Конспект лекцій по дисципліні ”політична економія”




НазваниеКонспект лекцій по дисципліні ”політична економія”
страница5/19
Дата12.11.2012
Размер3.14 Mb.
ТипКонспект
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19
Тема заняття: „Потреби, ресурси та виробничі можливості суспільства”

Мета заняття: вивчається об’єкт політичної економії – суспільне виробництво, його основні характеристики (продуктивні сили та виробничі відносини) і головні спонукальні сили економічного розвитку – потреби й інтереси.

Основні теоретичні положення наведені у конспекті лекцій, у розділах: 3.1-3.4.

Етапи семінарського заняття:

  • Обговорення основних положень теми заняття:

а) Потреби як рушійний мотив виробничої діяльності.

б) Суспільне виробництво. Матеріальне і нематеріальне виробництво.

в) Фактори суспільного виробництва.

  • Виконання вправ.

  • Перевірка знань (тестування), засвоєних у ході проведення семінарського заняття.

Вправи, до засвоєння та закріплення практичних навиків з теми даного семінарського заняття:

Вправи 1-7

1.Поясніть природу появи потреб. Який існує механізм впливу на їх структуру.

2. Надайте приклад потреб та інтересів, прослідкуйте яким чином вони взаємодіють між собою.

3.Назовіть основні фактори виробництва. Надайте відповідь у структуризованій формі.

4.Переворот у розвитку суспільства, який ми спостерігаємо, глибше та масштабніше того, що у марксизмі припускається під переходом від однієї суспільно-економічній формації до другої. Це перехід усієї цивілізації до якісно нового стану.

Назвіть ознаки нового якісного стану у розвитку суспільства.

  1. У наші дні суспільне виробництво, як ніколи забруднює навколишнє середовище. Коли б Вам надали необмежену владу у рішенні даної проблеми, які б заходи Ви здійснили по захисту флори та фауни нашої планети.

Запропонуйте реальні ідеї, можливі та оригінальні.

6.Поясніть наступну думку: „Людина у наслідок власної діяльності вступила в гостру суперечність з умовами свого мешкання”

7.Надайте приклади, які свідчать о ролі матеріального виробництва у житті суспільства.


Тести до контролю знань, засвоєних студентом на даному семінарському занятті.


  1. Поняття „потреби» є:

а) об’єктивним;

б) суб’єктивним;

в) об’єктивно-суб’єктивним;

г) усі відповіді вірні.


  1. „Економічні блага”:

а) обмежені;

б) утворюються в процесі виробництва;

в) потребують витрат ресурсів;

г) усі відповіді вірні.


  1. До основних факторів виробництва належать:

а) праця та капітал;

б) власність;

в) гроші та підприємницька діяльність;

г) праця, земля, капітал та підприємницькі здібності.


  1. Обмеженість ресурсів означає:

а) недостатність грошових коштів;

б) можливість задовольняти усі потреби людей;

в) дефіцит на ринках факторів виробництва (ресурсів).


  1. Укажіть, як ранжируються потреби згідно потреб А. Маслоу:

а) потреби в поважанні, потреби в соціальних контактах, потреби в саморозвитку, потреби в захисті, фізіологічні потреби;

б) фізіологічні потреби, потреби в саморозвитку, потреби в поважанні, потреби в соціальних контактах, потреби в захисті;

в) потреби в саморозвитку, потреби в поважанні, потреби в соціальних контактах, потреби в захисті, фізіологічні потреби;

г) фізіологічні потреби, потреби в захисті, потреби в соціальних контактах, потреби в поважанні, потреби в саморозвитку.


  1. Оберіть правильне визначення терміну „фактори виробництва”

а) „Фактори виробництва” – це сукупність матеріальних та людських ресурсів;

б) „Фактори виробництва” – це ресурси, використовуючі для виробництва економічних благ;

в) „Фактори виробництва” – це виробничі витрати.


  1. Максимальне використання факторів виробництва в економіці при певному рівні технології виробництва призвести до:

а) збільшення зайнятості;

б) до росту цін;

в) збільшенню виробництва благ;

г) технологічному „прориву”.


  1. Коли в економіці збільшилась кількість виробничих ресурсів, то це означає:

а) збільшились можливості економіки по виробництву більшої кількості товарів та послуг.

б) Додайте Вашу відповідь.


  1. Скажіть , які елементи належать до складу виробних сил:

а) робоча сила та виробничі відносини;

б) засоби виробництва;

в) робоча сила та засоби виробництва.


