Правове регулювання




НазваниеПравове регулювання
страница17/19
Дата13.11.2012
Размер3.1 Mb.
ТипКурс лекцій
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19

Розділ 8. ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН У ГАЛУЗЯХ

ТОРГІВЛІ ТА ПОБУТОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ




1. Порядок заняття торговельною діяльністю і

правила торговельного обслуговування населення


Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 108. Порядок і правила визначають загальні умови заняття торговельною діяльністю, основні вимоги до торговельної (торговельно-виробничої) мережі і торговельного обслуговування громадян, які придбавають товари для власних побутових потреб у суб'єктів господарювання.

Торговельна діяльність - це ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі та продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку. Торговельна діяльність може здійснюватися громадянами України, громадянами інших держав, які не обмежені в правоздатності або дієздатності в законодавчому порядку, та юридичними особами всіх форм власності.

Торговельна діяльність в Україні регулюється Законами України "Про підприємництво", "Про захист прав споживачів", "Про підприємства в Україні", "Про споживчу кооперацію", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", іншими актами законодавства, а також названим Порядком і правилами.

Торговельна діяльність може здійснюватися у сферах роздрібної та оптової торгівлі, а також у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері.

Господарюючі суб'єкти здійснюють торговельну діяльність після їх державної реєстрації як суб'єктів господарювання відповідно до законодавства, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за наявності у них ліцензії на торгівлю окремими видами товарів.

Господарюючі суб'єкти для заняття торговельною діяльністю у сфері роздрібної торгівлі можуть мати:

  • магазини, тобто стаціонарні пункти роздрібного продажу товарів, які займають окремі приміщення або будівлі та мають торговельний зал для покупців;

  • палатки, кіоски, які займають окремі приміщення, але не мають торговельного залу для покупців (дрібнороздрібна мережа);

  • автомагазини, лотки, розвозки тощо - діючі тривалий час спеціально обладнані різні пристосування для дрібної торгівлі (пересувна мережа).

Магазини можуть бути:

  • за товарною спеціалізацією - продовольчі, непродовольчі, змішані;

  • за товарним асортиментом - спеціалізовані, неспеціалізовані, універмаги, універсами, будинки торгівлі, торговельні центри (комплекси);

  • за формами торгівлі - звичайного типу, самообслуговування, торгівлі за зразками, торгівлі за попереднім замовленням, дрібнооптові (для відпуску товарів дитячим, лікувальним та іншим закритим закладам за безготівковим розрахунком), фірмової торгівлі тощо.

Для заняття торговельно-виробничою діяльністю (громадським харчуванням) суб'єкти господарювання можуть мати:

  • фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети тощо - окремі приміщення або будівлі, що мають, як правило, зал, обладнаний столиками і стільцями для споживання їжі, необхідні виробничі та побутові приміщення для її приготування;

  • відкриті літні майданчики - стаціонарні пункти з кількістю місць для обслуговування 20 чоловік і більше. Робочі місця повинні бути обладнані холодильним, торговельно-технологічним устаткуванням, мати електроенергію, холодну і гарячу проточну воду, каналізацію;

  • кіоски громадського харчування - стаціонарні пункти, де робочі місця повинні бути обладнані як і відкриті літні майданчики, за винятком столиків і стільців для обслуговування відвідувачів.

У сфері оптової торгівлі суб'єкти господарювання можуть мати:

  • оптові бази - основні господарські підприємства оптової торгівлі, що здійснюють оптові закупівлі та поставки (продаж) товарів і надають торговельні послуги підприємствам і організаціям роздрібної торгівлі, громадського харчування та іншим суб'єктам господарювання;

  • товарні склади, склади-холодильники - відокремлені або спеціально пристосовані приміщення для зберігання та переробки товарних запасів;

  • склади-магазини, що мають функціональні площі, до яких входять торговельні та складські площі закритих та напіввідкритих приміщень для зберігання і продажу великогабаритних товарів (меблі, будівельні матеріали тощо).

