3. безпека при технологічних процесах у кар'єрах




Название3. безпека при технологічних процесах у кар'єрах
страница12/15
Дата конвертации14.10.2012
Размер2.4 Mb.
ТипДокументы
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

4.5. Методи і засоби гасіння пожеж


4.5.1. Загальні методи гасіння пожеж


Гасити пожежі можна за допомогою таких методів:

– припинення надходження окислювача (кисню повітря) до зони горіння;

– зниження температури горючої речовини чи матеріалу нижче за температуру займання;

– зменшення надходження горючої речовини до зони горіння;

– зниження концентрації горючих речовин додаванням не­горючих матеріалів;

– інтенсивне гальмування швидкості хімічних реакцій;

– механічний відрив полум'я сильним струменем газу чи води.

На цих принципових методах базуються всі відомі способи і прийоми припинення горіння в умовах пожежі. Вибір тих чи інших способів і засобів гасіння пожежі, а також вогнегасних речовин та їх носіїв визначається у кожному конкретному ви-падку залежно від стадії пожежі, масштабів загоряння, особливостей горіння речовин і матеріалів.

До вогнегасних речовин і сполук, що застосовуються для гасіння пожеж та окремих вогнищ, належать вода, водяна пара, хімічна й повітряно-хімічна піна, інертні та негорючі гази (вуглекислий газ, азот), галоїдовуглеводні сполуки, сухі порошки, пісок (земля) та щільні тканини (повсть або вироби з азбесту та базальту).

Всі існуючі вогнегасні засоби чинять, як правило, комбіновану дію на процес горіння речовин, однак для кожного вогнегасного засобу характерна певна домінуюча властивість. Так, вода справляє переважно охолоджуючу дію на полум'я, піна – ізолюючу, порошки – специфічну інгібіруючу дію. Для вогнегасіння однієї й тієї ж речовини у ряді випадків можуть бути використані різні вогнегасні засоби.

В умовах гірничих виробок на об'єктах ЦПТ найбільш ефективним методом гасіння пожеж є метод зниження надходження кисню повітря до зони горіння за рахунок використання ізолюючих перемичок або наповнення ізо­льованого простору інертними газами, повітряно-механіч­ною чи інертною газомеханічною піною.


4.5.2. Гасіння пожеж водою


Для гасіння пожеж, що виникають на гірничих підпри­ємствах, найчастіше використовують воду. Порівняно з іншими вогнегасними речовинами вона має найбільшу теплоємність і придатна для гасіння більшості горючих речовин. Один літр води при нагріванні від 0 до 100°С поглинає 419 кДж теплоти, а при її випаровуванні – 2260 кДж. Вона має достатню стійкість, що значно перевищує стійкість багатьох інших вогнегасних речовин. Вогнегасні властивості води полягають у тому, що перетворюючись на пару, вона збільшується у 1700 разів в об'ємі, витискуючи кисень повітря або розбавляючи його до концентрації, яка не підгримує горіння.

Для гасіння пожеж вода використовується у вигляді компактних і тонкорозпилених струменів з розміром краплин до 10 мкм. Для гасіння пожеж застосовують пожежні крани і рукави, пожежні гідранти, спринклерні та дренчерні установки.

Компактні струмені мають нерозривний потік води, велику швидкість і порівняно невелику площу перетину. Вони характеризуються відповідною ударною силою і великою дальністю польоту. Компактними струменями гасять пожежі у тих випадках, коли необхідно подати воду на велику відстань чи надати їй значну ударну силу. Струмінь води, спрямований на горючу речовину, знижує температуру в зоні горіння, змочує ті частини, які не горять, утворюючи тонку плівку, яка зменшує доступ горючих ре­човин у зону горіння. Сильний струмінь води може збити полум'я, що полегшує гасіння пожежі, за допомогою води можна створювати водяні завіси.

Тонкорозпилені струмені – це потік води, що складається з дрібних крапель, які ефективно гасять тверді речовини і матеріали, горючі й навіть легкозаймисті рідини. Вони характеризуються незначною ударною силою і дальністю дії, але зрошують велику поверхню. При подачі води тонкорозпиленими струменями створюються найсприятливіші умови для випаровування і тим самим підсилюєть­ся ефект охолодження та зменшення концентрації кисню у горючому середовищі.

Водяною парою гасять, головним чином, тверді, рідкі й газоподібні речовини, які перебувають у закритих примі­щеннях. Гасіння водяною парою ґрунтується на зниженні в зоні горіння процентного вмісту кисню. Якщо в повітрі буде 30-35% водяної пари, горіння припиняється.