  1. Виробничі відносини: відносини власності, розподілу та виробництва:

а) так;

б) ні


СПИСОК РЕКОМЕНДУЕМОЇ ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ


1. Дудченко Н.А. Общественное производство: структура и факторы развития. — К., 1991.

2. Кейнс Д.М. Общая теория занятости, процента, денег. — М„ 1978. - Гл. 3,5.

3. Лемешев М. Экологические проблемы Европы и пути их решения //Экон. науки. — 1992. — № 2.

4. Васильченко. Постиндустриальная экономика и развитие человека // МЭ и МО.— 1997.— № 9,10.

5. Геец В. Непроизводственный аспект реформирования экономики // Экономика Украины.— 1992.— № 4.

6. Куценко В., Удовиченко В. Индекс человеческого развития: измерение его основных параметров и пути их повышения // Экономика Украины.— 1997.— № 1.

7. Мельник Л., Мельник О. Экономическая точка опоры экологизации общественного производства //Экономика Украины.-1998.-№ 7.

8. Трегубчик В., Веклич О. Необходимость экологической модели рыночных реформ //Экономика Украины.—1997.— № 4.


ЛЕКЦІЯ № 4. “СУЧАСНІ ЕКОНОМІЧНІ СИСТЕМИ”


План лекції:

  1. Сутність економічної системи та її матеріальна основа.

  2. Класифікація економічних систем.

  3. Національні моделі економічних систем.


Соціальну систему можна визначити як цілісність людей (особистостей), їх соціальних груп, що об'єднані різноманітними зв'язками і взаємовідносинами в процесі створення матеріальних і духовних благ.

Фундамент соціальної системи складає економічна система, її елементами (складовими) виступають:

• продуктивні сили;

• техніко-економічні та організаційно-економічні відносини;

• відносини власності;

• господарський механізм.

Конкретна історична форма власності і сукупність економічних відносин, які відповідають даним продуктивним силам і взаємодіють з ними, розвиваються на основі дії об'єктивних економічних законів. Такі взаємозв'язки визначають сутність економічної системи.

Структурні елементи, що формують різноманітні економічні системи, неоднорідні за своїм змістом. Вони поєднують в собі загальні та специфічні основні та похідні, нові, що народжуються, та що відмирають старі економічні форми (або господарські елементи). Наприклад, в Україні та інших постсоціалістичних республіках директивне планування замінюється так званим індикативним (тобто рекомендуючим) плануванням.

Слід підкреслити, що в нових ринкових умовах структурні елементи економічної системи характеризуються більшим динамізмом, рухомістю, гнучкістю і, в той же час, суперечливістю розвитку.

Економічна система включає різні сфери функціонування, різні рівні господарювання її суб'єктів. Сучасна економічна система не є сукупністю індивідуальних господарств одного рівня, а складною субординованою системою кількох рівнів, що взаємодіють. У вітчизняних економічних виданнях визначаються наступні рівні економічної системи:

І. Головний економічний рівень

ІІ. Макро рівень

ІІІ. Мегаекономічний рівень

IV. Мікроекономічний рівень

Взаємозв'язок, взаємодія та взаємодоповнення економічних рівнів є запорукою стійкості, динамічності та ефективності системи. Економічна система має бути мобільною, комплексно та своєчасно реагувати на зміни навколишнього господарського середовища.

Центральне місце в економічній системі належить людині, як основній продуктивній силі суспільства. В той же час їй приходиться мати справу з організацією виробництва. З останнім пов'язане поняття технологічного способу виробництва, що відображує поєднання засобів праці з організацією виробництва.

Перехід від одного технологічного способу виробництва до іншого відбувається завдяки якісним змінам у характері засобів праці, прогресу науки і техніки. У відповідності з трьома етапами розвитку техніки розрізняють технологічні способи виробництва, які ґрунтуються на:

І. ручній праці - початок XVI - кінець XVIII ст.;

II. на машинній праці - початок XIX ст., коли відбулася промислова революція, і до середини 50-х років XX ст.;

III. на автоматизованій праці - розпочався в кінці 50-х років XX ст. у зв'язку з розгортанням науково-технічної революції. З середини 70-х років НТР вступила в новий етап свого розвитку, який зв'язаний з електронізацією матеріального виробництва та надання послуг та обігу.

З кінця XX ст. у найбільш розвинутих країнах світу все більшу роль відіграє інформація. Вона веде до появи нового типу суспільства - інформаційного.

