Самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу центр розвитку освіти, науки та інновацій управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності




НазваниеСамарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу центр розвитку освіти, науки та інновацій управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності
страница3/26
Дата19.10.2012
Размер3.24 Mb.
ТипДокументы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26

МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ У ХОДІ ПРОВЕДЕННЯ БЮДЖЕТНОЇ ПОЛІТИКИ


Процес управління економікою держави загалом і бюджетною системою зокрема визначає систематичний вплив на певний бюджетний об’єкт з метою забезпечення функціонування Державного бюджету України для досягнення кінцевої мети – економічного зростання та підвищення добробуту населення на основі механізму взаємодії основних складових – доходів і видатків.

Бюджетними об’єктами називають державу, регіони, види діяльності, доходи, видатки, їх розподіл за галузями тощо у притаманних їм розподілах, а також комбінації розподілів відповідно до функцій управління. Дані об’єкти є керованими, а сукупність дій, спрямованих на підтримку або поліпшення їх функціонування відповідно до поставлених цілей, – управлінням бюджетною системою держави. Інформаційна взаємодія між керованими та керуючими системами здійснюється, головним чином, на базі результатів статистичного аналізу бюджетної системи в цілому і Державного бюджету України, зокрема. Мета функціонування в основному полягає в підтримці заданих параметрів розвитку, а саме відповідних інформаційних процесів – забезпечити ефективність управління заданим об’єктом згідно з поставленими цілями [2].

Відповідно до принципів стратегічного управління формулюється місія об’єкта управління, яка охоплює поняття, доручення, завдання і покликання. Метою Державного бюджету України є формування доходів та використання видатків держави на основі регулювання процесів, які визначають стан освіти, охорони здоров’я, оборони, житлово-комунального господарства, транспорту, зв’язку та інших галузей. Місія визначає стратегічні цілі (принципи) функціонування бюджетної системи, а саме: єдність; збалансованість; самостійність; повнота; обґрунтованість; ефективність; субсидіарність; цільове використання бюджетних коштів; справедливість; публічність та прозорість; відповідальність учасників бюджетного процесу.

Конкретизація цілей системи Державного бюджетування є необхідною умовою управління бюджетною системою України за результатами виконання Держбюджету. Оцінка результатів передбачає розподіл бюджетного показника на основні частини у взаємозв’язку з відповідними чинниками та засобами досягнення цілей; визначення впливу чинників на результати, а також порівняння результатів з відповідною базою, зокрема критеріями. На останньому ґрунтується зворотний зв’язок, який означає зворотний вплив результатів управління бюджетною системою на процес цього управління [3].

Оцінка результатів за цілями (критеріями) пов’язана з оцінкою використання ресурсів і в цілому – ефективності системи управління бюджетною системою. При цьому важливе місце посідає оцінка становища об’єкта управління бюджетною системою. На цій основі розробляються заходи, пов’язані з гнучким реагуванням на дію чинників внутрішнього та зовнішнього середовища для досягнення поставленої мети.

Розподіл системи на підсистеми дає змогу забезпечити системний підхід до управління у вигляді взаємодії окремих частин системи у певній цілісності для досягнення поставленої мети окремих підсистем, а на цій основі – мети системи в цілому і виконання місії.

Цілі управління в бюджетній системі можуть бути досягнуті виконанням певних функцій управління Державним та місцевими бюджетами, таких як формування, розподіл і використання.

Завдання управління бюджетною системою можна поділити на 2 класи: стратегічні та тактичні [2].

До стратегічних належать завдання, пов’язані з вибором структури зв’язків між підсистемами, плануванням доходів, напрямками видатків на наступний період, а також оцінкою результатів виконання Державного і місцевих бюджетів України.

До тактичних належать завдання реалізації планів і стратегій, що визначені стратегічними завданнями.

Науково обґрунтоване управління бюджетною системою передбачає:

  • пізнання економічних законів і особливостей їх дії в даних конкретних умовах;

  • використання прийомів і методів наукового аналізу на базі статистичної методології бюджетної статистики;

  • використання прогресивних технічних засобів здобуття, перероблення й ефективного використання інформації;

  • наявність кваліфікованих компетентних кадрів, спроможних на практиці використати всю новизну, що дає наука.