Воду не можна використовувати для гасіння речовин, які бурхливо реагують із нею з виділенням горючих газів (лужні метали, карбіди, гідрати металів та ін.).

Воду не використовують при гасінні нафтопродуктів і багатьох інших органічних речовин, оскільки вони піднімаються над її поверхнею, тому площа пожежі може збільшуватися.

Досить суттєвим недоліком води є її погана змочувальна властивість і мала в'язкість, що заважає гасінню волокнистих, пилоподібних та особливо тліючих матеріалів. Для підвищення вогнегасного ефекту в воду додають поверхнево-активні речовини.


4.5.3. Спринклерні та дренчерні установки


У тих приміщеннях, де пожежа може швидко поши­рюватись, ефективність внутрішніх пожежних кранів зни­жується. Тому в таких приміщеннях застосовують автоматичні установки – спринклерні та дренчерні, основні положення щодо їх проектування наведені в СН-75-76 «Інструкція проектування установок автоматичного пожежогасіння».

Обладнанню спринклерними і дренчерними установками підлягають деревообробні цехи площею понад 2000 м2 і склади горючих матеріалів площею понад 700 м2.

Автоматична спринклерна установка являє собою мережу водопровідних труб, розміщених під перекриттям приміщення, які обладнуються спринклерними головками на відстані 2,5-3 м одна від одної за умов зрошення одним спринклером 9-12 м2 площі підлоги. Звичайно отвори в спринклерних головках закриті металевими діафрагмами. Замок спаяний легкоплавким сплавом з температурою плавлення 72-93°С або 141-182°С. При підвищенні температури сплав замка плавиться, діафрагма прорізається, спринклерна головка розривається і вогнище пожежі зрошується водою. У трубах спринклерної системи завжди перебуває вода під тиском, яка під час пожежі подається у вогнище.

У спринклерних установках відкривання головок у зоні високої температури відбувається через 2-3 хв. Іноді така інерційність недопустима, тому в цих випадках використовують дренчерні установки.

Дренчерна система відрізняється від спринклерної тим, що її головки не мають легкоплавких замків і постійно відкриті. Тому дренчерна система є сухотрубною, і вода в неї надходить після відкриття водопуску на магістральному трубопроводі. Звичайно вихід води в мережу закритий клапаном групової дії. Клапан відкривається автоматично чи вручну, при цьому також подається сигнал тривоги. Вода в дренчерну систему надходить під тиском у момент пожежної небезпеки, а після закінчення пожежних робіт виливається з системи через спускний вентиль.


4.5.4. Хімічні засоби вогнегасіння


При гасінні пожеж у деяких випадках використовується піна, інертні розріджувачі, вогнегасні порошки.

Піна використовується для гасіння твердих і рідких речовин, що не вступають у взаємодію з водою, і, в першу чергу, для гасіння горючих і легкозаймистих речовин. Піна для гасіння пожеж може бути повітряно-механічна і хімічна. Повітряно-механічна піна утворюється за допомогою спеціальних стволів, у яких вода (9,7%) під тиском 0,3-0,6 мПа спочатку змішується із піноутворювачем ПО-1, ПО-6, ПО-11 (0,3%), а потім із повітрям (90%). При цьому утворюється піна, яка за об'ємом у 20 разів (кратність 20) перевищує початковий об'єм рідин, з яких вона утворена. Для гасіння горючих рідин у приміщеннях різних виробництв застосовування набуває піна з кратністю понад 300, яку одержують у генераторах високократної піни.

Хімічна піна утворюється в піногенераторах при взаємодії лужного і кислотного розчинів у присутності піноутворювача з утворенням при цьому діоксиду вуглецю. Вогнегасна властивість піни обумовлена, насамперед, ізолюючою дією, тобто здат-ністю перешкоджати надходженню у зону полум'я горючих парів. Використання багатократної піни дозволяє значно скоротити витрати води.

Вогнегасні властивості піни визначаються її кратністю, стійкістю і в'язкістю. Піни з великою кратністю менш стійкі, хімічна піна більш стійка, ніж повітряно-механічна. Найчастіше використовується піна середньої кратності (30-300) – для гасіння пожеж у підвалах, кабельних каналах, підземних виробках, камерах. У цьому випадку гасіння пожежі відбувається за рахунок витискання піною повітря із зони горіння.