Інформаційне суспільство представляє собою найбільш розвинуту епоху людської цивілізації, яка наступає в результаті інформаційно-комп'ютерної революції і ґрунтується на інформаційній технології; автоматизації і роботизації усіх сфер і галузей економіки і управління; створення єдиної новітньої інтегрованої системи зв'язку, яка надає кожній людині (що закріплюється законодавством) необхідну інформацію й знання і обумовлює радикальні зміни у всій системі суспільних відносин (економічних, політичних, правових, духовних). Це забезпечує найбільший прогрес і свободу особистості, можливість її самореалізації. У найбільш розвинутих країнах світу інформаційне суспільство виникло в середині 80-х років і до кінця XX ст. пройшло перший етап свого розвитку.

Складову основу інформаційного суспільства становить інноваційно-інформаційна економіка, до якої мають перейти передові держави світу в трансформаційний період XXI століття.

КЛАСИФІКАЦІЯ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ

Прогрес людського суспільства в історичному ракурсі органічно з'єднаний із становленням та удосконаленням певного типу економічної системи. Вона, як ми знаємо, обумовлюється пануючою формою власності та відповідними соціально-економічними виробничими відносинами.

Змістовні ознаки різних форм і видів власності проявляються в економічних системах. Економічна система відображає особливу структуру суспільства, що виникає в процесі господарювання в конкретних соціально-економічних умовах, рівень розвитку продуктивних сил, господарські традиції, духовний стан народу, пануючі цінності та притаманний йому світогляд. Все це не припускає наявності ідентичних систем: вони завжди конкретно-економічні.

У своєму історичному розвитку системи проходять ряд етапів - від жорсткого антагонізму до компромісу. Суспільство XX століття прийшло до усвідомлення руйнівного характеру класового антагонізму і почало прикладати зусилля до його подолання. Як явище глобального масштабу цей антагонізм в цілому був подоланий, проте локально проявляється ще й досі.

Отже, в економічних системах зберігаються соціальні протиріччя, які продовжують бути джерелом розвитку і вдосконалення систем. В той же час більшість економічних процесів носить соціальний характер, що і визначає єдність економічного і соціального розвитку. Тобто будь-яка економічна система може бути названа соціальна - економічною.

Аналіз економічних систем обумовлює необхідність їх класифікації. Вчені попереджають, що оскільки соціально-економічні системи - комплексно складні утворення, тому неможливо охопити слиною класифікацією їх усі деталі, риси і специфіку. Класифікація соціально-економічних систем передбачає високий ступінь абстрагування. Відповідно до вибору певного критерію класифікації розрізняють різні види систем.

В залежності від форм економічної діяльності і техніко-економічного укладу можна виділити такі економічні системи: замкнуте господарство; ремісниче господарство; капіталістична економіка; колективістська економіка; корпоративна економіка. В залежності від зв'язку між виробництвом і споживанням виділяють замкнуте, або натуральне, господарство; міське господарство (з розвинутим ремісничим господарством); національне господарство (функціональний поділ праці, ринковий зв'язок між елементами системи). Якщо ознакою класифікації є рівень техніко-технологічного виробництва, то виділяють такі типи систем:

доіндустріальне суспільство; індустріальна економіка; постіндустріальна (на основі досягнень НТР) економіка; неоіндустріальне, або інноваційно-інформаційна економіка, основу якого складає комп'ютеризація усіх процесів.

вивчення і класифікація економічних систем настільки складні, наскільки складна і суперечлива економічна дійсність. Однак існує загальна, об'єднуюча усі соціально-економічні системи ознака: жодна з систем не може існувати і розвиватися, не задовольняючи потреби нації і функціонуючих у цій системі суб'єктів. Сукупне і індивідуальне задоволення потреб здійснюється різними методами. Такі відмінності лягли в основу ще одної класифікації економічних систем.

У більшості вітчизняних та ряді зарубіжних видань прийнято виділяти три основні типи економічних систем: система вільного або чистого ринку; система централізовано-планової економіки;

система змішаної економіки.

Звичайно, що така класифікація дещо умовна, оскільки в реальності практично кожній економічній системі у процесі відтворення властиві як ринкові, так і адміністративні регулятори. Проте співвідношення між ними може істотно відрізнятися. Тому співвідношення між адміністративними і ринковими регуляторами і слід брати як визначальну ознаку.

Система вільного або чистого ринку (економіка вільного підприємництва)

Визначення ідеальної ринкової економіки було дано відомим американським економістом М. Фрідменом, який стверджував, що ідеальна ринкова економіка - це система, в якій незалежні економічні суб'єкти керуються власними інтересами і для досягнення своїх приватних цілей вступають у відносини добровільного та взаємовигідного обміну одного з другим. Існують і інші варіації визначення системи вільного ринку, однак будемо вважати, що система вільного (чистого) ринку - це така економічна система, в якій рівень державного регулювання економічних процесів є найменшим, а сили вільної конкуренції, ринкового саморегулювання досягають максимального поширення.

