Факультет соціології сучасні проблеми управління матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції 29 30 листопада 2007 Київ 2007




НазваниеФакультет соціології сучасні проблеми управління матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції 29 30 листопада 2007 Київ 2007
страница9/47
Дата14.11.2012
Размер5.47 Mb.
ТипДокументы
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   47
СоціальнА інженерія як інструмент соціального управління

Соціальна інженерія як сфера науково-практичної діяльності набуває все більшого поширення в нашій країні. Інтерес до соціоінженерної проблематики обумовлений перш за все необхідністю наукового забезпечення та усвідомлення радикальних змін, що відбуваються в суспільстві, потребами широкого кола керівників, підприємців, спеціалістів-практиків у прийнятті науково обґрунтованих управлінських рішень.

В науковій літературі поняття „соціальна інженерія” використовується головним чином на позначення особливої діяльності, що орієнтована на цілеспрямовану зміну та регулювання організаційних структур (соціальних інститутів, формальних організацій тощо).

Предметна область соціальної інженерії визначається її управлінським статусом. За змістом управління найбільше відповідає задачам соціальної інженерії. Адже як відомо соціальне управління є ніщо інше, як свідомий вплив на соціальні системи з метою їх впорядкування, збереження чи зміни в інтересах певних груп чи осіб. При такому розумінні соціальна інженерія входить в систему соціального управління як одна з форм його наукового обґрунтування та забезпечення.

Предметна область соціальної інженерії внутрішньо диференційована. В залежності від характеру об’єкта в ній виділяють декілька рівнів: 1) інституційний; 2) організаційний (менеджеральний); 3) груповий; 4) особистісний.

В залежності від підходів та засобів, що використовуються можна виокремити декілька напрямків соціоінженерної діяльності: 1) соціоінженерні дослідження; 2) інженерне конструювання соціальних систем; 3) інженерне обслуговування соціальних систем.

Соціоінженерна діяльність пов’язана з реалізацією всіх функцій, що традиційно виокремлюють в соціальному управлінні – плануванням (проектуванням), програмуванням, організацією, координуванням та контролюванням.

Соціальна інженерія, як форма управлінської діяльності, має свій специфічний предмет, що відрізняє її від інших форм соціального управління. Тоді як в інших формах соціального управління не завжди враховується об’єктивна логіка розвитку соціальних систем та допускається управління системами природничого типу, предмет соціальної інженерії полягає в науковій організації управління соціальними системами штучного типу, тобто приведення їх у відповідність до дії об’єктивних соціальних законів, що виражені та обґрунтовані у наукових уявленнях та концепціях.

Соціальна інженерія як складова управлінської діяльності керується наступними принципами: 1) принцип прямої участі соціального інженера у вирішенні соціально-управлінсьих задач; 2) принцип безперервності соціоінженерного забезпечення управління; 3) принцип технологізації.

Таким чином, інженерний підхід у соціальному управлінні – це конкретно-практична та методологічна установка на використання наукових знань та методів в процесі вивчення та проектування характеристик соціальних систем з метою їхньої оптимізації та зміни. Соціальна інженерія є перш за все інструментом соціального управління. Вона не може підмінювати собою інші форми соціальної практики (економічну діяльність, освіту, релігійну діяльність, якісне конструювання та моделювання).


Новожилов О.С. (м. Київ)

Професіоналізація управління в постіндустріальний період

Соціально-економічна ситуація, що склалася в Україні в результаті економічних реформ, характеризується спадом виробництва в багатьох галузях промисловості, зубожінням значної частини населення, втратою ідеалів, порушенням морального устрою суспільства. На думку вчених, треба чітко розрізняти питання про необхідність економічної реформи, її логіки й етапів з одного боку, і питання про стратегію і тактику її здійснення з іншого. Без кардинального перетворення сформованої системи соціально-економічного устрою Україна не може стати великою державою.

Перехід нашої країни до ринкових відносин спонукає вчених і практиків до найретельнішого вивчення досвіду управління фірмами та підприємствами економічно розвинених країн, до пошуку шляхів та засобів, які дали б змогу забезпечити стабільно високий рівень добробуту населення нашої країни. Таке вивчення передбачає не сліпе копіювання системи взаємовідносин у процесі виробництва і управління, а відбір вирішальних моментів, що впливають на ефект виробничої та управлінської діяльності.

