України, 1999 Професійна спілка робітників морського транспорту України, 1999 Фонд морської медицини, 1999 організація медико-профілактичної служби




НазваниеУкраїни, 1999 Професійна спілка робітників морського транспорту України, 1999 Фонд морської медицини, 1999 організація медико-профілактичної служби
страница4/20
Дата18.10.2012
Размер2.33 Mb.
ТипДокументы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Summary.

Lyapin V.P.

CONDITION OF CELL IMMUNITY IN THE SPORTSMEN-WRESTLERS DURING BASIC TRAINING PROCESS


The purpose of the review presented is to analyse of the indexes of cell immunity in the sportsmen-wrestlers during training process (preparatory, competitive and tran­sient periods).



УДК 616-07:612.1/.2.


Романчук О.П.

ДО ПИТАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНИХ АСПЕКТІВ САНОГЕНЕЗУ В СПОРТІ ТА СПОРТИВНІЙ МЕДИЦИНІ

Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського, м.Одеса.


Актуальність дослідження. Встановлення саногенетичних особливостей організму має беззаперечне значення для подальшого прогнозування розвитку людини, формування окремих систем та органів, професійної орієнтації, перебігу адаптаційних реакцій, розвитку патологічних станів тощо [ 5, 6, 15 ].

Досить актуально дана проблема постає у спорті. Адже спорт вимагає від організму максимальної мобілізації функціональних резервів, без чого досягнення спортивного результату неможливо. Як правило вирішується це питання на етапі спортивного відбору, коли на підставі клініко-фізіологічних показників і результатів тестування фізичної підготовленості, визначаються можливі педагогічні шляхи удосконалення тих чи інших фізичних якостей з метою їх максимального розвитку у конкретної особи, що повинне сприяти досягненню найкращих спортивних результатів [ 1, 2, 3, 10 ].

Результати молекулярно-генетичних і психогенетичних досліджень останніх років переконливо доводять наявність генетичної детермінації енергетичних процесів організму людини, пов'язаних також з забезпеченням адаптації до рухової діяльності [ 8, 9, 11, 17, 18 ]. Наприклад, до таких інформативних методів молекулярно-генетичного аналізу відносять тест на визначення генотипів ангіотензин-перетворюючого ферменту [ 18 ], зв'язок яких з енергетичним балансом організму показана в ряді досліджень [ 4, 9 ] та інші.

Однією з визначальних фізичних якостей, яка характеризує енергетичний баланс організму та зумовлює успішність спортивної діяльності в більшості видів спорту є витривалість. Загалом витривалість визначається часом роботи до відмови, який за своєю природою є ергометричним показником, що відображає співвідношення між ємністю і потужністю домінуючого джерела енергії в даному діапазоні часу виконання вправи [ 2 ]. Як відомо, існують три джерела енергії: фосфагенне (алактатне), гліколітичне анаеробне і аеробне, які оцінюються за трьома параметрами: потужностю, ємністю і ефективністю джерела енергії [ 3 ]. На ефективність використання джерел енергії впливають інші фактори, що забезпечують певний рівень тренованості спортсмена.

Диференційна оцінка витривалості за параметрами потужності, ємності і ефективності може бути виконана на підставі прямих вимірювань показників зовнішньо виконуваної роботи (ергометричні критерії) або шляхом метаболічних вимірювань у вправах, в яких можливо досягнути максимальних значень для цих біоенергетичних параметрів [ 3, 10, 16 ].

Непрямо показники витривалості пов’язані з проведенням вимірювань метаболічних зрушень, які виникають у організмі, і це можуть бути фізіологічні або біохімічні показники. Вони підрозділяються на приватні, що реєструються у окремо взятій вправі (рівень поглинання О2, О2-запит, величина О2-борга, рН, максимум накопичення молочної кислоти), і узагальнені, які виводяться на підставі аналізу взаємозв’язку зареєстрованих метаболічних показників і потужності і граничної тривалості вправ, прикладом можуть бути показники межі витривалості, ПАНО, потужності виснаження, критичної потужності, максимальної анаеробної потужності [ 2, 10 ].

Разом з реєстрацією ергометричних показників витривалості важливе значення за вибіркової оцінки окремих компонентів цієї якості мають прямі вимірювання фізіологічних і біохімічних показників, які в тому чи іншому ступені пов’язані з безпосереднім визначенням потужності, ємності і ефективності метаболічних процесів.