Необхідною умовою ефективного використання завдань управління бюджетною системою є наявність інформації про кількісну характеристику об’єктів управління Держбюджетом в поєднанні з якісним змістом, передусім – тенденціями розвитку під впливом чинників внутрішнього і зовнішнього середовища [2].

Вищенаведені твердження свідчать про те, що основні статистичні показники Державного бюджету України – доходи і видатки формуються і використовуються, зважаючи на сучасні тенденції економічного розвитку, коли тісніше переплітаються економічні, політичні, соціальні та інформаційні процеси, інтенсивніше взаємодіють освіта і наука, культура і побутова сфера.

У наші часи неможливо розглядати бюджетні процеси ізольовано від більш загальних екологічних, політичних, соціальних явищ, необхідно враховувати численні прямі та зворотні зв’язки. Це зумовлює необхідність використання системного підходу, який передбачає вивчення Державного бюджету України як єдиного цілого, дає можливість враховувати численні прямі та зворотні зв’язки, взаємодію між окремими структурними частинами, виявляти роль кожної з них у загальному процесі функціонування системи бюджетування і, навпаки, простежувати вплив бюджетної системи в цілому на окремі її складові [1].

Необхідною базою для цього є застосування статистичного аналізу бюджетних процесів, який має ґрунтуватися на принципах системного підходу, що створює умови оптимізації як структурних частин Державного бюджету, так і бюджетної системи в цілому. Тому використання апарату системного аналізу у процесі статистичного дослідження бюджетної системи є необхідною умовою обґрунтування управлінських рішень у сфері бюджетування.

У зв’язку з цим державі та суспільству необхідні спеціалісти-аналітики, статистики, експерти, радники і консультанти вищої економічної кваліфікації, що здатні ефективно працювати у сфері системи бюджетування:

  • збирати статистичну інформацію щодо бюджетного розвитку на макро-, мезо- та мікрорівні, систематизувати та класифікувати її;

  • розробляти та застосовувати методики оброблення, узагальнення й аналізу бюджетної інформації;

  • творчо використовувати інформацію та результати статистичного аналізу системи бюджетування, робити на його основі узагальнення та висновки, обґрунтовувати управлінські рішення;

  • оцінювати в реальному часі наслідки прийнятих управлінських рішень щодо процесів бюджетної системи;

  • ефективно використовувати інформаційні бюджетні ресурси та новітні досягнення у галузі комп’ютерних технологій.

Отже, підводячи підсумки слід відмітити, що реалізація вищезазначених чинників забезпечується виконанням певних завдань статистичного дослідження Державного бюджету, диференційованих за функціями діяльності фахівців [1]. Так, відповідно до організаційно-методичної функції слід вирішувати такі завдання:

  • розробку програмно-методичних й організаційних питань статистичного спостереження за бюджетною системою;

  • організацію та здійснення відповідних статистичних бюджетних спостережень і моніторингу відповідно до потреб державного управління та суб’єктів суспільного відтворення;

  • запровадження сучасних інформаційних технологій збирання, оброблення, аналізу і розповсюдження статистичної інформації щодо потреб управління бюджетною системою;

  • послідовне вдосконалення методології статистичного бюджетного інформаційно-аналітичного забезпечення стратегічного управління Державним бюджетом України;

  • розробку методичного забезпечення аналізу і прогнозування бюджетної діяльності на різних рівнях управління.

Контрольна функція державного бюджетування включає: здійснення перевірки виконання показників Державного бюджету України; забезпечення вірогідності, актуальності та своєчасності статистичної бюджетної інформації.

Аналітична функція Державного бюджетування передбачає виконання таких завдань: оцінювання ефективності та ризику діяльності бюджетних об’єктів управління; аналіз статистичних бюджетних показників у розподілі за галузями.

Проектна функція державного бюджетування складається з розробки інформаційного-статистичного забезпечення функцій планування та прогнозування бюджетних показників; на основі результатів статистичних досліджень бюджетної системи визначення можливостей виконання стратегічних завдань для підвищення ефективності економіки держави; за результатами статистичного аналізу Державного бюджету України розробку заходів та пропозицій щодо формування ефективних бюджетів на наступні періоди.

Список використаних джерел:

  1. Бюджетне законодавство України: Зб. нормат. актів. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 416 с.