Вивчення досвіду економічно розвинених країн показує, що своїми успіхами вони багато в чому завдячують системі управління персоналом, виробництвом та обміном матеріальних благ, що дістала назву менеджменту.

Менеджмент є породженням ринкової системи господарювання, її. невід’ємним складовим елементом. Слід зазначити, що менеджери на Заході утворюють особливий соціальний прошарок розпорядників економічного життя суспільства.

Успіхи чи невдачі ринкових перетворень в економіці України багато в чому будуть залежати від людей, які здійснюватимуть ці перетворення та керуватимуть цими процесами. Йдеться про підготовку нової генерації фахівців та керівників, здатних організувати виробництво і управління за законами ринку.

Управління персоналом у широкому розумінні становить цілеспрямовану координацію суспільного процесу відтворення, який включає управління людськими ресурсами.

Розвиток продуктивних сил суспільства супроводжується поглибленням поділу праці, розчленуванням її на окремі процеси. Тому виникає об’єктивна необхідність координувати ці процеси в організованих системах (трудовий колектив, підприємство, об’єднання, галузь, народне господарство). Управління – обов’язковий елемент доцільної форми організації колективної діяльності людей, а також технічних і технологічних систем. Тобто воно здійнюється скрізь, де треба відповідно впливати на об’єкт або систему з метою упорядкування чи переведення її з одного стану в інший. Отже, управління іманентне суспільному виробництву на будь-якій стадії його розвитку.

У соціальному управлінні виділяють такі його підвиди: політичне управління; державне управління; управління культурою; управління духовним розвитком; господарське управління.

Соціальне (господарське) управління передбачає вивчення інформаційного аспекту, а також факторів вольового, морально-етичного й емоційного характеру. При цьому слід ураховувати складність і стохастичність соціальної системи, різноманітність факторів, що впливають на її організацію, слабке виявлення кількісних співвідношень між різними її елементами тощо.

Соціально-економічні системи мають здатність самовдосконалюватися, підвищувати свій організаційний рівень.

Суть управління можна визначити з позиції організаційної теорії, кібернетики, соціології, психології, права та ін.

За принципами комплексного, системного підходу управління – це цілеспрямована діяльність управлінського апарату в соціально-економічній системі, пов’язана з виконанням специфічних функцій (планування, організації, регулювання, координації, мотивації, контролю) на основі пізнання і використання об’єктивних законів та закономірностей виробництва, в інтересах постійного підвищення його ефективності.

Сфера впливу на виробництво управлінської праці значно ширша, ніж праця робітників, безпосередньо зайнятих у сфері виробництва. Тому не випадково недоліки і упущення в діяльності менеджерів більше позначаються на результатах виробництва, ніж недоліки в роботі безпосередніх виконавців (машиністів, операторів та ін.). При недоліках у роботі апарату управління знижується індивідуальна продуктивність праці не тільки робітників, а й усього колективу. Тому раціональна організація праці у сфері менеджмету є важливою складовою частиною проблеми планомірного підвищення продуктивності всієї суспільної праці.


Осадча К.Є. (м. Київ)

РОЛЬ МАРКЕТИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В УПРАВЛІНІ

На сьогоднішній день головною метою більшості компаній як українських, так і зарубіжних, є отримання прибутку. На відмінну від зарубіжних компаній, які орієнтуються на довгострокові плани при виборі стратегії управління, наші компанії більш орієнтуються на отримання швидких прибутків, внаслідок чого швидко втрачають свій потенціал.

Невелика кількість українських компаній орієнтує свою діяльність на задоволення потреб споживачів, точніше невелика кількість компаній обирає вірний шлях задоволення цих потреб (бере в розрахунок довгостроковість потреб).

Що ж необхідно компанії для ефективної діяльності?

Для правильної організації діяльності компанії, управлінцю будь-якої ланки необхідна правильна і перевірена інформація для прийняття правильних рішень. Адже на сьогоднішній день компанії діють на своєрідній стадії шуму, де через постійні зміни, коливання в великій кількості, через непотрібні або застарілі дані не можливо робити які-небудь правильні довгострокові прогнози.

Для ефективної ринкової діяльності, ведення цілеспрямованої конкурентної боротьби фірмі необхідна правдива та швидка інформація. А саме цю умову можуть виконати маркетингові дослідження.

