело до появи черги на планову госпіталізацію, зокрема у відділенні загальної хірургії до 2-х місяців, в решті відділень хірургічного профілю – від 1-й до 3-х тижнів.

До впровадження програми управління ЯМД в КЛСР застосовувалася традиційна триступінчата система контролю і оцінки ЯМД, основана на методі експертної оцінки.

В основу розробленої нами програми управління ЯМД було покладено наступні принципи:

  • мета роботи – нуль дефектів;

  • правило роботи – попередження дефектів, а не їх усунення;

  • розвинена система самоконтролю – всі виробничі відносини між медичним персоналом та пацієнтами будуються як відносини постачальника та споживача медичних послуг;

  • Постійне навчання персоналу.

При цьому програма управління ЯМД в стаціонарі повинна:

  • забезпечувати управління якістю на всіх етапах надання медичної допомоги в стаціонарі;

  • забезпечувати участь в управлінні якістю всіх працівників лікарні;

  • встановлювати відповідальність керівництва;

  • забезпечувати поєднання діяльності по забезпеченню якості із заходами щодо зниження затрат;

  • забезпечувати здійснення діяльності по попередженню невідповідностей і дефектів;

  • встановлювати порядок проведення періодичних перевірок, аналізу і вдосконалення системи;

  • встановлювати і забезпечувати порядок документального оформлення діяльності системи.

Впровадженню програми управління ЯМД в стаціонарі передувала підготовча робота: була розроблена і затверджена політика якості медичного обслуговування населення в лікарні, сформована робоча група – управлінська команда, персонал ЛПЗ був навчений основним положенням теорії якості медичного обслуговування.

Найпершим кроком розробки і впровадження програми управління ЯМД в стаціонарі було визначення стратегічної політики в області ЯМД, метою якої було охопити діяльність кожного працівника і орієнтувати весь колектив на досягнення поставлених цілей (рис. 1). Документальне оформлення політики в області якості дало можливість працівникам ЛПЗ, органам управління охорони здоров'я і контролюючим органам, а також пацієнтам одержати чітке уявлення про офіційне відношення керівництва клінічної лікарні до ЯМД.

Відповідно до політики якості, в подальшому було розпочато проектування системи управління якістю як сукупності організаційних і технічних заходів, основу якої склала програма оцінки ЯМД по клінічних індикаторах. Враховуючи зарубіжний досвід, ми застосовували 10-етапний процес контролю і оцінки ЯМД.

1-й етап. Призначення відповідальних за розробку і здійснення програми оцінки ЯМД.

Загальне керівництво роботою очолив головний лікар. Координацію діяльності, її методичне та інформаційне забезпечення здійснює заступник головного лікаря по медичній частині. Завідувачі відділеннями взяли на себе зобов'язання по організації діяльності персоналу для виконання конкретних заходів: збір даних, виявлення проблемних моментів в лікувально-діагностичному процесі, навчання молодшого медичного персоналу.

2-й етап. Встановлення меж професійної діяльності, в рамках яких планується впровадження програми.

На початковому етапі розробки робоча група визначила відділення хірургічного профілю стаціонару, в яких планувалося впровадження програми оцінки ЯМД по клінічних індикаторах.

3-й етап. Виділення найважливіших аспектів, що впливають на якість медичної допомоги.

До числа найважливіших і найпріоритетніших аспектів медичної допомоги, які визначають її якість, члени робочої групи віднесли: результат (задоволеність пацієнтів і результат медичної допомоги), організацію, кваліфікацію медичного персоналу, медичні технології, безпеку медичної допомоги, продуктивність діяльності, використання ресурсів, корпоративну культуру.

4-й етап. Визначення індикаторів якості.

Відповідно до виділених аспектів, що визначають ЯМД, і класичною тріадою А.Донабедіана, що затверджує єдність структури, процесу і результату, робоча група визначила наступні індикатори1.

Клінічні індикатори структури:

1. Підвищення кваліфікації медичного персоналу;

2. Дотримання санітарно-епідеміологічного режиму;

3. Виконання плану ліжко-днів;

4. Хірургічна активність;

5. Презентація власних інноваційних розробок;

6. Зв'язок з громадськістю.

Клінічні індикатори процесу:

1. Тривалість передопераційного перебування на ліжку (діб);

2. Тривалість післяопераційного перебування на ліжку (діб);

3. Середній термін лікування одного пацієнта (діб);

4. Дотримання технологій передопераційного обстеження;

5. Розбіжність діагнозів: клінічного і патологоанатомічного;

6.  Впровадження нових медичних технологій, методів і способів діагностики та лікування;

Клінічні індикатори результату:

1. Ускладнення лікування;

2. Післяопераційні ускладнення;

3. Післяопераційна летальність.

5-й етап. Визначення контрольних меж значень клінічних індикаторів.