Історичні межі цієї системи визначаються приблизно з другої половини XVIII ст. до кінця XIX — початку XX ст., хоча окремі елементи і риси системи вільного ринку збереглися до сьогодення. Сутність системи вільного (чистого) ринку розкривається шляхом аналізу властивих цій системі складових та особливостей. До них можна віднести:

приватну власність на інвестиційні ресурси — капітал, землю, засоби виробництва, природні багатства;

ринковий механізм регулювання макро економічних процесів, заснований на системі вільної конкуренції. Існує так звана досконала, або вільна конкуренція, яка передбачає наявність багатьох незалежно діючих продавців та покупців різних товарів й послуг. Ціна на ці товари встановлюється в залежності від вільного співвідношення попиту та пропозиції;

вільне підприємництво. Однією з головних передумов існування чистого капіталізму виступає особиста свобода усіх учасників економічної діяльності - не тільки підприємця, а й найманого працівника. Вирішальною умовою економічного прогресу стала свобода підприємницької діяльності тих, хто має капітал. Вони беруть на себе функцію організації самого виробництва, мобілізації необхідних ресурсів і реалізацію вироблених товарів. Вони також приймають на себе увесь підприємницький ризик, оскільки не в змозі прогнозувати можливості реалізації товару, його ціну, отримання виручки, чи компенсує вона понесені витрати.

У системі вільного ринку усі взаємопов'язані суб'єкти діють у відповідності зі своїми особистими економічними інтересами. Кожний намагається домогтися найбільшого ефекту: підприємець - прибутку, найманий робітник - заробітної плати; кредитор - процентів за використану позику; землевласник - орендну плату.

Державне втручання в системі вільного (чистого) ринку обмежується, по суті, двома складовими:

а) захистом приватної власності;

б) формуванням правового середовища шляхом прийняття державою відповідних урядових указів та постанов.

Централізовано-планова економіка

Ця система функціонувала раніше в СРСР, країнах Східної Європи, в деяких азіатських державах. Характерними рисами централізовано-планової економіки є:

суспільна (а в реальності державна) власність на всі засоби виробництва і економічні ресурси;

• жорстка централізація в розподілі ресурсів і результатах виробничої діяльності;

• суттєве обмеження або навіть недопущення приватного підприємництва,

директивне планування, затратне ціноутворення, гульові капіталовкладення тощо.

Реалізація економічних процесів здійснювалась на основі монополії державної власності на засоби виробництва і абсолютизації державної влади. Централізований розподіл матеріальних благ, трудових і фінансових ресурсів проводився без участі безпосередніх виробників і споживачів, у відповідності із заздалегідь вибраними критеріями на основі централізованого планування. Значна частина ресурсів під впливом пануючих ідеологічних і політичних установок направлялась на розвиток військово-промислового комплексу.

Нежиттєздатність цієї системи, її несприйнятливість до нових умов життя зробили неможливим подальші соціально-економічні перетворення у всіх колишніх соціалістичних країнах. Стратегія нових економічних реформ в цих країнах нині визначається законами демократизації та ринкових перетворень в економіці.

Слід відмітити, що застосування директивних методів в економіці мало місце в різні історичні періоди. Так, у Франції в другій половині XVII ст. у період правління Людовика XIV життя міських ремісничих цехів було підкорено жорсткій регламентації. Відносно кожного ремесла до деталей були визначені кількість і якість матеріалу, лісу, спосіб виготовлення. Вся діяльність ремісничого промислу була у межах суворих постанов. В Німеччині з 1936 по 1945 роки майже не було державної власності, проте держава встановлювала приватним підприємствам жорсткі умови замовлення: ціни, тарифи, ставки оплати праці.

Сучасна ринкова економічна система

Антиподом централізовано-командній економіці виступає ринкова економіка. Порівняно з попередніми системами ринкова економіка виявилась найбільш гнучкою: вона здатна перебудовуватися, пристосовуватися до змін внутрішніх і зовнішніх умов.

З другої половини XX ст., коли широко розгорнулася НТР і стали швидко розвиватися виробнича і соціальна інфраструктури, почали змінюватися форми господарської діяльності та економічні зв'язки між господарюючими суб'єктами. Істотних змін набуває господарський механізм.