Як правило, у якості показника потужності аеробного процесу звичайно використовуються величини МПК, показника ємності аеробного процесу – загальний вміст глікогену в м’язах або час утримання критичної потужності, показників ефективності – показник кисневого еквіваленту роботи або показники порогу анаеробного обміну ( якщо у прямих вимірюваннях ці показники подаються у значенні абсолютної потужності ПАНО, то у непрямих вимірах звичайно використовується відсоток реалізованої частки максимального поглинання О2 ) [ 1, 3].

У якості показників потужності гліколітичної анаеробної здатності звичайно використовуються показники максимальної швидкості утворення лактату ( Dhla ) або швидкість зміни показників кислотно-основної рівноваги ( DрН ); критерії ємності – вимірювання максимуму накопичення молочної кислоти у крові; показники ефективності – молочнокислий еквівалент роботи [ 2, 3, 10 ].

Як критерій алактатної анаеробної потужності звичайно використовують показники швидкості розщеплення креатинфосфату ( DКрФ ) або швидкості накопичення креатину ( DКр ); алактатна анаеробна ємність оцінюється за загальною кількістю КрФ, розщепленого за час максимальної вправи, або за загальним накопиченням креатину за час роботи. Аналогічно оцінюються і показники ефективності алактатного анаеробного процесу, звичайно у якості такого показника використовують кількість розщепленого КрФ, що приходиться на кожну одиницю виконаної роботи [ 10, 13 ].

Всі перераховані показники, які характеризують метаболічні особливості формування витривалості генетично детерміновані, що використовується на етапах спортивного відбору в окремі види спорту, успішність спортивних результатів в яких визначається особливостями біоенергетики організму.

Завдання виявлення найбільш інформативних показників витривалості і встановлення їх питомої ваги в проявах спортивної працездатності звичайно вирішується з використанням кількісних методів. Найбільш простим способом оцінки значущості непрямих показників витривалості може бути застосування аналізу "профілю" розвитку окремих енергетичних спроможностей організму.

Матеріали та методи дослідження. Оглядаючи все вищесказане нашу увагу привернули метод експресної діагностики біоенергетичного стану організму “D&K”, розробленого С. О. Душаніним ( 1987 ) та удосконалений Карленко В. П. ( 2003 ) [ 15 ] та методика спіроартеріокардіоритмографії ( САКР ), розроблена Санкт-Петербурзькими вченими на чолі з Л. О. Носкіним, що успіхом використовується для саногенетичного моніторингу осіб [ 5, 6, 7 ].

В основу метода “D&K” покладена реєстрація електрокардіограми у грудних відведеннях за Вільсоном і спеціальних відведеннях з подальшим аналізом амплітудних характеристик зубців R та S, на підставі якого проводиться аналіз біоенергетичних складових метаболізму індивіда.

Серед означених необхідно виділити:

ЗМЄ – загальну метаболічну ємність організму ( характеризує генетично зумовлений рівень енергетичних можливостей організму );

АНАМЄ – анаеробна метаболічна ємність ( можливість виконання інтенсивного фізичного навантаження на межі можливостей організму переважно анаеробної спрямованості );

АМЄ – аеробна метаболічна ємність ( можливість виконання фізичних і інших типів навантажень переважно аеробної спрямованості );

АНАМЄ/ЗМЄ – схильність організму до переважно анаеробного енергозабезпечення м’язової діяльності ( визначає анаеробний генотип організму і рівень його анаеробної працездатності, детермінує процеси відновлення при виконанні інтенсивних фізичних і інших типів навантажень на межі можливостей організму );

АМЄ/ОМЄ – схильність організму до переважно аеробного енергозабезпечення м’язової діяльності ( відображає аеробний генотип організму і рівень його аеробної продуктивності );

ПКФ – потужність креатинфосфатного джерела енергозабезпечення м’язової діяльності організму ( детермінує рівень реактивності, силову витривалість, вибухову силу );

ПГЛ – потужність гліколітичного джерела енергозабезпечення м’язової діяльності організму ( детермінує рівень швидкісної витривалості );

МПК ( максимальне поглинання кисню ) – потужність аеробного джерела енергозабезпечення м’язової діяльності організму ( визначає якість виконання навантажень до рівня межі анаеробного обміну – ПАНО );

ПАНО ( поріг анаеробного обміну ) – ефективність використання аеробного джерела енергозабезпечення м’язової діяльності ( детермінує економічність витрат енергетичних субстратів );

ЧСС на ПАНО – частота серцевих скорочень на рівні ПАНО ( критерій ефективності використання аеробного джерела енергозабезпечення м’язової діяльності );

Крім означених показників на підставі їх профілю визначається біоенергетична група до якої відноситься особа. Взагалі віділяється 5 біоенергетичних груп [ 15 ]: 1 група – з мінімальним біоенергетичними можливостями; 2 група – з посередніми біоенергетичними можливостями; 3 група – з добрими біоенергетичними можливостями; 4 група – з високими біоенергетичними можливостями; 5 група – з максимальними біоенергетичними можливостями.