  2. Бюджетний менеджмент: Підручник / В.Федосов, В.Опарін, Л. Сафонова та ін.; За заг. ред. В.Федосова. – К.: КНЕУ, 2004. – 864 с.

  3. Статистичне забезпечення управління економікою. Прикладна статистика з використанням аналітичних можливостей програмного середовища Microsoft Excel: Навч. посіб. / А.В.Головач, В.Б.Захожай, І.Г.Манцуров, Н.А. Головач. – К.: КНЕУ, 2006. – 328с.



Іванова Інесса Сергіївна

Науково-дослідний економічний інститут

Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, м. Київ


КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ТА ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ


Ефективний інноваційний розвиток може здійснюватися лише за умови інтеграції науки, освіти та виробництва. Адже інновації не виникають спонтанно, а є результатом цілеспрямованої, трудоємкої інтелектуальної праці значної кількості фахівців, які спеціалізуються на різних аспектах науково-виробничої діяльності. У даному контексті інтелектуальний капітал є тією формою капіталу, що створює та генерує інновації, тим самим забезпечує безперервний відтворюваний процес, трансформуючи знання у нову продукцію та послуги. Тому, принципово важливим є питання щодо державного регулювання процесу формування інтелектуального капіталу.

Основною проблемою, що уповільнює інноваційний розвиток в Україні є нерозвиненість інноваційної інфраструктури. У відповідності до Концепції державної цільової економічної програми „Створення в Україні інноваційної інфраструктури на 2008-2012 роки” [1] можна визначити основні передумови інноваційного розвитку в Україні. Такі як: по-перше, законодавча база з питань регулювання суб’єктів інноваційної діяльності є недосконалою у наслідок недостатньо сформульованої стратегії науково-технологічного та інноваційного розвитку. По-друге, неналежна підтримка діяльності винахідників, раціоналізаторів, науковців, що мають завершені науково-технічні розробки, відсутність центрів трансферу технологій. По-третє, визнавання складностей при входженні на міжнародний ринок, так як кон’єктура світового ринку високотехнологічної продукції та послуг вже сформована. І по-четверте, реалізація не в повному обсязі інтелектуального та наукового потенціалу у сфері інформаційно-комунікаційних технологій та науково-технічних досягнень. Зокрема, саме друга системна проблема, безпосередньо впливає не тільки на розвиток національне господарство, але й на формування інтелектуального капіталу, так як результатом інтелектуальної діяльності є саме створення інтелектуальних, інноваційних високотехнологічних продуктів та послуг. За обставин незначної участі України на світовому ринку зменшується можливість просування інтелектуального продукту за межі України.

Інтелектуалізації суспільства вимагає зовсім іншого погляду щодо розробки нових концептуальних підходів та принципів, що в-першу чергу стосується вищої освіти. На перший план висуваються ідеї про покращення якості вищої освіти, її фінансового забезпечення, доступності до освітніх послуг будь-яких верств населення та регулювання соціально-трудових відносин з урахуванням потреб ринку праці. Так як сьогодення характеризується невідповідністю професійного навчання потребам національної економіки, поступовою втратою престижності праці, знеціненню ролі наявності диплому про вищу освіту при прийомі на роботу випускників у більшість приватних структур, значна частина яких зосереджена у невиробничій сфері. Розбалансованість між ринком освітніх послуг та ринком праці ускладнюється й тим, що абітурієнти здебільшого обирають спеціальності під впливом суспільної думки, престижності і вигідності окремих спеціальностей, але для ліцензування нових спеціальностей ВНЗ потребується значний час, що уповільнює реагування освітніх закладів на потреби ринку праці. Формування конкурентноздатного інтелектуального потенціалу країни та його трансформація в інтелектуальний капітал можлива лише за умови збалансованості між попитом й пропозицією ринку освітніх послуг та ринку праці.

Концептуального значення у процесі державного регулювання формування інтелектуального капіталу набуває визначення додаткової потреби у фахівцях з вищою освітою, так як додаткова потреба є складовою частиною державного замовлення на підготовку кваліфікованих та конкурентноздатних фахівців. Адже частка підготовки фахівців за рахунок державного бюджету постійно скорочується, та при наявності значної кількості приватних вузів значна частина абітурієнтів мають можливість доступу до платних освітніх послуг. Такі обставини ускладнюють процес визначення додаткової потреби фахівців у зв’язку з застосуванням комерційними закладами іншого механізму щодо формування контингенту, а підприємства таким чином, задовольняють потребу у персоналі шляхом підбору фахівців на ринку праці.