Усі засоби пожежогасіння поділяються на засоби по­верхневого гасіння, при яких вогнегасна речовина подасться безпосередньо в зону горіння, та об'ємного – створення в районі пожежі середовища, яке не підтримує горіння. Об'ємне гасіння використовується при пожежах в обмежених об'ємах (у приміщеннях, відсіках, камерах, виробках, галереях). Для гасіння цим способом використовують інертні розріджувачі – діоксид вуглецю, азот, аргон, водяну пару, димові гази і летючі інгібітори (деякі галогеноутримуючі речовини).

Горіння більшості речовин припиняється за наявності кисню в навколишньому середовищі до 12-15%, а для речовин із широкою зоною спалахування (водень, ацетилен, калій, натрій та ін.) – до 5% і менше. Гасіння інертними розріджувачами досягається в основному за рахунок зменшення окислювача, а також зниження швидкості процесу горіння і теплового ефекту реакції. Діоксид вуглецю, азот, аргон та ін. використовуються для об'ємного гасіння пожеж на складах ЛЗР, в акумуляторних станціях, гаражах та електроустаткування. Ці вогнегасні суміші чинять пасивну дію на полум'я і не впливають на кінетику й хімічні реакції у вогнищі пожежі, тому більш перспективними є такі вогнегасні суміші, що гальмують хімічні реакції. До таких вогнегасних засобів належать суміші галогеноутримуючих речовин, бромфторопохідні метану, етану. Всі ці суміші мають високу густину як у рідкому, так і газоподібному стані, що забезпечує створення струменя та проникнення краплин у полум'я, а також утримання пари в зоні горіння. Вони характеризуються також добрими діелектричними властивостями, тому їх можна застосовувати для гасіння пожеж електроустаткування, що перебуває під напругою. Недоліком суміші галогеноутримуючих речовин є їх отруйна дія на людину, що проявляється як слабка наркотична отрута.

Для гасіння пожеж, які неможливо погасити за допомогою води або інших засобів, використовують вогнегасні порошки. Це подрібнені мінеральні солі з різними добавками, які запобігають грудкоутворенню і злежуванню. Порошки бувають загального і спеціального призначення. Перший використовують для гасіння звичайних органічних горючих матеріалів шляхом створення порошкової хмари. Порошки спеціального призначення використовуються для гасіння горючих речовин і матеріалів, припинення горіння яких досягається шляхом ізоляції горючої поверхні від навколишнього повітря. Ефект вогнегасної дії порошків полягає у розбавленні горючого середовища газоподібними продуктами розкладання порошку чи безпосередньо порошковою хмарою, охолодженні зони горіння за рахунок втрати теплоти на нагрівання частинок порошку, інгібіруванні хімічної реакції. До складу порошків входять бікарбонат натрію, стеаринокислі сполуки калію, цинку, магнію, графіт, фосфати, тальк, крейда, полімерні смоли. Порошки із вогнегасників викидаються на вогнище пожежі тиском азоту чи повітря, які знаходяться у балончиках.


4.5.5. Первинні засоби гасіння пожеж


До прибуття пожежних команд і приведення в дію стаціонарних і напівстаціонарних засобів використовують первинні засоби для гасіння початкових загорянь. До первинних засобів гасіння пожеж належать пожежні крани, вогнегасники, ручні насоси, відра, діжки з водою, лопати, ящики з піском, азбестові полотнища, повстяні мати, ломи, пили, багри, сокири та інший пожежний інвентар.




Рис. 4.3. Хімічно-пінний
вогнегасник ВХП-10:

1 – балон; 2ручка; 3 – горловина; 4кришка; 5 – рукоятка з
ексцентриком;
6 – шток;
7 – пружина; 8 – сприск;
9 гумовий клапан; 10стакан поліетиленовий; 11штуцер;
12гайка мембрани

На підприємствах найбільшого поширення набули хімічно-пінні, повітряно-пінні, вуглекислотні і порошкові вогнегасники. Залежно від об'єму (малолітражні – до 5 л, ручні – до 10 л, пересувні – понад 10 л) вогнегасники маркуються літерами, що характеризують вид вогнегасника, і цифрами, що визначають його ємкість.

Найпоширенішими є хімічно-пінні вогнегасники ВХП – 10 (рис 4.3). Це стальний балон з чавунною кришкою, горловиною з отвором для виходу піни і ручкою для перенесення. Всередині балона розміщено поліетиленовий стакан, що закривається гумовим клапаном, закріпленим на штокові з пружиною, який у верхній частині прикріплений до ексцентрика рукоятки.