Як вже було визначено, першим елементом ринкової економіки слід вважати формування приватного сектора. Одна із передумов існування ринкової системи - створення умов для вільного підприємництва. Взаємодія між виробниками і споживачами встановлюється як облік результатів діяльності.

Другий елемент - економічна відокремленість товаровиробників, яка обумовлена приватною або змішаними формами власності на базі корпоративного управління виробничими суб'єктами.

Третій елемент ринкової економіки - реформування державного сектору, що здійснюється шляхом комерціоналізації господарської діяльності: передачі державного майна в оренду трудовим колективам; приватизації державної власності.

Четвертий елемент - формування інфраструктури ринку, її складові за своїм призначенням мають сприяти ефективній організації виробництва: комерційні банки, брокерські фірми, інвестиційні компанії, біржі, підприємства оптової та роздрібної торгівлі.

П'ятим важливим елементом ринкової економіки є ціни. Вони можуть бути предметом особливого дослідження. Проте зробимо два зауваження. Перше - ціни складаються в результаті співвідношення попиту і пропозиції, що коливається в залежності від поточної кон'юнктури. Друге - ціни визначають сферу дії ринкових відносин обміну у відповідних географічних межах.

Механізм функціонування ринкової економіки має складну структуру і охоплює усі сфери господарського життя. Ця економічна структура обумовлюється: формами власності (державна, приватна, муніципальна, змішана);

• структурою товаровиробників (державні, орендні, кооперативні, приватні підприємства, підприємства індивідуальної трудової діяльності), яка залежить від питомої ваги тої чи іншої форми господарюючих суб'єктів;

• особливостями сфери товарного обігу;

• рівнем приватизації та роздержавлення структурних підрозділів господарства;

• видами торгівлі, що використовуються в країні.

Перелічені характеристики можуть проявлятись по-різному в залежності від конкретних умов, що приводить до формування специфіки в кожній країні. Процес становлення ринкової економіки вимагає розвитку процесів лібералізації, зменшення ролі державного втручання в господарське життя.

Можна систематизувати основні риси та визначити відмінності системи вільного (чистого) ринку від сучасної ринкової системи:

Таблиця 4.1.

Порівняльні особливості систем вільного (чистого) ринку та сучасного ринкового господарства

Основні риси

Система вільного (чистого) ринку

Система сучасного ринкового господарства

Масштаби усуспільнення виробництва

Усуспільнення виробництва в межах підприємства

Усуспільнення і одержавлення частини господарства в національному і інтерн атональному масштабі

Переважна форма власності

Економічна діяльність одноосібних господарств

Економічна діяльність на базі приватної і державної власності

Регулювання економіки

Саморегулювання індивідуальних капіталів на основі вільного ринку при слабкому втручанні держави

Активне державне регулювання національної економіки з метою стимулювання споживчого попиту і пропозиції, запобіганню криз, безробіття тощо

Соціальні гарантії

Соціальна незахищеність громадян у випадках безробіття, хвороб і старості

Створення державних і приватних фондів соціального страхування і соціального забезпечення

Національне-державні різновиди змішаної економіки В економіці країн світу в сучасний період склалися і продовжують складатися відповідні співвідношення між ринковим і державним регулюванням. Причому ці регулятори можуть мати різну питому вагу в економічній системі суспільства. Систему з найменшим втручанням держави визначають як систему вільного ринку; з найбільшою часткою втручання - як централізовано-планову, або командну; і приблизно з середньою часткою втручання - як змішану економіку.

Система змішаної економіки в сучасних умовах є домінуючою в світі. Що стосується України, то її економіка переважну частину XX ст. розвивалася як економічна система централізовано-планового типу. Починаючи з 90-х років економічна система України трансформується у напрямі посилення ролі ринкових регуляторів.

Щоб розкрити сутність змішаної економіки, зупинимося на її основних рисах та особливостях. Економічна система змішаного типу зберігає деякі риси, що притаманні вільному ринку.