Суб'єкти господарювання усіх форм власності повинні забезпечити:

  • відповідність виробничого приміщення (місця) чи будівлі для здійснення торговельної діяльності необхідним екологічним і санітарно-гігієнічним умовам, а технічного стану приміщення (місця), будівлі та устаткування - вимогам нормативних документів щодо зберігання, виробництва та продажу відповідних товарів, а також охорони праці;

  • постійний розвиток матеріально-технічної бази підприємств, оснащення їх сучасною технікою і обладнанням;

  • застосування прогресивних форм торговельного обслуговування населення;

  • наявність на видному місці в торговельному приміщенні асортиментного переліку товарів, чинних санітарних і ветеринарних правил, правил продажу товарів та іншої необхідної нормативно-технічної документації та дотримання встановлених у них вимог;

  • продаж товарів громадянам чистою вагою і повною мірою.

Суб'єкти господарювання самостійно вирішують питання забезпечення торговельних приміщень торговельно-технологічним обладнанням (холодильним, піднімально-транспортним, ваговимірювальним, касовим тощо) відповідно до існуючих нормативів. Засоби вимірювання, що використовуються в торговельній діяльності для розрахунків із покупцями, повинні мати державне повірочне тавро і проходити повірку в установленому порядку.

На фасаді торговельного приміщення повинна бути вивіска із зазначенням назви суб'єкта господарювання (власника або уповноваженого ним органу). Біля входу на видному місці розміщується інформація про режим роботи. Режим роботи встановлюється за погодженням з виконкомами місцевих рад.

У разі здійснення виїзної (виносної) торгівлі, а також продажу товарів з використанням інших нестаціонарних засобів на робочому місці продавця встановлюється табличка із зазначенням назви, місця розташування і номера телефону суб'єкта господарювання, що організував торгівлю, а також прізвища, імені та по батькові продавця. На робочому місці громадянина-підприємця встановлюється табличка із зазначенням його адреси, номера свідоцтва про державну реєстрацію та назви органу, що здійснив цю реєстрацію.

Торговельно-виробничу діяльність підприємства громадського харчування здійснюють відповідно до меню або асортиментного переліку продукції, затвердженого власником або керівником підприємства. Підприємство зобов'язане забезпечити наявність страв, виробів, перелічених у меню (асортиментному переліку), протягом усього робочого дня або періоду, визначеного для їх реалізації (сніданок, обід, вечеря). Підприємство громадського харчування виробляє продукцію з дотриманням вимог, передбачених нормативними документами, а також має право розробляти і виробляти в установленому порядку нові, фірмові страви та продукцію. У разі відпуску неякісної або виготовленої з порушенням технології страви (виробу) підприємство зобов'язане замінити її або сплатити її вартість споживачеві. Забороняється встановлювати мінімум вартості замовлення і пропонувати споживачеві обов'язковий асортимент продукції. Підприємство громадського харчування зобов'язане забезпечити зберігання речей споживача в гардеробі.

Послуги харчування підлягають обов'язкової сертифікації відповідно до Правил, затверджених наказом Держстандарту України від 27.01.1999 № 37 (зареєстровані в Мінюсті України 15.04.1999 за № 235).

Суб'єкт господарювання самостійно вишукує товарні ресурси і укладає договори з їх постачальниками. Товари, що надійшли, оприбутковуються в день надходження за їх фактичною наявністю. У разі неможливості оприбуткувати товари в цей день (виклик експерта, перевірка цін, якості, кількості тощо) в текстовій частині товарного звіту за підсумками приходу робиться запис про надходження товарів із зазначенням постачальника (продавця), їх загальної вартості, а також причини, з якої товари не оприбутковано.

Усі товари у суб'єкта господарювання повинні бути з відповідними документами, наявність яких передбачена законодавством (товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, прибутково-видаткові накладні, сертифікат відповідності державної системи сертифікації або копія зазначеного сертифіката, завірена господарюючим суб'єктом, що відпустив товар, який підлягає обов'язковій сертифікації, тощо). Товари повинні бути марковані штриховими кодами відповідно до Положення про штрихове кодування товарів, затвердженого наказом Мінекономіки від 20.08.1996 № 530 (зареєстроване в Мінюсті 05.09.2002 за № 733).

Товари, що надійшли у продаж від громадянина-підприємця, повинні мати ярлик із зазначенням його прізвища, адреси, номера документа, що засвідчує право на заняття підприємницькою діяльністю, та назви органу, що його видав (у разі потреби - відомостей про сертифікацію цих товарів), гарантійного терміну і терміну придатності. Суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити наявність правильно оформлених цінників товарів, що надійшли для продажу.