У стакані міститься кислотна частина вогнегасника (сірчанокисле окисне залізо – 0,115 кг, сірчана кислота – 0,12 кг), а в стальному балоні – лужна (водний розчин бікар-бонату натрію 0,45-0,53 кг з екстрактом солодкового кореня). Для того, щоб вогнегасник можна було зберігати при температурі до -20°С, в лужну частину до 5 л води додають 3 л етиленгліколю, а для кислотної частини додають 0,321 кг технічної сірчаної кислоти густиною 1420 кг/м3. Щоб привести вогнегасник у дію, повертають ручку запірного пристрою на 180°, перевертають вогнегасник горловиною донизу, що сприяє змішуванню кислотної і лужної частин заряду, внаслідок чого відбувається хімічна реакція з виділенням вуглекислого газу та утворенням піни, а сприск спрямовують в осередок горіння. Час дії вогнегасника 50-70 с, довжина струменя – 6-8 м, кількість піни 40-55 л, стійкість піни – 40 хв.

Хімічно-пінні вогнегасники рекомендується застосовувати для гасіння горючих рідин, що мають поверхню горіння не більше 1 м2, а також твердих горючих матеріалів. Ними обладнують пожежні щити в майстернях, на складах, бункерах, естакадах, галереях стрічкових конвеєрів, на екскаваторах та інших гірничотранспортних машинах.

Вогнегасники ВХП-10 не можна розміщувати біля нагрівальних приладів, а також застосовувати для гасіння вогню в елек-тричних установках, що перебувають під напругою.

Повітряно-пінні вогнегасники бувають ручні (ВПП-5 і ВВП-10) і стаціонарні (ВВП-100 і ВВПУ-250). Зарядом у них є 6%-ний водний розчин піноутворювача ПО-1. Тиск у корпусі вогнегасника створюється стисненим вуглекислим газом, що міститься у спеціальних балонах всередині або ззовні вогнегасника. Повітряно-механічна піна утворюється в дифузорі, де розчин, виходячи з корпусу, перемішується з повітрям. Кратність піни 50-70, довжина струменя 3-6 м.

Повітряно-пінні вогнегасники призначаються для гасіння загорянь різноманітних речовин і матеріалів, за винятком лужних металів, а також електроустановок, що перебувають під напругою.

Вуглекислородні вогнегасники виконуються в ручному (ВВ-2, ВВ-2А, ВВ-5, ВВ-8) і транспортному (ВВ-25, ВВ-80, ВВ-400) варіантах. Ці вогнегасники мають майже однакову будову і відрізняються один від одного лише розмірами.

Корпусом ручного вуглекислотного вогнегасника є стальний балон місткістю відповідно 2,5-8 л. У ньому перебуває вуглекислий газ у рідинному стані під тиском 6 МПа (ручні) і 15 МПа (переносні). Для отримання твердого вуглецю вогнегасники обладнують спеціальними дифузорами, у горловині балону змонтований спеціальний пусковий пристрій із сифонною трубкою (рис. 4.4). Приводиться в дію вогнегасник за допомогою вентильного або пістолет-ного пристрою. Виходячи з балона назовні, зріджений діоксид вуглецю перетворюється на снігоподібну масу. Густина отриманої сніго-подібної вуглекислоти ста­новить 1,5 кг/м3за температури -80°С. Діяти вогнегасник може на відстані 1,5-2 м протягом 20-60 с.

Застосовуються вуглекислотні вогнегасники для гасіння загорянь на гірничотранспортних і будівельних машинах, автомобілях, бульдозерах і для невеликих об'ємів нафтопродуктів. Можна використовувати також для гасіння електроустановок, що перебувають під напругою не більше 1000 В. Вогнегас-ники можна використовувати в діапазоні температур повітря від -25°С до +50°С.




Рис. 4.4. Вуглекислотний вогнегасник ВВ-2:
1 – балон; 2сифонна трубка; 3 горловина;
4 мембрана;. 5 – вентиль;
6раструб-снігоутворювач

Порошкові вогнегасники бувають переносні (ПС-1, ПС-2, ПС-2Б, ОП-5, ОП-10) і пересувні (ОПА-500.ОПА-1000), змонтовані на спеціальних візках.

Порошковий вогнегасник має поліетиленовий корпус, в якому розміщено стальний балончик, наповнений діоксидом вуглецю чи повітрям, і закритий алюмінієвою мембраною, запірно-пусковий пристрій, що має спеціальний бойок із голов-кою, пружину і розпилювач порошку (рис. 4.5).