При цьому у рамках нової стратегії розвитку професійної освіти виникла концепція системи неперервної професійної освіти – єдиної системи освіти особистості на протязі всього життя, у межах якої особистість здійснює вибір освітньої траєкторій виходячи з індивідуальних переваг та особливостей, а також потреб ринку праці та перспектив розвитку виробництва і суспільства. До системи неперервної освіти слід віднести, як державні освітньо-кваліфікаційні програми й стандарти, так й мережі навчальних закладів всіх рівнів й форм власності, органи управління освітніми послугами й підпорядковані їм установи, організації, підприємства.

Національна стратегія розвитку „Україна-2015” по-перше, базується на досягненні суб’єктивності держави, тобто здатності самостійно визначати власне майбутнє; по-друге, на здійсненні масштабної модернізації суспільства, економіки, держави. При цьому зазначається, що модернізаційний проект в Україні можливий лише в умовах суспільної налаштованості на зміни [2]. Відповідно до вищевказаної національної стратегії, слід зазначити, що її головна концепція полягає у створенні інститутів економіки знань. В свою чергу інститути „економіки знань” як стратегічний фактор економічного зростання можуть існувати лише за умови ефективного формування інтелектуального капіталу країни.

Основні положення концепції сучасного модернізаційного проекту економіки знань та суспільства конкретизовано у колективній монографії за редакцією В.М. Гейця, В.П. Семиноженка та Б.Є. Кваснюка, згідно з якою інтелектуальний капітал нації є невід’ємною та важливою складовою інноваційного процесу на шляху до економіки знань. Ступінь ефективності цього процесу визначається як наявністю і розвитком інноваційно-сприятливого середовища з відповідною інфраструктурою, законодавчим і фаховим забезпеченням, так й існуванням в країні достатньої кількості спеціалізованих підприємств-менеджерів інноваційної діяльності, що виступають генераторами на носіями інноваційних процесів [3]. Отже, процес формування інтелектуального капіталу набуває першочергового значення в умовах економіки знань, так як вирізняється з поміж інших видів капіталу здатністю продукувати інтелектуально-інноваційні товари та послуги.

Надзвичайної актуальності в умовах економіки знань набуває концепція духовно-інформаційної мобільності нації, яку її автор С.Й. Вовканич, досліджує як соціогуманістичну інновацію. Відповідно до якої, домінування інтелектуального вектора є характерною ознакою всієї системи взаємодії джерел і рушійних сил, що визначають сучасні перспективи науково-технічного, технологічного, економічного, інформаційного і духовного розвитку в інноваційній діяльності [4]. Виходячи із зазначеного положення, доречно зауважити, що інформатизація суспільства є важливим фактором формування інтелектуального капіталу.

Слід відзначити, що впровадження Концепції електронного урядування [5] в Україні має безпосередній вплив на процес формування інтелектуального капіталу, так як інформаційне забезпечення підіймає на якісно новий рівень управління державою та суспільством в цілому, зміцнює довіру до держави та її регуляторної політики, прискорює взаємодію та зміцнює зв’язки між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, бізнесовими структурами та громадянами країни. В ринкових умовах інформатизація суспільства, що ґрунтується на стрімкому розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, є визначальною основою становлення моделі „економіки знань” як фактору формування інтелектуального капіталу. Так як, використання у повсякденному житті ІКТ сприяє покращенню доступу населення, бізнесових кіл та уряду країни до інформації. Тому, цілком справедливим є твердження, ІКТ є фактором забезпечення конкурентоспроможності національної економіки.

Узагальнюючи все вищезазначене, доречно зауважити, що ефективне державне регулювання формування інтелектуального капіталу країни можливе лише за умови масштабних стратегічних проектів до яких необхідно залучати практично всі сектори національної економіки. Вибір оптимальної моделі регулювання даних процесів є досить складним, але важливим завданням для України. В основу вирішення таких завдань повинно бути закладено як інвестування в науково-дослідну діяльність, так і в розвиток особистості, як носія інтелектуального капіталу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 червня 2007 р. N 381-р Про схвалення Концепції Державної цільової економічної програми "Створення в Україні інноваційної інфраструктури на 2008-2012 роки" [Електронний ресурс. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/

2. Національна стратегія розвитку „Україна-2015”. – Громадсько-політичне об’єднання „Український форум”. – Київ, 2008. – 72 с.