Суб'єктам господарювання забороняється зберігати в торговельному залі та підсобних приміщеннях призначені для продажу товари, прийняті з порушенням зазначених вимог. Зберігання у підсобних приміщеннях суб'єктів господарювання товарів, які їм не належать, допускається на підставі договору схову, один примірник якого повинен знаходитися у суб'єкта.

Суб'єкти господарювання реалізують товари лише за наявності документів, які засвідчують їх якість. Забороняється продаж товарів, що надійшли без цих документів, а також таких, що не мають належного товарного вигляду та із закінченим терміном придатності. Якість, маркування, режим зберігання товарів (температура, вологість, освітлення, терміни) повинні відповідати вимогам нормативних документів.

У разі реалізації товарів імпортного виробництва у пакувальній тарі з написами іноземною мовою господарюючий суб'єкт зобов'язаний забезпечити інформацію державною чи іншою мовою відповідно до Закону України "Про мови в Україні" про найменування, основні споживчі властивості товару, термін його придатності та умови зберігання, можливі застереження щодо вмісту шкідливих компонентів і обмежень у споживанні, гарантійні зобов'язання тощо.

Продаж продовольчих товарів, готових до вживання, а також тих, що швидко псуються, інших продовольчих товарів (у тому числі овочів і фруктів) за межами торговельного приміщення (виїзна чи виносна торгівля) здійснюється у спеціально відведених для цього місцях з дозволу органів санітарно-епідеміологічного нагляду та за умови дотримання встановлених для цих товарів температурного режиму зберігання, а також вимог санітарних норм і правил. Кожна партія таких товарів повинна мати документ, який засвідчує їх якість, із зазначенням виробника, його адреси, дати виготовлення, терміну реалізації, маси нетто фасованого товару.

Прийняті товари виставляються для продажу одразу, а в разі потреби - після проведення допродажної підготовки. Забороняється безпідставне вилучення працівниками, що здійснюють продаж, виставлених для продажу товарів, їх приховування або стримування реалізації.

Особливості здійснення окремих видів торгівлі, продажу окремих продовольчих і непродовольчих товарів регулюються спеціальними правилами, що затверджуються у встановленому порядку. Так, Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442 (із змінами), Правила роздрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1999 № 460 (із змінами), Правила продажу продовольчих товарів затверджені наказом Мінзовнішекономторгу від 28.12.1994 № 237 (зареєстровані в Мінюсті 17.01.1995 за № 9), Правила роздрібної торгівлі картоплею та плодоовочевою продукцією затверджені наказом Мінзовнішекономторгу від 08.07.1997 № 344 (зареєстровані в Мінюсті 28.08.1997 за № 353), Правила продажу товарів поштою затверджені наказом Мінзовнішекономторгу України та Держкомзв'язку України від 17.03.1999 № 153/48 (Зареєстровані в Мінюсті України 30.031999 за № 193), Правила роздрібної торгівлі тютюновими виробами затверджені наказом Мінекономіки від 24.07.2002 № 218 (зареєстровані в Мінюсті 20.08.2002 за № 679), Правила роботи закладів (підприємств) громадського харчування затверджені наказом Мінекономіки від 24.07.2002 № 219 (зареєстровані в Мінюсті 20.08.2002 за № 680) тощо.

Господарюючі суб'єкти подають звіти за формами встановленої державної статистичної звітності. Бухгалтерський облік і звітність здійснюються з дотриманням єдиних методологічних засад, встановлених законодавством.

Контроль за дотриманням Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення здійснюється органами державної виконавчої влади, у тому числі органами захисту прав споживачів, органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду та іншими, органами місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції та в установленому порядку.

Контрольна перевірка може проводиться службовою особою відповідного органу з пред'явленням службового посвідчення та в присутності особи, що здійснює продаж товарів, і, у разі можливості, представника суб'єкта господарювання, що перевіряється. Результати контрольної перевірки оформляються актом, один примірник якого залишається у цього суб'єкта. Особи, що допустили порушення, зобов'язані дати письмове пояснення, яке додається до акта. У разі відмови підписати акт чи дати пояснення в акті робиться запис про те, що зазначені особи ознайомлені із змістом акта і від його підписання відмовилися. Працівники суб'єкта господарювання повинні створити умови для виконання робіт, пов'язаних з контрольною перевіркою, та забезпечити здійснення заходів щодо усунення виявлених недоліків і порушень.