зберігається значна, як правило переважаюча, частка приватної власності. "Змішаною" називають економіку ще й тоді, коли беруть до уваги співіснування різних форм власності. В змішаній економіці США, наприклад, розподіл підприємств за формами власності на ресурси (у процентах до загальної кількості) складає: приватні без використання найманої праці - 70%; приватні з використанням найманої праці - 28° о; державні - 2%;

вільне підприємництво;

прагнення в економічній діяльності найповніше реалізувати

економічні інтереси функціонування ринкового координаційного механізму;

розвиток конкуренції. Обмеження сфери конкуренції приводить до 1) виникнення монополістичних об'єднань, які намагаються проводити узгоджену політику в сфері ціноутворення та спільного визначення ринків збуту: 2) формування великих економічних комплексів, що концентрують виробництво певних товарів: 5) поширення узгоджених дій в процесі спеціалізації та кооперування виробництва і використання ресурсів на основі технічного прогресу, появи нових технологій і видів продукції. В національній ринковій економіці періодично виникають такі "хвороби" або негаразди як коливання ділової активності (приводить до зменшення обсягів національного виробництва);

зростання безробіття; диспропорції у сфері ціноутворення, процеси інфляції і дефляції; диференціація або розбіжності у забезпеченні доходами певних категорій населення та інші.

Отже, ринковий механізм не в спромозі вирішити усі проблеми економічного розвитку, зокрема, формування та забезпечення нових соціально-економічних цілей, науково-технічного прогресу, регулювання соціальних відносин, проблем зайнятості, екології, міждержавної інтеграції тощо. Тому в системі змішаної економіки зростає регулююча роль держави у здійсненні економічних і правових процесів.


3. Національні моделі економічних систем. Специфіка і особливості економічної системи конкретної держави залежить від домінуючої форми власності, комбінацій природно-ресурсних, техніко-технологічних, інституціональних, юридичних, морально-психологічних факторів, що закріплені в економічній національній доктрині. Саме вони формують національну модель економічної системи.

Найбільш ефективними і конкурентноздатними в кінці XX ст. з усіх сформованих національних моделей економічних систем є американська і японська моделі.

Висока ефективність цих національних моделей пояснюється такими факторами:

• інноваційною структурою капіталовкладень і високим рівнем витрат на НДПКР (науково-дослідницькі і проектно-конструкторські роботи);

• наявністю висококваліфікованої робочої сили;

• комплексом розвинутої інфраструктури;

• специфічними системами стимулювання високої якості продукції;

• оптимальною системою менеджменту.

Звергають на себе увагу останні дві позиції: у японському менеджменті прийняття рішень засновано на системі "ріджі" ("рі" - запитай підлеглого, "джі" - подумай). Американський менеджмент практикує прийняття рішень за одночасного інформування співробітників про плани керівництва і стратегічні перспективи.

Специфічні властивості кожної з цих моделей можна відобразити у порівняльній формі (табл. 4.2).

Особливості американської та японської систем менеджменту

Критерії організації роботи фірми

Американський підхід

Японський підхід

Основа організації

ефективність

гармонія

Відношення до роботи

головне - реалізація проекту

головне - виконання обов'язків

Конкуренція

дуже жорстка

практично невелика

Гарантії для працівника

низькі

високі (пожиттєвий найм)

Прийняття рішень

зверху донизу

колективні

Відносини з підлеглими


формальні

сімейні

Метод найму

за діловими якостями

після закінчення навчання

Оплата праці

в залежності від результатів

в залежності від стажу


Американська модель.

Основою американської економічної системи вважають приватне підприємство. США називають “всесвітньою корпорацією”, що особливо притаманно сучасному розвитку завдяки процесам глобалізації та інформації. Втручання держави в ринкову систему відбувається через застосування фіскальної та монетарної політики. Вона здійснюється через системи оподаткування, цільових виплат, замовлень на товари і послуги; контроль збоку Федерального резервного фонду за грошовою масою і процентними ставками.

В США з боку держави здійснюється також контроль за діловою активністю.

На початку 90-х років минулого століття Конгресом США була схвалена нова економічна програма, у якій були виділені три частини:

1-стимулювання виробництва і подолання економічного падіння;

2-спрямування інвестицій в основний капітал з метою модернізації економіки;

3-заходи щодо скорочення дефіциту державного бюджету і створення сприятливих умов для кредитування економіки.

Японська модель.

Японія перетворилась на могутню світову державу завдяки значної ролі держави у стимулюванні економічного розвитку.

Основними факторами зміцнення японської економічної системи можна назвати такі:

  • поразка Японії у другій світовій війні обернулася для неї сильним імпульсом соціально-економічного розвитку, оскільки призвела до рішучого усунення феодальних перешкод, які заважали розвитку товарно-капіталістичного ринкового господарства, інтеграції Японії у світове господарство;

  • демонтування великих монополій (“Дзайбацу”) у 1947-1948 рр. Сприяло формуванню конкурентного середовища в економіці.