Порошкові вогнегасники застосовують для гасіння загорянь лужних металів (натрію, калію), легкозаймистих і горючих рідин, електроустановок, що перебувають під напругою, а також на складах і транспортних засобах. Порошкові вогнегасники між собою відрізняються лише складом порошку, що використовується для гасіння пожеж, і пристроєм для його подачі. Вони можуть працювати за температури повітря в діапазоні від -50°С до +50°С.




Рис. 4.5. Порошковий вогнегасник 0П-8:
1 – корпус; 2 сифонна трубка; 3 – повітряна трубка; 4балон із стисненим газом; 5 – важіль; 6пробійник; 7 – чека; 8кришка; 9 – шланг; 10насадка

Місцезнаходження і кількість засобів первинного га­сіння пожеж установлює голов-ний інженер кар'єру, узгод­жуючи з органами пожежного нагляду.

У гірничодобувній промисловості стаціонарні й напівстаціонарні вогнегасні установки використовуються дуже рідко, а для гасіння великих пожеж використовуються пересувні пожежні машини та устаткування.


Контрольні питання


1. Як в Україні здійснюється пожежний нагляд і організована пожежна охорона?

  1. Які показники пожежної небезпеки речовин і матеріалів?

  2. У чому полягає особливість горіння твердих і рідких горючих матеріалів?

  3. У чому полягає особливість горіння пилоповітряних сумішів і газів?

  4. Як поділяються за схильністю до горіння всі буді­вельні матеріали?

  5. Що таке вогнестійкість будівельних конструкцій і як класифікуються будівлі та споруди за ступенем вогнестійкості?

  6. Як поділяються будівлі та приміщення за вибухо-небезпечністю?

  1. Вимоги протипожежної профілактики при спо­рудженні та експлуатації об'єктів кар'єрів.

  2. Які необхідно виконувати протипожежні заходи при улаштуванні складів?

10. Вимоги до водопроводів протипожежного призна­чення на кар'єрах.

11. Які основні протипожежні заходи при проведенні зварювальних і газополуменевих робіт?

  1. Які використовуються методи гасіння пожеж?

  2. Які переваги має метод гасіння водою?

  3. Яке призначення мають спринклерні та дренчерні установки?

  4. Які переваги перед іншими мають хімічні засоби вогнегасіння?

  5. Які первинні засоби гасіння пожеж використовуються для гасіння початкових загорянь?


1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

Похожие:

3. безпека при технологічних процесах у кар\Историческая кар­та и ее значение при изучении исто­рии
Показывать необходи­мые объекты на карте. Объяснять карту, ис­пользуя условные зна­ки

3. безпека при технологічних процесах у кар\Конспект лекцій з дисципліни «Автоматизація технологічних процесів І установок»
Конспект лекцій з дисципліни «Автоматизація технологічних процесів І установок» для студентів 5 курсів усіх форм навчання зі спеціальності...

3. безпека при технологічних процесах у кар\Методичні вказівки до розробки розділу „ Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях” в
Методичнi вказiвки до розробки роздiлу „Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях” в дипломних проектах, роботах та магістерських...

3. безпека при технологічних процесах у кар\Методичні вказівки до розробки розділу „ Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях” в
Методичнi вказiвки до розробки роздiлу „Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях” в дипломних проектах, роботах І магістерських...

3. безпека при технологічних процесах у кар\До виконання розділу «охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях» у
Методичні вказівки до виконання розділу «Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях» у дипломних проектах (роботах) окр «спеціаліст»...

3. безпека при технологічних процесах у кар\Чому заборонили фото- та відео зйомку на процесах Луценка І Тимошенко?
...

3. безпека при технологічних процесах у кар\Автореферат розісланий «27»
Теоретичні основи ергономічного забезпечення автотранспортних технологічних процесів

3. безпека при технологічних процесах у кар\1. Вводная лекция
Основная задача фотограмметрии — топографическое кар­тографирование, а также создание специальных инженерных пла­нов и карт, например...

3. безпека при технологічних процесах у кар\В. Е. Абракітов Безпека життєдіяльності, екологія та охорона праці: Енциклопедичний словник

3. безпека при технологічних процесах у кар\Анотації дисциплін напряму підготовки безпека інформаційних І комунікаційних систем

Разместите кнопку на своём сайте:
Библиотека


База данных защищена авторским правом ©lib.znate.ru 2012
обратиться к администрации
Библиотека
Главная страница