3. Стратегічні виклики XXI століття суспільству та економіці України: В 3 Т. / Т. 1: Економіка знань – модернізаційний проект України [За ред. В.М. Гейця, В.П. Семиноженка, Б.Є. Кваснюка]. – К.: Фенікс, 2007. – 550 с.

4. Вовканич С.Й. Теоретико-методологічні основи дослідження людського та інтелектуального капіталу в знаннєвомісткій економіці: концептуалізація понять / С.Й. Вовканич, Л.К. Семів // Регіональна економіка. – 2007. №4. – С. 7-19.

5. „Концепція розвитку електронного урядування в Україні” від 13 грудня 2010 р. N 2250-р // Кабінет Міністрів України (КМУ), 2010, Інд. 49.

Лацюга Дмитро Георгійович

Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

м. Київ

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26

Похожие:

Самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу центр розвитку освіти, науки та інновацій управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності iconМожливості інтенсивного розвитку туристичної галузі україні під впливом глобалізаційних процесів
Сучасні національні економічні моделі: проблеми та перспективи розвитку / Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції...
Самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу центр розвитку освіти, науки та інновацій управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності iconРеферат скачан с сайта allreferat wow ua
Встановлення цілей діяльності компанії І вибір головної з них. Проведення оцінки одиниці стратегічного бізнесу щодо потенційної вигідності...
Самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу центр розвитку освіти, науки та інновацій управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності iconМатеріали ІV міжнародної науково-практичної конференції 21-23 жовтня 2010 р. – Сімферополь: ВіТроПринт, 2010. – 232 с. Редакційна колегія
Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали ІV міжнародної науково-практичної конференції 21-23...
Самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу центр розвитку освіти, науки та інновацій управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності iconІнститут післядипломної освіти
Укрзалізницею №553-ц від 28. 12. 2006 р., методичних рекомендацій Головного управління державної служби та інших нормативних актів,...
Самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу центр розвитку освіти, науки та інновацій управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності iconМіністерство освіти І науки україни хмельницький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти управління освіти хмельницького міськвиконкому
Курси духовно-морального спрямування мають сприяти, у першу чергу, соціалізації особистості, її духовно-моральному зростанню. Вони...
Самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу центр розвитку освіти, науки та інновацій управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності iconАлгебра 7-9 клас [Електронний ресурс]: для загальноосвітніх закладів / Інститут інноваційних технологій І змісту освіти Міністерства освіти І науки України. Версія Х., 2006. 1 Сd. (Бібліотека електронних наочностей)
Астрономія,11 клас:[Електронні ресурси]: педагогічний програмний засіб для загальноосвітніх закладів. К.:Інститут педагогіки апн...
Самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу центр розвитку освіти, науки та інновацій управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності iconТов «Центр творчих ініціатив \"Клевер\"» Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов
Міністерству освіти І науки Автономної Республіки Крим, управлінням освіта І науки обласних, Київської та Севастопольської міських...
Самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу центр розвитку освіти, науки та інновацій управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності iconПроект Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки Вступ
Національна стратегія визначає основні напрями, пріоритети, завдання І механізми реалізації державної політики в галузі освіти, кадрову...
Самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу центр розвитку освіти, науки та інновацій управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності iconЗавдання для державної підсумкової атестації учнів 11 (12)-х класів
Головне управління змісту освіти департаменту розвитку загальної середньої, дошкільної та позашкільної освіти Міністерства освіти...
Самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу центр розвитку освіти, науки та інновацій управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності iconПлан роботи управління освіти на 2011-2012 навчальний рік Затверджено рішенням колегії управління освіти
Головного управління освіти І науки Полтавської ода, за пропозиціями працівників апарату управління освіти виконавчого комітету Кременчуцької...
Разместите кнопку на своём сайте:
Библиотека


База данных защищена авторским правом ©lib.znate.ru 2014
обратиться к администрации
Библиотека
Главная страница