На думку експертів, рецепт правильного рішення: 90% інформації і 10% натхнень. Особливо цей вислів підходить для описання управління маркетингом. Адже маркетинг — це та основна точка, в якій фірма контактує з її оточенням. За допомогою маркетингових рішень фірма пристосовує свою продукцію і послуги до потреб і бажань суспільства. Ефективність цього процесу залежить в більшій частині від доступності і задіянності постійного інформаційного зворотного зв'язку від ринку до фірми, що дозволяє останній судити про існуюче положення ринку і оцінити можливості нових (модифікованих) дій.

Принциповою особливістю маркетингового дослідження, що відрізняє його від збору і аналізу внутрішньої і зовнішньої поточної інформації, є його цільова спрямованість на рішення певної проблеми або комплексу проблем маркетингу. Ця цілеспрямованість на рішення певної проблеми (проблем) і перетворює збір і аналіз інформації на маркетингове дослідження.

Проведення маркетингових досліджень — це складний багатоступінчатий процес, що вимагає глибокого знання об'єкту вивчення, від точності і своєчасності результатів якого багато в чому залежить успішне функціонування всього підприємства.

Значення маркетингових досліджень ринку полягає в тому, що вони створюють умови для застосування концепції маркетингу на практиці і є методичним інструментом, який об’єктивно необхідний для надання певної «ринкової» орієнтації діяльності підприємства. Результати, отримані при обробці даних маркетингових досліджень, полегшують процес прийняття оптимальних рішень та знижують рівень ризику по всіх аспектах господарської діяльності підприємства.

На даний час українські фірми використовують переваги маркетингових досліджень не в повному обсязі, хоча в Україні вже діє достатня кількість організацій (компаній), що спеціалізуються на їх проведені. Досвід іноземних фірм однозначно свідчить про необхідність витрат на проведення маркетингових досліджень, які при успішному виконанні завжди ведуть до збільшення прибутку юридичної особи, зважаючи на кращу організацію його виробничої і реалізаційної діяльності.

В цілому, можу сказати, що маркетингові дослідження - це потужний та ефективний інструмент, який допомагає здобути правдиву інформацію, яка характеризує ринок на даному етапі, нові перспективи розвитку бізнесу. Ця інформація допоможе обрати правильну стратегію не лише розвитку товару чи послуги, а й всієї компанії.


Пашов Р.І. (м. Київ)

ПЕРЕТВОРЕНА ФОРМА В КОНТЕКСТІ ЦІННІСНИХ ПРЕРОГАТИВ БЮРОКРАТИЧНОЇ ЕЛІТИ

Ціннісний підхід – типова ознака “людського виміру” політики, суспільного життя взагалі. Поняття “цінність” вказує на те, якого значення надає людина тим політичним реаліям, з якими вона має справу, який сенс для її існування мають суспільна справедливість, рівність, влада, наявність чи відсутність опозиції тощо. Ціннісні орієнтації – є внутрішньою, духовною мотивацією людської поведінки, вони багато в чому зумовлюють діяльнісні програми особистості, її “проект” життя.

Бюрократія - це організація чиновників – яка є певною соціальною групою, частиною суспільства, та наділена тією культурою, яка притаманна суспільству, але ця культура має свої внутрішні окреслення, які підпорядковані певним правилам, законам, розпорядку життя організації, вона є скоріше субкультурою бюрократії в цілому і бюрократичної еліти зокрема.

Що собою являє сучасна бюрократична еліта? Це кістяк старої партійної, господарчої та комсомольської еліти і та частина, яка влилася до їх складу. Після референдуму 1 грудня 1991 року стара еліта частково поділилася владою з іншими групами номенклатури, які залишилися на своїх місцях. Тому сучасна правляча еліта України - відносно строката за своїм складом соціальна група. Здебільшого до її складу входять ті, хто і був за радянських часів, і частково нові люди, які за старого режиму не мали ніякого відношення до влади. Зі старої еліти в нову ввійшли ті, хто здобув суспільну легітимацію, хто набув якісного оновлення (політично, ідеологічно, психологічно, етично пристосувалися до вимог нової системи).

Звичайно, між старою та новою правлячою елітами відбуваються конфлікти, але це не протиборство, бо у еліт одинаковий менталітет, звички, норми поведінки, цінності. Тобто цим соціальним групам притаманний етнос суспільства, в якому вони існують. Ці обидві групи не є відокремленими одна від одної, це досить об’єднані категорії, але вони можуть мати різний управлінський досвід, що для правлячої еліти є досить вагомим показником, адже відсутність управлінського досвіду веде до втрати пріоритетних позицій в еліті, а отже - до втрати посади.