Для визначення контрольних меж значень індикаторів використовувалися ретроспективні статистичні дані лікарняного регістру за період 1999-2003 рр., дані публікацій, думки експертів. Для кожного із 15 індикаторів були розроблені точка відліку (умовна норма) і бальна оцінка.

6 етап. Збір і систематизація даних.

Для збору даних були визначені методи: статистичний, інспекційного контролю, обліку публікацій, виступів в засобах масової інформації, проходження курсів підвищення кваліфікації, стажування.

Як джерела для збору інформації визначили: форми статистичного обліку і звітності (Ф-003/о; Ф-066/о; Ф-008/о), медичні карти стаціонарного хворого, листи призначень, протоколи патологоанатомічного розтину, анкети пацієнтів, журнали реєстрації скарг пацієнтів.



Ні


Рис. 1. Процес розробки політики в області якості в клінічній лікарні Суворовського району м. Херсона


Режим моніторингу - безперервний, з щомісячним (щоквартальним) проміжним підсумком.

7 етап. Оцінка якості медичної допомоги.

Моніторинг проводиться в двох режимах: поточному – для індикаторів «крайніх випадків» з подальшою експертною оцінкою, і ретроспективному – з використанням статистичних методів оцінки. Значення індикаторів результативності і витрат плануються на 12 місячний період і відстежуються проміжними значеннями щомісячно. На нарадах у заступника головного лікаря з медичної частини щомісячно підводяться підсумки, розглядаються проблеми, вносяться зміни в лікувально-діагностичний процес.

Проведений статистичний аналіз показників діяльності відділень хірургічного профілю КЛСР, за період 1999-2002 рр., показав наявність тенденцій, що свідчать про зменшення доступності хірургічної допомоги, пов'язаної з організацією лікувально-діагностичного процесу, а саме: щорічне збільшення числа хірургічних втручань на 5-10% в умовах збереження значень термінів перебування на ліжку від 9,5 до 10,5 діб. Окрім цього, звернули на себе увагу і високі значення показників частоти післяопераційних ускладнень та летальності – в середньому 0,70±0,06% і 2,07±0,21% відповідно.

8 етап. Розробка і внесення змін щодо покращення якості медичної допомоги.

Розробка і внесення змін в систему надання медичної допомоги в стаціонарі КЛСР перед впровадженням програми управління ЯМД ґрунтувалося на структурних перетвореннях, які почалися з 1993 року.

Відповідно до положень наказу №127 від 03.06.1993 р. «Про організацію відділень (центрів) хірургії одного дня», на підставі вивчення досвіду провідних клінік України, Росії і далекого зарубіжжя в лікарні був організований міський центр поліклінічної хірургії. Робочою групою, що складалася із хірургів, анестезіологів, фахівців функціональної і лабораторної діагностики, організаторів охорони здоров'я, були сформовані напрямки розвитку центру поліклінічної хірургії. З одного боку - це переміщення хірургічних технологій із стаціонару в поліклінічні умови, з другого – це розробка критеріїв безпеки хірургічних втручань і вибір оптимального варіанту анестезіологічної допомоги 7,5.

Окрім цього, робочою групою, на підставі наказу МОЗ України № 226 від 27.07.1998 р. «Про затвердження тимчасових галузевих уніфікованих стандартів медичних технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню в ЛПЗ України” та “Тимчасових стандартів обсягів діагностичних досліджень, лікувальних заходів та критеріїв якості лікування дітей» розроблений і впроваджений «Клініко-організаційний протокол лікування хворого в стаціонарі хірургічного профілю», який складається з двох частин.

Перша частина представлена складом медичної допомоги (клініко-лабораторні дослідження, консультації фахівців) на передопераційному етапі, рекомендації по профілактиці ускладнень під час хірургічного лікування.

Друга частина представлена рекомендаційними термінами виписки пацієнтів із стаціонару під спостереження лікаря-хірурга, що виконував хірургічну операцію.

9 етап: Оцінка ефективності внесених змін і їх закріплення в системі управління якістю медичної допомоги.

Впровадження програми управління ЯМД сприяло інтенсифікації лікувально-діагностичного процесу, що привело до поліпшення доступності медичної допомоги для жителів району: загальне число хірургічних втручань в 2003-2006 рр. в порівнянні з 1999-2002 рр. збільшилося в середньому на 5,3%, хірургічна активність – на 6,9%; перебування на ліжку до операції зменшилося на 20,1%, середні терміни лікування – на 4,5%. Крім того, відмічена позитивна динаміка в зменшенні частоти післяопераційних ускладнень в середньому на 16,8%, а післяопераційної летальності – більш, ніж в 2 рази.

Систематичний моніторинг задоволеності пацієнтів якістю медичного обслуговування свідчить про відсутність погіршення по цьому критерію якості.

10 етап: Повідомлення про результати оцінки всім учасникам процесу подання медичної допомоги.