В основу методики САКР покладений принцип одночасної реєстрації таких фізіологічних параметрів як ритм серця [ 14 ], артеріальний тиск на кожному серцевому циклі, часові та об’ємні характеристики дихання, стан гемодинаміки, що дозволяє у експресному режимі реєстрації 2 - 5 хвилин визначити не тільки ритмологічні особливості функціонування серця, тонусу судин, дихання, але й встановити особливості міжсистемної взаємодії, наприклад, барорефлекс [ 12, 19, 20].

З огляду на описані методи дослідження саногенезу, кожний з яких характеризує певні спадково детерміновані особливості індивідів, а саме біоенергетичний статус організму, який забезпечує можливість спортивного удосконалення, та функціональний статус організму, який забезпечує певний стан та рівень регуляції означених вище систем, нами вважається за доцільне поєднане застосування описаних вище методів для більш повноцінного дослідження саногенезу з метою визначення та прогнозування можливості функціонального забезпечення організму при спортивному відборі та контролі функціонального стану організму в динаміці спортивної діяльності.

В даній роботі наведемо попередні результати дослідження висококваліфікованих спортсменів за допомогою цих методів.

Результати дослідження. Нами з застосуванням вказаних методів проведено дослідження 29 висококваліфікованих спортсменів ( рівень спортивної майстерності коливався від кмс до мсмK ) чоловічої статі, що займаються ациклічними видами спорту, в віці від 18 до 33 років.

Як приклад можливості застосування даних методик дослідження саногенезу приведемо результати дослідження особливостей вегетативного забезпечення серцевого ритму у осіб різних біоенергетичних груп.

За результатами дослідження біоенергетичних можливостей всі обстежені розподілились наступним чином: 1 група – 1 спортсмен, 2 група – 10 спортсменів, 3 група – 12 спортсменів, 4 група – 5 спортсменів, 5 група – 1 спортсмен. Даний розподіл повністю відповідає популяційним обстеженням, які свідчать про досить рідку зустрічність осіб 5 біоенергетичної групи [ 15 ].

Вегетативне забезпечення серцевого ритму оцінювалось за показником загальної потужності спектру ( ТР, мс2 ) варіабельності серцевого ритму, який на підставі популяційних досліджень було ранжировано за рівнем виразності ( характеризує загальне вегетативне забезпечення) на три рівні: 1 – достатній рівень вегетативного забезпечення, 2 – помірно напружений рівень вегетативного забезпечення, 3 – виражено напружений рівень вегетативного забезпечення. У даній роботі ми наведемо результати без урахування напрямку напруженості ( зниження, підвищення ).

Всього було проведено 185 ідентифікацій, в середньому 6 на одного спортсмена. Всі дослідження проводилися зранку натще, у стані відносного м’язового спокою ( у положенні сидячи ).

У
спортсмена, що відноситься до 1 біоенергетичної групи ( див. малюнок ) у 66,7% випадків загальне вегетативне забезпечення серцевого ритму визначалось як достатнє, у 33,3% - як помірно напружене. У спортсменів, що відносились до 2 біоенергетичної групи у достатній рівень вегетативного забезпечення визначався лише у 39,4% випадків, помірно напружений – у 45,1% випадків і виражено напружений – у 15,5% випадків. У спортсменів 3-ої біоенергетичної групи достатній рівень вегетативного забезпечення ритму серця визначався у 46,3% випадків, помірно напружений – у 37,3% випадків та виражено напружений – у 16,4% випадків. Для спортсменів 4-ої біоенергетичної групи характерний наступний розподіл: достатній рівень – 60% випадків, помірно напружений рівень – 37,1% випадків та напружений – у 2,9% випадків. Досить інформативним, хоча й не вірогідним виявився розподіл рівнів вегетативного забезпечення ритму серця у спортсмена 5-ої групи – у всіх випадках у нього реєструвався достатній рівень вегетативного забезпечення серцевого ритму.


Малюнок. Розподіл рівнів напруженості вегетативного забезпечення серцевого ритму ( за загальною потужністю варіабельності серцевого ритму ) залежно від біоенергетичної групи спортсменів у порівнянні з нормологічним

( 50:40:10 ).