Сьогодні ми ще не маємо структурованої системи. В результаті тих змін, які відбулися у суспільстві, виграла певна частина старої номенклатури, в тому числі і регіональної. На структуру нинішньої управлінської еліти, також значною мірою вплинула приватизація, особливо - сам процес. Процес приватизації в Україні дещо був і є дещо «прихватизаційний», в результаті чого державна власність відання певного чиновника перетворюється в приватну власність відання того ж чиновника, а це вже новий тип правлячої еліти. Характерним для неї стає поєднання влади і прибутків, як від державної власності, яку ще треба «прихватизувати» так і від власної приватної власності шляхом використання службового становища у власних цілях, корупція і т. ін. Це новий тип чиновників-бюрократів, характерним для яких стає клановість, корумпованість, непрофесіоналізм, підступність і безпринципність, тобто те, що відповідає їхньому самопочуттю чи стану «тимчасовості», невпевненості у тривалості свого панування. Сьогоднішній представник правлячої еліти не обов’язковий у дотриманні слова, він змінює свою думку протягом дуже короткого часу, що дестабілізує суспільство і позбавляє його впевненості у завтрашньому дні. Прикладом може слугувати будь-який передвиборчий лозунг, як опозиції (меншовиків), яка лише виборює право на приватну власність на владу, так і влади, що бореться за добробут народу і хизується приростом ВВП «власним приростом ВВП».

Політик розмірковує про майбутні вибори, тоді як державний діяч думає про майбутні покоління. Тому винятково важливою теоретичною і практичною проблемою суспільного життя є з’ясування тих суперечностей, явних та латентних загроз і перепон, які супроводжують складний процес формування свідомості та культури нашого суспільства.


Писаренко О.Л. (м. Київ)

ІНФОРМАЦІЙНА КОНЦЕПЦІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ

Управління як інформаційний процес. Менеджмент як процес управління людьми, що володіють інформацією, та інформацією як такою.

Безпосередня ціль менеджменту – оптимізація існуючих в організації інформаційних потоків для вирішення поставлених цілей і задач управління.

Інформація як ресурс. Інформація як засіб праці, предмет праці та продукт праці менеджера.

Інформація в менеджменті — сума потрібних, сприйнятих і усвідомлених відомостей, необхідних для аналізу конкретної ситуації, що дають можливість комплексної оцінки причин її виникнення і розвитку, дозволяють визначити ряд альтернативних рішень, з яких реально (виходячи з конкретної ситуації) знайти оптимальне управлінське рішення, здійснити контроль за його виконанням. Суть інформації складають тільки ті дані, які зменшують невизначеність подій, що цікавлять менеджера.

Інформаційне забезпечення управління – це зв'язок інформації з системами управління підприємством і управлінським процесом в цілому.

В управлінській діяльності інформація є сукупністю відомостей про стан управляючої і керованої підсистем, а також навколишнього середовища. За допомогою інформації здійснюються стадії процесу управління, що циклічно повторюються, – отримання, переробки відомостей про стан керованого об'єкту і передачі йому управляючих команд. За допомогою інформації реалізується зв'язок між суб'єктом та об'єктом, між управляючою і керованою частинами загальної системи управління.

Система управління наділена властивістю, яка полягає в тому, що всі елементи підсистем реагують на внутрішню і зовнішню інформацію, що будується на основі зворотного зв'язку. Ця властивість визначає природу і принципи побудови і функціонування систем управління, оцінки ступеня забезпечення процесів зв'язку і ухвалення рішень в організації.

Функціонування організації можливо виключно за наявності інформації, необхідної для вироблення і реалізації управлінських рішень. Інформація в організації утворює інформаційні потоки.

Інформаційна система організації – це сукупність внутрішніх і зовнішніх потоків прямого і зворотного інформаційного зв'язку організаційного об'єкту, методів, засобів, фахівців, що беруть участь в процесі обробки інформації і виробленню управлінських рішень. Кожна організація має власне інформаційне середовище, в якому циркулюють потоки інформації, що утворюють інформаційну систему організації.

Еталоном оцінки руху інформаційних потоків є їх відповідність зв'язкам в керованому об'єкті і управляючій системі, що виникають в матеріальних процесах, в процесах розподілу праці в управлінні і при виборі форм взаємозв'язку управляючої системи з управляючим об'єктом.