  • земельна реформа (1947-1950 рр.), в результаті якої феодали припинили існувати, а земля перейшла до дрібних фермерів, що привело до значного підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва;

  • були прийняті дійові заходи фінансового оздоровлення японської економіки, зокрема: а) припинило існувати безповоротне фінансування збиткових підприємств; б) поставлена під контроль грошова емісія і встановлено твердий курс національної грошової одиниці - йєни; в) почали стимулюватись експорт та кредитування “базових” галузей; г) зупинена інфляція, що зміцнило ринкові відносини;

  • бідність природних ресурсів Японії визначила специфічний шлях розвитку економіки, спрямований на інтенсивний розвиток і експортну орієнтацію японської промисловості;

  • велика залежність від імпорту енергоресурсів поставили на порядок денний проблему енерго- і ресурсозбереження в розвитку промисловості і всього народного господарства;

  • мала значення також економія на військових витратах, які законодавчо були встановлені на рівні 1% ВВП.

В результаті в Японії унікальна структура економіки: високоінтенсивна енерго- і ресурсозберігаюча, науково-технологічна, орієнтована на експорт.

Велике значення у ефективності функціонування японської економічної системи відіграє унікальна модель організації виробництва і управління.

Стиль управління характеризується такими особливостями:

  • система пожиттєвого найму;

  • визначення рівня заробітної плати та службового просування в залежності від стажу роботи на даному підприємстві та віку;

  • створення профспілок безпосередньо на фірмах, а не на рівні галузі;

  • групове прийняття рішень.

Німецька модель.

В Німеччині характерною особливістю економічної системи є розумне поєднання соціального захисту людини з почуттям її соціальної відповідальності, і це виступає рушійною силою суспільного прогрессу. В умовах всім громадянам створюються умови стати самостійними підприємцями. При цьому гарантовано постачання товарів за зниженими цінами і добре налагоджене виробництво. У державі створений надійний механізм соціального захисту безробітних, старих і хворих людей.

Французька модель.

Французька модель ринкової економіки характеризується різноманітністю економічних інструментів, включаючи стратегічне планування, стимулювання конкуренції, регулювання. Відмінною особливістю цієї моделі ринку є включення стратегічного планування у ринковий механізм. Французька модель виходить з того, що ринок сам по собі не вирішує багатьох проблем. Зокрема не вирішує проблему соціального захисту населення; не забезпечує проведення фундаментальних наукових досліджень; слабу участь бере у створенні і розвитку соціальної інфраструктури.

Шведська модель.

Основною характеристикою шведської моделі виступає її яскраво виражений соціальний аспект, коли розвиток національної економіки орієнтується на досягнення високого життєвого рівня. Соціал-демократичний шлях економічного і суспільного розвитку у Швеції демонструє варіант соціальної стабільності з високим рівнем і якістю життя, правовою і соціальною захищеністю.

У фундаменті швецької економічної моделі лежить так званий функціональний соціалізм, тобто соціалізація без націоналізації. Головним змістом цієї концепції є збереження основних засобів виробництва у приватному володінні за відторгнення від капіталу права розпорядження всіма доходами. Значна частина доходу вилучається у бюджет з використанням на соціально-економічні потреби.

Китайська модель.

Особливе значення у розвитку цієї економмоделі подавалося розвиткові таких провідних економічних секторів: аграрному, промисловому, науково-технологічному і оборонному.

Принципові положення:

  • створення системи макроекономічного регулювання ринкової економіки;

  • удосконалення планування із зменшенням переваги директивного планування;

  • впровадження нового механізму ціноутворення;

  • оволодіння новими методами макроекономічного контролю над інфляцією;

  • розроблення нових підходів до створення бездефіцитного бюджету;

  • удосконалення податкової системи;

  • забезпечення взаємодії національної економіки із світовим господарством, поступового «відкриття» внутрішнього ринку для іноземних виробників товарів та послуг (проведення заходів валютного регулювання, політики зниження мита та ін.).

Північнокорейська модель.

Ця економічна система поєднує план і ринок, тобто систему жорсткого державного планування і ринкового механізму.

Світова економічна система.

Світова економічна система базується на міжнародному поділі праці і міжнародній економічній інтеграції та являє собою взаємопов’язані економіки країн світу.

Сучасна світова економічна система характеризується якісними перетвореннями, які будуть продовжуватися і у 21-му ст. у таких напрямках:

  • цілеспрямоване регулювання розвитку світового господарства;

  • створення всесвітньої економічної структури;

  • регулювання міжнародного обміну товарами й послугами;

  • створення наднаціональних міжнародних органів забезпечення держав виробничими ресурсами, у тому числі капіталом та інформаційними технологіями;

  • прискорення інтеграційних процесів: створення й розширення економічних, валютних й політичних міжнародних союзів;

  • розвиток й посилення ролі міжнародних корпорацій;

  • перехід країн світу до загальної системи статичного та бухгалтерського обліку.