Проведені дослідження саногенезу у висококваліфікованих спортсменів дозволили виявити певні закономірності вегетативного забезпечення у осіб різних біоенергетичних груп. Найбільш прогностично сприятливою щодо вегетативного забезпечення серцевого ритму виявилася 4 біоенергетична група спортсменів ( вважати за такі 1 та 5 групи недоцільно в зв’язку з недостатньою кількістю досліджень та представництвом спортсменів в них), спортсменів 2-ої та 3-ої біоенергетичних груп слід вважати певною мірою напруженими щодо вегетативного забезпечення серцевого ритму, про що свідчить збільшений внесок варіантів з виражено напруженим рівнем регуляції 15,5% та 16,4%, відповідно, порівнюючи з апріорно визначеним – 10%.

Таким чином, подальший аналіз результатів дослідження та впровадження даних методів у програму дослідження функціонального стану спортсменів дозволить виявити фізіологічні фактори, що лімітують функціональне забезпечення вказаних систем у різних біонергетичних групах спортсменів, що може значно підвищити ефективність прогнозування можливості досягнення високих спортивних результатів, з одного боку, з іншого боку їх застосування дозволить на ранньому етапі виявляти донозологічні стани (перенапруження, перетренованості), які виникають у спортсменів в динаміці тренувального процесу.


Ключові слова: спортивна медицина, саногенетичні особливості організму.


Література.

  1. Аулик И. В., Рубана И.Э. Порог анаэробного обмена и его роль при тренировке выносливости // Научно - спортивный вестник. – 1990. - № 5. - С. 15-19.

  2. Волков Н. И. Тесты и критерии для оценки выносливости спортсменов: Учебн. пособие для слушателей Высшей школы тренеров ГЦОЛИФКа. - М., 1989. - 44 с.

  3. Волков Н. И., Ширковец Е. А. Об энергетических критериях работоспособности спортсменов // Биоэнергетика. - Л., 1973.- С. 18 - 30.

  4. Генетическая и психофизическая детерминация квантово-полевого уровня биоэнегетики организма спортсменов./ Бундзен В.В., Загранцев И. Б., Назаров В. А., Рогозкин О. В. И др. // Теория и практика физической культуры. – 2002. - №6. – С. 40-44.

  5. Карганов М. Ю. Приборный комплекс для саногенетического мониторинга // Материалы Х межд. симпозиума «Эколого-физиологические проблемы адаптации». – М., 2001. - С. 218-219.

  6. Комаров Г. Д., Кучма В. Г., Носкин Л. А. Полисистемный саногенетический мониторинг. М.: МИПКРО, 2001. – 342 с.

  7. Паненко А. В., Романчук О. П. До питання нормування результатів дослідження варіабельності артеріального тиску // Одеський медичний журнал. - 2003. – №2 (76) – С.66 - 67.

  8. Равич - Щербо И. В., Марютина Т. М., Григоренко Е. Л. Психогенетика. - М.: Медицина, 1999. - 445 с.

  9. Рогозкин В. А., Назаров И. Б., Казаков В. И. Генетические маркеры физической работоспособности человека // Теория и практика физической культуры. – 2000. - № 12.-, С. 34 - 36.

  10. Сокунова С. Ф. Контроль за уровнем развития выносливости спортсменов // Теория и практика физической культуры. - 2002. – №8. - С. 55 - 59.

  11. Bouchard C., Dionne F. T., Simonean J. Genetics of aerobic and anaerobic performance // Exercise and Sport Sciences Reviews: Еd. J.O.Hollszy. - Baltimore, 1992. - P. 27 - 58.

  12. DeBoer R W, Karemaker J. M, Strackee J. Hemodynamic fluctuations and baroreflex sensitivity in humans: a beat-to-beat model // Am. J. Physiol. – 1987.-Vol. 253.- P. 680 – 689.

  13. Faulkner J. A., Jones D. A., Round J. M.. Dynamics of energetics and gas exchange - Amsterdam, N.Y. Oxford: Elsevier – North - Holland Biomedical Press, 1980. - P.81-90.

  14. Furlan R, Pagani M, Malliani A. Effects of exercise training on control of heart rate //. Cardiovasc Res. – 1993. -. Vol.27.- P.2286 - 2287.

  15. http://www.biathlon.org.ua/methodics.shtml

  16. Margaria R. Capacity and power of the energy processes in muscle activity: there practical reference in athletics // Int. Z Angew Physiol. - 1968. - Bd. 25. - S. 352 - 361.

  1. Montgomery H., Marshall R., Hemingway H.. Human gene for physical performance // Nature. - 1998. - Vol. 393 (May 21). - P. 221 - 222.

  2. Montgomery H., Clarkson P., Barnard M. Angiotensin – converting - enzyme gene insertion/deletion polymorphism and response to physical training // Lancet. - 1999. - Vol. 353. - Suppl. 13. - P. 541 - 545.