Організація перебуває у потоці інформації, що надходить від зовнішнього середовища. Інформаційні служби організації відфільтровують із цього потоку інформацію, необхідну для існування та діяльності організації та перетворюють її в зручну для прийняття управлінських рішень форму. У зовнішнє середовище організація передає інформацію про свої можливості та потреби.

Множина отримувачів інформації в організації, але один центр обробки та первинного аналізу інформації, що виключає „розриви” та дублювання в інформаційних потоках. Служба інформації як головна ланка інформаційної системи організації. Зовнішній та внутрішній контури інформації та інформаційна служба як передаточна ланка двосторонньої дії, що трансформує інформацію із зовнішнього контуру у внутрішній і навпаки

Зовнішнє середовище як глобальне інформаційне поле, створюване продуктами діяльності фізичних і юридичних суб'єктів, а також результатами відображення одних матеріальних об'єктів і явищ в інших, які можна розглядати як точкові джерела інформації.

Пихорович В.Д. (г. Киев)

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   47

Похожие:

Факультет соціології сучасні проблеми управління матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції 29 30 листопада 2007 Київ 2007 iconГо в и бор у матеріали II і міжнародної науково-практичної конференції 25-27 вересня 2009 р. Сімферополь Алушта isbn 978-066-2364-01-9
Регіональні аспекти розвитку в умовах європейського вибору / Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27 вересня...
Факультет соціології сучасні проблеми управління матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції 29 30 листопада 2007 Київ 2007 iconРедакційна колегія
Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Основи теорії військової справи та бойових мистецтв”, м. Запоріжжя, 20 квітня...
Факультет соціології сучасні проблеми управління матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції 29 30 листопада 2007 Київ 2007 iconМожливості інтенсивного розвитку туристичної галузі україні під впливом глобалізаційних процесів
Сучасні національні економічні моделі: проблеми та перспективи розвитку / Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції...
Факультет соціології сучасні проблеми управління матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції 29 30 листопада 2007 Київ 2007 iconМатеріали ІV міжнародної науково-практичної конференції 21-23 жовтня 2010 р. – Сімферополь: ВіТроПринт, 2010. – 232 с. Редакційна колегія
Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали ІV міжнародної науково-практичної конференції 21-23...
Факультет соціології сучасні проблеми управління матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції 29 30 листопада 2007 Київ 2007 iconДаля актуальні проблеми прикладної фізики матеріали IV всеукраїнської науково-практичної конференції аппф-2011 18-22 жовтня 2011 р. Севастополь Україна
Матеріали ІV всеукраїнської науково-практичної конференціі. / За заг ред заслуженого діяча науки І техніки України, д ф м н., проф.,...
Факультет соціології сучасні проблеми управління матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції 29 30 листопада 2007 Київ 2007 iconМатеріали V і міжнародної науково-практичної конференції 24 26 жовтня 2011 року м. Хмельницький
Розглядаються проблеми особистості професіонала у сучасному інформаційно-технологічному просторі, ціннісні орієнтири сучасного професіонала,...
Факультет соціології сучасні проблеми управління матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції 29 30 листопада 2007 Київ 2007 iconМатеріали ХVI i міжнародної науково-практичної конференції у двох частинах Ч. I харків 2009 ббк 73 І 57
...
Факультет соціології сучасні проблеми управління матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції 29 30 листопада 2007 Київ 2007 iconНаукове видання Матеріали ХVIII міжнародної науково-практичної конференції у чотирьох частинах Ч. IV харків 2010 ббк 73 І 57
...
Факультет соціології сучасні проблеми управління матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції 29 30 листопада 2007 Київ 2007 iconОрганізаційний комітет конференції
Сучасні проблеми холодильної техніки І технології / Збірник тез докладів Міжнародної науково-технічної конференції, Одеса, 14-16...
Факультет соціології сучасні проблеми управління матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції 29 30 листопада 2007 Київ 2007 iconВимір Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «vii прибузькі юридичні читання» 25-26 листопада 2011 року Миколаїв Іліон 2011
Президент Національного університету «Одеська юридична академія», доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії...
Разместите кнопку на своём сайте:
Библиотека


База данных защищена авторским правом ©lib.znate.ru 2014
обратиться к администрации
Библиотека
Главная страница