Таким чином, перехід від одного етапу розвитку суспільства до наступного не перериває розвитку й не вимагає знищення наявних продуктивних сил, щоб усе починати заново. Нові суспільні сили, які приходять до влади, можуть остаточно довести свої переваги, якщо вони максимально використають створені в старому суспільстві (на попередньому етапі розвитку) продуктивні сили та забезпечать їх піднесення на якісно більш високий рівень.


ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ.


  1. У чому полягає сутність економічної системи?

  2. Які основні елементи економічної системи?

  3. Що таке структура економічної системи?

  4. Охарактерізуйте основні типи економічних систем.

  5. На яких критеріях засновані класифікації економічних систем?

  6. У чому полягають особливості сучасної ринкової економіки у порівнянні з системою вільного ринку?

  7. Визначте теоретичні засади державного регулювання економіки.

  8. Охарактеризуйте специфіку основних національних моделей економічних систем.

  9. Визначте основні напрями розвитку сучасної світової економічної системи.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ №3.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19

Похожие:

Конспект лекцій по дисципліні ”політична економія” iconКонспект лекцій
Руденко П. О. Техніка І технологія промислового виробництва. Конспект лекцій для студентів спеціальності “Менеджмент організіцій”....
Конспект лекцій по дисципліні ”політична економія” iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 020303 “Переклад”
Спецрозділи перекладу : конспект лекцій / укладач С. В. Баранова. – Суми : Сумський державний університет, 2012. – 86 с
Конспект лекцій по дисципліні ”політична економія” iconКонспект лекцій Частина II суми
Стратегічний маркетинг : конспект лекцій / укладачі: В. В. Божкова, Ю. М. Мельник, Л. Ю. Сагер. – Суми : Сумський державний університет,...
Конспект лекцій по дисципліні ”політична економія” iconКонспект лекцій з дисципліни „Радіоекологія” для студентів спеціальності 040106 „Екологія, охорона навколишнього середовища та
Конспект лекцій з дисципліни „Радіоекологія” / укладач Р. А. Васькін. – Суми: Сумський державний університет, 2010. – 115 с
Конспект лекцій по дисципліні ”політична економія” iconКонспект лекцій з курсу «психологія»
Конспект лекцій з курсу «Психологія» (для студентів 2 курсу денної форми навчання спец.: 092100 – «Промислове та цивільне будівництво»,...
Конспект лекцій по дисципліні ”політична економія” iconКонспект лекцій з курсу «Економіка підприємств електротранспорту»
Економіка підприємств електротранспорту: Конспект лекцій для студентів 4-5 курсів денної І заочної форм навчання спеціальностей 092202...
Конспект лекцій по дисципліні ”політична економія” iconКонспект лекцій з дисципліни „ Управління інноваційним розвитком” для студентів факультету економіки та менеджменту спеціальності 050100 „Маркетинг”
Конспект лекцій з дисципліни „Управління інноваційним розвитком” / Укладачі: С. М. Ілляшенко, О. А. Біловодська. – Суми: Вид-во СумДУ,...
Конспект лекцій по дисципліні ”політична економія” iconКонспект лекцій з дисципліни «Економіка та управління знаннями»
Конспект лекцій з дисципліни «Економіка та управління знаннями» для студентів спеціальності 000014 «Управління інноваційною діяльністю»...
Конспект лекцій по дисципліні ”політична економія” iconКонспект лекцій за курсом «інформатика та комп’ютерна техніка»
Конспект лекцій за курсом «інформатика та комп’ютерна техніка» / Укладачі: Борисенко І.І., Граб В. А., Лебедєва О. Ю., Абросімов...
Конспект лекцій по дисципліні ”політична економія” iconМетодичні рекомендації по виконанню курсової роботи з дисципліни "Політична економія" [Текст]: для студ напряму підготовки 030509 "Облік І аудит" / В. С. Біляєв. Миколаїв: мдау, 2008. 34 с. + Ел копія. Держава І право
Комп'ютерна техніка. Комп'ютерні технології. [Текст]: Підручник / Автор кол.: В. А. Баженов, П. С. Венгерський та ін. – 2-ге вид....
Разместите кнопку на своём сайте:
Библиотека


База данных защищена авторским правом ©lib.znate.ru 2014
обратиться к администрации
Библиотека
Главная страница