2. Особливості правового регулювання господарських відносин

у галузі побутового обслуговування


Побутове обслуговування населення - це організована діяльність суб'єктів господарювання з надання побутових послуг, тобто послуг, пов'язаних із задоволенням конкретної побутової потреби індивідуального замовника.

Діяльність з надання побутових послуг регулюється Законами України “Про підприємництво” від 07.02.1991, “Про захист прав споживачів” в редакції від 15.12.1993, “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.1996, “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” в редакції від 01.06.2000, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24.02.1994, іншими нормативно-правовими актами, а також Правилами побутового обслуговування населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України в редакції від 04.06.1999 № 974 (далі у тексті - Правила).

Виконавцями побутових послуг виступають суб'єкти господарювання - юридичні особи незалежно від форми власності та фізичні особи, які надають такі послуги. Виконавці здійснюють побутове обслуговування після їх державної реєстрації як суб'єктів підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених законодавством, - за наявності торгового (спеціального торгового) патенту та ліцензії.

Державна реєстрація суб'єктів господарської (підприємницької) діяльності проводиться відповідно до Законів України “Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні” від 27.03.1991, “Про господарські товариства” від 19.09.1991 та інших.

Перелік окремих видів послуг, надання яких вимагає наявності торгових (спеціальних торгових) патентів, а також порядок їх видачі виконавцям визначаються Законом України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” та Переліком послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 № 576.

Надання певних видів послуг може здійснюватися лише за умови ліцензування відповідно до Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01.06.2000.

Виконавці для провадження діяльності з надання побутових послуг залежно від специфіки послуг, що надаються, можуть мати окремі приміщення або будівлі, павільйони, кіоски, пересувні майстерні та приймальні пункти, спеціально обладнані відповідним устаткуванням.

Виконавці повинні:

  • забезпечити знання і виконання своїми працівниками, які здійснюють побутове обслуговування, Правил та інших нормативно-правових актів, що регулюють надання побутових послуг;

  • створити матеріально-технічну базу, забезпечити наявність обладнання та устаткування для надання послуг згідно з установленими нормативами;

  • формувати ціни на послуги відповідно до законодавства залежно від їх складності та якості;

  • забезпечити необхідний рівень кваліфікації працівників, відповідність виробничих приміщень, будівель, робочих місць необхідним екологічним і санітарно-гігієнічним умовам та вимогам охорони праці.

У приміщенні, де проводиться приймання та видача замовлень, на видному і доступному для замовників місці повинні розміщуватися:

  • Правила побутового обслуговування населення та витяг із Закону України “Про захист прав споживачів” в частині надання послуг;

  • перелік побутових послуг, що надаються;

  • інформація про повне найменування виконавця, його адреса, номери телефонів, прізвище, ім'я та по батькові керівника (власника);

  • копії свідоцтв про державну реєстрацію, сертифікатів відповідності на послуги, які підлягають обов'язковій сертифікації, копії торгових патентів, ліцензій за видами послуг, які підлягають патентуванню, ліцензуванню;

  • зразки матеріалів та затверджених в установленому порядку виробів;

  • ціни і тарифи на послуги, матеріали та вироби;

  • перелік нормативно-технічних документів, яким повинні відповідати послуги;

  • гарантійні зобов'язання виконавця послуг;

  • інформація про працівників, які обслуговують замовників, номери телефонів місцевих органів виконавчої влади, територіальних органів захисту прав споживачів, перелік категорій громадян, які користуються пільгами;

  • книга заяв і пропозицій.

У разі надання послуг поза межами приміщення виконавець повинен забезпечити умови для ознайомлення замовника з Правилами, надання йому на робочому місці виконавця інформації про найменування, розташування, номер телефону виконавця, номер свідоцтва про державну реєстрацію та назву органу, що провів державну реєстрацію.

На фасаді приміщення виконавця повинно бути зазначено державною мовою його назву, найменування власника або уповноваженого ним органу, режим роботи.

Побутові послуги надаються замовникам згідно з угодами, документальним підтвердженням укладення яких є такі документи: договір за типовою формою, затвердженою у встановленому порядку, квитанція, касовий чек, товарний чек, квиток встановленої форми. Обов'язки, права та відповідальність виконавця і замовника встановлені Правилами побутового обслуговування населення. Інструкції щодо надання окремих видів побутових послуг затверджені наказом Укрсоюзсервісу від 27.08.2000 № 20 (зареєстровані в Мінюсті 13.11.2000 за № 803).