Результати моніторингу по клінічних індикаторах повідомляються і обговорюються на клінічних конференціях лікарського складу стаціонару, на сестринських конференціях. Робоча група вносить пропозиції по зміні і поліпшенню якості медичної допомоги на засідання медичної ради лікарні.

В цілому, впровадження програми оцінки ЯМД по клінічних індикаторах в стаціонарі дозволило зробити наступні висновки:

1. ґрунтуючись на оцінках роботи окремих структурних підрозділів, можна оцінювати роботу всього закладу за певний період. Оцінка по 15 критеріях дозволяє скласти загальне уявлення, оскільки критерії (при глибокому аналізі) взаємозв'язані. Аналіз роботи (у такому контексті) може стати об'єктивним критерієм оцінки роботи під час акредитації ЛПЗ.

2. Позитивна динаміка роботи підрозділів (по 15 критеріях) є об'єктивним чинником заохочення співробітників (атестація на вищу категорію, надбавка до зарплати за інтенсивність праці і т.д.).

3. Відношення до оцінки роботи по об'єктивних критеріях необхідно враховувати в кадровій політиці (висунення перспективних співробітників до управлінського резерву).

4. Критерії програми необхідно міняти у бік інтенсифікації через кожні 3 роки (в розумних межах і там, де це можливо, без збитку для якості (читай – «безпеки») медичної допомоги.

5. Регулярні обговорення результатів оцінки по індикаторах зі всім колективом лікарні є інструментом формування корпоративної культури в медичному закладі.


Ключові слова: качество медиицнской помощи, клиническая больница.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Похожие:

Професійна спілка робітників морського транспорту України iconПрофесійна спілка робітників морського транспорту України
Заснований в 1997 році. Журнал є фаховим виданням для публікації основних результатів дисертаційних робіт у галузі медичних наук...
Професійна спілка робітників морського транспорту України iconПрофесійна спілка робітників морського транспорту України
В. Г. Руденко ( заступник головного редактора ), Н. А. Мацегора (відповідальний секретар), О. Г. Андрієвський, О. К. Асмолов, В....
Професійна спілка робітників морського транспорту України iconУкраїни, 1999 Професійна спілка робітників морського транспорту України, 1999 Фонд морської медицини, 1999 організація медико-профілактичної служби
Заснований в 1997 році. Журнал є фаховим виданням для публікації основних результатів дисертаційних робіт у галузі медичних наук...
Професійна спілка робітників морського транспорту України iconУкраїни, 1999 Професійна спілка робітників морського транспорту України, 1999 Фонд морської медицини, 1999 організація медико-профілактичної служби
Заснований в 1997 році. Журнал є фаховим виданням для публікації основних результатів дисертаційних робіт у галузі медичних наук...
Професійна спілка робітників морського транспорту України iconУкраїни, 1999 Професійна спілка робітників морського транспорту України, 1999 Фонд морської медицини, 1999 організація медико-профілактичної служби
Заснований в 1997 році. Журнал є фаховим виданням для публікації основних результатів дисертаційних робіт у галузі медичних наук...
Професійна спілка робітників морського транспорту України iconУкраїни, 1999 Професійна спілка робітників морського транспорту України, 1999 Фонд морської медицини, 1999 організація медико-профілактичної служби
Заснований в 1997 році. Журнал є фаховим виданням для публікації основних результатів дисертаційних робіт у галузі медичних наук...
Професійна спілка робітників морського транспорту України iconУкраїни, 1999 Професійна спілка робітників морського транспорту України, 1999 Фонд морської медицини, 1999 медичні та екологічні проблеми приморських регіонів
Заснований в 1997 році. Журнал є фаховим виданням для публікації основних результатів дисертаційних робіт у галузі медичних наук...
Професійна спілка робітників морського транспорту України iconУкраїни, 1999 Професійна спілка робітників морського транспорту України, 1999 Фонд морської медицини, 1999 організація медико-профілактичної служби
В. Г. Руденко ( заступник головного редактора ), Н. А. Мацегора (відповідальний секретар), О. Г. Андрієвський, О. К. Асмолов, В....
Професійна спілка робітників морського транспорту України iconУкраїни, 1999 Професійна спілка робітників морського транспорту України, 1999 Фонд морської медицини, 1999 організація медико-профілактичної служби
В. Г. Руденко ( заступник головного редактора ), Н. А. Мацегора (відповідальний секретар), О. Г. Андрієвський, О. К. Асмолов, В....
Професійна спілка робітників морського транспорту України iconУкраїни, 1999 Професійна спілка робітників морського транспорту України, 1999 Фонд морської медицини, 1999 організація медико-профілактичної служби
В. Г. Руденко ( заступник головного редактора ), Н. А. Мацегора (відповідальний секретар), О. Г. Андрієвський, О. К. Асмолов, В....
Разместите кнопку на своём сайте:
Библиотека


База данных защищена авторским правом ©lib.znate.ru 2014
обратиться к администрации
Библиотека
Главная страница