  3. Pagani M, Lombardi F, Malliani A. Heart rate variability: disagreement on the markers of sympathetic and parasympathetic activities // J. Am. Coll. Cardiol. – 1993. - Vol.22. - P.951 - 954.

  4. Stauss H. M, Persson P. B. Power spectral analysis of heart rate and blood pressure: markers for autonomic balance or indicators of baroreflex control? // Clin Sci. – 1995. - ;Vol.88.- P.1 - 2.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Похожие:

України, 1999 Професійна спілка робітників морського транспорту України, 1999 Фонд морської медицини, 1999 організація медико-профілактичної служби iconУкраїни, 1999 Професійна спілка робітників морського транспорту України, 1999 Фонд морської медицини, 1999 організація медико-профілактичної служби
Заснований в 1997 році. Журнал є фаховим виданням для публікації основних результатів дисертаційних робіт у галузі медичних наук...
України, 1999 Професійна спілка робітників морського транспорту України, 1999 Фонд морської медицини, 1999 організація медико-профілактичної служби iconУкраїни, 1999 Професійна спілка робітників морського транспорту України, 1999 Фонд морської медицини, 1999 організація медико-профілактичної служби
Заснований в 1997 році. Журнал є фаховим виданням для публікації основних результатів дисертаційних робіт у галузі медичних наук...
України, 1999 Професійна спілка робітників морського транспорту України, 1999 Фонд морської медицини, 1999 організація медико-профілактичної служби iconУкраїни, 1999 Професійна спілка робітників морського транспорту України, 1999 Фонд морської медицини, 1999 організація медико-профілактичної служби
Заснований в 1997 році. Журнал є фаховим виданням для публікації основних результатів дисертаційних робіт у галузі медичних наук...
України, 1999 Професійна спілка робітників морського транспорту України, 1999 Фонд морської медицини, 1999 організація медико-профілактичної служби iconУкраїни, 1999 Професійна спілка робітників морського транспорту України, 1999 Фонд морської медицини, 1999 організація медико-профілактичної служби
В. Г. Руденко ( заступник головного редактора ), Н. А. Мацегора (відповідальний секретар), О. Г. Андрієвський, О. К. Асмолов, В....
України, 1999 Професійна спілка робітників морського транспорту України, 1999 Фонд морської медицини, 1999 організація медико-профілактичної служби iconУкраїни, 1999 Професійна спілка робітників морського транспорту України, 1999 Фонд морської медицини, 1999 організація медико-профілактичної служби
В. Г. Руденко ( заступник головного редактора ), Н. А. Мацегора (відповідальний секретар), О. Г. Андрієвський, О. К. Асмолов, В....
України, 1999 Професійна спілка робітників морського транспорту України, 1999 Фонд морської медицини, 1999 організація медико-профілактичної служби iconУкраїни, 1999 Професійна спілка робітників морського транспорту України, 1999 Фонд морської медицини, 1999 організація медико-профілактичної служби
В. Г. Руденко ( заступник головного редактора ), Н. А. Мацегора (відповідальний секретар), О. Г. Андрієвський, О. К. Асмолов, В....
України, 1999 Професійна спілка робітників морського транспорту України, 1999 Фонд морської медицини, 1999 організація медико-профілактичної служби iconУкраїни, 1999 Професійна спілка робітників морського транспорту України, 1999 Фонд морської медицини, 1999 медичні та екологічні проблеми приморських регіонів
Заснований в 1997 році. Журнал є фаховим виданням для публікації основних результатів дисертаційних робіт у галузі медичних наук...
України, 1999 Професійна спілка робітників морського транспорту України, 1999 Фонд морської медицини, 1999 організація медико-профілактичної служби iconПрофесійна спілка робітників морського транспорту України
Державне підприємство “Український науково-дослідний інститут медицини транспорту”
України, 1999 Професійна спілка робітників морського транспорту України, 1999 Фонд морської медицини, 1999 організація медико-профілактичної служби iconПрофесійна спілка робітників морського транспорту України
Заснований в 1997 році. Журнал є фаховим виданням для публікації основних результатів дисертаційних робіт у галузі медичних наук...
України, 1999 Професійна спілка робітників морського транспорту України, 1999 Фонд морської медицини, 1999 організація медико-профілактичної служби iconПрофесійна спілка робітників морського транспорту України
В. Г. Руденко ( заступник головного редактора ), Н. А. Мацегора (відповідальний секретар), О. Г. Андрієвський, О. К. Асмолов, В....
Разместите кнопку на своём сайте:
Библиотека


База данных защищена авторским правом ©lib.znate.ru 2014
обратиться к администрации
Библиотека
Главная страница