Контроль за дотриманням Правил здійснюється місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, органами захисту прав споживачів, іншими органами виконавчої влади у межах їх повноважень.

З метою підвищення рівня захисту прав та інтересів споживачів щодо якості послуг і культури обслуговування, посилення заінтересованості у залученні замовників та збільшенні обсягів послуг і доходів, впорядкування ціноутворення відповідно до якості і складності послуг здійснюється присвоєння категорій суб'єктам господарювання - підприємствам і організаціям, що надають побутові послуги, незалежно від форм власності. Положення про порядок присвоєння категорій підприємствам, що надають побутові послуги населенню затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.1995 № 674.

Залежно від видів побутових послуг (робіт) та вимог щодо їх виконання підприємствам і організаціям встановлюється вища, перша або друга категорія.

Основні вимоги, що висуваються до підприємств під час присвоєння їм категорій встановлені названим Положенням. При цьому враховуються види, складність та якість послуг (робіт), склад фахівців основних професій та рівень їхньої кваліфікації, рівень технології, оснащення відповідним обладнанням та засобами механізації, стан приміщень та їх оздоблення.

Присвоєння категорій підприємствам проводиться за результатами їх атестації. Атестації підлягають новостворені та діючі підприємства незалежно від форм власності. Атестація (переатестація) підприємства проводиться атестаційною комісією, створеною райдержадміністрацією або міськ(рай)виконкомом, на території яких розташоване підприємство. До складу атестаційної комісії включаються представники відповідної держадміністрації чи виконкому, органів Держстандарту, захисту прав споживачів, санітарно-епідеміологічних служб та фахівці з питань побутового обслуговування.

Атестація проводиться за поданням підприємства протягом трьох місяців після його реєстрації. Переатестація здійснюється у разі появи змін у показниках його діяльності, встановлених вимогами для присвоєння підприємству категорії, але не менше одного разу на три роки. Контроль за своєчасністю проведення атестації (переатестації) здійснюється органами, які створюють атестаційні комісії.

Підприємство, що підлягає атестації, подає атестаційній комісії заяву та документи за встановленим переліком. Атестаційна комісія протягом місяця готує висновок про віднесення підприємства до відповідної категорії. Рішення про присвоєння категорії підприємству та переведення його до вищої або нижчої категорії приймаються за поданням атестаційної комісії керівниками (їх заступниками) райдержадміністрацій, міськ(рай)виконкомів з видачею свідоцтва за встановленим зразком.

1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19

Похожие:

Правове регулювання iconРозділ механізм релігійно-нормативного регулювання в системі соціально-правового регулювання суспільних відносин
Вступ
Правове регулювання icon«Автоматизоване управління технологічними процесами» ● Теорія автоматичного керування ●
Розімкнуті, замкнуті та комбіновані розімкнуто-замкнуті системи автоматичного регулювання. Класифікація систем автоматичного регулювання...
Правове регулювання iconРоботи: «Напрями удосконалення митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання» затверджена наказом по академії від «25» травня 2011 р. №227-с
Предметом дослідження являється організація взаємовідносин при здійсненні митно-тарифного регулювання зед та вдосконалення підходів...
Правове регулювання iconКласифікація видів економічної діяльності
Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року №457, враховуючи зміни,...
Правове регулювання iconПравове життя
Одеса, 20–21 квітня 2012 р Т. 1 / відп за випуск д ю н., проф. В. М. Дрьомін / Націон
Правове регулювання iconВступ 3
Становлення та договірно-правове закріплення інституту комерційних прав у міжнародному повітряному праві
Правове регулювання iconЗаконодавство України про освіту
Основи безпеки життєдіяльності та нормативно-правове забезпечення охорони праці в закладах освіти
Правове регулювання iconЗмістовий модуль 2 Нормативно-правове забезпечення освіти та охорона дитинства
Особливості впровадження програми «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів знз україни»
Правове регулювання iconКласифікатор відходів дк 005-96
Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики
Правове регулювання iconВступ
Розділ ІІІ. Особливості державно-правового регулювання окремих видів рекламної діяльності в україні
Разместите кнопку на своём сайте:
Библиотека


База данных защищена авторским правом ©lib.znate.ru 2014
обратиться к администрации
Библиотека
Главная страница